Зміст

Введення

1. Теорія бюджету і бюджетної політики держави

1.1 Структура і функціонування державного бюджету

1.2. Бюджетно-податкова політика

2. Бюджетна політика зарубіжних країн

2.1 Бюджетна система Російської Федерації

2.2 Бюджетна політика США

3. Бюджетна політика України

3.1 Основні напрями бюджетної політики України

3.2 Основні напрями бюджетної політики

Висновок

Список літератури


Введення

 

У минулому, протягом довгого часу, економісти розуміли лише той факт, що держава через податково-бюджетну політику визначає, в якій пропорції обсяг виробництва країни має бути розподілений між колективним і приватним вжитком, а також яким чином тягар платежів за колективні блага слід розділити серед населення. Лише після розробки кейнсіанської макроекономічної теорії була виявлена несподівана закономірність: податково-бюджетна політика уряду надає велику дію на короткострокову динаміку випуску, зайнятості і цін.

Бюджет грає важливу роль в життя кожної держави. Він є статтею доходів і витрат держави, що більшою чи меншою мірою хвилює кожного громадянина, робить вплив на добробут кожного. З давніх часів бюджет хвилює і розбурхує розуми професійних політиків, економістів і багато інших великих світу сього. Впродовж століть його формування і розподіл викликає запеклі суперечки і постійні дискусії.

Як відомо, бюджет на всіх його рівнях грає величезну роль в розвитку і процвітанні держави, просуванні науково-технічного прогресу (бюджетні фінансування досліджень і розробок), розвитку економіки (особливо не прибуткових, але соціально-значимих галузей економіки за допомогою інвестування, дотацій і так далі). Повнота бюджету, як правило, прямо пропорційна добробуту громадян. Дійсно, бюджетний дефіцит, державний борг спонукав державу підсилити податковий тягар, збільшити оподаткування, зменшити фінансування всіх секторів економіки, скоротити статтю витрати на медицину, освіта і так далі З іншого боку достаток бюджетних коштів (бюджетний профіцит) дозволяє збільшити фінансування як державного, так і приватного сектора економіки, збільшити трансфертні відрахування, а так само відрахування до позабюджетних соціальних фондів.

Як правило, раз на рік, під час затвердження проекту бюджету розвертається справжня війна за бюджетні дотації і фінансування. Ця війна зачіпає всіх: як міністерства і дослідницькі інститути, так і державні підприємства, і приватний сектор.

Як вже згадувалося вищим, безліч економістів не залишалися байдужими до проблеми формування бюджету, до джерел його формування, статей його витрати. Так само не залишився без уваги і питання про оптимальну кількість незалежних один від одного бюджетів в країні. Цим проблемам присвячена безліч економічних робіт. В даний час існує безліч теорій, що зачіпають різні аспекти бюджетної сфери, починаючи від способів його формування і закінчуючи рекомендаціями по переважному фінансуванню тих або інших галузей.

Так само достаток бюджетних коштів дозволяє державі брати активну участь в життя країни. Наявність бюджетних коштів дозволяє державі здійснювати державне регулювання економіки не лише в наказовій формі і задіювати безпосередньо економічні важелі державного регулювання.

Таким чином, бюджет, його формування і статті витрат є важливим розділом в економічної науки, що вимагає великої уваги з боку не лише що займають високі пости економістів і політиків, але і пересічних громадян.

1. Теорія бюджету і бюджетної політики держави

 

1.1 Структура і функціонування державного бюджету

 

1.1.1 Державний бюджет і бюджетна система

Державний бюджет (держбюджет) — це форма освіти і витрачання фонду грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення завдань і функції держави і місцевої самоврядності. Проект бюджету щорік обговорюється і приймається законодавчим органом — парламентом країни, регіону або муніципальними зборами. У течію і після закінчення фінансового року представники виконавчої влади звітують про свою діяльність по мобілізації доходів і здійсненню витрат відповідно до ухваленого закону про бюджет. Та, що регламентується нормами має рацію діяльність по складанню і розгляду проектів бюджетів, а також по контролю над їх виконання називається бюджетним процесом.

Державний бюджет завжди є компромісом між основними соціально-економічними групами в країні. Це компроміс між загальнодержавними і приватними інтересами громадян з приводу оподаткування доходів і власності, між центром і регіонами — з приводу розподілу податків і субсидій, між інтересами окремих галузей і фірм — відносно державних замовлень.

Бюджетною системою називається сукупність бюджетів всіх рівнів і державних позабюджетних фондів.

Державні позабюджетні фонди — це грошові кошти держави, що мають цільове призначення і не включені до державного бюджету. Ці засоби знаходяться у розпорядженні центральних і територіальних органів влади і концентруються в спеціальних фондах, кожен з яких призначений для певних потреб. Прикладами можуть бути Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування. Фонд медичного страхування, Державний фонд зайнятості населення, Фонд соціальної підтримки населення. Позабюджетні фонди створюються в основному в соціальних цілях і фінансуються за рахунок соціальних податків і субсидій з бюджету. Подібні фонди розширюють можливості втручання держави в економіку, минувши бюджет і, отже, парламентський контроль. Крім того, за рахунок державних позабюджетних фондів можна створити видимість зменшення дефіциту бюджету.

Існують також цільові бюджетні фонди, що є, на відміну від державних позабюджетних фондів, складовою частиною держбюджету. Як і державні позабюджетні фонди, вони націлені на те, аби цільові податки йшли не в ”загальний казан” держбюджету, а витрачалися строго за призначенням — на будівництво і вміст доріг, геологорозвідку і так далі Засоби цільових бюджетних фондів зберігаються в банках і приносять прибуток для бюджету.

У бюджетній системі країн з федеральним пристроєм можна виділити три рівні: бюджет центрального (федерального) уряду, бюджети суб'єктів федерації (регіональні бюджети) і бюджет органів місцевої самоврядності (місцеві бюджети). У останніх країнах бюджетна система має два рівні: бюджет центрального уряду і місцеві бюджети.

 

1.1.2 Бюджетні витрати

Витрати державного бюджету виконують функції політичного, соціального і господарського регулювання. Структура бюджетних витрат і питома вага окремих статей в державному бюджеті країн з ринковою економікою виглядає приблизно таким чином:

1. Витрати на соціальні послуги: охорона здоров'я, освіта, соціальні посібники, субсидії бюджетам місцевих властей на ці цілі — 40-45%;

2. Витрати на господарські потреби: капіталовкладення в інфраструктуру, дотації державним підприємствам, субсидії сільському господарству, витрати на здійснення державних програм — 10-20%;

3. Витрати на озброєння і матеріальне забезпечення зовнішньої політики, включаючи вміст дипломатичних служб і позики іноземним державам — 10-20%;

4. Адміністративно-управлінські витрати: вміст урядових органів, поліції, юстиції і так далі — 5-10%;

5. Платежі по державному боргу — до 7-8% [4; 376].

Перше місце в бюджетних витратах займають соціально-культурні статті: соціальні посібники, освіта, охорона здоров'я, культура, наука і ін.

Величезні державні витрати на соціальну сферу, науку і культуру, викликані самим характером сучасного суспільства, яке стає постіндустріальним. Швидке зростання науки і наукового обслуговування, освіти, культури мистецтва, охорони здоров'я і фізичної культури, житлово-комунального і побутового обслуговування, соціального забезпечення до індустрії відпочинку не може бути забезпечений виключно ринком. Держава, відмовляючись від активної ролі в підтримці матеріального виробництва, одночасно збільшує витрати на підтримку вказаних галузей сфери послуг. У цьому виявляється головний напрям бюджетної політики — стабілізація, зміцнення і пристосування існуючих соціально-економічних буд до умов, що змінюються. Ці витрати покликані пом'якшити диференціацію соціальних груп, неминуче властиву ринковому господарству. Втім, полегшення доступу представників відносне менш забезпечених верств населення до здобуття кваліфікації, гідного медичного обслуговування, гарантованої мінімальної пенсії і стерпного житла не лише грає соціально стабілізуючу роль, але і забезпечує господарство найважливішим чинником виробництва — кваліфікованою і здоровою робочою силою, а значить, збільшує національне багатство країни. [4, 354].

У витратах на господарські потреби зазвичай виділяються бюджетні субсидії сільському господарству, які мають також соціальну, політичну і господарську спрямованість. Жодна держава не може бути зацікавлена в прискореному і масовому розоренні свого селянства, фермерства. І хоча в своїй зовнішньоекономічній політиці уряд інколи тимчасово жертвує інтересами вітчизняних виробників аграрних товарів, допускаючи іноземну сільськогосподарську продукцію на внутрішній ринок у відповідь на поступки торгівельних партнерів, воно, як правило, підтримує своє фермерство.

Витрати на національну оборону, правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки, а також адміністративно-управлінські витрати впливають на структуру попиту.

Кон'юнктурним цілям бюджетного регулювання можуть служити витрати по державному боргу (наприклад, дострокове погашення частини боргу), розміри витрат на кредити і субсидії приватним і державним підприємствам, сільському господарству на створення і вдосконалення об'єктів інфраструктури, на покупку озброєння і військове будівництво.

У періоди криз і депресій витрати державного бюджету на господарські цілі, як правило, зростають, а під час «перегріву» кон'юнктури – скорочуються.

Структура витрат державного бюджету надає регулюючу дію на розміри попиту і капіталовкладень, а також на галузеву і регіональну структури економіки, національну конкурентоспроможність на світових ринках.

Витрати на кредитування експорту, страхування експортних кредитів і державного капіталу, що вивозиться, фінансовані з бюджету, стимулюють експорт і в довгостроковому плані покращують платіжний баланс, відкривають для економіки країни нові зарубіжні ринки; сприяють зміцненню національної валюти, забезпеченню постачань на внутрішній ринок необхідних товарів з-за кордону. Це зовнішньоекономічний аспект політики бюджетних витрат.

Дієвість держрегулювання економіки за допомогою бюджетних витрат залежить, по-перше, від відносних розмірів сум, що витрачаються (їх долі у ВВП); по-друге, від структури цих витрат; по-третє, від ефективності використання кожної одиниці засобів, що витрачаються.


Информация о работе «Бюджет України»
Раздел: Финансовые науки
Количество знаков с пробелами: 70780
Количество таблиц: 2
Количество изображений: 1

Похожие работы

Скачать
243896
9
7

... , підприємницьких структур різних форм власності, що зумовлює становлення місцевих бюджетів як важливого фінансового інструменту регулювання господарського і соціального життя. Важливим при оцінці ролі місцевих бюджетів у соціально-економічному розвитку регіонів є аналіз співвідношення обсягів місцевих бюджетів із загальними витратами зведеного бюджету (таблиця 31.2) Таблиця 31.2 Співвідношення ...

Скачать
82412
0
0

... коштів Державного бюджету України. За результатами розгляду Верховна Рада України приймає рішення щодо звіту про виконання закону про Державний бюджет України.   1.2 Проходження стадій складання, розгляду і затвердження державного бюджету України   Стаття 19. Стадії бюджетного процесу 1. Стадіями бюджетного процесу визнаються: 1) складання проектів бюджетів; 2) розгляд та прийняття ...

Скачать
99792
3
1

... і переділу дотацій споживачам. Третій напрямок скорочення дефіциту бюджету — здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування дефіциту, що склався. Слід зазначити, що проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найважливіших і найсуперечливіших фінансових проблем. Під час її обговорення нерідко розглядають досвід зарубіжних країн, економіка яких функціонує ...

Скачать
26277
2
0

... його ідеології виражається насамперед в такому перерозподілі доходів, який забезпечує баланс політичних, економічних, соціальних та міжбюджетних відносин. Характерними ознаками Державного бюджету України є: ·     бездефіцитність, що дозволяє використовувати ресурси держави не на фінансування дефіциту, а на здійснення загальнодержавних програм; ·     зменшення частини фінансових ресурсів, які ...

0 комментариев


Наверх