Дитяча література XVIII ст

3. Дитяча література XVIII ст

Розквіт епохи Просвітництва в Німеччині припадає на XVIII століття і зв'язане з плеядою всесвітньо відомих діячів: І. Г. Гердером, Г. Е. Лессінгом, Й. В. Ґете і Ф. Шіллером, І. Кантом і багатьма іншими.

Закладаються основи національної літератури і естетичної думки, формується особливо пильний інтерес до національної історії, народному художньому досвідові, інтерес до людини як продуктові історичної і соціальної реальності свого часу.

Жодного з перерахованих письменників не можна назвати письменником дитячим, вони не писали для дітей,— вони формували світосприймання всього народу, творили мову і літературу в її сучасному розумінні і прокладали шляхи наступним поколінням письменників, у тому числі — дитячим.

4. Дитяча література кінця XVIII – першої половини XIX ст

Кінець XVIII століття в Німеччині відзначений двома знаменними літературними подіями: рухом «Бури і натиску», участь у якому приймали Ґете, Шиллер, Бюргер, і першими виступами німецьких романтиків. Рух «Бури і натиску» було першим в історії літератури, багато в чому незрілим, що доходили до безглуздостей, але, безсумнівно, антибуржуазним бунтом юності, що не бажала миритися із соціальною несправедливістю й утилітарною бездуховністю буржуазного ладу, що народжувався. Проблеми, підняті ними, одержали яскраве втілення в романтизмі.

Велику роль у становленні національної поезії, як дорослої, так і дитячій, зіграв збірник народних пісень, зібраних і оброблених Л. Арнімом і К. Брентано, «Чарівний ріг хлопчика». У збірнику вперше з'являється всесвітньо знаменита «Лорелея», багаторазово оброблена поетами різних країн. Багато пісень збірника присвячені долям дітей: «Жебрак школяр», «Королівські діти», «Маленький скрипаль» і інші.

Звертаючи до минулого свого народу в неясній надії знайти ті ідеали, що не здійснилися в реальності, романтики зі здивуванням знайшли велич самої історії і стали творцями історичного жанру в літературі. У прагненні зрозуміти причини трагедії своєї епохи, її протиріч, вони знайшли діалектичний зв'язок явищ, діалектикові душі і внутрішнього світу людини. Не прийнявши багатьох явищ буржуазної цивілізації, романтики відкрили світові природу і її величезну роль у житті людини. Вони прилучили літературу до її першоджерела — фольклорові, казці, легенді.

Саме романтики відкрили світ дитини у всій його багатогранності. Але в їхньому звертанні до дитинства було багато суперечливого, котре позначалося в тім, що дитинство вони сприймали як своєрідний еквівалент утопічного буття, позбавленого всяких протиріч. У ньому шукали утрачену світом дорослих гармонію і красу, ідеалізували його наївність і примітивність.

Неоднозначним було відношення романтиків і до світу казки, як, утім, суперечливі були і самі фольклорні джерела, до яких вони зверталися. Ці джерела були зв'язані з різними епохами і відбивали, поряд з ідеями боротьби і самосвідомості народних мас, моменти релігійності, містицизму.

Не все видане і написане в ті роки зберегло своє значення, але багато казок і зараз живуть і видаються: чудова казкова сатира К. Брентано (1773—1842) «Казка про Гокела, Хінкела і Гакелея», поетичні казки Ф. де ла Мотт Фука (1777—1843), фантастична повість на казковому матеріалі А. фон Шаміссо (1781 —1838) «Чудесна історія Петера Шлеміля», про людину, що продала свою тінь. Книга Шаміссо викликала бурхливу хвилю емоцій. Її мотиви можна знайти в X. К. Андерсена і дитячого письменника Дж. Крюса.

Всесвітню популярність німецька казка завоювала з іменами братів Грімм, В. Гауфа, Е. Т. А. Гофмана.

4.1. Брати Якоб та Вільгельм Грімм

Брати Якоб (1785 - 1863) та Вільгельм Грімм(1786 - 1859) зібрали й обробили величезну кількість казок, легенд, народних сказань, не тільки німецьких, але і скандинавських, іспанських, французьких, сербських. Одночасно вони розробили науковий підхід до народної творчості, заклали основи історичного мовознавства. Кількість виданих ними праць величезна. Найважливішими для розвитку дитячої літератури, пов'язаної з народною творчістю, були: двотомне видання «Німецьких переказів» (1816—5818), три томи «Дитячих і сімейних казок» (1812—1822), що ввійшли у світову літературу, «Німецькі героїчні сказання» (1829) і узагальнююча праця Я. Грімма «Німецька міфологія» (1835). Брати Грімм були людьми свого складного часу й у здійсненнях і в помилках. Вони були досить далекі від активного, політичного життя країни, але навіть їхній стійкий лібералізм викликав невдоволення влади.

Брати Грімм старанно підкреслювали гуманістичний напрямок казки («Дванадцять братів», «Братик і сестриця», «Попелюшка», «Спляча красуня», «Снігуронька», «Шість лебедів» і ін.). Казка затверджувала тотожність соціального і морального, обов'язковість щастя як природної нагороди для соціально-обездолених. Ці ідеї підкреслювали і самі укладачі в передмові до збірників казок. Світ казок, за їхнім переконанням,— це світ праці, справедливості, честі, носіями яких є прості люди, навіть якщо, за казковою традицією, вони часом виявляються принцами і принцесами або утопічними добрими королями («Хоробрий кравець», «Попелюшка», «Бременські музиканти», «Столик — накрийся, золотий осел і кийок з мішка»).

Казки братів Грімм прийнято поділяти за традицією на чарівні, побутові і казки про тварин. Казки про тварин характером уособлення і сатиричною спрямованістю спираються на традицію байки і тваринного епосу середньовіччя («Вовк і лисиця», «Вовк і семеро козенят», «Лисиця і кума» і ін.). Побутові казки ближчі до поняття «побутових повістей», розповідей, у німецькій традиції — сатиричних шванків («Невдячний син», «Розумна Ельза», «Три ледарі», «Щастя Ганса», «Соломинка, вугіллячко і біб», «Тямущий Ганс» і ін.). Сюжетно-значеннєвий розподіл несе в собі і художньо-стилістична своєрідність кожного з циклів. Більшість казок братів Грімм синтетичні по своїй природі, в одній казці можуть сполучитися і різні мотиви і відповідні їм художні прийоми («Попелюшка» поєднує в собі всі три види казкового оповідання.)

Казка не локалізована ні в часі, ні в просторі, він споконвічна, як саме життя, і це закріплено в її формах. Формули «десь», «колись», «в давні часи», «жив колись» і т д. підкреслюють цей стан. Не координований у часі і просторі і герой казки, до того ж він є носієм якого-небудь одного або двох подібних якостей: доброти і справедливості («Братик і сестриця», «Кравець на небі»); працьовитості і доброти («Пані Метелиця», «Попелюшка»); розуму і спритності («Хоробрий кравець», «Бременські музиканти») і т. д.

Казки братів Грімм відомі усьому світові, постійно перевидаються і є свого роду арсеналом для нескінченних літературних переробок, особливо в нашому сторіччі.