Значення міграцій в екології людини. Характер та причини міграцій

2. Значення міграцій в екології людини. Характер та причини міграцій

Виселення особин із складу популяцій - це широко відоме екологічне явище. По суті, це перша реакція популяції на зростання щільності населення; при цьому розширюється територія, що зайнята популяцією і оптимальна щільність підтримується без зниження чисельності. Виявлено, що розселення молодих особин популяції здійснюється на основі генетично детермінованої програми онтогенезу поведінки.

Особливістю міграцій людських популяцій є переміщення як поодиноких людей, так і окремих народів в цілому. Як біологічне явище, міграцію можна вважати потоком генів, внаслідок якого відбуваються зміни генофондів як у популяціях, з яких населення мігрувало, так і в популяціях, куди воно іммігрувало. Так, наприклад, в результаті масового переселення народів зі Сходу Азії в Європу в період між 500 і 1500 р. змінилась частота генів, які визначають групи крові, збільшилась частота зустрічаємості ІІ групи крові.

На відміну від міграцій тварин, при міграціях людських популяцій відбувається не тільки розселення та освоєння нових територій, але й внесення нових лінгвістичних, релігійних, політичних ознак, внаслідок чого можна говорити про експансію культурних цінностей мігрантів, змішування культур.

Історично, перші міграції людей мали таку ж біологічну основу, як і у інших тварин – зниження тиску при збільшенні щільності популяцій. Таким чином відбувалось природне розселення людей. Значний вклад в так звані великі переселення народів мали вікові коливання вологості та тепла з приблизним періодичним ритмом біля 4-х віків. Так, в роботах Л.М. Гумільова доведено, що періодичні висихання степів спонукали номадні племена мігрувати в райони з більшою вологістю.

Окремо в історії міграцій стоїть період великих географічних відкриттів. Саме в цей час відбулася велика експансія білого населення на нові материки, що призвело до змішування рас і одночасно зняло напругу в перенаселеній Європі. З розвитком капіталізму, прогресом технічних засобів, швидким зростанням населення всі придатні до життя регіони планети були швидко заселені і міграція набуває масового характеру. Міграція в капіталістичному суспільстві пов’язана з іншими причинами, в першу чергу соціально-економічними.

3. Види міграцій

Міграції – це переселення людей або з країни в країну (зовнішня міграція) , або з регіону в регіон межах країни (внутрішня). Виїзд людей зі своєї країни на постійне проживання називають еміграцією, в’їзд в іншу країну –імміграцією.

Трудова міграція пов’язана з потоком людей в пошуках роботи, набула масового характеру в ХХ ст.

Інтелектуальна міграція - відтік „мізків„ пов’язана з міграцією вчених, працівників інтелектуальної праці, обдарованих студентів.

Політична міграція – потік біженців ( вимушених мігрантів ). Масові міграції біженців спостерігаються під час воєнних, релігійних, національних конфліктів, що супроводжуються спалахом насильства в суспільстві.

Окремо виділяють екологічні міграції, що пов’язані з наслідками природних, або штучних екологічних катастроф.

Інша класифікація міграцій виділяє безповоротні, тимчасово-безповоротні (від 1 до 6 років), сезонні, маятникові (щоденний, щотижневий переїзд для роботи в сусідню країну).

У післявоєнний період ХХ ст. виникають великі міграційні потоки, що пов’язані із встановленням нових державних кордонів, виникненням світових систем з різним соціально-економічним устроєм.

В кінці ХХ ст. набуває розвитку нове соціально-економічне явище – глобалізація, з якою міжнародна трудова міграція стає типовим явищем сучасного світу. Потоки трудової міграції протягом історичного часу набули протилежного характеру: у ХІХ ст. – переважно в колонії, в ХХ ст.- еміграція стала йти з менш розвинутих у більш розвинуті країни.

У результаті значної кількості мігрантів вони суттєво впливають на демографічний стан країн. У 80-і роки частка зовнішньої міграції в загальному прирості населення США набуває 50% , в Канаді, Австралії , Франції понад 25%. З іншого боку, імміграція населення з бідних європейських країн призвела до загострення проблеми депопуляції в них (Ірландія, Португалія, Греція).

Міжнародна міграція впливає на вікову і статеву структуру населення країн. Серед іммігрантів переважають люди працездатного віку, в залежності від попиту на певні види роботи – або чоловіки, або жінки, що поступово призводить до виникнення тимчасових шлюбів і формування нових сімейних відносин. Серед біологів і медиків нема однозначної думки щодо корисності поширення змішаних браків між різними етнічними групами людей. Одні згадують явище гетерозиготності, що призводить до появи більш життєздатного потомства. Інші кажуть, що в змішаних шлюбах усталений етнічний комплекс генів руйнується, новий комплекс генів є більш слабким, внаслідок чого в наступних поколіннях від змішаних шлюбів зростає захворюваність, дитяча смертність. Якщо генетичні лінії подружжя дуже далекі, то через наявність батьківських генів у дитини може виникнути внутрішньоутробний конфлікт з матір’ю, що може призвести до розвитку вад і вродженої відсталості.