Охорона джерел водопостачання

5.4 Охорона джерел водопостачання

113. При обробці пестицидами різних об'єктів повинні передбачуватися заходи по охороні джерел водопостачання.

114. Застосування пестицидів в сільському господарстві, обробка лісів, садів, парків і т.д. допускається тільки при нагоді дотримання санітарно-захисної зони не менше 300 м між оброблюваними об'єктами і водоймами. В залежності від місцевих умов (ступінь ухилу полів, характер та інтенсивність трав'янистого і деревовиднокустарникового покриву) цей розрив по вимозі органів санітарного нагляду може бути збільшений в 2 і більше раза. При необхідності проведення обробітку в санітарно- захисній зоні (при появі шкідників і т.п.) дозволяється застосування тільки мало-і середньо токсичних, нестійких пестицидів (III і IV групи гігієнічної класифікації по показниках стійкості і токсичності) за допомогою наземної апаратури (крім аерозольних генераторів).

115. Обробка водоймищ пестицидами (в якості ларвіцидів, гербіцидів і ін.) дозволяється тільки при використанні малостійких у воді речовин, рекомендованих відповідними інструкціями, узгодженими з Міністерством охорони здоров’я. Забороняється застосування стійких хлорорганічних препаратів.

116. При обробці пестицидами індивідуальних ділянок повинні бути вкриті джерела водопостачання (питні колодязі).

117. Організація, яка проводить обробку водойм пестицидами, здійснює контроль за їх вмістом у воді. Проби води в донних відкладах для дослідження відбирається перед першою обробкою, після неї та після закінчення робіт із пестицидами. Для контролю за чистотою відкритих водойм відбір проб проводиться як на місці стоку поверхневих вод, так і на різних ділянках на відстані 50 і 100 метрів від берега. Результати лабораторних досліджень відправляються в головні санепідстанції.

118. Органи санітарного контролю проводять вибірковий контроль за вмістом пестицидів у водоймах, які використовуються у господарсько-питних та культурно-побутових водопостачань населення.

119. При виявленні у воді пестицидів в кількостях, що перевищують гранично-допустимі концентрації, органи державного санітарного нагляду ухвалюють рішення про можливість подальшого використання водного джерела.

5.5 Охорона грунту

120. При використанні пестицидів в сільському господарстві необхідно вживати заходи, направлені на попередження накопичення в грунті стійких препаратів з метою охорони харчових продуктів, атмосферного повітря, водоймищ.

121. При проведенні фумігації грунту забороняється вносити стійкі пестициди (I і II групи гігієнічної класифікації по показнику стійкості). При необхідності обробки грунту вказаними вище пестицидами (боротьба з карантинними шкідниками і т. п.) не допускається вирощування коренеплодів, кормових трав.

Перераховані культури можуть висаджуватися в грунт, якщо концентрація в ній ДДТ, ГХЦГ, гамма-ізомеру ГХЦГ не перевищуватиме 1 міліграм/кг, поліхлорпінена і поліхлоркамфена - 0,5 міліграм/кг, севіна - 0,05 міліграм/кг не допускається наземна обробка вказаними пестицидами сільськогосподарських культур, які ростуть на цьому грунті.

122. За наявності в орному шарі грунту у весняний період ДДТ, ГХЦГ | гамма-ізомеру ГХЦГ в концентрації вище 1 мг/кг, а поліхлорпінена і поліхлоркамфена -вище 0,5 міліграм/кг, севіна - 0,05 міліграм/кг не допускається наземна обробка вказаними пестицидами сільськогосподарських культур, що виростають на цьому грунті.

123. На ділянках, в грунті яких містяться пестициди в концентраціях, що перевищують допустимі, дозволяється вирощування тільки зернові і технічні культури.

124. У разі вирощування клубне- і коренеплодів на оброблених стійкими пестицидами ділянках, в грунті яких містяться препарати в кількостях, що перевищують допустимі (а також за наявності в грунті інших стійких речовин, для яких гігієнічні нормативи ще не встановлені), не допускається використання таких продуктів для харчування людей і на корм худобі без санкції органів ветеринарного санітарного нагляду.

125. Поховання пестицидів в грунт здійснюється у відповідності за встановленим порядком.

126. Контроль за вмістом пестицидів в грунті здійснюється у весняний період перед початком польових робіт агрохімічними лабораторіями, вибірково -органами санепідслужби.

Розділ 6 Спонсорство екологічних ферм

6.1 Спонсорство ферм екологічного вирощування

Екологічним землеробством в країнах Європейського Союзу почали займатися с 1991 року, навіть великі ферми, але ті які були зацікавлені у якості продукції та збереженні земельних ресурсів. Вже тоді їм була потрібна фінансова допомога, щоб утворити маленькі ферми і використовувати досконалу техніку, насіння та інструменти для землеробства.[22.стор.6,7]

Саму велику матеріальну допомогу отримували ферми, на яких працювали люди із університету ґрунтознавства. Невелику допомогу екологічним фермам до 1997 року давали тільки (на гробових) районах за державними агро програмами , щоб зберегти підземні води та розширення екологічно чистого землеробства в інтенсивній (гробовій) зоні. До 1996 року поки ферм з екологічним вирощуванням не було дуже багато, служба сертифікації «Екоагрос» надавала свої послуги безкоштовно. Оскільки дуже швидко почали розповсюджуватись екологічні ферми, то сертифікація стала дорожчою. Ферми із задоволенням би сплатили за сертифікацію, якби держава допомагала. Від 1997 року у зв’язку зі стрімким поширенням екологічного землеробства в Європі було запропоновано підтвердити спеціальну програму. Її назви змінюватись перші 3 роки : «Програма екологічного землеробства, порядок фінансування », «Точне екологічне землеробство» - 2000році, «Вимоги до спеціального сільського екологічного землеробства та порядку фінансування» - 30.03.2001року підтверджено Міністерством Литовської республіки, стаття №88. Порядок фінансування 1997 року не змінювався, але склали добру інфраструктуру, вимоги для закордонного ринку збуту екологічно якісної продукції, вирощування.

Від 1999 року формулювання змінилося, оскільки країни почали готуватися до вступу у Європейський Союз, так що увага збільшилася до екологічного вирощування. А тепер цей документ має таку назву «Формування та дотримання загальних правил Європейського Союзу усіх країн».

З 1997 року з фонду грошей, які були в сільському бюджеті стали збільшуватись, оскільки вираховувалися з людей. Сума для одного об’єкту ферми не більше 4000 тис. дол. за рік для вирощування одної культури на сезон. Кошти перераховує держава. Для того, щоб отримати необхідну для ферми суму потрібно пред’явити такі документи:

- заява, форма, що підтверджує право на отримання грошей, які виплачує держава;

- сертифікат, який доводить екологічний статус виробництва;

- документи бухгалтерії, грошовий баланс, звіт, якщо це не підприємство, а ферма має сплатити податок, а якщо ні, то необхідно показати форму за якою він отримує гроші;

- журнал робіт;

- посвідчення реєстрації ферми або підприємства;

- документи угоди на землю, довідки про ренту.

Ці документи мають бути в копіях і затверджено нотаріально, потім реєструють в земельному районному відділі. В межах одного місяця створюється комісія, яка вирішує позитивно, тоді районна комісія підтримує угоду з фермером, а якщо негативна відповідь, тоді вони пояснюють обставину за якою вони не можуть провести фінансування. Для вирішення цього питання вони дають термін не більше 25.09, за який мають бути виправлені всі недоліки. Саме останнє рішення приймає комісія району до 1.12 того року, тоді гроші нараховуються на рахунки фермерів до 30.12. [49 стор.25].

Причини не виплати грошей :

Не представлений повний пакет документів;

Не вірні дані написані в документах;

Якщо документи не вчасно подані;

Якщо після зауваження комісії не були виправлені документи;

Дані, документи за якими видаються гроші, змінюються і тому фермер не має змогу отримати гроші і він втрачає право.

Угода була зроблена не законно.

Головний представник комісії, який видає гроші фермеру, повинен наголосити на його обов’язки та досконале виконання їх. І він повинен інформувати головного представника комісії. Якщо комісія пізніше знаходить недоліки в роботі, то вони мають право надрукувати в організацію, в якій була заключна угода про її анулювання. Після того, як угода зупиняється, фермер не має право цього року отримувати гроші і ту суму, яка була витрачена в тому році повинен повернути.

За роботу сертифікації від міністра підтверджені ціни 75% сплачено і засвідчено спеціальною програмою сільської ради, а 25% сплачує суб’єкт. Підприємство сертифікації села екологічного землеробства повинно показати звіт-рахунок про ці роки зроблених робіт. За зроблені сертифікаційні роботи у сфері землеробства гроші переводять в районні дільниці, а решту переводять підприємствам сертифікації. Для суб’єктів землеробства, які підписали угоду, що отримали гроші, це підтримання правил 1998-2000 рр. Ці гроші виплачували, за порядком підписання договору.

Для захисту підземних вод і розширення екологічно-чистих вод «у гробовій зоні» точною програмою підтвердженою 17.09.96р. п.719 «Порядок фінансування»і вказано, що програму веде підприємство ім.АТХЛОС, а Міністерство земельних ресурсів ці гроші виділяє для спеціальних програм, щоб зробити їх в перекладі з підтвердженою програмою.

Таблиця 11. Фінансування державного екологічного землеробства.

Підсумок: З 1997 року держави виплачували гроші фермерам. З 2000 року – за прямі виплати, за сертифікацію кожного га. Це збільшило кількість вирощення екологічної продукції. Але сплачення поступово зменшилось і тільки 50 – 60% фермерів займаються вирощуванням, отримуючи гроші. Якщо 1997 року виплачено 66000 євро, то у 2000 році – більше у 2,5 рази. Зараз є дуже добрі перспективи для розвитку екологічного вирощування, тому що держави виявляють свою зацікавленість. Англія має сертифікацію Екоагрос і з’явилося більше якісної продукції на ринку.

Висновки та рекомендації.

Вивчивши науково-популярні статті, оцінивши досвід Європейських країн, зробивши аналіз ферм, а також розібравши проблеми поширення екологічних сільських господарств, можна зробити такі висновки:

В Європі поширюються «Правила екологічного сільського господарства – виробництво, переробка, реалізація, маркеровка», описує екологічне сільське господарство (органічне, біологічне, біоорганічне) як господарство, в якому не використовуються синтетичні, хімічні препарати (добрива, пестициди, ліки, стимулятори росту та ін.), їх замінюють натуральними і органічними препаратами.

В Європі за останні десятиліття замічена тенденція різкого збільшення екологічних господарств, які обумовлюють два основних фактори:

ріст ринку;

сільськогосподарська політика.

Почали фінансово підтримувати господарства, в Європі їх площі за останні 15 років збільшилися в 35 раз і в 2003 році склали майже 4 млн. га.

Поряд з цим на екологічних фермах Європейського Союзу в процесі сільськогосподарського виробництва виникає ряд проблем, серед яких найбільш актуальними є :

охорона атмосферного повітря;

утилізація органічних відходів;

раціональне використання водних ресурсів.

Пропонується для охорони атмосферного повітря на екологічних фермах перехід котелень з використанням твердого палива (буре вугілля) на отримання біогазу.

Утилізацію органічних решток екологічних ферм Європейського Союзу пропонуємо здійснювати поєднанням отримання біогазу та технологією отримання біогумусу Червоним Каліфорнійським Дощовим Черв’яком (ЧКДЧ). Частину відходів направляємо на метанове бродіння, а решту на отримання біогумусу.

Охорону раціонального використання водних ресурсів на фермах здійснюємо впровадженням більш сучасної очисної установки Біотал-50, яка призначена для очищення господарсько-побутових стічних вод житлових і суспільних будинків, стічних вод даного виробництва. Тоді очищені стічні води за своїми властивостями будуть наближені до природних.

Рекомендації:

Розповсюджувати ідеї екологічного землеробства і розширювати освіту суспільства в Литві, тобто-видавати більше періодичної літератури, готувати телевізійні передачі та інше, так як багато людей, а також і традиційних господарств, не знають основних принципів екологічного господарювання і тому не зважуються господарювати екологічно.

Фермерам з’єднуватись у кооперативи, які б закуповували їх продукцію, реалізували її на внутрішньому та зовнішньому ринках, почали б продаж в торгівельних центрах, так як мала кількість виробленої продукції гальмує (як згадувалося вище), як реалізацію виробленої продукції, так переробку і експорт.

Удосконалювати сертифікаційну систему, щоб для фермерів, які вирішили займатися екологічним господарюванням, вона була простішою, однак відповідала б міжнародним стандартам, так як існуюча система сертифікації достатньо важка, і де - хто відмовляється господарювати екологічно лише по цій причині.

Список літератури

1. Александравичюс А. Роль экоземледелия в увеличении роли страны в конкурентноспособности либерализации, в условиях международных торговых отклонений// Конкурентноспособность с/х и его важность в экономике страны. – Вильнюс. Институт Литовской аграрной экономики, 2001. – 201-213 с.

2. Бразаускене Д. Экохозяйствование на пути в ЕС. «Ukininko patarias-2000» август 3 н.8.

3. Бразаускене Д. Мтивация экохозяйствования « Мано укис». – 2001 – №2, п.8

4. Бразаускене Д. Глубина глубин – традиция «Зелёный мир», 1995. – сентябрь, п.37.

5. Бразаускене Д., Свиркис А. В самом деле ли наше с/х становится эко? «С/х» - 1995, №8, 14-15 с.

6. Начальное обучение экоземледелию – Вильнюс, «Зелёный мир», 1994. – 41 с.

7. Правила эко с/х: производство, переработка, реализация, маркировка. – Каунас ЛР с/х продукция, 1997. – 40 с.

8. Гуткаускас «Татулос программа» ведёт Литву в 21 век «С/х», 1998. - №1. – 19-20 с.

9. Гужите В. Экохозяйствование сегодня «С/х», 1997. - №6. – 15 с.

10. Фонд поддержк села. Дкументы, регламентирующие, формирование фонда и порядок использования. – Вмлнюс. Литература рубрики с/х министерство, 1997-1999 гг.

11. Кривицкипе В. Мир вибирает экохозяйствование «Моё хозяйство», 2001. - №6. – 32 с.

12. Лазарайтекс Б. Животноводческое экохозяйствование. «Моё хозяйство», 2000. - №5. – 14-25 с.

13. Лазаскас И. Хозяйствовать можно и не на плодородной земле. «С/х», 2000. - №10. – 6-7 с.

14. Лазаускас П. Начало экохозяйствованого движения в Литве. «Экохозяйство», 1999. - №1. – 5-6 с.

15. Лазаускас П. Экопродукции рынок гарантирован.. «Моё хозяйство», 2001. - №1. – 34 с.

16. Лазаускас П. Эко с/х – 10 лет! «Экохозяйство - 2000». - №4. – 1-2 с.

17. Лазаускас П. Расширение экохозяйства и его ерспективы в Литве// С экопродуктами в Европу; материалы доклада медунардного семинара «Эко с/х – теория и практика».

18. Лазаускас П. Экологическое земледелие может открыть путь Литве на Европейский рынок «Сельское хозяйство»-1996 №6 стр.6-7.

19. Лазаускас П., Рутповеке В. Для Литовской еко с/х продукции открылся путь на Европейский и мировой рынки «Экологическое хозяйство»-2000 №2 стр.2-3.

20. Литовское сельское хозяйство 1999г. Смысл и перспективы- Вильнюс. Литовский институт аграрной экономики-2000стр.155.

21. Лиивааук П. Рынок и реализация экологических продуктов «Экологическое хозяйство»-1999 стр.10.

22. Помощь по специальной программе (SAPARD) в расширении с/х и села. Вильнюс. Национальная платежная агентура при Министерстве с/х-2001.стр.71.

23. Пауликас В. Кризис промышленного с/х и теория Мальтуса. «Мое хозяйство»-2001 №6 стр.36-38.

24. Росенов С., Солтысяк У., Версчур Г. Экоземледелие в практике щадящего внедрения в с/х- Каунас.1997-18стр.

25. Рутковене В. Экологическое с/х в Литве «Экологическое хозяйство»-1999,№1 стр.7-8.

26. Рутковене В. Литва на карте международного экологического хозяйства, «Сельское хозяйство»-1999 №10,стр.232.

27. Рутковене В. Экологическое с/х в Литве «Экологическое хозяйство»-2000 №4стр.100.

28. Рутковене В. Мир выращивает экологически «Моё хозяйство»-2000 №11 стр.32.

29. Рутковене В., Рутковайте И. Литовское еко. хозяйство сегодня. Новости экологического хозяйства-2000 №3 (№9). Стр.112.

30. Рутковене В., Земеулис Э. Перспективы производства экологически хозяйственных продуктов в Литве и их экспортирование в ЕС контексте. Конкуренто-способное с/х и его важность для экономики страны. Вильнюс: Институт аграрной экономики Литвы. 2001, стр.192-200.

31.Статистические данные о экологическом сельском хозяйстве.- Каунас. Общественная организация «Экоагрос». 2001,стр.22.

32. Шведас А. Проблемы использования экологически чувствительной земли. «Сельское хозяйство».-1997 №11,стр.15.

33. Вайчунайте Р. Средство ЕС для расширения экологического земледелия «Моё хозяйство»-2001 №5,стр.29.

34. Экономика сельского хозяйства. Научные работы – LAEI. 1996 №1,стр.192.

35. Жилис Г. Торговля экологической продукцией за рубежом «Экологическое хозяйство»-2000 №2,стр3.

36. Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами.

37. Клименко М.О., Прищепа А.М., Вознюк Н.М. «Моніторинг довкілля». Підручник.-К.: Видавничий центр «Академія», 2006.-360стор.

38. «Охрана труда в сельском хозяйстве»,-1980.-Москва, 356стр.

39. Ярошевська В.М. Проектування та розрахунки засобів захисту з технічної і пожежної безпеки в дипломних проектах : Навч. Посібник Рівне, 2005р.

40. Агрохімічний вісник №1,2006р.

41. www.biotal.ua.

42. www.plantsman-compuserve.co.uk.

		Негативне рішення
			Письмове повідомлення з причин не сертифікації

Похожие работы

Стан та перспектики екологічної конверсії промислових і сільськогосподарських підприємств Чернігівської області

Скачать

116814

4

6

... . В умовах різкого зниження обсягів застосування добрив дуже важливо використовувати їх найбільш ефективно. Розділ 4. Основні напрямки іноваційно-екологічної конверсії промислових і аграрних підприємств   4.1 Конверсія промислових підприємств Розвиток екологічної кризи поставив складні задачі перед промисловим виробництвом. Виникла необхідність наукового аналізу взаємодії промислового ...

Альтернативне сільське господарство

Скачать

27431

0

0

... що забезпечує одержання екологічно чистої продукції. В Естонії з 1 травня 2001 року почав діяти спеціальний закон, який підтримує органічне сільське господарство. У Німеччині кількість сільськогосподарських ферм, що ведуть альтернативне землеробство, зросла до 10,5 тисяч при загальній площі земель у 0,5 млн. га. Вони почали виробляти 2,4% усієї сільськогосподарської продукції, хоча економічний дох ...

Роль добрив у системі землеробства

Скачать

86928

8

1

... на забезпечення раціонального використання земельних ресурсів, охорону ґрунтів і навколишнього середовища. В умовах пересіченого рельєфу та на ерозійно небезпечних територіях необхідне освоєння ґрунтозахисних систем землеробства з використанням контурно-меліоративної організації території, яка здатна запобігти ерозії найнебезпечніших в екологічному відношенні земель. При цьому надають перевагу ...

Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічн

Скачать

126640

0

0

... в областях з високим рівнем індустріального розвитку. 2. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля та використання природних ресурсів. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки розроблено відповідно до статті 16 Конституції України, якою визначено, що забезпечення екологічно ...