Ущільнювальний НИХ профіль із самоклейною для спрощення фіксації смужкою може бути зафіксований над або під плитками

12. Ущільнювальний НИХ профіль із самоклейною для спрощення фіксації смужкою може бути зафіксований над або під плитками.

13. Роздільний профіль з латуні установлюють па клей між двома покриттями підлоги під час укладання. Цей профіль може використовуватись також і з неоднаковим покриттям підлоги (плитки, паркету). Щільність і ширина цього покриття дає можливість полірувати підлогу.

14. Латунний профіль використовують для закриття стиків, які розміщуються між двома покриттями підлоги, в тому числі покриттями різного виду (плитка - паркет). Цей профіль закриває вільний простір для розширення підлогових покриттів з гарним естетичним ефектом. Може установлюватись після укладання покриттів.

8. Опорядження кромок керамічної плитки. Опорядження кромок зовнішніх кутів, при облицюванні стін

 

1. Ознайомлюються з місцем облицювання, опорядженням кромок керамічної плитки.

3. Заґрунтовують і зашпакльовують виступ для подальшого облицювання з опорядженням х^ кромок плитки.

2. Підготовляють інструменти та матеріали для опорядження виступу стіни.

4. Відміряють кутові елементи, довжина яких повинна бути коротшою за розмір трійникового профілю.

кутові декоративні

5. Відрізають ножівкою елементи.

6. Облицьовують фасадний бік виступу керамічною плиткою.

7. Наносять шар мастики на верхній бік виступу.

8. Укладають декоративний кутовий профіль на мастику.

9. Встановлюють декоративний профіль червоною смужкою вздовж облицювальної фасадної грані і притискають так, щоб мастика заповнила отвори профілю.

Ю. Установлюють плитку на мастику, виставляють за декоративним профілем і притискають до основи так, щоб край плитки став упритул до краю профілю.

11. Укладають решту плитки біля кута ребер, крім перерубленої.

12. Наносять шар мастики на бокову грань, укладають декоративний профіль і установлюють плитку.

13. Відклеюють червону смужку висоти профілю.

14. Укладають профілі) на мастику, а поверх нього останній ряд обрізаної плитки.

15. Установлюють трійниковий кутовий елемент, вставляючи його виступи у профіль.

Опорядження кромок внутрішніх кутів, при облицюванні стін.

1. Ознайомлюються з місцем укладання плитки під внутрішнім кутом з опорядженням декоративним профілем із ПВХ.

2. Вибирають опоряджувальний елемент, інструмент та клейову мастику.

3. Підготовляють поверхню стіни до облицювання, зашпакльовуючи і грунтуючи її.

4. Відміряють довжину декоративного профілю з урахуванням товщини клейової мастики.

5. Відрізають ножем декоративний профіль необхідної довжини.

б. Щоб перевірити, чи підходить декоративний профіль до облицювальної плитки, прикладіть її до внутрішнього ребра увігнутого елемента.

7. Якщо плитка виявиться вищою, ніж увігнута частина профілю, відклеюють смужку висоти.

8. Наносять клейову мастику на внутрішній кут стіни зубчастим шпателем.

9. Укладають кутовий опоряджувальний профіль на мастику і притискають так, щоб мастика заповнила отвори на полицях профілю.

Ю. Розрівнюють шпателем мастику по полиці профілю.

11. Установлюють плитку на мастику, виставляють за ребром декоративного кутового профілю і притискають до основи.

12. Для надійнішого установлення плитки профілю вставляють розпірки, які забезпечують рівність швів по всій поверхні облицювання.

13. Так само наносять мастику па планку профілю з іншого боку, встановлюють плитку і притискають до основи.

14. Далі установлюють решту плитки,

утворюючи внутрішній кут облицювання стіни.

 

9. Дефекти плиткових облицювань і їх усунення

Усунення дефектів. При облицьовуванні стін і перегородок можливі наступні дефекти.

Відшаровування плиток від прошарку розчину в результаті усадки при твердінні потовщеного шару розчину або вживання жирних розчинів (з великим змістом терпкого). Такі ж пошкодження відбуваються при різкому нагріві фанерованої поверхні, що знаходиться в місцях розташування опалювальних приладів, а також через брудну, погано обчищену від пилу тильної сторони плиток.

Відшаровування облицьовування разом з прошарком розчину відбувається при нерівномірному осіданні будівлі, вібраційних коливаннях конструкції, хиткості підстави.

Крізні тріщини у фанерованій поверхні можуть з'явитися по лінії швів або через облицювальну плитку в результаті осадкових деформацій будівлі.

Спотворення малюнка виникає в результаті неякісного виконання облицьовування, укладання дефектних плиток.

Знайдені дефекти облицьовування усувають. Ділянки облицьовування біля дефектних місць перевіряють простукуванням. Знайдені плитки, що при цьому відшарувалися, обережно знімають, щоб не пошкодити і використати повторно. Дефектні плитки (з тріщинами, відбитими гранями і ін) видаляють по частинах за допомогою скарпеля або зубила. Плитку, що видаляється, вибивають невеликими шматочками від середини до країв, щоб не пошкодити грані суміжних плиток. Якщо на місці плиток, що відстали або пошкоджених, зберігся міцний прошарок розчину, то її не видаляють, щоб не припуститися відшаровування сусідніх ділянок облицьовування.

При наклеюванні плиток на шар мастики стежать, щоб їх лицьова поверхня не виступала з площини облицьовування. Плитки при невеликому об'ємі робіт, що відшарувалися, встановлюють на густотертих білилах, світлих емалевих фарбах або на синтетичних мастиках ПЦ і КЦП. Пустки в прошарку розчину заздалегідь закладають розчином, щоб наклеювані плитки прилягали всією тильною поверхнею.

Пошкоджені місця облицьовування, укладеного на глинобитумной мастиці, виправляють. Для цього полум'ям паяльної лампи плитку прогрівають протягом 0,5 мін. Потім кінцем шпателя або стамески плитку відділяють від прошарку. Для повторного використовування знятих плиток залишки мастики із стіни видаляють дрантям, змоченим в гасі або водному розчині оцту (100-125 г оцту на 0,5 л води).

Обробка фанерованої поверхні. Облицьовування очищають від потьоків розчину і мастики. Сліди розчину видаляють, протираючи лицьову сторону спочатку вологою, а потім сухим дрантям. Забруднення мастикою очищають дрантям, змоченим в керосині, скипидарі або іншому розчиннику. Патьоки затверділого розчину або мастики не можна зіскоблювати ножем або іншими твердими предметами, щоб не подряпати лицьову поверхню.

Шви заповнюють цементним розчином складу 1: 1 або 1: 2 незалежно від того, на мастиці або на розчині встановлені плитки. Порцію розчину накладають на дерев'яну терку з робочою поверхнею з губчастої гуми або на шпатель, обтягнутий гумою. Потім рухом терки або шпателя вздовж і поперек шва розчин вмазують в поглиблення між плитками."

Розчини для закладення швів, приготовані на білому портландцементі або з добавкою вапнякової муки, малопомітні на поверхні з білої глазурованої плитки. Для контрасту шви на лицьовій поверхні заповнюють кольоровими розчинами. З білим кольором облицювальної плитки добре гармонують розширені шви зеленого кольору, з голубою глазурованою плиткою - шви білого кольору.

Після заповнення швів облицьовування захищають від забруднення при виконанні подальших обробних робіт. Для цього її поверхню заклеюють папером або покривають тонким шаром гіпсового або крейдяного тесту, що видаляється при остаточному очищенні лицьової сторони облицьовування.

 

10. Оцінка якості облицювання

1. Під якістю облицювання розуміють його відповідність робочим кресленням і вимогам нормативних документів.

2. Контролюючи якість облицювальної поверхні, перевіряють відповідність матеріалу і малюнку облицювання проекту.

З. Шви між плитками повинні бути:

заповненими;

прямолінійними;

взаємно перпендикулярними;

однакової ширини.

4. Поверхні, облицьовані одноколірними виробами, повинні бути однотипними, а опоряджені плитками з природного каменю мати плавний перехід відтінків.

5. Облицьована поверхня повніша бути:

без тріщин;

не мати плям;

не мати патьоків розчину і мастики.

6. Відколи кутів плиток більше 0,5 мм не допускаються.

7. Відхилення розмірів облицьованих поверхонь від допустимих не повинні перевищувати величини:

2 мм від площини на довжині 2 м;

швів від вертикалі 2 мм на 1 м;

2 мм по горизонталі швів на довжині 1 м, але не більше 10 мм на всю довжину приміщення.

8. Простір між стіною і укладеною плиткою на цементному розчині повністю повинен бути заповнений прошарком розчину.

9. Плитки, укладені на клейових мастиках, мають прилягати до основи всією поверхнею.

10. На якість облицювання впливає акуратність закладання неповномірних плиток, кромки яких повинні бути рівними, з однаковою товщиною швів.

11. На якість облицювання також впливає акуратність укладання плиток у місцях пропуску труб:

через шви між плитками;

між кромками плиток;

через отвір у плитці.

11. Організація праці

В усіх ланках будівельного виробництва дедалі ширше впроваджується наукова організація праці (НОП). Підвищити продуктивність праці можна лише у разі правильної її організації. НОП передбачає застосування передової технології, досконалих пристроїв і інструментів, економії матеріалів, використання і впровадження у виробництво нових передових методів робіт, підвищення загальноосвітнього і технічного рівня робітників.

Для виконання більшості будівельних робіт (мулярських, штукатурних, малярних тощо) потрібна узгоджена робота кількох робітників, оскільки кожний будівельний процес поділяється на окремі операції. Наприклад, для штукатурення приміщення треба підготувати поверхні, приготувати розчини, подати їх на робочі місця і поштукатурити поверхні. Якщо ці роботи виконуватиме один робітник, то йому доведеться витратити більше часу, ніж у випадку, коли їх будуть виконувати поопераційно декілька робітників. Крім того, ці роботи різного ступеня складності і повинні виконуватись робітниками різних кваліфікацій: підношення матеріалів - І-II розрядів, підготовка поверхонь - II-III розрядів, штукатурення залежно від складності - IV-V розрядів. Тому для виконання певного обсягу робіт робітників об'єднують у ланки. У складі ланки може бути від двох до семи робітників різної кваліфікації. Робітники нижчої кваліфікації приготовляють розчини, підносять матеріали і виконують найпростіші підготовчі операції, а кваліфіковані - виконують окремі види робіт відповідно кваліфікації. Така організація праці дає змогу кожному робітникові вдосконалювати свої навички, вчитись і підвищувати кваліфікацію.

Ланки робітників об'єднуються в бригади, які бувають спеціалізованими і комплексними.

До складу спеціалізованої бригади входять робітники тільки однієї спеціальності. Так комплектують бригади мулярів, штукатурів, теслярів, малярів тощо. Проте організація таких бригад на сучасному рівні будівництва не завжди виправдовує себе. Тому останнім часом на великих об'єктах роботи виконують комплексні бригади, до складу яких входять робітники різних професій. Наприклад, до складу комплексної бригади опоряджувальників можуть входити штукатури, плиточники, маляри, а також робітники інших професій, що тісно пов'язані з роботою бригади і зацікавлені у кінцевому результаті її роботи (машиніст штукатурної або малярної станції, моторист, слюсар-електрик тощо). Це дало змогу підвищити колективну відповідальність робітників, оскільки заробітну плату вони одержують за єдиним нарядом.

За якістю будівельних робіт, виконаних комплексними бригадами, слід встановити взаємний контроль, що сприятиме підвищенню продуктивності праці і кваліфікації робітника, скороченню простоїв. Працюючи в комплексній бригаді, кожний робітник може освоїти суміжну професію, навчитись користуванню машинами і механізмами. Так створюється зацікавленість робітників у підвищенні продуктивності праці, а разом з цим збільшується заробітна плата, зміцнюється трудова дисципліна, усувається плинність кадрів.

До складу спеціалізованих бригад входять до 15 робітників, комплексних - до 25 - ЗО. Очолює бригаду найбільш кваліфікований робітник-бригадир, якого призначає або затверджує після обрання його членами бригади, адміністрація управління. Він керує

роботами і працює сам нарівні з іншими членами бригади. Бригади комплектують залежно від певного обсягу робіт і можливості застосування машин та механізмів.

Форми організації праці в бригаді можуть бути різні, але в масовому будівництві роботи ведуть поточними методами: потоково-розчленованим, потоково-комплексним, потоково-конвеєрним тощо.

Колектив бригади має широкі можливості щодо вибору форми організації праці, комплектування її складу, розподілу заробітку, стимулювання продуктивності праці тощо. Наприклад, впровадження такої форми організації праці, як бригадний підряд, сприяє підвищенню продуктивності праці, скороченню строків виконання будівельних робіт і підвищенню їхньої якості. Більш перспективним є наскрізний бригадний підряд, при якому об'єднується робота госпрозрахункових бригад підприємств будівельної індустрії, транспорту, ділянок комплектації і будівельників.

Однією з форм організації праці є така, при якій бригада працює потоково-розчленованим методом. Суть цього методу полягає в тому, що весь обсяг робіт бригади поділяють на окремі ділянки (захватки). Роботи на ділянках розподіляють на окремі операції або групи операцій у межах певного циклу підготовчих і завершальних робіт (наприклад, підготовка поверхонь під штукатурення, нанесення і розрівнювання розчинів, остаточне опорядження штукатурки), які виконують почергово спеціалізовані ланки бригади. Тому цей метод іноді називають потоково-циклічним. У процесі роботи ланки переходять з однієї ділянки на іншу. Роботи ведуться потоково на рівних за трудомісткістю захватках. Розмір захватки для виконання робіт одного циклу, який може тривати декілька днів, визначають залежно від строків здачі будинку, кількості робітників у бригаді, забезпеченості машинами, матеріалами тощо.

Після складання циклічного графіка виконання робіт перша ланка бригади починає виконувати роботи на перший захватці і після їх закінчення переходять на другу захватку, де виконує ті самі роботи. Слідом за першою ланкою з однієї захватки на Бригадир і кожен член бригади мають заздалегідь турбуватися про підготовку робочого місця, щоб не було простоїв. Кожний робітник повинен виконувати роботу на своїй ділянці так, щоб не заважати працювати іншому робітникові.

Механізми, пристрої, інструменти і матеріали на робочому місці розміщують так, щоб під час роботи не доводилось робити зайвих рухів. Ручний інструмент, який беруть правою рукою, повинен лежати справа, а той, що беруть лівою рукою, - зліва. Якщо для роботи потрібен столик, то його встановлюють так, щоб з цього місця можна було виконати якнайбільший обсяг робіт.

На робочому місці не повинно бути будівельного сміття, зайвих матеріалів, які заважатимуть пересуванню робітників. Під час роботи слід користуватись лише справними інструментами та пристроями і якісними матеріалами.

Для виконання робіт на висоті потрібно встановити на робочому місці необхідні пристрої, а на них у зручних для роботи місцях - ящики для розчину, інструменти тощо.

Велике значення в організації робіт має своєчасна підготовка потрібних матеріалів і подавання їх на робоче місце. Тому у спеціально відведених приміщеннях заздалегідь сортують плитки, розкроюють лінолеум, приготовляють розчини і мастики. Підготовлені матеріали в процесі роботи ритмічно подають на робочі місця.

Під час виконання робіт обов'язково слід дотримуватись усіх правил техніки безпеки і виробничої санітарії. Працювати на висоті можна лише при справних пристроях.

Робоче місце опоряджувальника має бути добре освітлене природним світлом. Для роботи з сумішами, що виділяють шкідливі для здоров'я людини леткі пари розчинників, слід забезпечити штучну або природну (через відкриті вікна) вентиляцію приміщень. Вентиляція повинна забезпечити протягом години не менше ніж дворазовий обмін повітря в приміщенні.

Після закінчення роботи треба прибрати своє робоче місце, вимити і сховати у шафу інструменти, вимкнути струм, підведений до електроустаткування, закрити пускові пристрої на замок.

 

12. Технічне нормування

Два робітники, працюючи окремо, виконують однакову роботу за різний строк. Це залежить від індивідуальних здібностей робітника, його прагнення і бажання працювати, а також від інструментів і механізмів, які він застосовує.

З метою правильного обліку виконаної роботи встановлено технічні норми часу і виробітку, які відповідають рівню сучасної техніки, передовій технології і досягненням новаторів виробництва. Норми періодично розробляють і видають спеціальними збірками, які мають назву "Єдині норми і розцінки на будівельні, монтажні і ремонтно-будівельні роботи (ЄНіР). Норми на опоряджувальні роботи вміщено в збірнику Є8.

Нормою часу (Нч) називають кількість робочого часу, який надається робітникові певної кваліфікації для виконання одиниці продукції (1 м² штукатурення, 1 м² облицювання тощо).

При визначенні норми часу враховують не тільки час, витрачений на виконання основної роботи, а й час, потрібний для перемішування будівельних розчинів, підготовку і чищення інструментів та механізмів, їх переміщення, а також на підготовку робочого місця. Норму часу вимірюють у людино-годинах. Наприклад, згідно з ЄНіР (збірник Є8, § Є8-1-2) норма часу, за який штукатур III розряду наносить грунт на 100 м² стіни вручну при простому штукатуренні дорівнює 20 люд. - год. Це означає, що штукатур III розряду повинен нанести грунт на 100 м² поверхні вручну за 20 год.

Нормою виробітку (Н_в) називають кількість готової продукції, яку повинен виробити робітник відповідної кваліфікації за одиницю часу (1 год).

Норма виробітку тісно пов'язана з нормою часу. Чим більше продукції виробляє робітник за одиницю часу, тим меншою буде норма часу, і навпаки. Залежність між ними обернено пропорціональна і записується такою формулою:

Н_ч= 1/Н_В.

Знаючи норму часу, легко визначити виробіток робітника за 1 год. Для нашого прикладу на 100 м² нанесення грунту Н_ч = 20 люд. - год, звідки норма виробітку буде:

Н_в=100/Н_ч= 100/20 = 5 м²,

а змінна норма виробітку на одного робітника 5-8 = 40м².

Заробітну плату за виконану роботу виплачують робітникові відповідно до його кваліфікації - розряду.

У будівництві встановлено шість розрядів. Перелік робіт, які повинен виконувати робітник відповідного розряду, зазначений у "Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників" і визначається кваліфікаційною характеристикою. Крім того, робітник повинен уміти виконувати роботи нижчих розрядів.

Нижче наведено кваліфікаційні характеристики для лицювальників - плиточників II і III розрядів.

Лицювальник - плиточник II розряду

Характеристика робіт Виконання найпростіших робіт при облицюванні поверхонь керамічними, скляними, асбоцементними і іншими плитками.

Повинен знати. Види основних матеріалів, що застосовують у плиткових облицюваннях.

Приклади робіт. Сортування плиток за розмірами, кольором і якістю. Приготування за заданим складом розчинів, сухих сумішей і мастик вручну. Підготовка основ під облицювання плитками.

Лицювальник - плиточник III розряду

Характеристика робіт. Виконання простих робіт при облицюванні поверхонь різними видами плиток

Повинен знати. Способи закріплення плиток на поверхнях. Правила користування рівнем. Вимоги до облицьованих поверхонь. Приготування розчину соляної кислоти для промивання облицьованої поверхні.

Приклади робіт. Облицювання плитками на розчині стін і підлог по готових маяках. Влаштування підготовчого шару. Обмазування металевої сітки розчином. Розрізування і перерубка плиток. Висвердлювання отворів в плитках. Приготування розчинів і мастик для закріплення плиток на поверхні. Заповнення розчином швів між плитками. Очищення облицьованих поверхонь.

Щоб визначити кваліфікацію робітника, йому доручають виконати задану роботу (пробу) відповідно до встановленої норми часу. Чим складнішу роботу може виконувати робітник, тим вищий розряд присвоюють йому. Одночасно з виконанням проби робітник має скласти залік з технології виробництва тієї опоряджувальної спеціальності, на яку він учився. Залік складають в обсязі, передбаченому кваліфікаційною характеристикою.

Для розрахунку заробітної плати і розцінок за виконану роботу користуються тарифною сіткою, в якій подаються тарифні ставки для робітників будівельних професій. Тарифні ставки розробляють в крупних будівельних організаціях згідно з технічним рівнем будівництва в них і погоджують з відповідними профспілковими органами. У табл.21 подано тарифну сітку з умовними погодинними ставками робітників, що дасть нам змогу простежити за тим, як вираховуються розцінки на виконану роботу та заробітна плата за нарядом. Щоб точно визначити ці показники, досить знати, які погодинні ставки встановлено у вашій будівельній організації на цей період часу і зробити відповідні розрахунки за поданими у підручнику схемами.

Таблиця 12.1 тарифна сітка

Показник					Розряд
			І	II	III	IV		V	VI
Тарифний коефіцієнт тарифна ставка	Погодинна, грн	1 0,	,0 35	1,09 0,38	1,20 0,42	1,34 0,47	1 0	,57,55	1,83 0,64

Заробітна плата робітника кожного розряду регулюється тарифним коефіцієнтом, який показує, у скільки разів погодинна або денна ставка робітника будь-якого розряду більша від ставки робітника І розряду. Щоб визначити тарифний коефіцієнт для будь-якого розряду потрібно поділити погодинну ставку для цього розряду на погодинну ставку робітника І розряду.

Як видно з табл.12.1, робітникові І розряду встановлено погодинну ставку 0,35 грн, денну - 2,8 (0,35 грн-8). Щоб визначити погодинну ставку робітника будь-якого розряду, треба помножити погодинну ставку робітника І розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. Наприклад, для робітника III розряду (див. табл.21): 0,35-1,20 = 0,42 грн. Отже, денна ставка цього робітника становитиме: 0,42-8 = 3,36 грн, або 2,8 1,20 = 3,36 грн.

Розцінку або вартість опорядження (штукатурення, фарбування тощо) 1 м² поверхні визначають відповідно до норми часу і погодинної ставки робітника.

У наведеному вище прикладі на 100 м накидання грунту на поверхню норма часу становить 20 люд. - год. Роботу виконує робітник III розряду з погодинною ставкою 0,42 грн. Працюючи 20 год, робітник за 100 м² нанесення грунту вручну при простій штукатурці має одержати 0,42-20 = 8,40 грн. Це й буде розцінка за нанесення грунту на 100 м² поверхні вручну. Розцінка за 1 м² відповідно становитиме 8,40/100=0,084 грн.

Розглянемо приклад нарахування заробітної плати за першим способом. Ланка робітників протягом місяця відповідно до розцінок заробила 420 грн. У складі ланки - по одному робітнику II, III і V розрядів. Перший робітник працював 20 змін, другий - 18 і третій - 21 зміну. їхній заробіток визначають за кількістю людино-днів, зведених до І розряду. Спочатку підраховують, скільки людино-днів довелося б витратити на цю роботу, коли б всі робітники мали І розряд. Для цього кількість людино-днів, яку відпрацював кожний робітник, множать на його тарифний коефіцієнт, люд. - дн.:

20-1,09 = 21,80;

18-1,20 = 21,60; ^S

21-1.57 = 32,97.

Разом: 76,37.

Після цього визначають вартість 1 люд. - дн., заведеного до І розряду: 420 грн. /76,37 = 5,49 грн. *

Щоб підрахувати заробіток кожного робітника, множать кількість відпрацьованих людино-днів, зведених до І розряду, на вартість 1 люд. - дн., грн.:

21,80-5,49 = 119,68 + 0,24 = 119,92;

21,60-5,49 = 118,58 + 0,24 = 118,82;

32,97-5,49 = 181,01 ± 0,25 = 181,26.

Разом: 419,27 + 0,73=420,00.

У результаті розрахунку загальна сума заробітку ланки буде (в копійках) у той чи інший бік відрізнятися від заробленої. Щоб усунути це, різницю розподіляють між усіма робітниками ланки і відповідні частки додають або відкидають від розрахованого заробітку кожного робітника.

Заробітну плату за другим способом (за коефіцієнтом приробітку) для тієї самої ланки робітників нараховують так. Спочатку визначають суму заробітку кожного робітника за фактично відпрацьований час відповідно до його тарифної ставки. З цією метою визначають кількість людино-годин, відпрацьованих кожним робітником, і множать їх на тарифну ставку, грн.:

20-8-1,09= 174,40;

18-8-1, 20= 172,80;

21-8-1,57 = 263,76.

Разом: 610,96.

Таким чином, якби робітники працювали почасово, то заробіток ланки визначався б сумою у 610,96 грн., а фактично вони заробили 420 грн. Тепер можна визначити коефіцієнт приробітку: 420: 610,96=0,687. Щоб підрахувати фактичний заробіток кожного робітника, треба помножити суму його заробітку, підрахованого за тарифною ставкою, на коефіцієнт приробітку, грн.:

174,40-0,687 = 119,81 + 0,09 = 119,90;

172,80-0,687 = 118,71 + 0,09 = 118,80;

263,76-0,687 = 181,20 + 0,10 = 181,30.

Разом: 419,72 + 0,28 = 420,00.

Бригадири за керівництво бригадою одержують додаткову плату, яка залежить від кількості працюючих в бригаді.

 

13. Техніка безпеки при виконанні облицювання

 

1. Суворе дотримання правил техніки безпеки запобігає травматизму під час облицювальних робіт.

2. Перед початком виконання робіт лицювальника-плиточника інструктують про безпечні способи виконання виробничого завдання.

3. Лицювальник перед початком виконання робіт оглядає робоче місце, підбирає необхідні матеріали, перевіряє справність інструментів, інвентарю, пристроїв, оглядає спецодяг.

4. Насічку поверхні під облицювання за допомогою ручних машин або інструментів виконуйте у захисних окулярах зі спеціальним склом, яке не б'ється, і в рукавицях.

5. Рукоятки інструментів повинні мати надійне кріплення і бути без вибоїн і відколів.

б. Довжина ручок скарпелів, молотків та інших ударних інструментів повинна бути не менше 150мм.

7. На заточувальному верстаті необхідно працювати (гострити інструменти та кромки перерублених плиток тощо) тільки в захисних окулярах.

8. Працюючи з кислотою, знежирюючи поверхні, призначені для облицювання, треба бути обережним, використовувати соляну кислоту неміцної концентрації (3% -ву). Розбавляючи, тільки кислоту можна вливати у воду, а не навпаки; це запобігає розбризкуванню кислоти і виникненню опіків при роботі з нею.

9. Ганчірки, намочені кислотою, не можна брати незахищеними руками. З метою запобігання опіків ганчірки намотуйте на кінець дерев'яного стержня.

10. Під час приготування та використання розчинної суміші забороняється їсти, пити, палити. Не вдихати пил! Суміші містять у своєму складі цемент, за умов сполучення якого з водою відбувається лужна реакція. У разі потрапляння розчиненої суміші в очі, їх слід промити водою, а за необхідності звернутися до лікаря за допомогою.

11. Сортування плитки та інші підсобні роботи виконують у цупких рукавицях.

12. Рубання і підтесування плиток виконують у захисних окулярах зі спеціальним склом, яке не б'ється. Підтесування і рубання плиток на колінах виконувати забороняється!

13. Працюючи у недостатньо освітлених приміщеннях (санвузлах, сходових клітках), тимчасове освітлення повинно мати напругу не вище 42 В.

14. На висотних роботах користуються підмостками і драбинами. Забороняється застосовувати замість них випадкові опори.

15. Після закінчення роботи слід очистити інструменти, прибрати будівельне сміття (в тому числі тару і упаковку від плитки). Додержання них вимог запобігає появі випадків травматизму при вимощуванні плиткових поверхонь.

Використана література

1.         A.M. Власенко, B.C. Плохін, В.М. Аніщенко „Лицювальник - плиточник"; В.І. Горячов, В.А. Неєлов „Облицовка керамическими и синтетическими материалами";

2.         Т.М. Домбровський „Штукатурні і облицювальні роботи"