Національний університет «Острозька академія»
Курсова робота на тему:
«Православ’я на Галичині ХХ ст.: проблеми і перспективи»
Виконала:
студентка гуманітарного ф-ту
групи Р-31
Гуцалюк Ю.С.
Перевірив:
Кукурудза А.Р.
Острог – 2008
Зміст
РОЗДІЛ І. Становище православ’я в другій половині 90-х років ХХ ст.
1.1. Характеристика РПЦ з кінця Радянського Союзу
1.2. Відновлення греко-католицької церкви, її конфлікт з православ`ям
1.3 Відновлення української автокефальної церкви
ІІ. Автокефалізаційні процеси православ’я в незалежній Україні
2.1 Поява Київського патріархату
2.2. Протистояння Київського патріархату з Греко-католицькою церквою
2.3. Конфлікти Київського патріархату з УАПЦ
ІІІ. Структура, конфлікти та розвиток православних церков в Галичині
3.1. Існування УАПЦ
3.2 Сучасний стан Київського патріархату в Галичині з 1996 р.
3.3. Андрей Шептицький - глава Української Церкви Митрополит Галицький, Архиєпископ Львівський
Вступ
Галичина – особливий регіон України. Вважається, що до її складу входять нинішні Львівська, Івано-Франківська і більша частина Тернопільської областей.
Цей регіон має ряд специфічних особливостей, зокрема, в релігійному плані. Якщо в більшості регіонів України переважає православ’я, то в Галичині домінуючою є греко-католицька церква (офіційна назва – Українська Католицька Церква). Саме ця церква забезпечує відносно вищу релігійність галичан і їхню зорієнтованість на західноєвропейські культурно-релігійні цінності.
Греко-католицька церква не лише визначає специфіку регіону. Вона також служить своєрідним відображенням ментальних особливостей галичан як одного із українських субетносів.
Не дивно, що в свідомості багатьох наших сучасників Галичина виступає як “уніатський регіон”, населення якого твердо дотримується греко-католицької орієнтації. І чомусь забувається, що саме галицькі православні єпископи (Львівський Гедеон Балабан та Перемишлянський Михайло Копистенський) не взяли участь у Брестському уніатському соборі 1596 р. й не визнали його рішень. Майже сто років після закінчення цього собору галицькі українці в основній своїй масі залишалися православними.
У продовж тривалого періоду релігійно-церковне життя в Україні перебуває у надзвичайно динамічному стані, який не може однозначно означуватися як поступальний розвиток. На жаль він характеризується не лише бурхливим зростанням мережі релігійних організацій та позитивними змінами у ставленні людей до духовно-релігійних цінностей, але й затяжним, принизливим міжцерковним конфліктом.
Проблема нормалізації релігійного життя в Україні непроста. Існуючі негаразди тисячами ниток пов’язані з іншими сферами життя суспільства, становлячи собою комплекс надзвичайно делікатних проблем, розв’язання яких вимагає фахової підготовки, громадської активності і життєвої мудрості від усіх, хто до них причетний.
Майже третину релігійних організацій зареєстровано в Галичині. Це відбиває відмінності в релігійних потребах населення різних регіонів України: Церква і все, що з нею пов’язане, залишається для заходу країни невід’ємною складовою способу і життя і системи соціальної комунікації. Для сходу церква значною мірою ці функції втратила.
Актуальність теми зумовлена залежністю церковно-релігійного життя від політики держави, що деформувала релігійну свідомість. Сучасні церковно-релігійні процеси в незалежній Україні фактично є якщо не продовженням, то своєрідною рефлексією в нових умовах інституалізаційно – конфесійних трансформацій ХІХ і середина ХХ ст. В нашій роботі виявлені й синтезовані ті особливості і тенденції, які нині мають місце в церковному і національному житті незалежної України.
Метою курсової роботи є дослідження розвитку православ’я безпосередньо на Галичині у ХХ ст. з’ясувати перспективи православ’я та проблеми. Досягнення мети передбачає виконання таких завдань:
- показати становище православ’я в другій половині 90-х років ХХ ст., та автокефалізаційні процеси в православ’ї в незалежній Україні, акцентуючи увагу безпосередньо на території Галичині;
- з’ясувати появу Київського Патріархату та протистояння з греко-католицькою церквою;
- дослідити структуру, конфлікти та розвиток православних церков в Галичині. Зокрема дослідити сучасний стан Київського Патріархату в Галичині з 1996 року;
- розглянути діяльність Московського Патріархату в Галичині, його парафії та структуру.
Об’єктом дослідження є процес розвитку православ’я на Галичині у ХХ ст.
Предметом є вивчення проблем і перспектив православ’я у цей період.
Хронологічними рамками роботи є: 20-90 роки ХХ ст.
Географічні межі:
Практичне значення роботи: фактичний матеріал і висновки курсової роботи можуть бути використані при підготовці до семінарських занять з історії, круглих столів, дискусійних клубів.
Стан наукової розробки проблеми:
РОЗДІЛ І. Становище православ’я в другій половині 90-х років
ХХ ст.
... культурною діяльністю для добра українського народу.[220,С.9] Значення постатей Митрополита А.Шептицького та Патріарха Й.Сліпого важко переоцінити. Яскравим свідченням цього є розпочатий Українською Греко-Католицькою Церквою процес беатифікації Митрополита Андрея Шептицького. Після розвалу тоталітарно-імперського СРСР Україна стала незалежною, самостійною державою, на території якої проживають ...
... місць, памяток, які приваблюватимуть туристів. Більшість з цих памяток, на жаль, перебуває в занедбаному, непривабливому стані. Створення сучасної цивілізаційної інфраструктури міжнародного паломницького туризму (шляхи сполучення, звязок, місця відпочинку). Підготовка кваліфікованих кадрів (гідів, провідників туристських груп, організаторів туристських маршрутів) із знанням історії, культури, ...
... рянина: Митрополит надавав великого значення піднесенню авторитету чернецтва, яке визначав як "християнського життя досконалість", що має ґрунтуватися на любові до Бога. Взагалі принцип любові у Петра Могили, за визначенням відомої дослідниці його спадщини В.М. Нічик, "є засадовим щодо всієї системи філософсько-теологічних роздумів". Він поділяє любов до Бога на світську й духовну, які не ...
... земель. Литовська держава не змогла утриматися не тільки на Чорному морі, а й на степових просторах України, які опанували тимчасові московські союзники в боротьбі з Литвою – кочові татарські орди, які строго перейшли під протекцію Оттоманської Порти. У Литовський період (друга половина 14 століття) мирне населення, якщо не хотіло потрапити в ясир, мусило перебратися якомога далі віднебезпеки. ...
0 комментариев