Еколого-біологічна характеристика демографічної картини сучасного Світу. Особливості дії елементарних факторів добору в популяціях людей на сучасному етапі

Тема 3. Еколого-біологічна характеристика демографічної картини сучасного Світу

План

1.  Населення на порозі ХХІ ст.: демографічні проблеми розвинених та відсталих країн.

2.  Вирішення проблеми народонаселення: соціально – економічні та політичні механізми регуляції чисельності людства. Програми планування сім’ї.

3.  Особливості репродукції людини у зв’язку з її біосоціальною суттю.

4.  Вплив структури шлюбів та демографічних показників на стан генофонду популяцій людей.

5.  Медико – генетичні аспекти сім’ї і проблема генетичного обтяження в популяціях людей.

6.  Особливості періодизації розвитку людини .

7.  Функціональні типи конституційного реагування людей.

8.  Тривалість життя та проблеми довголіття.

1. Населення на порозі ХХІ ст.: демографічні проблеми розвинених та відсталих країн

Збільшення чисельності населення відбувається в різних регіонах Землі з різною швидкістю. Левова частка при цьому припадає на країни з сільськогосподарським, традиційним типом розвитку. До проблем народонаселення слід віднести також неконтрольовану урбанізацію в країнах, що розвиваються стихійну внутрішню та зовнішню міграцію, яка ускладнює політичні відносини між країнами. У сучасному світі спостерігається ціла низка „ парадоксів відсталості „для країн, що розвиваються :

внаслідок значних відмінностей у темпах приросту населення суттєво збільшується і продовжує зростати розрив у рівнях національного доходу на душу населення між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються;

урбанізація та зростання міського населення супроводжуються швидким зростанням сільського населення в цих країнах;

поряд із значним збільшенням зайнятості стрімко зростає число безробітних, а також осіб, що не мають постійного заробітку в бідних країнах;

зростає кількість неписьменних осіб. Тобто зростання чисельності людства супроводжується зростанням голодуючих , неписьменних і безробітних.

Через надзвичайно високий процент дітей у країнах що розвиваються, є типово меншим число осіб працездатного віку. В розвинутих країнах, навпаки високий відсоток серед населення людей похилого віку. В обох випадках, тягар по забезпеченню суспільства соціальними пільгами лягає на людей працездатного віку. За рахунок швидкого темпу урбанізації в ряді країн третього Світу спостерігається трущобна урбанізація, де люди проживають в умовах повної антисанітарії і які є погано контрольованими з точки зору санітарно-епідеміологічних служб.

Демографічними проблемами розвинутих країн є явище депопуляції серед місцевих народів і збільшення чисельності за рахунок іммігрантів з країн, що розвиваються. Це поступово призводить до етнічних і расових змін в суспільстві, оскільки змішуються культурні, релігійні течії, збільшується відсоток змішаних браків і частка змішаних і проміжних расових груп. Одночасно це порушує проблеми трудових взаємовідносин між місцевими мешканцями та нелегальними іммігрантами, які часто працюють за символічну платню

Неконтрольоване збільшення чисельності населення найсильніше впливає на країни, що внаслідок історичних процесів мають невеликі державні території. Найвища щільність населення (200 – 1000 осіб на кв.км.) серед азіатських країн Бангладеш, Японії, Шрі - Ланці, Індії. Ці країни також відносяться до країн-лідерів за чисельністю населення. Така велика скупченість населення, особливі кліматичні умови провокують постійні спалахи епідеміологічних захворювань. Навіть, в кінці ХХ ст. в Індії постійно спалахували епідемії холери.

2. Вирішення проблеми народонаселення: соціально – економічні та політичні механізми регуляції чисельності людства. Програми планування сім’ї

Для створення ефективної програми контролю за чисельністю населення необхідно враховувати не тільки економічні важелі, але й звички, культуру, релігійні уподобання населення. Серед факторів, що впливають на фертильність (кількість дітей, що фактично буде мати сім’я) виділяють безпосередні та опосередковані. Серед безпосередніх факторів фертильності виділяють: вік вступу батьків у шлюб, використання контрацептивів, відношення батьків до грудного вигодовування дитини молоком, та до абортів.

Уряди країн також мають можливість впливати на рівень фертильності, здійснюючи певні заходи (опосередковані фактори). Така політика регламентує: законодавчий вік вступу у шлюб, заборону дитячої праці, покращення соціального становища жінки, надання пенсій за віком, заохочення мати малодітні сім’ї, створення умов для грудного вигодовування та розширення сфери послуг в області контрацепції.

Інша група заходів контролю за ростом чисельності населення об’єднує засоби соціально-економічного заохочення сімей з невеликою кількістю дітей і засоби спонукання по відношенню до багатодітних сімей. В якості заохочення або стримування застосовуються дотації та стипендії на освіту, штрафування та оподаткування сімей, що мають більше ніж встановлено дітей.

Загальним недоліком програм по контролю за чисельністю населення є те, що результати дії програм проявляються лише через 10 – 15 років. Так , перші ознаки зниження кількості дітей шкільного віку проявляються через 5-6 років, скорочення чисельності працездатного населення – через 15 років, від 15-до 19 років необхідно для стабілізації попиту на продукти харчування.

В розвинутих країнах Європи спостерігається явище депопуляції, що спонукало деякі східно - європейські країни посилити політику стимулювання народжуваності шляхом податкових пільг, наданням дотацій на освіту дітей, збільшенням терміну догляду за дитиною із збереженням місця роботи. Інша проблема цих країн – старіння нації внаслідок збільшення середньої тривалості життя і скорочення народжуваності.

Майбутні програми планування сім’ї повинні бути пристосованими к специфічним умовам кожної країни. В деяких країнах відсутня служба контролю за народжуваністю, інші потребують покращення системи здорово охорони з метою зниження смертності серед новонароджених і матерів, скорочення рівня безплідності. В інших країнах всі ці програми вже вирішені. На подальший прогрес в цій області можуть вплинути санкції і засоби заохочення зі сторони уряду. Така політика повинна привести до збільшення видатків сім’ї на утримання дітей або створити такі умови, що змусять батьків відмовитись від намірів мати велику кількість дітей.

Згідно прогнозам, чисельність планети за період між 2025 і 2050 рр. подвоїться і досягне 8 млрд. людей. Якщо програми контролю за чисельністю населення в країнах, що розвиваються не будуть реалізовані, то реальна чисельність населення буде набагато вищою.

Більшість біологів проти державної регуляції чисельності населення, оскільки вважають що це некомпетентне втручання в біологічні популяційні механізми. Народжуваність на відміну від смертності контролюється дуже складними біологічними механізмами. Популяції необхідний час, кілька поколінь, для того , аби призвести народжуваність у відповідність з новим рівнем смертності. І впродовж цих років буде відбуватись демографічний вибух, навіть якщо він переганяє ріст споживання продуктів харчування і некорисний для популяції.