Аналіз фінансового стану сільськогосподарського підприємства ООО "Степове"

План

Введення

1. Теоретичні і методичні аспекти аналізу фінансового стани сільськогосподарського підприємства

2. Аналіз фінансового стану СТОВ «Степове» Слав’яносербського району Луганської області

2.1 Економічна характеристика підприємства

2.2 Загальна оцінка фінансового стану підприємства

2.2.1 Аналіз валюти бухгалтерського балансу

2.2.2 Аналіз джерел власних засобів

2.3 Ліквідність і платоспроможність

2.4 Аналіз фінансової стійкості

2.5 Аналіз ділової активності

3. Основні напрями стабілізації фінансового стани підприємства

Виводи і пропозиції

Література

Введення

Фінансовий стан підприємства (ФСП) — це економічна категорія, що відображає фінансові відносини суб'єкта ринку і його здатність фінансувати свою діяльність за станом на певну дату. В процесі постачальницької, виробничої, збутової і фінансової діяльності відбувається безперервний процес кругообігу капіталу, змінюються структура засобів і джерел їх формування, потреба у фінансових ресурсах і, як наслідок, — фінансовий стан підприємства.

Основні завдання аналізу:

1. Своєчасне виявлення і усунення недоліків у фінансовій діяльності і пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

2. Прогнозування можливих фінансових результатів і розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.

3. Розробка конкретних заходів, направлених на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Актуальність даної теми обумовлена необхідністю систематичної оцінки фінансового стану підприємства за допомогою системи показників з метою визначення рівня розвитку підприємства, його фінансової стійкості, незалежності, ліквідності, платоспроможності, ділової активності, його місце на національному ринку і системі АПК держави.

Мета курсової роботи – розкрити поняття фінансовий стан підприємства, визначення показників що характеризують фінансове полягання підприємства і їх аналіз в динаміці, своєчасного виявлення негативних тенденцій в розвитку підприємства, чинників тих, що вплинули на нього і ухвалення ефективнішого управлінського рішення, виявлення додаткових резервів поліпшення фінансового стану підприємства.

Завдання курсової роботи – на прикладі аналізованого підприємства розкрити методику здійснення аналізу фінансового стану сільськогосподарського підприємства.

Предмет дослідження – фінансова і статистична звітність господарської діяльності аналізованого підприємства.

Об'єкт дослідження є діяльність сільськогосподарського суспільства з обмеженою відповідальністю «Степове».

Джерела інформації:

1. «Баланс» (Форма №1);

2. «Звіт про фінансові результати» (Форма №2);

3. «Звіт про рух грошових коштів» (Форма № 3);

4. «Звіт про власний капітал» (Форма № 4);

5. «Примітка до річної фінансової звітності» (Форма №5);

6. Доповнення до прикмети до річної фінансової звітності «Інформація по сегментах» (Форма №6);

7. «Основні економічні показники роботи сільськогосподарського підприємства» (Форма № 50 сх)

8. Статут сільськогосподарського суспільства з обмеженою відповідальністю «Степове».

1. Теоретичні і методичні аспекти аналізу фінансового стану сільськогосподарського підприємства

Сільське господарство є важливою галуззю національної економіки. Агропромислова політика сьогодні направлена на те, щоб зробити її високоефективною і істотно підвищити надійність забезпечення країни продукцією сільського господарства, поліпшити її якість. Ставиться завдання провести корінну перебудову економічних відносин в сільському господарстві. Сенс економічної реформи в сільському господарстві полягає в тому, щоб дати сільським жителям можливості для прояву самостійності, підприємництва і ініціативи, подолання відчуження сільських працівників від власності. Передбачається відкрити широку дорогу найрізноманітнішим формам господарювання: колгоспам, радгоспам, агрофірмам, акціонерним, фермерським і особистим підсобним господарствам. Всі господарські формування можуть тісно взаємодіяти в соціально-економічній структурі суспільства, конкурувати між собою і на ділі доводити свою ефективність і перспективність. [10, с. 11-13] Основні шляхи рішення цих завдань: демократизація господарського життя, приватизація державного майна, розвиток орендних відносин, вдосконалення форм управління, перехід до ринкової економіки. Велику роль в рішенні цих завдань грає аналіз господарської діяльності підприємств, методика якого направлена на обґрунтування планів соціально-економічного розвитку господарства і управлінських рішень; систематичний контроль за їх виконанням; вивчення впливу чинників на результати господарської діяльності; пошук резервів підвищення ефективності виробництва і розробку заходів щодо їх освоєння; оцінку діяльності підприємства по використанню можливостей підвищення ефективності виробництва. За своїм змістом і завданням аналіз господарської діяльності в АПК майже не відрізняється від аналізу в інших галузях національної економіки, проте він має деякі особливості в методиці його проведення, які обумовлені специфікою цієї галузі виробництва.

1. Результати господарської діяльності сільськогосподарських підприємств багато в чому залежать від природно-кліматичних умов. Оскільки дощи, засухи, морози і інші природні явища можуть значно зменшити збори урожаю, понизити продуктивність праці і інші показники, при аналізі господарської діяльності необхідно враховувати природно-кліматичні умови кожного року і кожного господарства. Для отримання правильних виводів про результати господарської діяльності показники поточного року повинні зіставлятися не з минулим роком, як це робиться на промислових підприємствах, а з середніми даними за 3 — 5 років.

2. Для сільського господарства характерна сезонність виробництва. У зв'язку з цим протягом року неритмічно використовуються трудові ресурси, техніка, матеріали, нерівномірно реалізується продукція, поступає виручка. Так, зернозбиральні комбайни можуть бути використані тільки 10 — 20 днів в році, сівалки — 5 — 10, картоплезбиральні комбайни — 20 — 30 днів. Цю особливість також необхідно враховувати при аналізі таких показників, як забезпеченість і використання основних засобів виробництва, земельних, трудових і фінансових ресурсів.

3. У сільському господарстві процес виробництва дуже тривалий і не співпадає з робочим періодом. Багато показників можна розрахувати тільки в кінці року. У зв'язку з цим якнайповніший аналіз в рослинництві можна зробити тільки за наслідками року. Протягом року аналізується виконання плану агротехнічних заходів щодо періодів сільськогосподарських робіт.

4. Сільськогосподарське виробництво має справу з живими організмами. Тому на рівень його розвитку роблять вплив не тільки економічні, але і біологічні, хімічні і фізичні закони, що ускладнює вимірювання впливу чинників на результати господарської діяльності. В той же час облік дії цих законів має виключно важливе значення при аналізі діяльності підприємств.

5. Основним засобом виробництва в сільському господарстві є земля, природні особливості якої нерозривно пов'язані з кліматичними умовами. На відміну від інших галузей народного господарства, де точно відома економічна ефективність і виробнича потужність всіх фондів, продуктивність землі не піддається точному обліку і під впливом різних чинників міняє природний і економічний характер. Причому земля як головний засіб виробництва не тільки не зношується, але і, навпаки, поліпшується, якщо її правильно використовувати. І нарешті, однією з особливостей цього засобу виробництва є те, що земля надзвичайно універсальна. Відомо, що в промисловості на окремому заводі, як правило, можна здійснювати виробництво тільки відповідного виду продукції. У сільському господарстві на одній і тій же землі можна проводити численні види продукції. В результаті їй властиві такі особливості, як універсальність виробництва, слабка концентрація, багатогалузевий характер, нижчий рівень продуктивності праці. У зв'язку з цим аналіз господарської діяльності підприємств повинен надати допомогу керівництву високопродуктивно використовувати землі, послідовно розвивати найбільш корисні в умовах господарства напряму виробництва.

6. Сільське господарство відрізняється від інших галузей виробництва також тим, що в нім частина продукції використовується на власні цілі як засоби виробництва: насіння, фураж, тварини. Тому товарна продукція, як правило, набагато менше валовою в зіставних цінах.

7. З урахуванням специфіки сільського господарства для оцінки діяльності сільськогосподарських підприємств використовуються багато специфічних показників (врожайність, продуктивність худоби, жирність молока і ін.). Загальні показники, вживані у всіх галузях народного господарства (собівартість продукції, прибуток, рентабельність, оборотність засобів і ін.), відображають специфіку сільськогосподарського виробництва. Це обумовлює деякі особливості їх аналізу.

8. Разом з тим слід зазначити, що в сільському господарстві більше, ніж в промисловості, однотипних підприємств, що здійснюють виробництво приблизно в однакових природно-кліматичних умовах. Тому на відміну від промислових підприємств тут можна ширше застосовувати міжгосподарський порівняльний аналіз. Це дозволяє точніше оцінювати результати господарської діяльності, виявляти передовий досвід інших підприємств.

9. Наявність широкої бази для порівняння як в рамках окремого підприємства, так і в масштабах району, області дозволяє частіше використовувати в аналізі такі прийоми: зіставлення паралельних і динамічних рядів, аналітичні угрупування, кореляційний аналіз, багатовимірний порівняльний аналіз і ін. [20, с. 9-10]

Ефективність господарської діяльності організації визначається зрештою її фінансовим станом. Саме у показниках фінансового стану відбиваються рівень використання капіталу і робочої сили, положення розрахунків і вплив формування виручки, податків, платежів і зборів на величину чистого прибутку як джерела створення фондів накопичення і соціальної сфери організації, на її платоспроможність. [4, с. 151]

Всі суб'єкти господарської діяльності, які здійснюють свою діяльність на принципах комерційних розрахунків, в умовах ринкової економіки повинні володіти методикою оцінки фінансового стану підприємства з метою оперативного управління активами і пасивами підприємства, досягнення високих кінцевих результатів, забезпечення стабильності і належного іміджу підприємства. Фінансовий стан підприємства на конкретну дату характеризує ступінь його забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами для здійснення господарської діяльності, раціональності їх розміщення і ефективність використання. Задовільне фінансове полягання підприємства в перебігу тривалого періоду (3-5 років) свідчить про фінансову стабільність суб'єкта господарювання на ринку товарів і послуг.

Фінансова стабільність підприємства досягається за рахунок ритмічної і ефективної роботи підприємства, умілого управління виробничими фондами і джерелами їх формування, тобто управління активами і пасивами підприємства. Цьому сприяє прогнозоване розміщення і ефективне використання власного і привернутого капіталу, всебічний аналіз і об'єктивна оцінка фінансового стану за даними фінансової звітності, впровадження оптимальних управлінських рішень відносне забезпечення фінансової стабільності. Основними ознаками фінансової стабільності підприємства є фінансова стійкість, рентабельність, платоспроможність, кредитоспроможність, ліквідність і ділова активність. Вони є основою аналізу і оцінки фінансового стану підприємства в ухваленні необхідних управлінських рішенні відносного його зміцнення.

Методика аналізу фінансового стану підприємства залежить від поставленої мети і таких чинників, як час і необхідна глибина аналізу, інформаційного, методичного, кадрового і технічного забезпечення.

Залежно від часу і необхідної глибини аналізу фінансового стану підприємства для ухвалення економічно обґрунтованого управлінського рішення розрізняють:

- експрес-аналіз фінансового стану;

- поглиблений факторний аналіз фінансового стану. [21, с. 218-220]

Функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство повинне забезпечити такий стан своїх фінансових ресурсів, при якому воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найнятими робітниками.

Фінансовий стан підприємства – це складна, інтегрована по багатьом показникам характеристика якості його діяльності. [12, с. 353-354]

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким (передкризовим) і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння і підтримувати свою платоспроможність в несприятливих обставинах свідчить про його хороший фінансовий стан і навпаки. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове положення підприємства. І навпаки, в результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибули і, як наслідок, — погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Стійке фінансове положення у свою чергу робить позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективне його використання. Головна мета фінансової діяльності — вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимуму прибули. Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, потрібно добре знати, як управляти фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам освіти, яку частку повинні займати власні засоби, а яку — позикові. Слід знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платеже- і кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості (зона безпеки), ступінь риски, ефект фінансового важеля і ін., а також методику їх аналізу. [17, 272-273]

До завдань аналізу фінансового стану відносяться:

- характеристика джерел інформації, використовуваних для аналізу фінансового стану;

- визначення показників фінансової незалежності, обґрунтування і розрахунок чинників їх зміни;

- визначення показників ліквідності, обґрунтування і розрахунок чинників їх зміни;

- визначення показників платоспроможності, обґрунтування і розрахунок чинників їх зміни;

- визначення показників формування доходу, що самофінансується, і чинників їх зміни;

- визначення і кількісне порівняння наявності власних і позикових оборотних активів, розрахунок і обґрунтування чинників їх зміни;

- визначення показників платоспроможності підприємства, обґрунтування і розрахунок чинників їх зміни;

- обґрунтування і розрахунок показників прогнозування фінансового стану організації. [4, с. 151- 153]

Існує безліч класифікацій показників, що характеризують фінансовий стан підприємства.

Наприклад.

Для оцінки стійкості фінансового стану підприємства, відповідно до Савицької Г.В., використовується ціла система показників, що характеризують зміни:

а) структури капіталу підприємства, його розміщення і джерел освіти;

б) ефективності і інтенсивності його використання;

в) платеже- і кредитоспроможності підприємства;

г) запасу його фінансової стійкості. [18, с. 620]

Аналіз ФСП ґрунтується головним чином на відносних показниках, оскільки абсолютні показники балансу в умовах інфляції практично неможливо привести в зіставний вигляд.

Відносні показники аналізованого підприємства можна порівняти з:

• загальноприйнятими "нормами" для оцінки ступеня риски і прогнозування можливості банкрутства;

• аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні і слабкі сторони підприємства і його можливості;

• аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденцій поліпшення або погіршення ФСП. [19, с. 209]

На думку Єрмоловича Л.Л. об'єктами аналізу фінансового стану підприємства є показники, приведені на мал. 1.

Суть методики аналізу показників фінансового стану полягає у визначенні величини кожного з них, виявленні і вимірюванні чинників їх зміни, резервів поліпшення фінансового стану. [4, с. 152]

Інші учені (Климко Г.Н., Несторенко )В.П. до основних показників фінансового стану підприємства відносять:

коефіцієнт фінансової незалежності (забезпеченності власним капіталом);

коефіцієнт фінансової стійкості;

коефіцієнт інвестування;

коефіцієнт маневреності;

коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом;

коефіцієнт поточної ліквідності;

коефіцієнт загальної ліквідності;

рентабельність обороту з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

фондовіддача активів;

рентабельність сукупного капіталу;

рентабельність власного капіталу. [7, с. 310-312]

Фінансовий стан

Показники ділової активності

Мал. 1. Об'єкти аналізу фінансового стану підприємства

Російські фахівці в області аналізу діяльності підприємства (Ковалев В.В., Волкова О.Н.) стверджують, що фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності і платоспроможності, в найбільш загальному вигляді що характеризують, чи може воно своєчасно і в повному об'ємі провести розрахунки по короткострокових зобов'язаннях перед контрагентами. Короткострокова заборгованість підприємства, відособлена в окремому розділі пасиву балансу, погашається різними способами, зокрема, забезпеченням такої заборгованості можуть, в принципі, виступати будь-які активи підприємства, у тому числі і необоротні. Разом з тим очевидно, що ситуація, коли, наприклад, частина основних коштів продається для того, щоб розплатитися по короткострокових зобов'язаннях, є ненормальною. Саме тому, кажучи про ліквідність і платоспроможність підприємства як про характеристики його поточного фінансового стану і оцінюючи, зокрема, його потенційні можливості розплатитися з кредиторами по поточних операціях, цілком логічно зіставляти оборотні активи і короткострокові пасиви.

Під ліквідністю якого-небудь активу розуміють здатність його трансформуватися в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротше період, тим вище ліквідність даного виду активів. У такому розумінні будь-які активи, які можна обернути в гроші, є ліквідними. Проте в обліковий-аналітичній літературі часто поняття ліквідних активів звужується до активів, споживаних протягом одного виробничого циклу (роки).

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів і їх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є: а) наявність в достатньому об'ємі засобів на розрахунковому рахунку; б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості. [8, с. 240-242]

Ліквідність менш динамічна в порівнянні з платоспроможністю. Річ у тому, що у міру стабілізації виробничої діяльності підприємства у нього поступово складається певна структура активів і джерел засобів, різкі зміни якої порівняно рідкісні. Тому і коефіцієнти ліквідності зазвичай варіюють в деяких цілком передбачених межах, що, до речі, і дає частково підставу аналітичним агентствам розраховувати і публікувати середньогалузеві і середньогрупові значення цих показників для використання в міжгосподарських порівняннях і як орієнтири при відкритті нових напрямів виробничій діяльності.

Навпаки, фінансове полягання в плані платоспроможності може бути вельми мінливим, причому з дня на день: ще вчора підприємство було платоспроможним, проте сьогодні ситуація кардинально змінилася - прийшов час розплатитися з черговим кредитором, а у підприємства немає грошей на рахунку, оскільки не поступив своєчасно платіж за поставлену раніше продукцію. Іншими словами, воно стало неплатоспроможним із-за фінансової недисциплінованості своїх дебіторів. Якщо затримка з надходженням платежу носить короткостроковий або випадковий характер, то ситуація в плані платоспроможності може незабаром змінитися в кращу сторону, проте не виключені та інші, менш сприятливі варіанти. Такі пікові ситуації особливо часто мають місце в комерційних організаціях, по яких-небудь причинах тих, що не підтримують в достатньому об'ємі страхового запасу грошових коштів на розрахунковому рахунку. Оцінка ліквідності і платоспроможності може бути виконана з певним ступенем точності. Зокрема, в рамках експрес-аналізу платоспроможності звертають увагу на статті, що характеризують готівку в касі і на розрахункових рахівницях в банці. Це і зрозуміло: вони виражають сукупність наявних грошових коштів, тобто майна, яке має абсолютну цінність, на відміну від будь-якого іншого майна, що має цінність лише відносну. Ці ресурси найбільш мобільні, вони можуть бути включені у фінансово-господарську діяльність у будь-який момент, тоді як інші види активів нерідко можуть включатися лише з певним тимчасовим лагом. Мистецтво фінансового управління якраз і полягає в тому, щоб тримати на рахівницях лише мінімально необхідну суму коштів, а решту частини, яка може знадобитися для поточної оперативної діяльності, - в активах, що швидко реалізовуються. Таким чином, для експрес-оцінки фінансового стану підприємства чим значніше розмір грошових коштів на розрахунковому рахунку, тим з більшою вірогідністю можна стверджувати, що воно має в своєму розпорядженні достатні засоби для поточних розрахунків і платежів. Разом з тим наявність незначних залишків на розрахунковому рахунку зовсім не означає, що підприємство неплатоспроможне, - засоби можуть поступити на розрахунковий рахунок протягом найближчих днів, деякі види активів при необхідності легкого перетворюються на грошову готівку і ін.[9, с. 112-114]

Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки — для оцінки умов кредитування і визначення ступеня риски, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходження засобів до бюджету і т.д. Відповідно до цього аналіз ділиться на внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства, і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування ФСП. Його мета — забезпечити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і позикові засоби так, щоб створити умови для нормального функціонування підприємства, отримання максимуму прибули і виключення риски банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, контролюючими органами на основі публікованої звітності. Його мета — встановити можливість вигідно вкласти засоби, щоб забезпечити максимум прибули і виключити ризик втрат. [2, с. 215]

Похожие работы

Аналіз та дослідження стану міжнародного туризму і розробка проектних рішень

Скачать

238694

19

11

... стан туристичної галузі в Україні, наявність пози­тивних зрушень у розвитку сільського зеленого туризму як прибуткового і найменш капіталомісткого виду туризму. Метою дослідження є аналіз стану міжнародного туризму на Херсонщині для розробки проектних рішень щодо його розвитку. Тому в процесі виконання роботи: 1. Проаналізована діяльність суб'єктів туристичної індустрії та зроблено висновок про ...