Особливості репродукції людини у зв’язку з її біосоціальною суттю

3. Особливості репродукції людини у зв’язку з її біосоціальною суттю

В порівнянні з іншими ссавцями подібних розмірів потенційна швидкість розмноження людини є низькою. Більшість жінок не може народити впродовж життя більше 6-11 дітей, оскільки організм поступово руйнується від родів. Але і ця потенційна плодючість впродовж тисячоліть не реалізовувалась, і лише з переходом до землеробства почали з’являтись багатодітні сім’ї. В минулому, середній вік людини складав приблизно 25 років, репродуктивної зрілості жінка досягала до 15 років, і за десять років дорослого життя вона народжувала приблизно 3 дитини. Тобто, людині як виду властива К- стратегія. Але в межах своєї потенціальної плодючості вона може зміщуватись в сторону R – стратегії. З розвитком суспільства, поступово збільшувався середній вік людини, а відповідно і репродуктивний вік жінки. Перехід до осілого способу життя призвів до збільшення щільності населення в осередках стародавнього землеробства. Збільшення щільності спровокувало появу інфекційних захворювань, а, відповідно, і смертності, в першу чергу дитячої. Збільшення дитячої смертності компенсувалось збільшенням народжуваності. В багатьох релігіях Світу заохочується багатодітність, стимулюється народжуваність, регламентується соціальне положення жінки. В суспільстві формується інститут сім’ї, намагання мати більше дітей, але одночасно легке відношення до дитячої смертності. З розвитком гігієни, медицини дитяча смертність стала незначною, тривалість життя виросла і ріст популяції могла забезпечити і більш низька народжуваність. Як наслідок, в країнах, що першими стали на шлях індустріалізації народжуваність поступово скорочувалась, а популяції переходили до К- стратегії. Разом з цим спостерігається кореляція між віком матері і частотою народження дітей з аномаліями. Доведено невпинне зростання дітей з вадами із збільшенням віку матері від 30 до 49 років. Виявляється, що в основі цього явища лежать біологічні процеси. З віком зазнає змін рН, особливо в результаті запальних захворювань статевих органів, що призводить до порушення мейозу. Другою причиною є ендокринопатії (зміна гормонального статусу жінок), що можуть викликати появу дітей з мозаїцизмом і синдромом Дауна. На певній стадії онтогенезу спостерігається втрата репродуктивної функції (клімакс). Розвиток клімаксу пов’язаний із складною нейрогуморальною перебудовою в системі : гіпоталамус-гіпофіз-гонади. Клімакс розвивається саме в той час, коли в статевих клітинах зростають пошкодження геному, підвищується ризик пошкодження спадкової інформації. Втрата репродуктивної функції в цей час має адаптивне значення, оскільки попереджає поширення спадкових захворювань. Клімакс існує як у жінок, так і у чоловіків, але у останніх нейрогуморальна перебудова більш довготривала.

4. Вплив структури шлюбів та демографічних показників на стан генофонду популяцій людей

В тваринному світі при формуванні взаємовідносин між статтями формуються своєрідні соціальні структури. У більшості видів репродуктивна система самців та самок активізується раз на рік, на короткочасний шлюбний період. На цей період у тварин виникають певні родинні структури. Вони можуть бути короткочасними і довготривалими.

Археологи встановили, що предки людини жили групами, але яка шлюбна система в цих групах існувала невідомо. Історичний період застав людину з 4 системами шлюбних взаємовідносин: груповим браком, полігінією, поліандрією, моногамією (на все життя, або з можливістю розлучення). Неповна сім’я (мати з дітьми без батька) зустрічалась як виняток. В наш час поліандрія зникла, груповий шлюб зберігся у деяких диких племенах, полігінія сильно скоротилась, а моногамія поширилась, але не пожиттєва, а з можливістю розлучення. Неповна сім’я стала зустрічатися набагато частіше.

Основна функція сім’ї у людей - це народження та турбота про потомство-захист, виховання, освіта дітей. Взагалі, родинний спосіб житя зумовлений підсиленням зв’язків між батьками та потомством. В ХХ ст. в індустріальному суспільстві традиційний соціальний стан жінки змінився, вона набула можливості отримати освіту, роботу, самостійно забезпечити своїх дітей. Соціально-економічна незалежність жінки призвела до зміни взаємовідносин статей в сім’ї, а існування в суспільстві різних державних форм догляду за дітьми та їх виховання призводить поступово до кризи інституту сім’ї, формування нових сімейних взаємовідносин. Шістдесяті роки ХХ ст. вважають початком сексуальної революції, яка пов’язана з вільним вибором статевого партнера та руйнуванням традиційної сім’ї. Ранні сексуальні стосунки призвели до надзвичайного поширення венеричних та вірусних хвороб, запальних хвороб репродуктивної системи і безпліддя. Потужні стресові фактори урбанізованого середовища теж сприяють розвитку раннього безпліддя як серед чоловіків, так і жінок. Вживання гормональних контрацептивних засобів призвело до поширеності серед жінок ендокринопатій (порушення гормонального статусу), багато молодих шлюбних пар не може народити дитину.

Для людських популяцій за останні 100-150 років характерний розвиток транспортних комунікацій, зросла міграція населення, що призвело до розпаду ізолятів та розширення інбредних регіонів, розширення кола потенційних партнерів при шлюбах внаслідок подолання релігійних, класових, етнічних перешкод. Це призводить до змішування населення, а тому гени в поколіннях дітей набувають все більшого гетерозиготного стану. В локальних поселеннях людей, що існують тривалий історичний час ( острівні поселення, географічно важкодоступні місця) зустрічається досить великий відсоток близькоспоріднених шлюбів, що провокує поширення спадкових хвороб людини. Серед деяких груп населення близькоспоріднені шлюби підтримуються з релігійних або економічних міркувань. Прикладом є Самаркандська область, де частота споріднених шлюбів складала 11,6%, серед яких приблизно половину становили шлюби між двоюрідними родичами. Серед споріднених шлюбів виділяються інцестні (заборонені) шлюби. Це шлюби між родичами першого ступеня родинності (батько-дочка, брат-сестра). Такі шлюби як система спостерігались в Стародавньому Єгипті. Наслідком такого явища є гомозиготизація генотипів, народження розумово відсталих та хворих дітей.