Облицювання стін керамічними глазурованими плитками

Тема: Облицювання стін керамічними глазурованими плитками

Зміст

1. Призначення і класифікація облицювальних робіт

2. Пристрої та інвентар лицювальника плиточника

3. Архітектурні елементи плиткових облицювань

4. Підготовка облицювальних робіт

5. Підготовка вертикальних поверхнею під облицювання

6. Облицювання стін керамічними глазурованими плитками на розчині по діагоналі

7. Вибір елементів опорядження кромок плиток

8. Опорядження кромок керамічної плитки. Опорядження кромок зовнішніх кутів, при облицюванні стін

9. Дефекти плиткових облицювань і їх усунення

10. Оцінка якості облицювання

11. Організація праці

12. Технічне нормування

13. Техніка безпеки при виконанні облицювання

Використана література

1. Призначення і класифікація облицювальних робіт

Роботи, пов'язані з опорядженням поверхонь будівлі штучними матеріалами, називають облицювальними. До них відносять роботи, пов'язані з опорядженням поверхонь різними видами плиток, великогабаритними облицювальними листами, лінолеумом тощо. Лицювальники виконують також мозаїчні, ксилолітові та інші роботи по опорядженню підлог. Облицювальні роботи можуть виконуватись як зовні на фасадах, так і всередині будівель при облицюванні стін і підлог. Поверхню облицьовують з тим, щоб захистити конструкцію від атмосферних впливів, вологи, механічних пошкоджень, а також з санітарно-гігієнічною і декоративною метою. Облицьоване штучними матеріалами/приміщення набирає привабливого вигляду, в ньому створюються кращі умови для життєдіяльності людини.

Підлоги облицьовують керамічними, мозаїчними, бетонними, шлакосіталовими, синтетичними плитками або лінолеумом. Крім плиток, підлогу можна опорядити монолітним мозаїчним шаром або кольоровою мастикою на полімерних в'яжучих матеріалах. Внутрішні вертикальні поверхні облицьовують керамічними, скляними, полістирольними плитками. Крім того, для облицювання різних поверхонь можна застосовувати плитки з природних кам'яних матеріалів (мармурові, гранітні, з вапняку тощо).

За формою плитки бувають квадратні, шести - і восьмигранні.

До початку облицювальних робіт в приміщенні повинні бути закінчені всі роботи, виконання яких може пошкодити облицьовану поверхню. Конструктивні елементи будівлі, що підлягають облицюванню, повинні бути стійкими. Відхилення віконних і дверних укосів, стовпів від вертикалі допускається не більше 1 мм на 1 м висоти або довжини, але не більше 3 мм на весь елемент.

При облицюванні стін плитками на цементному розчині відхилення поверхні від вертикалі до 15 мм і нерівності на ній повинні вирівнюватись цементним розчином. Якщо відхилення більше 15 мм розчин наносять по попередньо надійно закріпленим сіткам.

Якщо плитки закріплюють на поверхні мастиками, відхилення поверхні, що облицьовують, від вертикалі не повинно бути більше 3 мм на 1 м висоти.

До початку внутрішніх облицювальних робіт мають бути завершені всі роботи по влаштуванню покрівлі будівлі або водонепроникного перекриття над частиною будівлі, яку облицьовують. У приміщеннях мають бути закінчені всі роботи, пов'язані з монтажем потайних проводок та встановлені коробки у дверні і віконні прорізи. Облицьовувати на розчинах і мастиках можна лише тоді, коли навантаження на стіни досягло не менше 65% від проектного.

Облицьовувати стіни слід до влаштування чистої підлоги, тому на них повинні бути зроблені позначки, які вказують на рівень майбутньої підлоги. Це буде нижній край облицьованої стіни.

 

2. Пристрої та інвентар лицювальника плиточника

І. При укладанні стяжки розчин, укладений в смугу, ущільнюють віброрейкою.

2. При наклеюванні гідроізоляційного килима полотнище притискають до основи за допомогою ручного катка.

З. При влаштуванні облицювальної гідроізоляції використовують видатковий робочий бачок для гарячої бітумної мастики.

4. Для транспортування рулонних матеріалів і мастики використовують візок.

5. Для сортування плитки використовують шаблон.

За розміром

б. Якщо неповномірних плиток потрібно багато, то можна застосувати такі пристрої:

пристрій для прямого різання плитки;

пристрій для діагонального різання плитки;

7. Якщо для облицювання стін може знадобитися плитка з отворами, можете використовувати пристрій для свердління отворів у керамічних плитках.

8. Вертикальність установлених опорних маяків і маячних рядів перевіряють за правилом з виском або бульбашковим рівнем.

9. Для встановлення маяків при настиланні плиткової підлоги за позначкою або укладання маяків використовують ручний водяний рівень.

10. Еталонний конус масою 300 г використовують для перевірки рухомості розчинної суміші.

11. Для приготування і доставки розчину до місця роботи використовують ручний візок.

12. Для нанесення на плитку рівномірного шару розчину, користуються рамкою-шаблоном з квадратним отвором.

13. Для приготування розчинної суміші використовують металевий ящик.

Н. Ящик-візок з відкрилками використовують для доставки розчину до місця облицювання, а відкрилки - для складання плитки.

15. Щоб шви між плитками були однакові, використовують дистанційні хрестики, які підбирають за шириною шва.

16. Скоби інвентарні закладають між горизонтальними і вертикальними гранями плиток. Скоби і хрестики виймають після того, як розчин під плиткою затужавіє (звичайно після встановлення 15-20 плиток).

17. Підготовчі та облицювальні роботи виконують у приміщеннях висотою:

до 2,7 м із складаного або із універсального стола;

до 4 м із збірно-розбірних пересувних підмостів.

 

3. Архітектурні елементи плиткових облицювань

Як підлоги, так і вертикальні поверхні можуть облицьовуватись плитками різними за формою, розміром і кольором. Вибираючи рисунок облицювання, слід враховувати розмір приміщення, його призначення, естетичні вимоги до кольору облицювання тощо.

На облицьованній поверхні стін (рис.3.1) розрізняють такі елементи облицювання: цоколь, поле облицювання, фриз і карниз. Вони можуть бути присутні всі або виконані в певній комбінації.

Цоколь, тобто нижній ряд плиток, виконують із спеціальних фасонних (вигнутих) плиток, потовщених або кольорових плиток. Поле облицювання роблять з білих або кольорових однотонних плиток. Фриз може бути виконаний з кольорових або візерунчастих плиток в один або два ряди. Це залежить від висоти облицювання. І, нарешті, останній елемент облицювання - карниз. Він мас обов'язково виступати з площини облицювання, тому для його виконання використовують спеціальні фасонні плитки більшої товщини.

Залежно від розміщення плиток і положення швів на поверхні розрізняють три способи облицювань: шов у шов, врозбіг та по діагоналі (рис.3.2). Найбільш поширений і простий за виконанням спосіб - облицювання шов у шов. Інші два способи облицювань потребують більших витрат часу, професіоналізму, акуратності і точності в роботі.

4. Підготовка облицювальних робіт

 

На облицьованій поверхні підлоги (рис.3.3) розрізняють такі елементи облицювання: пристінна смуга, фриз і поле облицювання. Пристінна смуга - це вузька ділянка поверхні (здебільшого в один ряд плиток), яка утворюється після розмічування підлоги перед облицюванням. При цьому ширина її біля кожної стіни може бути різною. Це залежить від того, яка кількість цілих плиток укладається вздовж і впоперек приміщення.

Фриз виконують із плиток, котрі за кольором відрізняються від тих, якими будуть облицьовувати основне поле підлоги. Ширину фриза вибирають залежно від розміру приміщення. Для облицювання основного поля підлоги використовують плитку одного кольору, здебільшого світлих тонів. Щоб покращити декоративний ефект облицювання, основне поле роблять візерунчастим, застосовуючи для цього плитки двох або більше кольорів. На рис.3.4 подано зразки облицювань підлоги плитками двох кольорів.

Якщо в процесі облицювання стіни цокольний ряд плиток не вкладали, то в кутах між підлогою і стіною витягують плінтус.

Рис.3.1 Елементи плиткового облицювання стіни: 1 - карниз, 2 - фриз, і - поле облицювання, 4 – цоколь

Рис.3.2 Способи розміщення плиток на поверхні: а - врозбіг, б - шов у шов, в - по діагоналі

Рис.3.3 Елементи плиткового опорядження підлоги: 1 - пристінна смуга, 2 - фриз; 3 - поле опорядження

Рис.3.4 Зразки опорядження основного поля підлоги плитками двох кольорів: а - квадратами; б - діагональними рядами; в - доріжками; г - під шахи, 4. Підготовка облицювальних робіт.

Плитки, доставлені на об'єкт, сортують за розмірами (калібрують), за кольором, відтінками і якістю лицьової поверхні.

Для сортування плиток за розміром використовують шаблон або спеціальне пристосування. Плитку вставляють в шаблон (Рис.4.1, а) спочатку однією стороною, потім інший. При цьому ребро виробу займає виступ, відповідний ширині. Якщо плитки сортують за допомогою пристосування (Рис.4.1, би), виріб закладають між нерухомим 2 і рухомим 5 упорами. Стрілка 6 рухомого упору фіксує на шкалі 7 відхилення розмірів плитки в мм. Наприклад, при оцінці якості глазурованих керамічних плиток розміром 150 X 150 мм перевіряють, щоб лінійні розміри не перевищували 1,5 мм. Товщина плиток не повинна перевищувати 6 мм, плінтусних - 10 мм; відхилення, що допускаються, по товщині - 0,5 мм.

Шаблони і пристосування допомагають сортувати плитки з точністю до 0,5 мм. Відсортовані за розміром плитки укладають в ящик-касету (Рис.4.1, в).

Одночасно з калібруванням плитки сортують за кольором, тону і малюнку. Для цього їх порівнюють з прийнятими еталонами. Відсортовані плитки укладають по групах відповідно до розмірів, малюнка, кольору і відтінків.

Особливу увагу звертають на зовнішній вигляд плиток. Вони повинні бути правильної форми, не мати опуклостей, вибоїн і тріщин. Кути плиток повинні бути прямими. Відхилення сторін від прямого кута не повинне перевищувати 0,5 мм. Глазурована поверхня плиток не повинна мати дефектів (недоливів, затікань, пухирців, волосяних тріщин).

Рис.4.1 Шаблон (а) і пристосування (6, в) для сортування плиток за розміром:

1 - підстава, 2,5 - нерухомий і рухомий упори, 3 - плитка,

4 - калібрувальна планка, 6 - стрілка, 7-шкала

У ході облицювальних робіт потрібні - неповно мірі плитки, які одержують з цілих. Для цього спочатку відмірюють потрібний розмір на повномірній плитці сталевою лінійкою з міліметровими розподілами. Лінію проводять олівцем або (рейсмусом) (Рис.4.2, а). Потім, сильно натискуючи, склорізом 7 або різцем 3 (Рис.4.2, б) з роликом 5 з твердого сплаву (іноді це роблять двічі) прорізають глазур і частину черепка плитки (Рис.4.2, в). Після цього нижньою стороною плитки ударяють об ребро дошки, так щоб лінія надрізу потрапила на ребро. При цьому плитка розколюється точно по надрізу (Рис.4.2, г). Для відламування вузьких надрізаних смуг керамічної плитки використовують плитколом (Рис.4.2, д).

Пристосування для прямого і діагонального різання плитки/ (Рис.4.3) скорочують витрати часу і зменшують брак при розкрої виробів. Плитку, намічену до розрізання, вставляють в зазор 3 пристосування. Лівою рукою підтримують плитку, а різцем, яку тримають в правій руці, роблять надріз уздовж спрямовуючої планки 2. Потім плитку простукують уздовж лінії надрізу із зворотної сторони і розламують.

При великій потребі в неполномерньїх керамічних плитках застосовують плиткорізи різних конструкцій.

Важельний плиткоріз (Рис.4.4, а) складається з підстави 3 з двома стійками 4, сполученими між собою спрямовуючими

Рис 4.2 Різання плиток за допомогою інструментів і пристосувань: а - нанесення розмічальної ризики рейсмусом, б - різець, в-рика склорізом, г - відколювання надрізаної частини, д - відламування плитколомом; 1-плитка, 2-ризику, 3-різець, 4-корпус, 5-ролик з твердого сплаву, 6-ніж, 7- склоріз, 8 – плит колом

Рис.4.3 Пристосування для різання плиток по прямій (а) і по діагоналі (б): 1-основание, 2-спрямовуюча планка, З - зазор для плитки, 4 - лінійка, 5 - планка - упор

5 із смугової сталі. Між спрямовуючими рухається каретка 6, має внизу роликовий побідитовий різець 2, а вгорі - важіль 8. За допомогою важеля каретку переміщають уздовж спрямовуючих і одночасно роликовим різцем надрізають плитку. Надрізану частину плитки зсовують так, щоб лінія надрізу знаходилася точно над краєм підстави плиткоріза. Потім висунуту частину плитки обломлюють ручкою 7 притиску.

Роликовий плиткоріз (Рис.4.4, б) складається з двох стрижнів 11, сполучених пластинчастою пружиною. На нижньому стрижні закріплений движок 12 із спрямовуючим кутом. Верхній стрижень проходить через отвір в движку і закінчується різцем з побідиту 14. На кінці нижнього стрижня - гумовий і, тик 13

Для різання плитки движок закріплюють на стрижні так, щоб відстань від різця до спрямовуючого кута відповідала ширині відрізуваної частини. Затискним гвинтом зближують стрижні різця, щоб зазор між різцем і гумовим валом був на 1 мм менше товщини плитки.

Man.4.4 І роликового (б) плиткоріза важеля (а) для керамічної плитки: наполеглива планка-лінійка, 2, 14-роликові раці, 3-підстава, 4 - стійка, спрямовуючі, 6-каретка, 7-ручка притиску, 8 - вазки, 9-керамічна плитка, 10-пружина, 11-стрижні з пружиною, 12 - движок, 13 - гумовий вал15 - затискний гвинт

Плитку вставляють в проміжок між різцем і валом і упирають в спрямовуючий кут, підтримуючи п лівою рукою. Правою рукою плиткоріз рухають на себе, роблячи надріз на плитці. Потім легким натиском плитку розламують. У процесі роботи керамічні плитки рубають або відколюють молотком. По наміченій ризику частими, але несильними ударами молотка роблять насічку. Після цього сильним ударом тупого кінця молотка (по середині лінії перерубування) розколюють плитку.

Рис.4.5 Інструменти і пристосування для свердлення отворів в керамічних плитках: а - розгортка, би - коловорот з приставкою, в - пристосування для свердлення; 1 - наконечник з твердого сплаву, 2 - корпус з ручкою, З - коловорот, 4 – приставка 5-різці з твердого сплаву, 6-центральне свердло, 7-підстава, 8-рама, 9 - ручка різця, 10 - плитка, 11-різець

Рис.4.6 Інструменти і пристосування для різання полівінілхлоридних плиток: а - ніж-різак, би - пристосування для різання, в - ножиці гільйотин; І - лезо, 2 - ручка, З - кути, 4 - ніж, 5 - затискний пристрій, 6 - стіл-підставка, 7 - ящик для інструменту, 8 - шкала з розподілами, 9 – рухомі лінійки, 10-нерухомий ніж

Кромки відрубаних і перерізаних плиток підточують на точильному верстаті, шліфувальному крузі, бруску або рашпілем.

Для облицьовування стін (в деяких приміщеннях) можуть бути потрібно плитки з отворами різного діаметру. В керамічних плитках отвору діаметром 10 мм висвердлюють розгорткою (Рис.4.5, а), отвори діаметром до 60 мм - коловоротом з приставкою (Рис.4.5, би). Пристосуванням, що складається з підстави 7 (Рис.4.5, в) і рами 8 з різцем, що обертається, 11, одержують отвори діаметром до 50 мм.

Полівінілхлоридні, полістироли і інші подібні плитки розрізають ножем - різаком (Рис.4.6, а) із спеціальним заточуванням, що забезпечує хороше прорізання плитки. Використовують також пристосування у вигляді столика 6 (Рис.4.6, б) із затискним пристроєм 5 і плоским ножем 4. Плитку, вставлену між кутами 3 пристосування, затискають і відрізують ножем. Крім того, для різання плиток застосовують ножиці (Рис.4.6, в) гільйотин, які укріплені до інструментального ящика 7. Плитку укладають між рухомими лінійками 9 на верхній кришці ящика і, опускаючи рухомий ніж 4, відрізують частину плитки.

Сортування, заготівку неповномірних плиток, свердлення в них отворів і інші операції по підготовці плитки виконують облицювальники 2-го розряду.

5. Підготовка вертикальних поверхнею під облицювання

 

1. Міцність і довговічність облицювання значною мірою залежить від якості підготовки основи.

2. Поверхні стін (основ), призначені для облицювання, не повинні мати відхилення від вертикалі більш ніж на 10 мм. Окремі нерівності основи, що визначають двометровою рейкою, не повніші перевищувати 10 мм.

3. Бетонні поверхні ретельно витирають. Відхилення поверхні від вертикалі більші за 10 мм можна усувати вирівнюючим шаром цементного розчину без наступного загладжування та затирання.

4. Відхилення бетонної поверхні більші за 15 мм необхідно усувати вирівнюючим шаром цементного розчину, нанесеним на міцно закріплену сталеву сітку. Сітку закріплюють дюбелями, пристріляними будівельно-монтажним пістолетом.

5. Деякі опуклості на поверхні більші за 10 мм можна зрубувати або усувати вирівнюючою накиддю з цементного розчину.

6. Западини глибиною 15 мм і більше необхідно зарівнювати цементним розчином, попередньо заґрунтувавши 7-10% -м водним розчином дисперсії ПВА дефектні місця.

7. Олійні і жирові плями можна виводити 3% -м розчином соляної кислоти або 5% -м розчином кальцинованої соди.

Залишки кислоти (на місці виведених плям) необхідно змивати чистою водою за допомогою щітки.

8. Для кращого зчеплення плитки з основою на гладеньку поверхню необхідно нанести насічки у вигляді неглибоких рівчачків за допомогою електричного молотка або скарпеля.

 

9. Пил з поверхні насічки видаляють щіткою, змоченою у воді.

Ю. Цегляні поверхні стін, стовпів і перегородок, викладених упусто - шовку (шви на глибину 15 мм, не заповнені розчином), вивіряють. Відхилення поверхні від вертикалі, а також місцеві нерівності, які перевищують встановлені допуски, усувають вирівнювальним шаром цементного розчину.

11. Підтікання затверділого розчину, бруд з поверхні цегляної кладки усувають стальним скарпелем або металевою щіткою.

12. Неміцні ділянки цегляної кладки і окремі цеглини з відшарованими поверхневими частинами виявляють легким постукуванням молотка.

13. Виявленні дефектні місця відбивають, а пошкоджені ділянки замазують цементним розчином.

14. Цегляні поверхні, викладені впідрізку (шви, заповнені розчином) окрім очищення підтікань розчину, бруду, пилу, відбивання відшарованих частинок насікають пневматичним молотком або ручним інструментом.