Сучасні технології у виробництві продукції рослинництва

3.2 Сучасні технології у виробництві продукції рослинництва

Для збільшення виробництва сільськогосподарської продукції та підвищення її економічної ефективності необхідно здійснювати фундаментальні і прикладні наукові дослідження, спрямовані на створення нової та вдосконалення існуючої техніки, поліпшення селекційної роботи щодо створення нових і поліпшення існуючих сортів та гібридів сільськогосподарських культур, порід тварин, розробку нових і вдосконалення існуючих технологічних процесів виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, вдосконалення всього господарського механізму.

Суть інтенсивної технології полягає у створенні оптимальних умов для вирощування сільськогосподарських культур, проведення повного комплексу науково обґрунтованих прийомів обробітку ґрунт) та одержання врожаю Особливо важливим при цьому є дотримання, технологічної дисципліни, виконання заходів, спрямованих на максимальне використання біоенергетичного потенціалу ґрунту. Водночас використання інтенсивних технологій повинне сприяти підвищенню економічної родючості грунту, передбачати раціональне використання природних ресурсів та охорону навколишнього середовища.

У рослинництві при освоєнні інтенсивних технологій велику роль відіграє хімізація сільського господарства. Розроблено високоефективні технології використання добрив, які суттєво підвищують окупність їх урожаєм. Набуло широкого розповсюдження внесення мінеральних добрив разом з водою.

Впровадження інтенсивних технологій у сільськогосгіо-дарське виробництво тісно пов'язане з його механізацією — з переходом від часткової до комплексної.

Технічне забезпечення сільського господарства постійно поліпшується, неухильно підвищується рівень механізації. Проте, незважаючи на значні успіхи механізації сільськогосподарського виробництва, існує й багато проблем. Одна з них полягає в тому, що при виробництві більшості продуктів відсутня можливість використання системи машин. що забезпечує комплексну механізацію всіх виробничих процесів. Тому в сільському господарстві ще на багатьох роботах застосовується ручна праця. Особливого значення нині набуває якісне вдосконалення машин, підвищення їх надійності й довговічності.

Для сільськогосподарського господарства значні перспективи відкриваються у зв'язку з освоєнням найближчим часом нових машин, а також роботів і маніпуляторів, які забезпечать підвищення продуктивності праці в 1,8—2 рази. Досвід використання їх поки що незначний, але результати хороші. У птахівництві маніпулятори використовуються для укладання яєць в тару. Це знижує затрати праці в 4 рази, пошкодження яєць — у 3 рази.

Велике значення має збереження енергії. В Україні впроваджується технологія зберігання фуражної кукурудзи без сушіння: на кожній тонні зерна економиться 25—30 кг палива, зменшується загальні витрати на одиницю продукції на 20—22 %.

Все більшого значення набуває комп‘ютеризація сільського господарства. Це перш за все, забезпечення сільськогосподарського виробництво електронно-обчислювальними машинами, персональними ком-п'ютерами створення інформаційної бази, програмне забезпечення, а також підготовка висококваліфікованих спеціалістів. Нині працюють автоматизовані системи управління зрошенням сільськогосподарських культур. Вони дозволяють враховувати весь комплекс умов і приймати оптимальні режими зрошення. А це істотно підвищує ефективність використання води, що дуже важливо для посушливих районів. Крім того, оптимізація поливних режимів зменшує засолення ґрунтів. Такі системи планування зрошення застосовуються і в Україні.

Прискорення науково-технічного прогресу неможливе без постійного вдосконалення організаційних форм розвитку агропромислового комплексу, його господарського механізму, організації праці та виробництва. Необхідно послідовно здійснювати курс на впровадження різноманітних форм власності та господарювання, посилення економічної активності та професійної компетентності всіх товаровиробників сільськогосподарської продукції, розгортання між ними здорової конкуренції. Будь який напрям науково технічного прогресу повинен обов'язково враховувати екологічні проблеми, забезпечувати раціональне використання природних ресурсів і охорону навколишнього середовища.

3.3 Організація виробництва, матеріальна зацікавленість в збільшенні виробництва продукції рослинництва

Динамічний розвиток агропромислового сектору її період переходу до ринку значною мірою залежатиме від послідовності проведення реформування сільськогосподарських підприємств, агрофірм і обґрунтування шляхів розвитку нових господарських формувань.

При ньому економічні механізми, що забезпечують раціональне функціонування таких формувань, повинні враховувати діючі закони держави і системи матеріального стимулювання працівників, які б забезпечували суворе дотримання технологічних вимог і строків виконання робіт, раціональне використання ресурсів виробництва, підвищення кваліфікації, прагнення досягти високих кінцевих результатів.

Впродовж багатьох років функціонування колективних сільськогосподарських підприємств оплата праці в рослинництві удосконалювалась і па сьогодні склались певні види її та показники, застосування яких доцільно і за умов ринкових відносин.

Оплату праці поділяють на три категорії: основну, додаткову і преміювання.

Розробка і обґрунтування основних положень з оплати праці працівників рослинництва вимагають послідовного вивченим цілої низки питань, найважливішими серед яких є:

— вибір найдоцільнішої системи основної оплати праці в даному господарстві;

— преміювання протягом року;

— кінцевий розрахунок по результатах роботи за рік.

Перехід до ринкових відносин ставить дані формування в умови, що характеризуються, з одного боку, розширенням їх виробничої самостійності, з іншого — різким підвищенням відповідальності (аж до банкрутства) за фінансові результати своєї діяльності.

За щільністю зв'язку оплати праці і рівня ефективності виробництва існуючі системи оплати праці поділяють па три групи:

а)оплата праці за фактично вироблену продукцію;

б)оплата праці від одержаного валового доходу;

в)оплата праці за залишковим принципом.

Усі ці системи мають певні переваги перед оплатою праці за фактично виконані роботи, що використовувалась раніше. Тим часом й вони мають певні недоліки.

Найменше недоліків, як показали дослідження, має система оплати праці за залишковим принципом, тобто акордна система оплати праці. Тарифікація керівників, спеціалістів, інженерно-технічних працівників здійснюється залежно від виконання ними робіт певної складності й відповідальності за схемою посадових окладів. Складність і відповідальність робіт для керівників і спеціалістів господарства визначаються за обсягом реалізації продукції, а для середньої ланки — обсягом виробництва валової продукції, відповідно до чого й встановлюються розряди по оплаті праці.

Стосовно сучасних умов переходу до ринку вона є найдоцільнішою для освоєння як виробничими підрозділами, так і новими господарськими формуваннями реформованих підприємств.

Для робітників у рослинництві, установлена додаткова оплата (заохочення) за своєчасне і якісне виконання найбільш важливих сільськогосподарських робіт: проведення сівби, посадки, міжрядної обробки, внесення добрив, збиральних робіт і т.д.

З метою посилення матеріальної зацікавленості робітників у збільшенні виробництва продукції, зниженні собівартості і поліпшенні інших показників для них установлене преміювання.

Конкретні розміри премій для колективів бригад, загонів і ланок або окремих робітників установлюються директорами господарств за узгодженням з комітетами профспілок диференційовано в залежності від особливостей галузей виробництва й інших умов роботи виходячи з фонду заробітної плати, затвердженого на рік.

У галузях виробництва, де продукція може бути реалізована безпосередньо колективом бригади, загону, ланки, ці премії в тих же розмірах п порядку можуть виплачуватися за перевиконання плану реалізації сільськогосподарської продукції.

Крім цього, робітники в рослинництві преміюються за скорочення прямих витрат на одиницю продукції та зниження її собівартості але порівнянню з планом у розмірі до % від суми отриманої економії.

При виборі показників преміювання необхідно, щоб їхнє число було мінімальним, тому що множинність показників розпорошує засобу і знижує стимулююче значення матеріального заохочення.

Вихідною базою при встановленні максимального рівня врожайності можуть служити дані підприємств відповідної зони.

Після визначення максимальних і мінімальних розмірів установлюються проміжні показники врожайності. Для зернових культур і сіяних трав на сіно інтервал врожайності може складати 2—3 ц, для картоплі, кормових коренеплодів, силосних культур 10—20 ц.

Для кожного показника шкали врожайності необхідно визначити розмір премії.

Шкала врожайності сільськогосподарських культур і відповідних розмірів премій може бути побудована в такий спосіб:

досягнутий рівень врожайності гречки в даному господарстві за попередні 5 років складає 30 ц з 1 га. Передові агрофірми району одержують по 45—50 ц. Виходячи з цього встановлюється шкала преміювання за збільшення врожайності пшениці в даній агрофірмі з таким розрахунком, щоб максимальний розмір премії (5 місячних заробітків, або 41,5 % річного заробітку) міг бути отриманий при перевищенні рівня врожайності передових господарств.

Колективи (ради) виробничих бригад, ланок у межах премій, виплачуваних за результатами роботи всього колективу бригади, ланки, мають право визначати розміри премій кожного члена бригади з обліком його реального внеску і загальні результати роботи, дотримання трудової дисципліни і поліпшення якості продукції.

Зз одержання більш високих врожаїв гречки, чим середня врожайність з гектара за останні чотири-п'ять років, господарства можуть видавати робітником агрофірм, зайнятим на роботах по обробленню цієї культури, як додаткову оплату від 25 до 50 % (у залежності від росту врожайності) зерна гречки, зібраного понад середньорічний валовий збір за ці ж роки.

До остаточного розрахунку за продукцію робітником видається як аванс заробітна плата за обсяг виконаних робіт виходячи з діючих тарифних ставок і норм виробітку.

Після закінчення збирання врожаю і найважливіших робіт незавершеного виробництва (оранка зябу, посів озимих зернових і т.д.) робітником видається різниця між заробітною платою, нарахованої за продукцію, і заробітною платою, виплаченої їм як аванс за обсяг виконаних робіт.

При цьому якщо протягом року в зв'язку з виробничою необхідністю за розпорядженням керівництва господарства частина робіт, передбачених технологічною картою, не вироблялася або виконувалися роботи понад обсяги, передбачених технологічною картою, сума оплати за продукцію повинна бути відповідно скоректована.

Остаточний розрахунок з робітниками бригади (ланки, загону) по доплатах за продукцію можна робити по наступній формулі:

Д = (Зп – Зф – (Зн + Зс)) х 1,25

Д – сума доплати працівникам за вироблену продукцію, грн..

Зп – заробітна плата працівників за фактично вироблену продукцію, грн..

Зр – фактично виплачена заробітна плата у вигляді авансу за виконані роботи, грн.

Зс – сума заробітної плати по тарифу, виплаченої працівникам за непередбачені, але виконані роботи, грн..

Зн – сума заробітної плати по тарифу за передбачені, але не виконані роботи, грн..

Заробітну плату визначають, як добуток акордних розцінок за продукцію на кількість фактично виробленої продукції.

Розподілом отриманої різниці на загальну суму заробітної плати, виплаченої за обсяг зроблених робіт, визначають розмір доплати на кожену зароблену гривню. При цьому надбавка трактористам-машиністам за класність, додаткова оплата за виконання найважливіших робіт і підвищена оплата на збиранні врожаю при нарахуванні доплати за продукцію не враховуються. Доплата за продукцію виплачується тільки постійним і сезонним, що пропрацювали в господарстві більш двох місяців, робітником. Частка доплат за продукцію, що приєднується на заробітну плату тимчасових робітників, не виплачується і не розподіляється між постійними і сезонними робітниками.

Для підвищення матеріальної зацікавленості робітників у зниженні собівартості сільськогосподарської продукції встановлене преміювання робітників за скорочення прямих витрат на одиницю продукції або зниження її собівартості в порівнянні з планом у розмірі 25% від суми отриманої економії.

При вирахуванні економії прямих витрат вартість тракторного пального, матеріалів і кормів оцінюється в плані і фактично за однаковими цінами на однойменні види матеріалів і кормів.

За перевиконання плану одержання валової продукції преміюються тільки ті постійні і сезонні робітники, що безпосередньо беруть участь у виробництві продукції. Цієї ж категорії робітників одержують премії за скорочення прямих витрат на одиницю продукції або зниження її собівартості в порівнянні з планом.

Оцінка отриманої по відділенню, бригаді, ділянці продукції виробляється за фактичними цінами реалізації з урахуванням її якості. Надбавка за надпланову здачу продукції в ціні реалізованої продукції не враховується.

У системах оплати праці, що використовують у сільському господарстві, важливе місце належить остаточному розрахунку з членами трудових колективів. Узагальнення практики господарювання в сільському господарстві країни доводить, що па роботах, пов'язаних з обслуговуванням обладнання, чергування тощо, з високим рівнем фіксованої оплати остаточний розрахунок з працівниками дещо спрощений.

При упровадженні нових систем, які передбачають участь працівників у прибутку, слід зважати па низку проблем, що виникають при цьому.

По-перше, це те, що на розмір прибутку впливає багато факторів, контролювати які більшість працівників господарства не в змозі.

По-друге, пересічному працівникові господарства важко з'ясувати, яким чином його індивідуальні зусилля пов'язані із підвищенням прибутковості господарства.

Досвід показує, що в таких умовах доцільно запроваджувати участь працівників в прибутку на рівні внутрішньогосподарських виробничих підрозділів: бригад, кооперативів, малих підприємств тощо.

Враховуючи зазначене, у реформованих господарствах намітилась чітка тенденція щодо оплати праці при остаточному розрахунку за схемою: доплата за продукцію — премії — дивіденди.

Аналіз доводить, що переважна більшість сільськогосподарських підприємств при остаточному розрахунку з працівниками дотримується традиційних способів виплати. Основними системами оплати праці при цьому виступають акордно - та відрядно - преміальна системи, які поки що не використали всіх своїх можливостей.

Нарахування доплати за продукцію здійснюється за акордними розцінками за центнер продукції, а премії виплачуються за виконання виробничих завдань, поліпшення якості продукції, досягнення інших показників, розроблених безпосередньо в господарстві з урахуванням специфіки того чи іншого підрозділу. Нарахування доплати за продукцію та премій здійснюється в розрахунку на 1 гривню основної оплати.

Оцінюючи різні варіанти остаточного розрахунку наприкінці року, слід зауважити, що за ринкових умов доцільніше використовувати оплату праці від валового доходу, адже така система дозволить певною мірою співвіднести витрати та доходи виробничих підрозділів. Водночас акордно-преміальна система оплати праці може використовуватись у господарствах, які знаходяться на шляху до розпаювання власності.

В деяких об'єднаннях додатково отриманий прибуток направляють на відтворення й поповнення основних засобів виробництва. Надалі у фонд кожного члена об'єднання щорічно відраховується в вигляді паїв частина приросту основних засобів за рахунок приросту прибутку власних коштів та дивідендів на грошові та земельні паї згідно з прийнятими положеннями.

Окрім грошової, велике значення для працівників сільського господарства має також натуральна оплата. Особливу роль вона відіграє у сучасний період — період розвитку інфляційних процесів. Стрімке знецінювання грошових засобів змушує працівників робити, наскільки це можливо, натуральні запаси продовольства та здійснювати бартерні угоди при взаєморозрахунках.

Разом з тим натуроплата сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки мала і матиме па перспективу для селян суттєве значення хоча б через наявність худоби та птиці в особистих господарствах.

У реформованих колгоспах і радгоспах стосовно натуральної оплати намітились дві суттєві тенденції:

1) збільшились абсолютні розміри натуральної оплати, що певною мірою виправдано з огляду на інфляцію;

2) в окремих господарствах більшою мірою ставлять натуральну оплату в залежність від виконання певних якісних показників — зменшення втрат при збиранні врожаю, досягнення певного рівня врожайності, продажу продуктів переробки технічних культур за пільговими цінами тощо.

У висновку, слід брати до уваги досвід виробничої діяльності розвинутих країн, де на ці цілі виділяється та частина прибутку, яка була досягнута за рахунок підвищення продуктивності праці, підвищення якості продукції тощо. Крім того, частина власності підприємства приватизується шляхом акціонування та відповідним нарахуванням дивідендів.

Охарактеризуємо рівень продуктивності праці в СВК „Родина”(Табл.3.)

Він досить високий в рослинництві: Вироблено ВП на 1 середньорічного працівника, тис. грн. в 2000році 11,68 тис. грн. , а в 2002році –12,28тис. грн. Вироблено ВП в рослинництві на 1 люд-год, тис. грн. в 2000році – 9,7, а в 2002році – 7,8тис. грн.

Тепер охарактеризуємо рівень оплати праці в досліджуваному господарстві, для цього скористаємося наступною таблицею 16.

Табл.16. Рівень оплати праці рослинництва в СВК „Родина”

Продукція	2000рік
	Всередньому по галузі	Зернові і зернобобові	Цукрові буряки	картопля
Оплата праці, тис.грн.	143	33	86	1
Прямі затрати праці, тис. люд.-год	106	28	29	4
Оплата 1 люд.-год, грн.	1,35	1,18	2,97	0,25
	2001рік
Оплата праці, тис.грн.	179	32	92	2
Прямі затрати праці, тис. люд.-год	137	26	31	6
Оплата 1 люд.-год, грн.	1,31	1,23	2,97	0,33
	2002рік
Оплата праці, тис.грн.	251	52	94	1
Прямі затрати праці, тис. люд.-год	170	36	33	4
Оплата 1 люд.-год, грн.	1,48	1,44	2,85	0,25

З даної таблиці помітно що рівень оплати праці в СВК „Родіна” не досить хороший і середньому по галузі в 2000році оплата 1 люд.-год становила 1,35 грн., проте з роками помічаємо деяку тенденцію до збільшення в 2002 році – в середньому по рослинництві за 1 люд.-год давали 1,48 грн.

Висновки і пропозиції

 

Мірилом, або оцінкою, сільськогосподарського виробництва є критерій економічної ефективності. Ця ознака пов'язана із збільшенням виробництва споживних вартостей на основі раціонального використання виробничих ресурсів і підвищення продуктивності праці. Оскільки споживання — кінцева мета виробництва то лише-на .цій стадії видно, як ведеться виробництво й наскільки воно доцільне. Споживання ж здійснюється за рахунок національного доходу. Отже, вихідним критерієм економічної ефективності виробництва є обсяг національного доходу, максимізація його розміру при найменших витратах засобів і праці.

Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, якісна ознака якої відображується у високій результативності використання засобів виробництва і праці. У сільському господарстві — це одержання максимального обсягу продукції з 1 га землі, від 1 гол. худоби з найменшими витратами засобів і праці.

Поряд з визначенням економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на рівні особливе значення при впровадженні інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур має хімізація.

Оцінюючи ефективність галузі, слід враховувати її особливості, які значно впливають на кінцеві результати.

Визначення економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва і здійснюють на основі системи показників, які враховують відповідні особливості галузей. Для порівняння економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва використовують такі показники: .виробництво валової продукції рослинництва (грн.) з розрахунку на 1 га посіву, на одного середньорічного працівника, на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; валовий та чистий доход і прибуток на 1 га посіву, на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; рівень рентабельності виробництва.

При оцінці економічної ефективності рослинництва у СВК “Родина“ було отримано такі результати.

Як і в багатьох подібних господарствах України, у загальній земельній площі найбільшу питому вагу має земля, відведена під с/г угіддя (80,19% у 2000 році і до 8876% у 2002).

Серед усіх культур, що вирощуються у даному господарстві найбільше площі припадає на зернові і бобові - 42,19% (у 2001 - 43,23% і 43,93% 2002 році). Тобто, площа під них зросла за три роки.

Урожайність зернових і зернобобових є досить висока. У 2000 – 44,1 ц/га , а у 2001-2002 роках зменшилась до 40,9 та 36,7 ц-га відповідно. Якщо звернути увагу на цукрові буряки, можна зробити висновок, що у 2002 році урожайність їх дещл впала. Загалом динаміка урожайності по всіх культурах не є дуже суттєвою.

В загальному, собівартість по всіх культурах є доволі високою, без суттєвої тенденції до деяких позитивних чи негативних змін, що може пояснюватися лише відсутністю будь-яких структурних зрушень у інтенсифікації виробництва у СВК. Потрібно конкретно відмітити доволі високу урожайність пшениці, цукрових буряків та коренеплодів, що є вищою за середні значення по господарствам України за 2001-2002 роки.

Необхідно зазначити, за три роки по основих чотирьох культурах спостерігаються динамічні коливання по статтях виробництва валової продукції, виручки та прибутку. Збитковість відсутня, по картоплі у 2000 та 2002 роках рентабельність рівна 0%. Найвищі показники рентабельності має виробництво та реалізація озимої пшениці,також найбільше прибутку та валового доходу припадає на цукрові буряки та овочі відкритого грунту.

Варто взагалі сказати, що рослинництво у СВК “Родина” є рентабельним ,але без помітної тенденції до розширення та автоматизації, що є надзвичайно негативним явищем.

Список використаної літератури:

 

1.    Закон України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 №887-ХІІ;

2.    Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 №1576-ХІІ;

3.    Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятий (объединений): Учебник/ Под ред. В.А. Раевского. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 1988. - 415с.;

4.    Баканов М.И., Кашаев А.Н., Шеремет А.Д. Економический анализ (Теория, история, современноне состояние, перспективы). - М.: Финансы, 1976. - 264с.;

5.    Мацибора В.І. . Економіка сільського господарства. -К. - Вища школа .- 1994

6.    Під ред. Мертенса В.П. . Економіка сільського господарства. -К. - Урожай .- 1995

7.    Під ред. Руснака В.В. . Економіка сільського господарства. -К. - Урожай .- 1998.

8.    Канівський П.К. Спеціалізація та кооперація тваринництва зони Лісостепу в умовах ринкової економіки. - К.: ІАЕ, 2000. - 448 с.

9.    Под ред. Кушвида. Справочник экономиста аграрника.-К., Урожай .-1991

Додаток 1

Табл.11. Затрати на основне виробництво в СВК „Родіна”.

Елементи затрат	2000						2001						2002
	Всього на основне виробництво		у тому числі на виробництво продукції				Всього на основне виробництво		у тому числі на виробництво продукції				Всього на основне виробництво		у тому числі на виробництво продукції
			рослинництва		тваринництва				рослинництва		тваринництва				рослинництва		тваринництва
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
затрати на оплату праці	529	17,3	196	12,3	139	14,3	850,7	24,7	183,9	11,5	195	18,3	977,7	27,4	413	22,2	529	38,1
затрати на соц. Заходи
Матеріальні затрати, які увійшли в с/б прод-ї, в т.ч.:	2091	68,6	1176	73,7	712	73,3	2010,3	58,4	1204	75,0	787,3	74,0	2046	57,4	1226	65,9	801	57,6
Нас-ня на посад.мат-в	139	4,6	139	8,7	х	x	139,5	4,1	139,5	8,7	x		142	4,0	142	7,6	x
корми	473	15,5	х	x	473	48,7	526	15,3	x		526	49,4	535	15,0			535	38,5
інша прод-я с/г	31	1,0	8	0,5	23	2,4
мін.добрива	255	8,4	255	16,0	х	x	203,7	5,9	203,7	12,7	x		207	5,8	207	11,1	x
нафтопродукти	724	23,7	539	33,8	129	13,3	671,2	19,5	545,5	34,0	119,5	11,2	683	19,2	555	29,9	122	8,8
електроенергія	72	2,4	18	1,1	43	4,4	83,7	2,4	20,9	1,3	60	5,6	85	2,4	21	1,1	61	4,4
паливо	6	0,2	2	0,1	3	0,3
запасні частини	194	6,4	148	9,3	39	4,0	386,2	11,2	294,4	18,3	81,8	7,7	393	11,0	299,7	16,1	83	6,0
Оплата послуг і робіт,що викон. сторон. організ-ми	197	6,5	67	4,2	2	0,2
Амортизація осн.з-бів	211	6,9	96	6,0	64	6,6	197,1	5,7	89	5,5	60	5,6	199	5,6	89	4,8	51	3,7
Інші витрати	218	7,1	128	8,0	56	5,8	384	11,2	128	8,0	22	2,1	341	9,6	129	6,9	8,2	0,6
Всього витрат	3049	100	1596	100	971	100	3442,1	100	1604,9	100	1064,3	100	3564	100	1859	100	1390	100