Забруднення навколишнього природного середовища

ЗМІСТ

Вступ

1. Природа та її компоненти

1.1 Повітряна оболонка

1.2 Тверда оболонка або літосфера

1.3 Водна оболонка, або гідросфера

1.4 Біосферна оболонка Землі

2. Забруднення навколишнього природного середовища

2.1 Основні наслідки екологічної кризи в Україні і вплив їх на безпеку життєдіяльності людини

2.2 Вплив забруднення атмосферного повітря на умови життєдіяльності людини

2.3 Вплив шумового забруднення на умови життєдіяльності людини

2.4 Вплив забруднення грунтів на умови життєдіяльності людини

2.5 Влив радіоактивного забруднення на умови життєдіяльності людини

Висновок

ВСТУП

Земля – це планета на якій ми живемо. З космосу вона виглядає, як прекрасна, біла з блакитним куля. Більша частина Землі покрити голубою водою океанів та морів. Суша Землі – коричневого кольору. Вона складається з великих просторів, вкритих камінням та ґрунтом.

Земля – унікальна планета Сонячної системи, і винятковість її полягає передусім у тому, що на ній є життя. На Зелі життя існує завдяки збігові кількох сприятливих астрономічних чинників: це й велика земна маса, достатня для втримання навколо планети за рахунок гравітації захисного шару атмосфери; це й сильне магнітне поле Землі, що захищає її біосферу від згубної дії космічної радіації; це й наявність великої кількості води, життєво необхідної для живих організмів тощо.

Серед важливих чинників умов проживання людини є забруднення природного середовища. Забруднення проявляється через концентрацію тих чи інших речовин або енергії вище природних норм; воно може спричинитися як природними, так і антропогенними чинниками.

Коли речовини як результати діяльності людини – потрапляють у навколишнє середовище, то тоді можна говорити про його забруднення. Воно починається з початком втручання людини в природу.

1. ПРИРОДА ТА ЇЇ КОМПОНЕНТИ

1.1 Повітряна оболонка

Земля оточена повітряною оболонкою – атмосферою. Вона становить собою механічну суміш газів. Атмосфера має декілька шарів. Найважливішим для людини є нижній шар – тропосфера. Там утворюються хмари, народжуються грози, зливи та снігопади. Тут знаходиться весь водяний пар. Висота її складає від 8 до 12 км. Характерною особливістю тропосфери є зменшення з висотою тиску повітря та пониження температури. Пояснюється це тим, що для сонячного проміння тропосферне повітря майже прозоре і нагрівається та охолоджується воно головним чином від поверхні Землі.

Шар повітря, який відділяє тропосферу від шару, який лежить вище, називається тропопаузою (товщиною від десятків до сотень метрів).

Вище на висоті від 8-17 до 50-55 км знаходиться стратосфера. Вона бідна водяним паром. Тому тут нема бурхливих процесів утворення хмар та опадів. Температура в стратосфері підвищується з висотою. Повітря в ній нагрівається від сонячного проміння. Тут розташований озоновий шар, повітря якого збагачене триатомним киснем. Він захищає все живе на Землі від згубної дії жорсткого ультрафіолетового випромінювання Сонця.

Ще вище стратосфери лежить мезосфера, в якій з висотою температура падає.

Термосфера межує між висотами 80 та 800 км. Про стратосферу та термосферу нам відомо досить мало.

Основна маса атмосфери міститься у досить тонкому шарі,

в якому щільність повітря з висотою швидко зменшується.

Тому 1 м³ повітря на рівні моря важить 1033 г, а на висоті 40 км – всього 4 г.

Ми з вами живемо в нижньому шарі атмосфери. Тому можна бачити як утворюються хмари, відчувати подів вітрів, на наші голови падають опади. З атмосферою пов'язані такі екстремальні природні явища, як снігопади, пилові бурі, урагани та смерчі, повені тощо.

Останнім часом учені –метеорологи б'ють на сполох: сьогодні атмосфера Землі розігрівається набагато швидше, ніж будь-коли в минулому. В основному це зумовлено діяльністю людини: спалюванням великої кількості вугілля, нафти, газу, а також уведенням в дію атомних електростанцій; спалюванням органічного палива, а також у наслідок знищення лісів у атмосфері накопичується вуглекислий газ. За останні сто років вміст вуглекислого газу в повітрі збільшився на 17%. У земній атмосфері він дія як скло в теплиці чи парнику: він вільно пропускає сонячні промені до поверхні Землі, але втримує її тепло. Це спричинює нагрівання атмосфери відоме як парниковий ефект, який може спричинити глобальну екологічну кризу.

Як уже згадувалось, на висотах 20-50 км повітря містить підвищену кількість озону, який утворюється за рахунок звичайного двохатомного кисню, що поглинає ультрафіолетове випромінювання Сонця. В результаті фотохімічної реакції енергія ультрафіолетового випромінювання витрачається на утворення озону з кисню. Останнім часом кількість озону в озоновому шарі інтенсивно зменшується, що надзвичайно занепокоїло вчених світу. Якщо озоновий шар зникне зовсім, то це загрожує загибелі принаймні земної біоти (довкілля).

Встановлено, що руйнуванню озонового шару сприяють деякі хімічні речовини, в тому числі і продукти техногенної діяльності людини. Сучасна промисловість широко використовує так звані фреони, як холодоагенти в рефрижекторах та побутових холодильниках, як аерозольні розбризгувачі в балончиках з фарбою, парфумами тощо. Щорічно в світі випускається кілька мільйонів тонн фреонів. Для людини пари фреонів не шкідливі, та вони надзвичайно небезпечні для озонового шару. Потрапляючи в стратосферу під дією ультрафіолетового випромінювання вони розпадаються вивільняючи атом хлору. Ця речовина діє на озон, як сильний каталізатор, розкладаючи його молекули до кисню.

Зараз вживаються заходи по збереженню озонового шару: в 1985 році в Монреалі підписано Протокол про охорону атмосферного озону, основою якого є домовленість про скорочення споживання фреонів з подальшою їх зміною більш безпечними хімічними сполуками.