Роль протестантів у освітньому та культурному житті України

7. Роль протестантів у освітньому та культурному житті України

Одним з найважливіших завдань успішної розбудови України, як незалежної демократичної правової держави, що сприятиме її входженню як рівноправного члена до світової та європейської спільноти, є духовно-моральне виховання молодого покоління. В Україні здійснюється певна робота, спрямована на духовно-моральне виховання молодого покоління. Такий досвід уже накопичено у Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській областях, а з 1999 року на Рівненщині в державних школах почав викладатися новий предмет "Християнська етика". Зважаючи на його позитивні результати, 24 березня 2000 року Рівненська обласна рада прийняла рішення "Про запровадження предмета "Християнська етика" в загальноосвітніх школах Рівненської області". Для підготовки відповідних педагогічних кадрів при Національному університеті "Острозька академія" було відкрито факультет підготовки викладачів християнської етики. Сьогодні тут набувають кваліфікацію викладачів християнської етики близько 130 педагогів з Рівненської та інших областей України. Зараз цей предмет викладається в 6-ти районах Рівненської області. Викладання здійснюють 68 учителів у 62-х школах області. Вивченням предмета "Християнська етика" охоплено більше 12,5 тис. учнів. Основними принципами, на яких будується процес викладання християнської етики є: Біблійна основа викладання, міжконфесійний характер змісту уроку християнської етики, використання актуального матеріалу з життя учня, його найближчого оточення, а також з життя українського суспільства, здійснення міжпредметних зв'язків, врахування індивідуально-психологічних, вікових характеристик та релігійного досвіду учня, використання виховного потенціалу християнства для здійснення духовно-морального виховання молодого покоління.

За результатами психологічних, соціологічних досліджень, інтерв'ю з учителями, учнями та батьками можна зробити висновок про велику ефективність предмета "Християнська етика". Так, 74,6% опитаних батьків, які

репрезентують різні галузі соціальної практики і мають дітей школярів, вважають викладання "Християнської етики" корисною справою, яку слід поглиблювати. У дітей під впливом "Християнської етики" різко знижується рівень агресивності та ворожості, покращується характер та поведінка, ставлення до ровесників, батьків і вчителів. Багато учнів називають предмет "Християнська етика" своїм улюбленим і зважають його одним з найважливіших предметів у школі.

Духовно-моральне виховання молодого покоління вимагає сьогодні визнання і підтримки держави. Предмет, з виховним потенціалом якого не може порівнятись жоден інший предмет, викладається лише в чотирьох областях України. Не викладається він у вищих навчальних закладах. Бракує навчально-методичних посібників, книг для читання, аудіовізуальних матеріалів. Думається, що духовно-моральне виховання стане метою виховання української молоді й посяде чільне місце у навчальних закладах різного рівня [33;56-58]. Важливим питанням гуманізації українського суспільства є розвиток духовної освіти громадян. Провідні конфесії наполегливо розвивають мережу духовних навчальних закладів, готують служителів інших релігійних спеціальностей, а також розвивають широку пропаганду гуманістичних ідей. Церкви набувають зараз могутнього освітнього потенціалу, який може виявитися корисним і для навчання спеціалістів нерелігійних спеціальностей: істориків, філософів, філологів, психологів тощо. За для цього необхідно по-новому переосмислити законодавчі положення про відокремлення школи від церкви.

Тут треба усвідомити, що в контексті духовно-просвітницького співробітництва між конфесіями і навчальними закладами світського типу мова йдеться не про нав'язування учням чи студентам певної релігійної ідеології, а лише про їх всебічне ознайомлення з основами релігії. Пропонується узаконити і систематизувати викладання у державних навчальних закладах релігійно-філософських, релігієзнавчих та релігійно-пізнавальних дисциплін, яке, втім, не буде супроводжуватися виконанням релігійних обрядів і церемоній і носитиме інформативний характер.

Відповідно до "Концепції сучасного українського виховання", авторами якої є провідні фахівці Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Г. Ващенка, християнсько-ідеологічна стратегія шкільного виховання, має стати домінуючою в Україні. Тільки вона, що визнає віру в Бога, як Найвищий Авторитет, спроможна з'єднати нас з усім християнським людом, а також відновити втрачену нами духовну, культурну і матеріальну спадщину [19; 35].Дуже важливо, щоб люди, які знайомлять дітей з біблійними істинами самі були відродженими християнами, мали ґрунтовну педагогічну і теологічну підготовку. Тому МГБХО "Надія-Людям" м. Рівне бачить своє завдання в тому, щоб всебічно сприяти впровадженню предмета "Християнська етика" в усі школи України, допомагати вчителям християнської етики методичними матеріалами, налагоджувати контакти з батьками, безпосередньо працювати з учнями в позаурочний час.

Для цієї роботи в 1995 році у м. Рівне була створена творча група присвячених на це служіння людей. За час роботи в Рівненській області було створено 18 дитячих християнських клубів при школах, 18 відеоклубів, батьківський клуб, клуб учителів християнської етики, клуб бібліотекарів. Випущено три книги: "Християнська етика і педагогіка: статті і уроки", "Конспекти уроків християнської етики для четвертого класу", "Уроки християнської етики для підлітків". При 45 школах сформовані бібліотеки. Два рази на рік у школах проходять тижні християнської етики.

Досвід роботи в Рівненській області переймають педагоги Черкащини, Київщини, Харківщини, Дніпропетровщини та інших регіонів країни.

З 1996. в м. Донецьку розпочав свою роботу Християнський Центр духовно-естетичного виховання. Основне завдання Центру — спрямоване на допомогу талановитим дітям з малозабезпечених сімей розвинути свої творчі здібності та привести до пізнання християнства та увірувати в Христа. Центр оснащено відповідно до запитів, є комп’ютерний клас, класи образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, клас англійської мови. Функціонує бібліотека, відеотека, драматична студія, організовано дитячий хор. [147;6]

6 листопада 2003р.в Києві, в Національному палаці "Україна" відбувся Форум християнської спадщини, історії та культури України, в якому взяли участь понад 4000 осіб. Організатори Форуму - Всеукраїнський Союз об'єднань євангельських хрнстнян-баптнстів, Міжнародний медичний освітній фонд Джона Вуда, а також Київський симфонічний оркестр та хор піл керівництвом Роджера Макмерріна.

Варто зазначити, що цей Форум був проведений в рамках Декади духовної спадщини та відновлення, проголошеної Президентом України Леонідом Кучмою та Верховною Радою України. В роботі Форуму взяли участь Голова ВСО ?ХШ Григорій Комендант, Голова Братства незалежних церков та місій євангельських християн-баптистів України Олексій Мельничук, Голова Союзу вільних церков християн євангельської віри України Василь Райчинець, Голова Державного комітету України у справах релігій Віктор Вондаренко, народні депутати України Олександр Турчинов та Володимир Стретович, релігійні, громадські та політичні діячі України, а також гості з-за кордону. Головна мета Форуму, за словами його організаторів, полягала в тому, щоб сприяти розвитку релігійної свободи в Україні та духовному відродженню особистості; пропагувати християнські цінності та звернути увагу українського суспільства на їх практичне застосування в щоденному житті, бізнесі, державному управлінні; продемонструвати єдність християнських конфесій у служінні знедоленим та малозабезпеченим верствам населення, а також допомогти у розумінні гарантованого Конституцією права кожного громадянина України на свободу совісті та віросповідання.

Форум заслуговує лише на позитивні оцінки, адже він засвідчив спроможність євангельських церков України ефективно співпрацювати в справах милосердя, добра, благодійності та любові до ближнього, а також продемонстрував визначальну роль християн в сучасному українському суспільстві. На Форумі були присутні багато молоді, представників інтелігенції, зарубіжних гостей. Все це говорить про те, що і в XXI столітті Євангеліє Ісуса Христа є дуже актуальним і життєво необхідним для всіх людей, незалежно від освіти, соціального стану, кольору шкіри та національності. [45;23]

Криза сучасної української держави засвідчує, що побудова громадянського суспільства неможлива без духовно-морального відродження України, як фундаментальної підстави стабільності, громадянської злагоди і процвітання. Масове поширення таких аморальних та антисуспільних явищ, як обман, корупція, проституція, наркоманія, розпад сім’ї не тільки створюють негативний образ України в очах міжнародної спільноти, але й виявляють всю немічність держави, в якій християнські та загальнолюдські цінності не стали особистим вибором для більшості громадян. Питання релігійної освіти та виховання потрібно розглядати в контексті того факту, що Україна – європейська держава, де християнські корені сягають початків її державності, освіти, культури – всіх без винятку, сторін суспільного буття [103; 12].

"Всі педагогічні зусилля, які лише можуть бути здійсненими, повинні бути направлені на те, щоб юна особа могла "знайти себе" і творчо перероджувати свій склад, якій вона виявляє в собі, як взаємодію спадковості, соціальних і духовних впливів" – так говорив В. Заньковській, філософ, богослов педагог психолог [110; 13].

Позитивно ставиться сучасна протестантська церква до культурного життя країни. Звичайно, йдеться про тi сфери культури, що розвивались у контекстi християнських традицій, які сьогодні орієнтуються на їх відновлення (лiтература, музика, архітектура, театр). Обережно оцінюють протестанти елементи сучасної секулярної культури, цінність яких, з точки зору християнської моралі, сумнівна (кіно, естрада, цирк, шоу). Однак деякі форми молодіжної культури проникають у життя громад. У багатьох з них створено вокально-інструментальні ансамблі, які виступають з концертами не лише у релігійному, а й світському середовищі, беруть участь у молодіжних музичних фестивалях.

Переважно члени протестантських громад (приблизно 80%) — українці, у західних областях їх ще більше. Тому, звичайно, протестантизм не може стояти осторонь від національних проблем, якими живе сьогодні країна. Протестантське середовище активніше використовує національні обрядові традицiї пiд час молитовних зібрань, релiгiйних свят; спостерiгається вiдновлення української мови у проповідництві та общинному життi. За останнi декiлька рокiв відбуваються також окремi спроби національної ідентифікації протестантських осередків. Наприклад, релiгiйна лiтература, ще донедавна тiльки російськомовна, поступово стала україномовною, змiст багатьох видань — українознавчим. Особливо помiтно активiзувалася дiяльнiсть осередкiв, спрямована на вiдтворення історичного минулого України, яке розглядається як складова загальної релiгiйної iсторiї українського народу, а власне протестантизм — як невід’ємний елемент його культури i суспільного життя. У багатьох iсторико-бiблійних публiкацiях, у програмах комiсiй з iсторii, створюваних при церковних об’єднаннях, основну увагу приділяють простеженню національних рис українського протестантизму, його особливостей порівняно з "захiдним братством". Показовою у цьому є, наприклад, програмна стаття альманаху "Богомыслие", в якiй читаємо: "активний вплив численних гостей з-за кордону часто заохочує суто зовнішній, найбільш ефектний аспект євангелiзації. Разом з євангелiзацiєю у наше братство проникли теорії захiдного богослів’я, котре значно досконалiше за структурою i систематизацією, філософським та історичним пiдходом. Однак це iнше богослов’я. Суть питання навiть не в окремих доктринальних вiдмiнностях, а у тому, що захiдне богослов’я виросло на iншiй культурi, iнших традиціях та інших аналітичних принципах".

"Ми не можемо стверджувати, що наша богословська традицiя краща, нiж західна, однак переконані, що вона має інший устрій, який, безсумнівно, має право на існування. І якщо сьогоднi у Червонiй книзi природи налiчується чимало видів тварин і рослин, що назавжди зникли з вини людини, то нам дуже не хотiлося, щоб у Червону книгу таких культур потрапило богослов’я нашого братства", - пише протестантський автор. При цьому звернення протестантизму до своїх традицiй сьогоднi не обмежується простеженням євангельських тенденцій у поглядах та дiяльностi багатьох дiячiв української культури, спадщини Г.Сковороди, П.Кулiша, М.Костомарова, Т.Шевченка, та ін. Серед провiсникiв українського протестантизму названі також Г. Квiтка -Основ’яненко, М.Максимович, М.Шашкевич, Ол. Кониський, І. Франко, М. Павлик та ін [23; 65]. Це звернення пiдкрiплюється численними публiкацiями з iсторiї протестантизму в Украiнi, де оприлюднено матерiал, зовсiм не вiдомий читачевi, який, однак, дав змогу по-новому подивитися на сам феномен протестантизму.

Становлення деяких протестантських об’єднань в Україні теж відбувається сьогоднi за визначеною національною ознакою. Процес нацiонального самовизначення протестантизму просувається повiльно, долаючи чимало внутрішніх бар’єрів, пов’язаних з природою конфесії, консервативнiстю багатьох лідерiв, впливом деяких зарубіжних осередків. Результати цього процесу певною мiрою залежать i вiд полiтичного та духовного розвитку самої України, вiд розв’язання її мiжконфесiйчих проблем, позитивнiшого ставлення вiруючих інших християнських течiй до протестантів.

Слiд вiдзначити, що звернення до культурної спадщини, національної самосвідомості, успішне переборення сектантської архаїки дали змогу окремим осередкам досягти успiхiв у пошуках (iнтенсивнiсть яких завжди була високою) нових, освiченiших прозелiтiв (прозелiт — той, хто прийняв нову віру). Сьогоднi це, переважно, особи не задоволенi усталеними формами iнституцiоналiзованої релiгiйностi, життям у православних або католицьких парафiях, схильнi до протестантської концепції буття, безпосередньої участі у церковній практиці. На думку багатьох з них, сам протестантизм з його акцентом на систему християнсько-етичних чеснот, відмовою від "надлишкового" споживання, здоровим способом життя, ставленням до сімейно-родинних зв’язкiв є універсальною цінністю.

Виняткова увага приділяється підготовці власних кадрів, релігійному навчанню дітей. У Київській, Львівській і Ровенській філіях Українського заочного Біблійного інституту учиться 130 чоловік, у Союзі ХВЕ України діє понад 400 недільні школи. Ще більш масштабними представляються програми розвитку духовного утворення, здійснювані при адекватній допомозі закордонних п’ятидесятницьких центрів.

Біблійна освіта у організаційній структурі ЄХБ проводиться за декількома напрямами:

□ Вищі навчальні заклади

♦ семінарії:

1. Одеська Міжнародна Богословська

2. Київська Богословська

3. Ірпінська Біблійна

♦ університети:

1. Київський християнський

2. Донецький християнський

Готують кваліфікованих викладачів різних богословських дисциплін і організаторів християнської освіти у регіонах, областях, церквах.

□ Середні навчальні заклади

♦ регіональні коледжі:

1. Західноукраїнський (Львів) 11. Вінницький

2. Закарпатський (Мукачево) 12. Донецький

3. Івано-Франківський 13. Дніпропетровський

4. Чернівецький 14. Луганський

5. Хмельницький (Дунаївці) 15. Харківський

6. Волинський (Луцьк) 16. Запорізький

7. Рівненський 17. Кримський (Сімферополь)

8. Київський 18. Ялтинський

9. Сумський

10. Кременчуцький

♦ Інститути: . Таврійський (Херсон)

20. Ірпінський

На відповідних факультетах готуються працівники для церковного служіння: пастори, диякони, проповідники, регенти хорів, вчителі Недільних шкіл, місіонери.

□ Євангелізм і учнівство

проводиться зусиллями Біблійних інститутів, які є майже у кожній області. Вони працюють за єдиною програмою ВіЬІісаІ Есіисаііоп ЕхіапііопаІ ІпіегпаііопаІ, цінною рисою якої є те, що вчителі йдуть до людей, шукають учнів, виявляють здібних і посилають їх іти далі.

О Духовно-повчальні конференції

короткотермінові семінари та курси обласного та загальноукраїнського масштабу для пасторів, дияконів, місіонерів, проповідників покликані допомогти їм звершувати доручене служіння.

□ Церковне навчання

у церквах запроваджуються уроки Недільної школи для дорослих по вивченню Біблії.

Усі навчальні заклади, їхні програми, різні види та форми навчання мають єдину достойну мету –підвищення духовності кожного члена, усієї церкви, Братства в цілому та підготовка до служіння. [131;10]

Рівненський біблійний інститут зареєстрований у 1992 році і основною його програмою є програма 20 предметів міжнародної програми БІІ (БІІ — це початкові українські букви англійської назви програми, яка називається Bible Education by Extention — ВЕЕ).

Що ж таке є навчання за програмою "Біі"?

Цей метод навчання полягає в тому, що студент залишається в своєму селі, місті, в своїй церкві. А до нього приїжджає вчитель, який має здібності вести певні курси, сам їх пройшов і успішно склав іспит. Студенти навчаються невеликими групами, по 8-10 осіб. Стати студентом може кожен член церкви, незалежно від віку, освіти, статі, необхідна лише рекомендація керівництва церкви. Термін навчання залежить від швидкості просування в навчанні тієї чи іншої групи. Але, як правило, група проходить курс за 3 місяці.

Усього програма має 20 курсів. Перший — це початковий, так званий "Серія 2:7". Цінність цього курсу полягає в тому, що він сприяє духовному зростанню студентів, допомагає у систематичному читанні Біблії, навчає правильному проведенню часу єднання з Богом, свідченню невіруючим людям, а також "азам" ведення малої групи. Він має також ціль розпізнати і відібрати студентів для подальшого навчання за повною програмою. Наступні курси: 2."Послання до галатів" та "Послання до римлян", 3. "Євангелізація та учнівство", 4." Успішне викладання", 5-6. "Огляд Старого Заповіту", 7. "Християнське життя", 8. "Огляд Нового Завіту", 9 та 12. "Як вивчати Біблію", 10. "Проповідь Слова Божого", 11. "Християнський шлюб", 13. "Християнське виховання дітей", 14. "Динаміка церкви", 15. "Апологетика", 16. "Історія церкви", 17-18. Доктрини, 19. "Утворення нових церков", 20. Серія лекцій з лідерства та управління.

Програму побудовано так, щоб у студента закарбувалися три основні принципи: знати, бути, робити, тобто, що повинен знати християнський служитель, яким він повинен бути і що він повинен робити. "Біі" робить наголос на тому, що це — навчання в служінні, а не навчання для майбутнього служіння.

Після закінчення означених десяти курсів і виконання усіх практичних завдань студент отримує диплом "Служитель церкви". Якщо студент, що закінчив програму "Біі", є активним учасником в організації нової церкви, то він отримує ступінь "Бакалавр служіння".

"Біі" також має програму для навчання жінок, методи і система навчання якої аналогічні основній програмі. Але самі курси побудовані так, щоб підготувати дружин бути добрими помічниками своїм чоловікам у служінні, а також служити іншим жінкам у церкві та поза нею.

Основна ціль усього процесу навчання — це підготовка служителів різного рівня, яких вкрай не вистачає на "побілілій ниві".

Програма "Біі" в Україні поширена на тому чи іншому рівні в усіх областях. Майже в кожному обласному центрі є свій біблійний інститут, що працює за цією програмою. Такий інститут очолюють директор та адміністратор, працюють до 40 викладачів, які виїжджають для навчання на місця. Біблійні інститути утворюють "Асоціацію біблійних інститутів за програмою "Біі" і входять до структури ВСО ЄХБ.

Програмою охоплені близько 30 % церков. Понад 10 % членів церков ЄХБ навчаються за цією програмою на різних рівнях.[61;40]

В ідеальному варіанті ця програма розрахована на 8 років, і по закінченні її випускники отримують ступінь "Бакалавр служіння". В програму входять такі предмети: "Послання до Галатів і до Римлян", "Євангелізм / Учнівство", "Огляд Нового Завіту", "Огляд Старого Завіту", "Як вивчати Біблію І ч. і II ч.", "Динаміка церкви", "Шлюб", "Виховання дітей", "Передача Божого Слова", "Апологетика", "Доктрини І ч. і II ч.", "Історія християнства". На сьогоднішній день в Рівненському Біблійному інституті навчається в 69 групах 689 студентів.

Рівненський Біблійний коледж зареєстрований в 1999 році і тепер має чотири факультети:

• Церковне служіння: 24 студенти;

• Музичне служіння: 22 студенти;

• Місіонерське служіння: 24 студенти;

• Християнська освіта: 27 студентів.

Протягом двох років через очно-заочну форму навчання брати і сестри отримують біблійну освіту і практичні навички для конкретного напрямку свого служіння Господу. На сьогоднішній день в Біблійному коледжі навчається 97 студентів.

Також три роки тому в нашій області для жінок розпочата програма "Біі для сестер". Ця програма включає шість курсів: "Ось Бог твій", "Духовне материнство", "Партнерство, що збудовує", "Християнське виховання дітей", "Відкриття у вивченні Біблії", "Сповни стурбоване серце спокоєм".

Ці курси в комплексі допомагають жінкам зрозуміти, що Божий задум, стосовно Його вічних цілей, включає також і жінок. Бог хоче діяти через кожну жінку особисто. Ціль жіночого навчання — допомогти оцінити своє становище і стосунки з Богом і встановити правильні (біблійні) стосунки з Ним, розвивати в церкві духовне материнство і наставництво, встановити в своїй сім'ї правильні стосунки (згідно з Словом Божим), усвідомити, що діти — подарунок Бога і виростити їх для Нього, перебувати в постійному вивченні Слова Божого з ціллю застосувати його в повсякденному житті, допомогти кожній сестрі знайти своє служіння в церкві (молитовне, благовістя, милосердя, душеопікунство, служіння викладача БІI, викладача Недільної Школи, музично-хорове). Біля 80% членів церков — це є жінки, а навчанням охоплені лише 27 церков області. На сьогоднішній день це близько 400 студентів.[38;39]

Київський Християнський університет Всеукраїнського Союзу об’єднання Євангельських християн-баптистів являє собою вищу богословську школу, що дає студентам базову вищу богословську освіту. При цьому університет керується стандартами Євро-Азіацької Асоціації. Досягнення намічених цілей включає в себе:

-                   надання богословської освіти;

-                   сприяння духовному росту студентів;

-                   підготовку студентів до практичного служіння;

При цьому університет поєднує надання богословської освіти з практичною підготовкою, враховуючи культуру українського народу і традиції російсько-українського євангельсько-баптистського братства.

Університет працює для задоволення потреб євангельсько-баптистських церков і в тісному контакті з ними, маючи кредо своєї роботи "Від Церкви, через Церкву, для Церкви ".

Університет вирішує завдання навчання, підтримуючи рівновагу між академічним навантаженням та практичною підготовкою, притримуючись консервативного богословського вчення і євангельсько-баптистських принципів розбудови церков і життя віруючих.

На даний час в Київському університеті проводиться навчання за такими програмами:

-                   "Бакалавр богослов’я";

Ціль програми підготовка спеціалістів в області богослов’я, що прагнуть присвятити себе практичній (пастирській і місіонерській), а також викладацькій (в навчальних закладах рівнів А і В) діяльності.

-                   "Бакалавр пастирського служіння";

Ціль програми полягає в підготовка служителів які мають відповідну освіту, навички лідера та духовну освіту для практичної роботи з людьми в церквах і релігійних організаціях євангельсько-баптистського братства. Передбачається, що випускники програми зможуть нести пастирське служіння в церквах братства, вести роботу з представниками різних верств населення.

-                   "Бакалавр місіології";

Ціль програми в підготовці служителів які мають відповідну освіту, духовним рівнем і навиками місіонерів і організаторів християнського служіння. Випускники програми зможуть нести служіння місіонерів, організовувати нові церкви чи служіння. [132;2]

Донецький християнський університет (ДХУ) здійснює набір студентів на навчання за програмами:

-                   "Бакалавр богослов’я";

-                   "Бакалавр місіології";

-                   "Основи християнської доктрини і місії";

ДХУ – це: місіонерсько-орієнтований університет, констектуалізований в Україні центр новаторства і розвитку думки на базі фундаментальних наук, центр дослідження і пошуку. На даний момент в ДХУ навчається 132 студенти, які є громадянами України, Росії та ін. країн. За одинадцять років освіту в університеті отримали 548 осіб. ДХУ відкритий до творчої співпраці з церквами і християнськими організаціями з метою підготовки християнських служителів, як в проведенні актуальних програм, так і в фінансуванні освіти студентів та в розробці учбових програм. [24;39]

Рис. 13 Служіння випускників Донецького християнського університету

Біблійний інститут у м. Львові був організований за схемою характерною для всіх Біблійних інститутів України. Як в інших областях західної України у Львівській області починав програму ВЕЕ (Біблійна програма розширеного навчання) Авраам Байбл, засновник програми ВЕЕ в Україні. За цією програмою були засновані Біблійні інститути в містах Чернівці, Рівне, Черкаси, Київ, Вінниця, Миколаїв. За програмою ВЕЕ українські місіонери працюють в містах Росії (Сиктивкар, Дутово, Ухта, Сосногорськ, Печора, Воркута та ін.), які знаходяться на території республіки Комі [129; 2-8].

Східно-Українська теологічна семінарія (СУТС) є вищим духовним навчальним закладом Всеукраїнського Союзу об'єднань євангельських християн-баптистів.

Служіння Східно-Української теологічної семінарії спрямоване на підготовку та навчання кваліфікованих місіонерів, служителів помісних церков, організаторів служіння. Студентами семінарії можуть бути ті, які сповідують принципи христоцентричності та євангельського служіння, їхнє служіння та ставлення до дорученої справи повинні цілком грунтуватися на біблійних цінностях, а їхнє життя — розглядатися як шлях учнівства у Христі Ісусі.

Основу вимогливих стандартів навчання складає високий рівень професорсько-викладацького колективу семінарії. Він представлений викладачами авторитетних семінарій, служителями помісних церков українського Братства, а також зарубіжжя, які мають наукові ступені магістра, доктора богослов'я чи найвищий ступінь практичного служіння.

Навчання в семінарії безкоштовне по всіх спеціальностях. Студенти забезпечуються житлом та 3-разовим харчуванням. У їхньому розпорядженні є все необхідне для того, щоб навчання в семінарії було успішним і комфортним.

Семінарія існує за рахунок добровільних пожертвувань церков, місій, організацій та приватних осіб. Опікунська Рада семінарії складається з числа досвідчених служителів ВСО ЄХБ та зарубіжних церков.

Одним із фундаментальних принципів організації семінарії є відкритість та безперервність духовної освіти. З цією метою, починаючи з 2001 р., щорічно навесні та восени, Семінарія проводить сесії постійно діючої богословської конференції "Сила Слова і Кафедра". Конференція має міжнародний статус і є значною подією в житті Братства. У неї немає аналогів, і вона стала відкритою школою для всіх, хто звершує служіння в Церкві. Робота Конференції — це перш за все навчальний процес, і ті учасники, які прослухають увесь курс лекцій, отримають сертифікат про закінчення Семінарії. Східно-Українська теологічна семінарія запрошує всіх, хто бажає, взяти участь у роботі Конференції "Сила Слова і Кафедра".[97;49]

В Одесі функціонує Християнський гуманітарно-економічний університетет. Ректор університету академік, член церкви ЄХБ Р. Крижанівський. В цьому університеті можна отримати звичайну світську спеціальність засновану на здорових духовних засадах. Серед студентів є віруючі і нехристияни. Для педагогічного колективу створено свою церкву. Таке служіння, за словами ректора, є дуже важливим і потрібним.

Керівництво ВУЗу ставить на меті сприяти підвищенню кваліфікаційного рівня християн, та дає можливість впливати на політику держави. Головна мета університету виростити нову технічну, яка керується християнськими принципами. За основу було взято досвід Московських гуманітарних ВУЗів, та християнських університетів.[153;31]

Інститут розвитку християнського лідерства (ІРХЛ)був заснований в Україні в 1996 році. За цей час він випустив більш 300 християнських служителів зі ступенем бакалавра теології. Навчальний заклад співробітничає з десятками українських церков, на базі яких проходить заняття. Один раз на місяць викладач, приїжджаючи в помісну церкву, читає дванадцятигодинну лекцію, після чого студенти здають іспити. І так 40 тем протягом 4-х років. По закінченні першого року навчання студент одержує сертифікат про закінчення Біблійних наук; два роки навчання і — асистент за курсом Біблійних наук; три — дипломи служителя. Після четвертого року навчання ті хто успішно склали іспит одержують ступінь бакалавра теології.

У 2003 році в ІРХЛ була почата програма навчання на ступінь магістра теології, по якій можуть учитися викладачі Інституту і пастори церков. Ця програма припускає дворічне навчання, що складається з 12 курсів. Дипломи бакалавра і магістра теології надаються Міжнародним університетом "Бачення".

Цікавим, є відношення протестантів України до традицій українського народу. На запитання, в яких випадках традиції вітати, а в яких – застерігати, фахівець з історії церкви Ярослав Пелікан дає таку відповідь: "Традиція – це жива віра померлих, традиціоналізм – це мертва віра живих." Баптистський автор доповнює: "Ми, віруючі євангельського спрямування, робимо наголос на тому, що тільки 66 канонічних книг Біблії можуть визнаватись, як богонатхненні Писання, Слово Боже абсолютно авторитетне і достатнє для спасіння та духовного зростання у вірі. Решта книг, усні передання, постанови – другорядні і можуть бути лише корисним читанням, якщо не суперечать Біблії... Традиції, що приводять людей до народження згори та особистого спілкування з Богом, повинні стати взірцем для наслідування. Коли ж традиція перешкоджає людям прийти до Бога, це вже традиціоналізм, проблема" [16; 20].Автор спирається на Біблію розвиваючи думку і теологічні основи Ісуса Христа в Святому Євангелії, де Месія засуджує спроби наставити чиїсь слова постанови вище чи на рівні зі Словом Божим. Спаситель називав їх "переданням вашим" або "науками людських заповідей" (Мт.15; Мр.7), а апостол Павло також засуджував учення, що суперечать Христовому, і називав їх "переданням людським".

Костянтин Гончаров у своїй статті наводить принципи, що витікають зі згаданих вище посилань на Священне Писання. Використовуючи їх, ми можемо виробити власний погляд на ту чи іншу традицію та визначитись щодо її доцільності:

1.      Традиція стає проблемою коли наголос робиться на форму (зовнішність), а не на зміст.

2.      Традиція стає проблемою, коли за формою не стоїть зміцнене Божим Словом вірування. Традиція повинна піддаватися перевірці Біблією. Не досить також лише зрозуміти значення обряду. Треба переконатися чи не суперечить він ученню та принципам Біблії.

3.      Традиція стає проблемою, коли робиться обов’язковою для всіх.

4.      Традиція стає проблемою, коли вона стає дорожчою і важливішою за людину за ради якої виконується.

5.      Традиція стає проблемою, коли її не можна змінити, чи відмінити.

Цікавим є ставлення протестантів до святкування традиційних християнських свят за Юліанським і Григоріанським літочисленням (Пасха, Різдво, Трійця, Вознесіння).

Григоріанське літочислення, ("новий стиль") було прийняте по всій Європі, крім СРСР і Греції, де слідували Юліанському або "старому" стилю. На 23 з’їзді ВСО ЄХБ було прийнято рішення про те, що всі свята встановлені першою християнською церквою святкувати за "новим стилем", як це робить майже весь християнський світ [65; 39].

Україна належить до країн, де християнські традиції та культура впродовж віків відіграють важливу роль. Довгий період атеїстичного комуністичного режиму значно підірвав старі релігійно-соціальні засади суспільства. Проте ще до проголошення незалежності 1991р. в Україні розпочинається процес релігійно-духовного відродження, який супроводжувався болісним процесом міжконфесійного протистояння. Протягом останнього десятиліття церковне життя в Україні набрало певних обертів, і неабияку роль у цьому відіграли релігійні засоби масової інформації, переважно газети і журнали.

На 2001 рік в Україні нараховувалося понад 200 друкованих видань релігійного характеру, приналежних тій чи іншій І конфесії або поза- чи понадконфесійних, які так чи інакше потрапляють до загального реєстру релігійних друкованих видань, тобто таких, які пройшли певну реєстрацію або мають більш-менш масовий характер (тираж від кількох до кількох тисяч екземплярів). До цього необхідно додати незліченну кількість дрібних релігійних видань, переважно Парафіяльних газет, тираж яких може обмежуватися кількома десятками або сотнями і вони поширюються в межах Однієї парафії. Таким чином можна говорити про доволі чисельну кількість друкованих релігійних видань, які Виходять в Україні. Проте кількісний показник ніяк не може замінити якісний.

Найбільші наклади серед релігійних видань в Україні належать протестантським Церквам і релігійним організаціям, насамперед харизматичним громадам та релігійним організаціям. Багато газетної площі віддано матеріалам про т.зв. навернення до Бога, приватні переживання від спілкування з Богом тощо. Чи не найцікавішою зі всіх протестантських видань та екуменічною за змістом є газета Християнський світ (рос. - Християнский мир) - виходить двічі на місяць і подає інформаційні матеріали з життя ) різних християнських Церков України та протестантизму в світі, а також аналітичні статті богословсько-катехитичного, суспільного та науково-релігійного характеру. В Україні ще й інші протестантські видання не мають чіткої приналежності до окремої конфесії (Христианство сегодня), але за рівнем вони слабші, ніж Християнський світ.

Серед видань Євангельських християн баптистів варто згадати журнал Євангельська нива і газету Воскресение, а також газету для глухонімих віруючих Голос в пустині. Газети Слово життя і Слово жизни належать однойменній Церкві "Слово життя". Християни віри євангельської (п’ятидесятники) видають газети Голос надії, Вірую, Світло Воскресіння, журнал Благовісник та інші. Адвентистам сьомого дня належать квартальний журнал Ознаки часу, газети Путь к истине, Християнин та інші. Багатими на видання є вже вищезгадані харизматичні релігійні організації, наклад яких іноді сягає декілька десятків тисяч екземплярів. У таких газетах містяться виключно проповіді, свідчення віри, зрідка новини - Слово веры, Нова надія, Сходи, Иисус - наша жизнь, Мировая жатва, Мариуполь христианский та інші. Українська Лютеранська Церква видає газету Стяг - наповнену переважно пастирсько-катехитичними проповідями та матеріалами на актуальну суспільну тематику. Чимало газет належить різноманітним окремим християнським громадам. Серед них - газета Для тебя, в якій доволі багато інформаційного матеріалу та статей на актуальні суспільні проблеми, а також - Тимофей, Родник, Добрые новости, Путь к жизни.

• Загалом християнські ЗМІ представлені в Україні широким спектром різноманітних журналів, газет, бюлетенів. І Більшість із них виходить раз на місяць і накладом декілька тисяч (стало нормою для видавців не вказувати наклад).[169]

Видавничу діяльність ЄХБ

її здійснюють:

♦ видавничі відділи місій:

"Світильник" (Маріуполь), "Богомыслие" (Одеса), "Світло на Сході" (Київ). Вони займаються перекладом та підготовкою до друку книг, посібників, програм закордонних і національних авторів. Великий внесок у цю справу роблять наші семінарії.

♦ Друковані видання ВСО ЄХБ:

журнали: "Євангельська нива" (Київ), "Післанець правди" (США-Україна), "Перед рассветом" (Маріуполь), "Волинь християнська" (Луцьк), "Благовісник Галичини" (Львів), "Євангельська Полтавщина"(Полтава), "Свічник" (Рівне);

альманах "Богомьіслие" (Одеса);

газети: "Зов веры" (Київ), "Жизнь и вера" (Крим);

інформаційні бюлетені в областях;

серії книг: "Бібліотека проповідника" (Маріуполь), "Бібліотека пастора" (Ірпінь),

"В помощь служителю" (Ірпінь). Вони розповідають про життя церков і виконують духовно-просвітницьку місію.

♦ Місійна книжкова фабрика "Християнське життя" (Луцьк) за період свого існування (з 1994 року) надрукувала близько двох мільйонів примірників різноманітної книжкової продукції.

Зміст Євангелії залишається незмінним, але спосіб донесення Доброї Новини до людей постійно міняється залежно від змін, що спостерігаються в сучасному світі. Інформаційне служіння можна сміливо назвати одним з головних пріоритетів Церкви у III тисячолітті і сьогодні стає все більш актуальним, особливо для церков Братства в Україні та в інших країнах СНД.

Головна ціль інформаційного служіння— розробити систему підготовки професіоналів, які були б самовіддані справі Божій, і в той же час мали дуже високий рівень професіоналізму в журналістиці та у зв'язках з громадськістю (PR).

Суспільні зв'язки (PR) — спеціальна система керування інформацією (у тому числі соціальною) для цілеспрямованого формування бажаної суспільної думки. Ця система містить у собі процес створення інформаційних приводів та інформації, а також поширення готової інформаційної продукції засобами комунікації.

Сьогоднішнє інформаційне суспільство побудоване на нових принципах, які необхідно вивчати й аналізувати. Головний з них, у контексті інформаційного служіння Братства — донести інформацію до свідомості людей, і ця інформація повинна виходити з авторитетних для світського суспільства джерел. Вона має бути подана в дуже цікавій формі, з урахуванням законів комунікації, що діють у сучасному суспільстві. Лише в такому випадку інформація про віруючих буде сприйнята сучасними людьми. Тобто, потрібно вкладати значні кошти в інформаційне служіння— розвивати телевізійні проекти, фінансово підтримувати християнські засоби масової інформації, а також фінансувати підготовку власних професіоналів в області РН і журналістики. Крім цього, сьогодні є можливість використовувати світські ЗМІ для того, щоб висловлювати точку зору і позицію Братства світськими каналами комунікації. Природно, що це вимагатиме залучення певних коштів, необхідних для розвитку інформаційного служіння Братства, бо сучасна система масової комунікації будується на принципах фінансової піраміди. [86;28]

У лютому 2004 року в Києві почали проходити щотижневі зустрічі віруючих людей, що працюють у засобах масової інформації (ЗМІ). Уже тоді була поставлена мета створити асоціацію християнських медіа-працівників. Установча конференція Асоціації журналістів, видавців, журналістів які здійснюють телерадіомовлення християн "Новомедіа" пройшла в Києві 13 червня 2004 року, А 8 жовтня Асоціація одержала посвідчення про державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України.

Асоціації журналістів, видавців і вістівники християн "Новомедіа" створена, щоб об'єднати журналістів, видавців, вістівники, різні ЗМІ для твердження християнських біблійних принципів у суспільстві і проповіді Благої Звістки з трибуни засобів масової інформації. Створення чистого медіа-простору стане надзвичайно важливим важелем у справі протистояння диявольському впливові на суспільну свідомість. Саме для цього і створена ця організація.[152;3] Серед інших задач Асоціації:

Асоціація – ЗМІ, журналісти

1.      Усебічна допомога християнським журналістам і ЗМІ, об'єднання їхніх зусиль по поширенню і популяризації біблійного навчання і християнських цінностей.

2.      Проведення навчальних семінарів, конференцій, тренінгів з метою підвищення професійного і духовного рівня християнських журналістів і ЗМІ.

3.      Створення ЗМІ, друкованої й аудіовізуальної продукції, що поширюють євангельську звістку.

4.      Надання методологічної і творчої допомоги християнським журналістам, ЗМІ, інформаційним відділам у церквах, громадським організаціям,навчальним закладам.

5.      Захист прав і воль, економічних і професійних інтересів християнських журналістів.

6.      Забезпечення християнських медиа-работников і ЗМІ юридичною підтримкою.

Асоціація – церква

1.            Ініціювання через ЗМІ молитов і постів для досягнення конкретної мети в духовному і громадському житті країни.

2.            Надання методологічної і творчої допомоги церковним ЗМІ, інформаційним відділам у церквах. Створення інформаційно-матеріальної бази, яка б давала церквам можливість оперативно створювати друковану, аудіовізуальну продукцію і нові мас-медіа.

3.            Проведення заходів щодо формування читацького і глядацького ринку християнських ЗМІ.

Асоціація – церква

1.            Участь в обговоренні і розробці рішень органів державної влади, законодавчої бази країни з метою запобігання прийняття аморальних і антихристиянських законів;

2.            Звертання до органів влади, громадським організаціям з метою запобігання негативних процесів і законодавчих ініціатив.

3.            Ведення діалогу з державними і громадськими організаціями, союзами, фондами, культурними і політичними діячами України й інших країн.

Асоціація – церква

1.            Просування християнських цінностей у суспільство, демонстрація через ЗМІ практичності біблійних принципів.

2.            Стимулювання зацікавленості християнством, узвишшя християнства і віри в Ісуса Христа як єдиного шляху для порятунку людини і країни.

3.            Організація і проведення мітингів, суспільних акцій, демонстрацій і пікетувань з метою відстоювання біблійних принципів, інтересів християн, церков, християнських ЗМІ.

4.            Систематизування, аналіз і поширення власного практичного досвіду.

5.            Проведення круглих столів, семінарів за участю відомих журналістів, політиків з метою налагодження зв'язків для подальшого їхнього використання в статутних цілях Асоціації.

6.            Утворення осередків Асоціації на всій території України для досягнення поставлених цілей.

В Києві 5-6 листопада 2004 року пройшла велика конференція християнських працівників засобів масової інформації. Захід, організований Асоціацією "Новомедіа", стало могутнім стартовим поштовхом для консолідації християнських медіа-працівників України і ближнього зарубіжжя. Протягом двох днів більш ста чоловік із усіх регіонів України, а також з Росії і Бєларусі перебували в атмосфері професійного взаєморозуміння.

У серпні минулого року почало свою роботу християнське інформаційне агентство "НХС — Новини Християнського Світу". Адреса в Інтернет www.news.proboga.com

Цей унікальний проект Асоціації "Новомедіа" уже зайняв свою нішу в медіа-просторі і продовжує розвиватися. Відтепер щодня кожний може бути в курсі самих оперативних новин християнського світу України, СНД і далекого зарубіжжя. Крім того, на сайті НХС знаходиться розділ анонсів подій. [114;7]

З метою підтримки різних видів культурної та просвітницької діяльності, що пов’язана з популяризацією у суспільстві християнських духовних цінностей, у 1995р. був створений Міжнародний благодійний фонд "Християнська медіа-асоціація". Його заснували кілька християнських організацій, які бачили необхідність оновлення християнського радіомовлення і ЗМІ з використанням сучасного технічного обладнання.

ХМА і НСJВ "Світове Радіо" в Україні активно вишукують нові шляхи і місця для використання радіо у розповсюдженні доброї новини про Ісуса Христа.

Основними видами діяльності фонду є:

-        підготовка та реалізація проектів програм, що пов’язані з формуванням та розвитком християнських ЗМІ;

-        матеріальна, технічна, консультативна підтримка та інша допомога християнським ЗМІ та організаціям у їх діяльності, об’єднання зусиль християнських ЗМІ для духовного пробудження та морального виховання людей;

-        накопичення інтелектуального та матеріального капіталу для виконання завдань Фонду [5; 5].

Щоб оцінити вплив протестантів на українську культуру, досить пригадати спадщину Григорія Савовича Сковороди, котрий першим почав нести Євангеліє в маси простою і зрозумілою українською мовою. Як говорить Віктор Бондаренко, голова Держкомрелігії України, "жодна з таких протестантських церков – лютерани, євангельські християни-баптисти, п'ятидесятники – не потрапляють під визначення секти, тому називати їх сектантами як мінімум безграмотно". Православним церквам варто було б звернути увагу на позитивний досвід протестантів у таких питаннях, як дослідження Біблії, місіонерство і, нарешті, братерське ставлення одне до одного.

За роки незалежності Української держави значного розширення набула сфера духовно-просвітницької роботи релігійних організацій. Нині духовно-релігійним просвітництвом опікуються 22,6 тис. священнослужителів, яких готують у 130 духовних закладах. Функціонують 7,7 тис. недільних шкіл, 214 благодійних місій. В порівнянні з 1991 роком мережа періодичних релігійних видань збільшилась у вісім разів і на сьогодні становить 222 одиниці, в т.ч. і протестантських.

У 2004 році Міжнародна асоціація християнських шкіл (МАХШ) відзначить 10-річчя роботи в Києві свого регіонального представництва — Центра просвітницьких програм (ЦПП). Сьогодні налічується близько 80, і значна частина з їх одержала перший поштовх до розвитку завдяки діяльності ЦПП МАХШ.

МАХШ відіграє досить помітну роль у регіоні, де протягом більш 70 років панував атеїстично-гуманістичний підхід до освіти. Маючи у своєму розпорядженні команду відданих співробітників і лекторів, а також програмами, заснованими на Біблії, Асоціація допомагає християнам-вчителям формувати в нового покоління пострадянського суспільства — дітей і підлітків — тверді моральні і духовні переконання. Якщо взяти до уваги, що в регіоні аж ніяк не багато навчальних закладів, що професійно навчають християнських педагогів, подібні зміни в області освіти, швидше за все, були б набагато скромніше без участі МАХШ.

МАХШ має чималий арсенал засобів допомоги християнам, залученим до такої стратегічної, формуючої людську особистість сфери життя, як освіта. Освітні ресурси і налагоджене міжнародне співробітництво між фахівцями як у рамках Асоціації, так і за її межами, здатні, збагатити досвідом, надихнути і підтримати починання віруючих в усім світі — особливо в країнах, де чисельність християн-протестантів у процентному відношенні порівняно невелика, як, -наприклад, у країнах колишнього Радянського Союзу.

Свою основну задачу ЦПП МАХШ бачить у тому, щоб сприяти більш глибокому впливові біблійного світогляду на філософію освіти, розробку навчальних програм і класну роботу, керівництво і керування навчальним процесом і зміст шкільних предметів. З цією метою Центр просвітительських програм проводить щорічно в країнах СНД і Балтії конференції для християнських вчителів і керівників шкіл, а також семінари, консультації, видає професійно орієнтовану літературу, інформаційні й інші допоміжні матеріали.

За останні роки професійні й організаційні можливості помітно розширилися: якщо в 1994 році ЦПП міг організувати лише одну педагогічну конференцію, те зараз щорічно ми проводимо три конференції для педагогів, інтенсивні місячні літні курси навчання для вчителів християнських шкіл, а також конференцію для директорів шкіл. Крім цього ми проводимо тематичні семінари: викладання в християнському контексті дитячої літератури й іноземних мов, зв'язок християнського світогляду з утворенням, інтеграція християнських істин у шкільні предмети, правова база і розвиток християнських шкіл. З 2001 року традиційним став "Фестиваль дарунків" — щорічне свято, на якому учні християнських шкіл можуть виявити закладені в них Богом таланти. Крім того, ЦПП МАХШ здійснені переклад (переважно на російську мову) і видання 14 книг і посібників для вчителів.

Що таке МАХШ?

• найбільша у світі асоціація християнських шкіл. Сьогодні в 115 країнах світу членами МАХШ є 5000 шкіл, у яких навчається 1 млн. 30 тис. дітей

• позаконфесійна організація, що надає підтримку християнським школам та педагогам-християнам

• професійна організація, що сприяє поширенню християнської освіти, обмінові педагогічними ідеями, програмами і досвідом, а також підвищенню рівня викладання в християнських школах

• добровільна асоціація — кожна школа-член МАХШ зберігає свою адміністративну незалежність.

Заснована в 1978 році, Міжнародна асоціація християнських шкіл бачить доручення в служінні учнівству в сфері християнського утворення. Надаючи додаткові можливості для навчання християнським принципам викладання і керівництва навчальним процесом, МАХШ допомагає педагогам-християнам в усім світі розвивати відповідно до їх культури такі підходи до освіти, що відображають біблійний спосіб життя і мислення.

У 1985 році МАХШ розширила свою діяльність на країни, що знаходяться за межами Північної Америки, а в 1992 році в Москві відкрила своє перше представництво в країнах СНД. У 1994 році офіс був перенесений у Київ, де і продовжує функціонувати як некомерційна, громадська організація "Центр просвітительських програм" (ЦПП). ЦПП МАХШ надає методичну допомогу вчителям-християнам, що працюють у приватних і державних загальноосвітніх школах СНД і Балтії.

ЦПП не втручається в справи міністерств освіти країн цього регіону, але спонукує вчителів-християн керуватися у своїй професійній діяльності загальноприйнятими християнськими світоглядними принципами. Виходячи з існуючих у західних країнах досвіду, ЦПП пропонує загальні напрямки діяльності педагогів-християн, думаючи, що цей досвід може бути переосмислений і використаний педагогами різних країн стосовно до їх культури, законодавчій практиці і реальним потребам шкіл.

Членом МАХШ може стати будь-яка загальноосвітня християнська школа (але не окремі вчителі), що:

·             розділяє погляди МАХШ на освіту;

·             дотримує загальхристиянських віроповчальних істин;

·             співробітничає з відродженими керівниками і вчителями;

·             не ущемляє прав викладачів і учнів за статтю, расою або національно-етнічною ознакою

Членство в МАХШ припускає:

·             пріоритетна участь у щорічних педагогічних конференціях, а також у літній програмі навчання вчителів, що викладають у християнських школах;

·             звільнення від обов'язкового реєстраційного внеску керівників шкіл, що беруть участь

·             у наших щорічних директорських конференціях;

·             можливість для школярів брати участь у щорічному "Фестивалі дарунків" (шкільній олімпіаді);

·             спілкування й обмін досвідом з однодумцями — християнськими педагогами і керівниками, що розділяють погляди щодо важливості християнської освіти.

·             видачу свідоцтва про членство у всесвітній професійній організації.[130;3-5]

Чільне місце у формуванні духовного світогляду населення займає Українське Біблійне Товариство (УБТ), яке було засноване представниками п’яти християнських церков 22 червня 1991р.

Сьогодні УБТ об’єднує десять постійних і чотири асоційованих колективних членів, серед яких: три православні, греко-римо-католицька та п’ять протестантських Церков. На четвертій Всеукраїнській конференції УБТ, 15 червня 2000 року, асоційованим членам Товариства було обрано світську організацію – Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України.

Згідно зі Статутом, в період між Всеукраїнськими конференціями УБТ керівну роль у Товаристві відіграє центральне правління, до складу якого входять по два представники від кожної Церкви. Очолюють роботу центрального правління УБТ за посадами: президент, віце-президент, голова ревізійної комісії та генеральний директор Товариства. Склад правління обирається на Всеукраїнській конференції терміном на три роки.

Українське Біблійне Товариство покликане друкувати, перекладати й поширювати Слово Боже в Українській державі. Для практичного здійснення цього завдання в УБТ створені й активно працюють три відділи: перекладів, друкування та поширення Божого Слова.

З 1995 року двічі на рік виходить "Бюлетень Українського Біблійного Товариства", в якому друкуються основні інформаційні матеріали про діяльність УБТ та його центрального правління, зв'язки Товариства з Церквами в Україні, за її межами та структурами Об'єднаних Біблійних товариств тощо. Головним редактором видання с Президент УБТ, відповідальним редактором — досвідчений журналіст Василь Коршак.

За часів тоталітарного режиму не могло бути й мови про друк Біблії та іншої християнської літератури українською мовою. Така література, за виключенням невеликого тиражу журналу "Православний вісник" та кількох богослужбових книг, в Україні не видавалась і вважалася підривною щодо влади і суспільства.

За сприяння держави, при підтримці Церков та допомоги Об'єднаних Біблійних товариств УБТ за роки незалежності поширило в Україні понад три з половиною мільйони примірників Біблії та окремих релігійних видань: "Новий Завіт. Псалми. Притчі", "Дитяча Біблія" (з кольоровими ілюстраціями), "Біблія в перекладі для дітей. Старий і Новий Завіт", "Біблійні оповіді" тощо. Це більше ніж за попередню тисячу років з часу прийняття українським народом християнства.

В Україні здійснено запис і видано азбукою Брайля Біблії українською мовою для сліпих, окремі книги Святого Письма крупним шрифтом. Серед країн колишнього Радянського Союзу Українське Біблійне Товариство першим завершило українською мовою інсценований Новий Завіт, який на аудіокасетах поширюється в усіх християнських церквах.

Вперше за останні 400 років (з часу видруку Біблії в м. Острог, що на Волині, 1580—1581 рр.) була надрукована Біблія українською мовою (другий повний переклад митрополита Іларіона Огієнка) на вітчизняній поліграфічній базі. Зусиллями Товариства до 2000-ліття Різдва Христового Р.Турконяком здійснено повний четвертий переклад Біблії сучасною українською літературною мовою, з якого вже підготовлений до друку Новий Завіт.

Незважаючи на певні фінансові труднощі, в 2001 році Українське Біблійне Товариство видало "Біблію для дітей" українською мовою. Відповідно до програми "Можливості-21" 150 тис. примірників цього видання відправлено до загальноосвітніх шкіл країни. В 2004 році розпочалося видання повного перекладу Біблії сучасною українською літературною мовою.

Генсек УБТ Роман Вовк так розповідає діяльність товариства: "Українське Біблійне Товариство (УБТ) — унікальна організація. І цьому є кілька причин. По-перше, воно займається найважливішою справою — поширенням Слова Божого, по-друге, Товариство об'єднало у своїх рядах представників усіх християнських конфесій України. Сьогодні президентом є Анатолій Глуховський. УБТ має чотири офіційні представництва — у Києві, Львові, Харкові і Херсоні."

2004-й — багато в чому знаменний для УБТ. Він був оголошений Роком Біблії в Україні. Також у 2004-ому виповнилося 200 років з моменту появи перших, Біблійних товариств у світі.

Біблійне Товариство займається багатьма проектами. Деякі з них уже закінчились, інші буде продовжено... Поставлено мету забезпечити незрячих дітей духовною літературою, шрифтом Брайля. Але цей проект довготривалий на кілька років. Зараз на всю Україну працює тільки одна київська фабрика, що виготовляє книги для таких дітей. А цього недостатньо, адже в Україні більше чотирьох тисяч незрячих дітей.

Сьогодні Українське Біблійне Товариство є першою організацією в Україні і навіть у колишньому СРСР, що самостійно надрукувала біблійні історії для незрячих дітей. Планується навчати незрячих людей, що згодом самі зможуть друкувати Біблії для сліпих дітей. Таким чином, вирішиться і питання працевлаштування деяких з цієї категорії населення. Сьогодні в Україні уже видрукувано 2500 екземплярів біблійних історій для незрячих дітей. Півтори тисячі вже знайшли своїх читачів, інші буде згодом поширено під час акцій і свят.

Програма "Віра від слухання" проводить аудіозапис біблійних текстів. В даний час у Києві, у веденні УБТ, знаходиться євроазіатський офіс програми "Віра від слухання."

Записаний Новий Завіт на касетах для циган на їхній рідній мові. Приємно також відзначити, що адміністрації в'язниць дозволяють працювати в цих місцях. Кожен регіональний представник має офіційний дозвіл працювати у в'язницях.

Біблійне Товариство підтримує дружні відносини з різними церквами. Видано Новий Завіт і цілком здійснений переклад Старого Завіту з грецької мови.. У процесі беруть участь люди з різних деномінацій, а також учені-лінгвісти.. В даний час здійснюється переклад книги Притч. [116;4]

Протестантські громади є активними учасниками фестивалів християнської пісні, де приймають участь окремі як окремі виконавці так і хорові колективи та ансамблі. Музиканти проводять активну концертну діяльність: виступають в дитячих закладах, будинках для пристарілих, лікарнях, санаторіях, серед слухачів інших аудиторій, пропагуючи власними піснями та своїм світоглядом любов до Христа. Так лише, в м. Рівне працюють на євангельській ниві такі гурти та окремі виконавці: "Осанна", Авен-Єзер", християнський бард - О. Лось, ансамбль юних скрипалів "Небесні мелодії" та ін.

З метою популяризації сучасної християнської музики, запису молодих християнських виконавців, озвучування різноманітних заходів, конференцій, концертів у 2001р. в м. Рівне була створена студія "Ехо". У планах – запис радіоспектаклів, відеороликів, реалізація нових музичних проектів.

У різних містах України силами молодіжного відділу, гурту "Есхате х’Ора" та місцевих церков проводяться акції проти наркотиків, мета яких вказати молоді на Ісуса Христа, як єдиний реальний вихід із проблеми наркотичної залежності.

"Співайте для Господа пісню нову", - ці слова псалмоспівця звучать по-особливому для кожного співаючого, чи то хорист із сорокарічним "стажем" служіння у хорі, чи співак початківець. Нову може співати лише серце відроджене, спасенне, натхнення животворчою силою від Святого Духа. Ми повинні всіляко розвивати і продовжувати наші пісенні традиції і надбання, засновані на притаманні й для слов’ян простоті, задушевності та ліризмові котре у продовж віків збагачувалось і доповнювалось елементами як західноєвропейського протестантського хоралу, так і традиціями українського народу", - говорить у своєму виступі старший регент по Рівненській області ЄХБ Олександр Сташук. [76; 8]

"Сходи у небо" молодіжний музичний фестиваль, який пройшов восени у палаці культури "Юність" міста Калуша. Цільова аудиторія заходу була невіруюча молодь міста, до якої організатори мали на меті донести вістку про спасіння в Ісусі у зрозумілій для них формі. Організаторами фестивалю стали церква "Благодать" та молодіжна громадська організація "Імпульс" в партнерстві з арт-студією "б секунд", управлінням культури міської ради, Калуським Бізнес-центром, торгівельною мережею "555", дизайн студією QU, Українським Біблійним товариством та іншими організаціями.

Основною метою фестивалю було намагання змінити ставлення громадськості міста до церкви. Адже в сприйнятті більшості людей в західному регіоні все вважається сектою, якщо воно не відноситься до католицької чи православної церкви. З цією метою фестиваль проводився на належному організаційному, технічному та виконавчому рівні в офіційній співпраці з представниками державних, громадських та приватних структур.

Зважаючи на рідкісну в проведенні подібних заходів на сьогоднішній день ремарку на рекламі "Живий звук", доступну вартість квитків і на те, що кожний день фестивалю передбачав нову концертну програму, зал жодного дня не був напівпорожнім. Все місто майоріло тисячами якісних повнокольорових плакатів, представляючи наступних виконавців: гурт "Він знає" з Тернополя, Василь та Надія Кондратюк з Києва, гурт Written On Store " з Англії, калуський гурт "Смак Небес".

Гурт "Смак Небес" складає основу групи прославлення церкви "Благодать". Родзинкою його творчості є майстерне поєднання гри скрипки, соло- та бас-гітарі, клавішних та ударних інструментів, колоритних вокалів та елементів фольклору. На фестивалі "Смак Небес" представили вишукані речі свого бельгійсько-голландському туру 2003 року, а також виконали нові композиції в супроводі камерного оркестру міста Калуша. [180;5]

Серед цих проблем найвагомішими є питання мовної культури та освіти. На рівні парафій, побутового релігійного спілкування в основному задовольняються мовні потреби віруючих. Це стосується всіх традиційних конфесій. Проте залишається проблема освіти, друкування літератури українською мовою.

Протестантські церкви позитивно ставляться до тих сфер культури, що розвивались у контексті християнських традицій і сьогодні орієнтуються на їх відновлення (література, музика, архітектура). Сучасну секулярну маскультуру протестанти сприймають стриманіше. Однак деякі форми молодіжної (насамперед музичної) культури проникають у життя громад. Розвинутість общинного життя та максимальна наближеність богослужбового й побутового використання мови дають змогу практично повністю врахувати мовні потреби членів місцевих громад. Звідси строкатість у мовному питанні залежно від регіонів. Український, національний компонент сильніший традиційно на Заході. В інших регіонах переважає інтернаціоналістський (космополітичний, універсалістський) компонент. Сьогодні, з розширенням сфери вжитку української мови, посилюються тенденції до подолання космополітизму. Дедалі більше релігійних видань стають україномовними, а їх зміст — українознавчим.

Відносно скромний богословський набуток вітчизняного протестантизму порівняно з православ'ям або католицизмом пояснюється його історичною ізольованістю від світових центрів протестантської богословської думки, неодноразовою штучною перерваністю послідовної ідейної еволюції та недостатнім освітнім рівнем багатьох поколінь віруючих. Тим ціннішим є намагання деяких конфесій (баптистів, п'ятидесятників, адвентистів) створювати богословські школи, готувати професійних богословів. Показово, що протестанти звертаються до вітчизняної духовної й культурної спадщини, до національних джерел протестантських рухів, виявляють інтерес до вивчення історії власної конфесії на території України. Вона розглядається як складова загальної релігійної історії українського народу, а власне протестантизм — як невід'ємний елемент його культури й суспільного життя.

Культура – сполучна нитка між минулим, теперішнім і майбутнім суспільства. Низький рівень культури у будь-якій країні негативно впливає на суспільне життя, міжнаціональні відносини, на рівень розвитку економіки.

Для всіх галузей життєдіяльності культурою є сукупність культурних цінностей і надбань. Це по особливому гостро звучить в наш час, коли загальний рівень культури в нашій державі є занедбаним і досить не високим. Саме ця обставина наштовхує на думку про обов’язковість володіння тим чи іншим рівнем християнської духовної культури в християнському середовищі.

Поняття "духовна культура" – є досить широким, воно передбачає наявність духовних навчальних закладів, храмів, бібліотек. Це - музична спадщина, поезія, вихованість, відлагоджена етика, мораль і т.п., а також, що є особливо важливим, з практичного виконання дорученого служіння на високому духовно-професійному рівні тобто в дії, спрямовані на проповідь вчення Ісуса Христа, для відродження Його волі і Слави на позитивний вплив у суспільстві. "Наше християнство є живим і діючим, воно не є мертвим і застиглим, воно постійно працює, розвивається і вдосконалюється, змінюючи нас самих і впливаючи на світ. Тому ми стверджуємо: християнська духовна культура можлива лише в дії, в розвитку" [93; 24-25].

На основі опитування проведеного серед респондентів, що є членами протестантських громад м. Рівне, можна скласти цілісну картину стану участі протестантів в освітньому та культурному житті суспільства:

На відміну від усталеної думки про обмеженість віруючих, зокрема протестантів, спостерігається досить чималий відсоток освічених людей.

Рис. 14. Освітні характеристики віруючих

У проведеному соціологічному дослідженні серед респондентів релігійних громад м. Рівне на питання про доцільність викладання основ християнської етики у школі 93% респондентів висловились схвально, 7% - вважають це лише справою сім’ї.

Варіанти відповідей:

-        "В цьому є велика необхідність".

-        Якщо це робити правильно (без конфесійних розбіжностей), але за Біблією, як основою.

Питання про обов’язковість проведення богослужіння українською мовою, має таке процентне вираження:

Рис. 15. Про мову ведення богослужіння

На запитання "Яке Ваше ставлення до засилля російської мови в українських ЗМІ?" – респонденти дали такі відповіді:

Рис. 16. Ставлення до російської мови в ЗМІ

Важливою проблемою є функціонування української мови:

Рис. 17. Функціонування української мови

Підводячи підсумок вище сказаному, можна зробити такі висновки:

У християнському середовищі відбувається поступове зростання сфери вжитку української мови, хоча воно часто недостатньо підкріплене матеріально (літературою, перекладами, розвитком друкарства, україномовною освітою). Проблемою залишається створення і розвиток цілісної релігійної україномовної субкультури. Для цього потрібні матеріальна база та інфраструктура (налагодження видавничої справи, кваліфіковане навчання, створення повноцінних перекладів тощо).

Церковна освіта в більшості християнських конфесій поки що не відповідає світовим стандартам богословської освіти, а в загальній частині — стандартам української світської школи. Даються взнаки обмеження попередньої епохи, що перервали богословські та освітні традиції, спричинили духовний та культурний ізоляціонізм.

8. Порівняльна характеристика релігійної ситуації на Україні (етнотериторіальні детермінанти, соціально-демографічні фактори, релігійність і політичні преференції)

Однiєю з оптимальних методик з'ясування стану та характеру релiгiйностi вважаються ґрунтовні соцiологiчнi дослiдження, якi включають цiлий спектр питань. На основi результатiв аналiзу соцiологiчних дослiджень можна з'ясувати рiвень сучасної релiгiйностi. Прикладом є дослiдження, проведене Українським Центром економiчних i полiтичних дослiджень у 2000 роцi, у якому з'ясовано такi проблеми, як вiра та життєвi цiнностi, вiра та полiтика, вiра та геополiтичнi орiєнтацiї, вiра та ставлення до держави й суспiльства тощо, та досліджень, проведених на основі даних Державного комітету у справах релігій за 2004р.

Пропоноване дослідження побудоване на аналiзi результатiв соцiологiчного опитування, проведеного у 2000 роцi Українським фондом "Громадська думка". Опитуванням охоплено 3250 респондентiв у всiх регiонах України. Вибiрка була репрезентативною, iз чiтким урахуванням усiх демографiчних характеристик респондентiв. Соцiологiчне дослiдження охоплювало широке коло полiтичних, економiчних, соцiальних, моральних i культурних проблем. Розглянемо один аспект, пов'язаний iз впливом релiгiйного чинника на свiдомiсть, полiтичнi преференцiї та соцiальну поведiнку населення України.

З метою виокремлення результатiв опитування, якi були необхiднi, було здiйснено двомiрне порiвняння вiдповiдей респондентiв на питання про їх ставлення до релiгiї ("Чи вважаєте Ви себе вiруючим?"), конфесiйну приналежнiсть ("До якої конфесiї Ви належите?") та демографiчних характеристик респондентiв ("Стать", "Вiк", "Мiсто/Село" тощо), а також вiдповiдей на iншi питання анкети.

Етнотериторiальнi детермiнанти релiгiйностi

Загальнi результати опитування показують, що загалом рiвень релiгiйностi в сучаснiй Українi станом на 2000 рiк становить 62% - саме стiльки людей визначилися як вiруючi. Це досить високий показник порiвняно з iншими пострадянськими республiками. Наприклад, у Росiї сучасний рiвень релiгiйностi становить 55% [104; 46].

Рис. 18. Ставлення до релiгiї (%)

Аналiз рiвня релiгiйностi в регiональному вимiрi демонструє чiтку лiнiю зниження рiвня релiгiйностi iз заходу на схiд України. Найбiльший вiдсоток вiруючих зафiксовано в Пiвденно-Захiдному регiонi - 94,50%, а найменший - у Пiвденно-Схiдному - 49,03%.

Рис. 19. Регiональна зумовленiсть релiгiйних преференцiй (%)

За результатами соцiологiчного дослiдження отримано емпiричне пiдтвердження значно вищого рiвня релiгiйностi в жителiв сiльської мiсцевостi порiвняно з мiським населенням: рiвень релiгiйностi на селi сягає 72%, тодi як у мiстi вiруючими себе вважають тiльки 57%.

Такi данi неважко було передбачити, зважаючи на мiцнi устої релiгiйної культури в українських селах, а також бережливе ставлення до традицiй i моралi на селi порiвняно з урбанiстичним середовищем.

Рис. 20. Залежнiсть рiвня релiгiйностi вiд типу поселення (%)

Соцiально-демографiчнi фактори релiгiйностi

Аналогiчною до типу поселення є ситуацiя зi статевою зумовленiстю рiвня релiгiйностi. Як показують результати опитування, релiгiйнiсть жiнок є бiльшою вiд релiгiйностi чоловiкiв - 70% жiнок проти 50% чоловiкiв. Такий стан теж можна пояснити психофiзiологiчними та ментальними особливостями представникiв рiзної статi. Жiнки, як правило, є бiльш емоцiйними, налаштованими на пiдтримку моралi, в українському варiантi жiнки також традицiйно є берегинями домашнього вогнища, що, вiдповiдно, виражається й у бiльшому ступенi їхньої релiгiйностi.

Слід відмітити, що демографічна структура протестантських общин стає більш адекватною структурі суспільства. Дослідження О. Назаркіної трьохсот протестантів Донецької області дало відображення соціально-демографічного портрету опитаних: середній вік – 38-39 років; 59% - жінки, 60% - мають середню чи середньо-спеціальну освіту, 28% - вищу і незакінчену вищу. Серед опитаних 18,3% -пенсіонери, 18% - студенти і учні, 14% - домогосподарки і тимчасово не працюючі, 10% займають адміністративні посади, працюють в торгівлі і на приватних підприємствах, 9% - робітники освіти культури та охорони здоров’я, 5,3% - кваліфіковані технічні спеціалісти [58; 11].

Рис. 21 Залежнiсть релiгiйностi вiд статi (%)

Так само iсторично зумовленими та неодноразово фiксованими соцiологами є результати зiставлення конфесiйної приналежностi опитаних у регiональному зрiзi (табл. 1). УГКЦ повнiстю домiнує в Захiдному регiонi (65%), тодi як у схiдних областях вiруючих цiєї конфесiї або зовсiм нема, або дуже мiзерний вiдсоток. Натомiсть в iнших регiонах переважають вiруючi УПЦ КП, а також УПЦ МП. Причому в УПЦ МП досить мiцнi позицiї в Пiвнiчному, Пiвнiчно-Захiдному, Схiдному, Пiвденно-Схiдному та Пiвденному регiонах, а також в АР Крим.

Щодо християн протестантських конфесій, то на початку 2000-х років в Україні офіційно функціонувало біля 8 тис. протестантських общин; протестантами була створена одна третя всіх духовних учбових закладів країни і одна третина всіх недільних шкіл. До євангельських християн баптистів належало 36% загальної кількості протестантських общин; (Общини Всеукраїнського об’єднання ЄХБ); до п’ятидесятницького напрямку, який є найбільший серед Союзу ХВЄ України 20%; до Уніатської конфесії АСД – 13%. Всі інші протестанські общини (реформати Закарпаття, методисти, німецька, українська і шведська євангельстко-лютеранські церкви та ін.) разом становлять менше 20% загальної кількості протестантських об’єднань. Найбільше поширення відмічається у Закарпатті – 7%, на Буковині – 7%, Рівненщині – 6%, Одещині - 6%, Волині - 5% зазначає В.Єленський у своїй праці.

Однак якщо вiдзначенi вище результати та зробленi на їх основi висновки стали лише дослiдницьким пiдтвердженням загалом вiдомих тенденцiй, то данi, отриманi на основi двовимiрного аналiзу за iншими параметрами, дозволили вiдстежити зовсiм нез'ясованi досi залежності. Маємо на увазi, зокрема, вiковий критерiй у структурi та змiстовому наповненнi релiгiйностi. Як показують данi двовимiрного аналiзу, показники релiгiйностi серед респондентiв крайнiх вiкових груп ("18-29 рокiв" та "60 рокiв i старшi") є вищими, анiж показники релiгiйностi серед респондентiв середнього вiку. Це можна пояснити загальними тенденцiями стану релiгiї та церкви в українському суспiльствi протягом його повоєнної iсторiї: вищi показники релiгiйностi притаманнi тим вiковим середовищам, у яких вiра формувалася або в докомунiстичний, або в посткомунiстичний перiод [48; 15]. Слід зазначити, що процентне співвідношення молодих людей в протестантських общинах тотожний процентному співвідношенню осіб у вікових діапазонах 16-18 років і 29-30 років у складі населення України. У великих міських общинах процентне співвідношення молоді досягало 40%.

Рис. 22. Вiкова детермiнанта релiгiйностi (%)

Конфесiйний вимiр вiкових груп указує на "вiк" рiзних конфесiй. На основi цих даних можна зробити висновок, що на сьогоднi "наймолодшими" є УГКЦ i УПЦ КП, де люди вiком 18-29 рокiв становлять вiдповiдно 25,4% та 24,5%, а "найстарiшою" є УПЦ МП iз найнижчим показником молодi (14%) та з найвищим показником людей вiд 60 рокiв i старших - 32,5% (табл. 1).

Таблиця 1 Вiкова структура конфесiйної релiгiйностi в Українi (%)

	18 - 29 р.	30 - 39 р.	40 - 49 р.	50 - 59 р.	60 р. i старшi
Українська греко-католицька церква	25,42	15,82	16,38	16,95	25,42
Українська православна церква Київського патрiархату	24,46	18,67	13,46	13,46	29,96
Римо-католицька церква	20,00	5,00	20,00	30,00	25,00
Протестанти	21,52	18,99	22,78	17,72	18,99

Як виявило опитування, високий освiтнiй рiвень негативно впливає на релiгiйнiсть, адже за освiтнiм критерiєм найвищий рiвень релiгiйностi в людей iз початковою або неповною середньою освiтою (70%), натомiсть найнижчий у людей iз вищою та незакiнченою вищою - заледве 53% . Проте, на наш погляд, не слiд виводити прямої залежностi цих двох показникiв. Найiмовiрнiше, на такому станi речей позначилася полiтика, яка велася Радянським Союзом у руслi комунiстичної iдеологiї, коли бiльшiсть людей iз вищою освiтою, як правило, мали бути комунiстами, а "комунiст" i "вiруючий" були поняттями несумiсними. Тобто релiгiйнiсть у середовищi високоосвiчених людей викорiнювалася цiлеспрямовано й через рiзного роду впливи.

Голова Союзу об'єднань євангельських християн-баптистів України Г. Комендант затверджує, зокрема, що в складі Союзу в 2001 р. було 180 діючих учителів-практиків, не вважаючи тих, хто має педагогічну освіту, але не працює за спеціальністю, і близько 1200 медичних працівників. У Союзі є також адвокати, професора, депутати Верховної Ради [70; 306-308]

Рис. 23. Освiта та ставлення до релiгiї (%)

Можна також вiдстежити залежнiсть (хоча й не дуже чiтко виражену) мiж рiвнем релiгiйностi та матерiальними станом респондентiв. Данi двовимiрного аналiзу показують, що релiгiйнiсть у середовищах iз крайнiми показниками матерiального стану ("дуже низький" i "високий") є дещо вищою (67-68%) вiд решти майнових категорiй респондентiв.Із цього можна зробити попереднiй висновок про те, що люди думають про вище начало, а просять про допомогу, коли їм дуже погано в житті,або коли їм вже досить комфортно.

Рис. 24. Релiгiйнiсть i матерiальний стан (%)

Релiгiйнiсть досить чiтко корелюється також iз родом занять (рис. 24). Данi двовимiрного аналiзу в цьому зрiзi, до речi, пiдтверджують уже наведенi вище результати та зробленi висновки. Зокрема, результати вказують на те, що найбiльше вiруючих серед керiвникiв (74%), тобто тих, хто впевнено почуває себе в життi. Так само високий рiвень релiгiйностi в середовищi iнвалiдiв та пенсiонерiв - 72,5%. Цю категорiю можна спiввiднести з такими категорiями з високим рiвнем релiгiйностi, як: 1) люди з низьким матерiальним станом; 2) люди старшого вiку. На третьому мiсцi за рiвнем релiгiйностi вiдповiдно до роду занять розташувалася така категорiя, як безробiтнi й домогосподарки (63%), серед яких за статевою ознакою переважають жiнки, якi характеризуються значно вищою релiгiйнiстю, нiж чоловiки, про що говорилося вище.

Рис.25. Релiгiйнiсть i рiд занять (%)

Релiгiйнiсть i політичні преференції

Ще один цiкавий напрям з'ясування природи релiгiйностi рiзних груп респондентiв стосувався визначення їхнiх полiтичних преференцiй. Так, на основi зіставлення конфесійної приналежності та ставлення до демократiї (табл. 3) можна дійти висновку, що найбiльш демократично налаштованими є вiруючi УГКЦ, серед яких перехiд до демократiї вважають необхiдним 44,6% респондентiв та вiруючi РКЦ (35%). Натомiсть найменш "демократи,чними" виявилися респонденти, що репрезентують УПЦ МП, серед них лише трохи менше 18% вважають перехiд до демократiї необхiдним.

Демократичні перетворення в державі дали можливість протестантам почувати себе вільними людьми, тому серед них досить високий рівень людей, (41%), які визнають необхідність демократії.

Станом на 01.01.2004р. згідно з даними державного комітету у справах релігій в Україні діють 27231 християнська релігійна організація, різних конфесій, течій та напрямів . Аналіз динаміки зростання кількості церковно-релігійних інституцій та розширення віросповідного спектру релігійного середовища протягом 2000-2004рр. свідчить про те, що після піку розбудови інституційної релігійної мережі (1988-1990рр.) динаміка зростання набула усталеного характеру і складає зараз близько 10% на рік; так, за підсумками 2004р., кількість релігійних організацій, порівняно з попереднім роком, зросла на 8,5%.

Розподіл церковно-релігійних організацій за конфесійною ознакою свідчить про домінування в Україні православ'я, до якого належать 14935 організацій, або 52,2% їх загальної кількості. Діють три чисельні православні Церкви (Українська Православна Церква, Українська Православна Церква - Київський патріархат, Українська Автокефальна Православна Церква), та 11 невеликих угруповань, що сповідують окремі версії православного вчення.

Рис. 25. Порівняльний аспект інституційної мережі

Порівняльний аналіз динаміки зростання кількості релігійних громад виявляє стійку тенденцію до переважаючого, порівняно з православними, темпу зростання протестантських, а також неорелігійних рухів, (зокрема — харизматичного напряму).

Конфесійний зріз

Як зазначалося вище, зараз в Україні діють релігійні організації 120 конфесій, течій і напрямів. Найбільш численні мережі громад мають, традиційні для України конфесії. Домінуючі позиції у церковно-релігійному житті країни продовжує зберігати православ'я.

Водночас, протягом останнього десятиріччя в Україні з'явилися нові конфесії, течії і напрями — як історично притаманні іншим країнам (наприклад, Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормони)), так і новітні релігійні рухи (НРР; неорелігії).

Українська Православна Церква (УПЦ), станом на 01.01.2004., налічує: 9 963; громади — або 73,2% усіх православних громад України, 36 єпархіальних управлінь; 151 монастирі; 15 духовних навчальних; 74 друковані періодичні видання; 3746 недільні школи. Чисельність священнослужителів — 8620 осіб.

Українська Православна Церква - Київський Патріархат (УПЦ-КП). На початок 01.01.2004р. інституційна мережа УПЦ-КП налічує: 3 395 громад, 34 монастирів; 16 духовних навчальних закладів; 1086 недільні школи; 25 друкованих періодичних видань. Чисельність священнослужителів 2588 особи.

Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ). Інституційна мережа УАПЦ налічує: 1156 громад; 5 монастирів; 7 духовних навчальних закладів; 325 недільні школи; 7 друкованих періодичних видань. Чисельність священнослужителів складає 685 особи.

Протестантизм

Станом на 01.01.2004р в Україні частка протестантських громад складає 29,7% загальної кількості релігійних громад України. Інституційна мережа протестантизму розвивається динамічно.

Інституційна мережа протестантських громад налічує: 8093 громад; 183 місії; 86 духовних навчальних закладів; 4408 слухачів; 5994 заочники; 4284 недільні школи; 117 друкованих періодичних видань. Чисельність священнослужителів складає 10778 особи; .

Рис. 26 Кількість протестантських громад в Україні станом на 01.01.2004р.

В одній з областей України (Донецькій) протестантські громади мають кількісну перевагу — 48% загальної кількості релігійних громад; понад 40% релігійної мережі протестантські громади становлять у Запорізькій області (41,3%), Кіровоградській — 44%, Чернівецькій — 41,0%. Лише у двох областях — Івано-Франківській і Тернопільській протестантські громади складають менше 10%, в Рівненській -31,0 загальної кількості громад (карта "Розподіл громад по областях України").

Найбільшу кількість громад мають євангельські християни-баптисти — 2801; християни віри євангельської-п'ятидесятники — 2071, та адвентисти сьомого дня — 991. Ці угруповання переважно визначають традиційний протестантизм України.

На 01.01.2004р. було зареєстровано 919 громад харизматичного напряму. Зараз в Україні діють три об'єднання церков харизматичного напряму — Церква Повного Євангелія, Церква Живого Бога, Українська християнська євангельська Церква та Духовний центр "Нове покоління" християнських Церков України; існують також понад 200 незалежних громад.

Рис. 27 Регіональний зріз співвідношення громад

Рис. 28 Розподіл чисельності релігійних організацій по регіонах

Рис. 30 Розподіл чисельності релігійних організацій по регіонах (%)

Станом на 01.01.2004р., найбільше — 37,6% (10 747 одиниць) — релігійних громад діють у Західному регіоні країни; (35,3%, 10107одиниць) — у Центральному регіоні; у у Східному — 14,7% (4 207); Північному – 5% (1329); Південному - 12,4% (3 552).

Західний регіон. Західний регіон відзначається конфесійною неоднорідністю. Тут зосереджено 96,5% громад УГКЦ, але лише у Львівській та Івано-Франківській областях греко-католицизм є домінуючою за кількісними показниками конфесією — греко-католицькі громади складають у них 54,6% та 53,2%, відповідно, загальної кількості релігійних громад; у Тернопільській області майже половину мережі громад (47,3%) становлять громади УГКЦ.

У Волинській, Закарпатській і Рівненській областях пріоритетні позиції зберігає УПЦ, до якої належать, відповідно, 45,6% (519 одиниць), 35,0% (543) та 43,8% (546) загальної кількості громад. Друге місце в цих областях посідають протестантські громади — 29,4% (335); 36,5% (566); 31,1% (387), відповідно. У Чернівецькій області мають першість протестантські громади — вони становлять 43,0% (413) загальної мережі; друге місце посідає УПЦ — 37,3% (404 одиниці).

Динаміка змін релігійної мережі регіону свідчить про наявність сталої тенденції до зменшення частки православних і греко-католицьких громад на фоні незначного в абсолютних цифрах, але постійного збільшення частки громад протестантських напрямів.

Римо-католицькі громади зберігають сталий рівень присутності у регіоні: протягом цих років їх частка постійно складала 3,7%.

Південний регіон. Пріоритетні позиції в регіоні зберігає УПЦ. До її юрисдикції належать 14% релігійних громад регіону (1059 одиниць). На наступному місці —протестантських громад — 14% (1049 одиниць). На третьому місці — іслам: у регіоні зосереджені 87% мусульманських громад країни.

Присутність у регіоні УПЦ-КП та УАПЦ є обмеженою: УПЦ-КП — 7,2% (235 одиниць) загальної кількості громад в регіоні); УАПЦ — 1,8% (62). Загалом, частка православних громад у регіоні складає 58,3% (1907одиниць).

Північний регіон. Майже половину релігійних громад регіону складають громади УПЦ — (826 одиниць). Друга позиція —протестантських громад (320 одиниць) релігійної мережі.

Центральний регіон. Мережі релігійних громад регіону становлять громади УПЦ (45,8%) (4025 одиниць). Друге місце за кількістю громад належить протестантизму — громади різних протестантських напрямів становлять 28,1% (2469 одиниць) кількості регіону. Досить активно діють у регіоні громади РКЦ, що складають 5,3% (459 одиниць) загальної кількості громад.

У цілому, частка православ'я в регіоні становить 61,5% (5400 одиниць) релігійної мережі.

Східний регіон. 43,2% (1816 одиниць) мережі релігійних громад належить УПЦ. Загальна частка православ'я становить 50,7% (2132 одиниці) всього обсягу релігійних громад регіону 40,8% (1 716 одиниць) складають громади різних протестантських напрямів.

На 1 січня 2005 р. Держкомітетом України у справах релігій офіційно зафіксовано 30805 організацій понад ста різних релігійних течій, Церков, спільнот. Ця цифра включає 29 587 релігійних громад, 378 монастирів (6184 насельників), 173 духовних навчальних заклади (19 770 слухачів), 298 місій, 75 братств. Священнослужителів у різних конфесіях було 27 902 (із них 722 - іноземці). Працювало у 2004 р. при громадах 12 039 недільних шкіл, виходило друком понад 350 часописів і газет. Інтенсивно розвивається в Україні протестантизм. Загалом він нараховує 7278 релігійних організацій, в тому числі: християн-баптистів - 3051, християн віри євангельської (п'ятидесятників) - 2141, свідків Єгови - 972, адвентистів сьомого дня - 1006. Громади Реформатської Церкви є лише в Закарпатті (113). Три Лютеранські Церкви - німецька, українська і шведська - мають, відповідно, 36, 39 і одну громаду. Пресвітеріан в Україні 50 громад. Всі Протестантські Церкви мають необхідні управлінські структури, 74 навчальних закладів (понад 9400 слухачів), 4027 недільних шкіл, 171 протестантську місію, налагоджену видавничу діяльність (видають 64 газети і журнали).[162] Кількість релігійних громад в Україні в розрізі територіальної наповненості станом на 1 січня 2004р. [178]

Рис. 31 Кількість релігійних громад в Україні

Статистика станом на 1 січня 2004 року, що опублікована в журналі "Людина і світ", №1, 2004 р.

У таблиці подається кількість релігійних громад основних конфесій в областях, м. Києві та АР Крим. На мапі зображені графіки співвідношення кількості релігійних громад, статути яких зареєстровано, у тій чи іншій області. Числове значення у відсотках округлене до цілих.

Пiдсумовуючи здiйснений аналiз сучасного рiвня релiгiйностi населення, слiд вiдзначити, що соцiологiчний пiдхiд до вивчення проблеми вiдiграє велику роль у дослiдженнях сучасної релiгiйностi. Використання соцiологiчного iнструментарiю дозволяє вiдстежувати рiвень, характер, стан i динамiку релiгiйностi населення, а також взаємозв'язок мiж релiгiйними та соцiальними чинниками в життi як окремих iндивiдiв, так i соцiальних груп у сучасних умовах.

Узагальнюючи наведені дані, можна відзначити наступне:

Ø   мережа релігійних організацій в Україні має усталену динаміку розвитку, що свідчить про її достатність для задоволення релігійних потреб віруючих громадян;

Ø   регіональні відмінності розповсюдження релігійних конфесій, течій і напрямів продовжують зберігатися;

Ø   кожна з українських Церков є переважно регіональною і не має рівномірного впливу на всій території країни;

Ø   поряд з традиційними для України конфесіями, динамічно розвиваються нові та новітні релігійні напрями, окремі з яких демонструють вищі, порівняно з традиційними Церквами, темпи розбудови своєї інституційної мережі.

Ø   освiта (у людей iз початковою та неповною середньою освiтою рiвень релiгiйностi вищий, нiж у людей iз вищою освiтою - майже 70% проти 53%);

Ø   матерiальний стан (рiвень релiгiйностi людей iз "крайнiми" показниками матерiального стану - "дуже низький" i "високий" - є дещо вищим вiд решти майнових категорiй людей);

Ø   рiд занять (найвищий рiвень релiгiйностi тут знову серед "крайнiх" категорiй, зокрема керiвникiв, тобто тих, хто впевнено почуває себе в життi, а також серед iнвалiдiв i пенсiонерiв, якi звертаються до Бога за розрадою та по допомогу).

Розглядаючи соціально-демографічну структуру Українського протестантизму, можна, відмітити, що в більшості своїй він є міським конфесійним об’єднанням. Більше половини українських євангельських християн-баптистів, прибічників бувшої Ради церков ЄХБ, велика кількість п’ятидесятників живуть в містах. Виключення складають свідки Єгови, більшість яких живуть в селах Західної України.

Соціологічні дослідження, які проводилися на початку нового тисячоліття серед молодих протестантів Волинської, Закарпатської, Дніпропетровської, Чернівецької областях та м. Києві, засвідчують про підтримку політики і прагнення вирватись із нав’язаної протестантам зовнішніми обставинами своєрідної соціальної капсулізації.

Висновки

Розв`язуючи поставлені в дипломній роботі завдання щодо з’ясування питання про особливості пристосування протестантських громад до українських умов в період незалежності України були зроблені такі висновки, які виносяться на захист:

Радикальні політичні зміни в колишньому СРСР, утворення нової держави України дали змогу протестантам відкрито здійснювати релігійну та позарелігійну практику. Сьогодні перехід більшості протестантських течій у церковний статус зносу пожвавився. Це, зокрема, виявляється у структурних змінах, в явищі інституціоналізації, що відображає просування релігійної спільноти до стійкості, стабільності, створення формалізованої структури, розгалуженої організації. За кількістю прихильників протестантизм сьогодні поступається тільки православ'ю, в західних областях — і греко-католицизму. На сьогодні кількість протестантських громад становить 25% усіх релігійних громад України. Зростає їх активність у різних видах діяльності: філантропічній, місійній, просвітницькій, виховній. Центр активності громад переноситься до міст, відбиваючи загальну тенденцію урбанізації. За даними соціологічного опитування на початок 2003 року, проведеного Українським фондом "Громадська думка", в Україні офіційно функціонувало 6827 протестантських організацій; протестантами було створено 43% (65) духовних навчальних закладів країни і близько 35% всіх недільних шкіл. 39,4% загальної кількості протестантських громад належить до євангельських християн-баптистів (переважно це громади українського об’єднання ЄХБ - 2272); 27,4% - до п'ятидесятницьких течій, найбільшим з-поміж яких є Союз ХВЄ України – 1367 грамад; 13% - до свідків Єгови; 14% - до Уніонної конференції АСД. Всі інші протестантські громади (реформати Закарпаття, методисти німецькі) українські і шведські лютерани, пресвітеріани та ін.) разом складають 6,2% загальної кількості протестантських громад. Найбільш насиченими протестантськими спільнотами в Україні Волинські і Північні області (відповідно 11 і 15 % із всіх протестантських громад країни, Поділля і Степ - по 9%. Крім того зростає чисельність громад "нового протестантизму". На даний час в Україні функціонує понад 150 осередків Церкви Повного Евангелія, 67 громад інших харизматичних течій.

Підводячи підсумки про динаміку і тенденції розвитку сучасного протестантизму в Україні можна зробити висновок: відмова від опозиційності й самоізоляції, легалізація громад, процес їхнього укрупнення, формалізація внутрішніх зв'язків, інституціоналізація, а також урахування багатьма лідерами об'єктивних суспільних реалій — все це складові сучасного етапу еволюції протестантизму в Україні.

Сьогодні в оновленій Україні, яка здобула незалежність відбуваєься активний процес формування громадянського суспільства і розбудови демократичної соціально-орієнтованої держави. Велике значення має і Церква в розрізі її відносин із суспільством і державою. В цьому питанні варто відмітити створення Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, як представницького міжконфесійного консультативно-дорадчого органу для об’єднання зусиль релігійних і громадських організацій, державних установ у справі реалізації соціальних і культурних проектів, актуалізації міжцерковного діалогу в Україні і поза її межами, розв’язання проблем, що виникають у державно-церковних відносинах, а також у відносинах релігійних інституцій з суспільством, участь у процесі вдосконалення чинного законодавства про свободу совісті тощо. Не стояв осторонь цього процесу і Державний комітет України у справах релігій. Дослідним шляхом було знайдено дієву модель співпраці держави і Церкви у розв’язанні цих питань. Перш за все йдеться про довготривалу співпрацю Держкомрелігій України з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій у справі всебічного вдосконалення правової бази існування Церкви та розвитку державно-церковних відносин. В цьому питанні держава може ефективніше використовувати можливості протестанських спільнот України в залучені до України західно-європейських ділових кіл, в пропаганді на зовнішній арені новопосталої держави, а також можливості власне українського протестантського підприємництва.

Корисними можуть стати спільні кроки держави і церкви до впровадження в Збройних Силах України інституту військових капеланів. Якщо у 1993 році за даними соціологічного дослідження 53% військових надавали перевагу повній ізоляції церкви від армії, то на сьогодні ситуація зазнає змін: інститут душпастирства вважається не тільки необхідним, але й неминучим для Збройних Сил України.

Процес оновлення принципів соціального Євангелія пов'язаний з усе більшим проникненням протестантських теологів у питання політики. Сьогодні ідея створення протестантської партії в Україні жваво обговорюється в нових, сформованих у 90-х роках євангельських громадах. Варто визнати — протестанти в Україні проявляють помітний інтерес до політики. І не тільки рядові віруючі, але й пастирі прагнуть брати участь у парламентській і державній діяльності. Згадаємо хоча б колишнього міністра юстиції, голову Всеукраїнського об'єднання християн-юристів, п'ятидесятника Василя Онопенка, або координатора партії "Батьківщина" баптиста Олександра Турчинова, скликання 1998-2000 рр., або народного депутата, пастора харизматичної громади Володимира Шушкевича, народного депутата ВР України Леоніда Чернівецького, члена християнсько-ліберальної партії України. Визначною подією в політичному житті християн-протестантів стало заснування Всеукраїнського об'єднання християн, яке відбулося 23 травня 1998р., керівником і координатором якого є народний депутат ВР України В.Г. Бабич.

Всеукраїнського об'єднання християн (ВОХ) - політична партія, яка будує свою діяльність на християнських принципах і цінностях. Вона утворилась як результат усвідомлення політиками, громадськими, духовними діячами необхідності активного утвердження християнських ідеалів, цінностей, основ в українському суспільстві. Головною метою партія визначила побудову в Україні християнської держави за духовною направленістю і мораллю, громадянської, демократичної, правової за своїм конституційним устроєм.

За даними соціологічного опитування, яке проводилося в квітні-травні 2004-2005рр. в м. Рівне серед респондентів протестантських громад, з цікавістю до політичного життя в країні ставиться 76% опитаних. На запитання "Яким політичним силам Ви віддаєте симпатії?" - респонденти дали такі відповіді: 46% - національно-демократичним, 12% - провладним, 8 – лівим, 34% - взагалі не цікавляться. Про готовність взяти участь у виборах висловилась переважна більшість опитаних, це – 66%, не визначились – 15%, відмовились від участі у виборах – 19%. Слід зазначити, що більшість респондентів вважають не доцільним участь у роботі громадсько-політичних організацій та громадських об`єднань та політичних партій. Вони становлять 64% від усіх опитаних. Важливість функціонування української мови її розвиток і культивування усуспільстві виділила більшість респондентів. Опитувані висловились за підтримку служби в армії за умови якщо вона буде на професійній основі з наданням певних гарантій матеріального, культурного та духовного змісту: 41% - за службу в лавах збройний сил України, 28% - за альтернативну службу, 21% - не визначились, 10% - проти військової служби.

Обговорюючи тему українського протестантизму в контексті сучасних політичних процесів, необхідно уточнити один момент, а саме те, що діяльність релігійних конфесій відбувається у визначеному політичному просторі, і це не може не зацікавити певне коло політичних діячів, що, у свою чергу, використовують авторитет релігії, духовенства, а точніше вплив їхній на громадську думку.

Вплив християнської Церкви на владу може з успіхом бути опосередкований діяльністю мирян, керованих Церквою не адміністративно, а доктринально, через вироблену нею соціальну доктрину. Але це потребує як і високої компетентності в душпастирюванні політиків, так і належної культури стосунків політиків із Церквою, вибудови здорової субординації та ієрархії цінностей.

Підводячи підсумок питанню щодо участі протестантських громад у церковному житті України можна сказати, що політична позиція протестантських церков залишається дуже обережною. Основна маса віруючих все ще негативно сприймає активне звернення до політики, маючи у своєму арсеналі протилежну систему аргументів. На тлі тенденції політизації, що виявляється у деяких інших християнських церквах, орієнтація більшості протестантських осередків на політичний нейтралітет, як висхідний ідеал християнської етики (Богу-Богове, кесарю – кесареве) виглядає досить зваженою.

Соціально-демографічні зміни у протестантському середовищі, його орієнтація на мирські аспекти буття зумовлюють посилення суспільної діяльності віруючих.

Програма соціального служіння для більшості протестантських церков, діючих в Україні, — це, по-перше, підтвердження актуальності Лютерового вчення про "добрі діла". Віруючі його розглядають як свідчення осмисленості свого земного і снування, пошуків найефективніших засобів практичної реалізації християнських заповідей. Програма, по-друге, передбачає й своєрідне : надолуження протестантськими громадами України свого ще досі не реалізованого суспільно-етичного потенціалу. Центральне місце у програмі соціального служіння посідає філантропія — чи не найтрадиційніша ланка поза-культової практики у протестантизмі. Йдеться, насамперед, про опікування дитячими будинками, лікарнями, будинками для літніх людей, дітьми Чорнобилята влаштування їхнього лікування в Україні та за кордоном, лікування сиріт та дітей з малозабезпечених родин, відкриття безкоштовних їдалень.

Окрему ділянку становить робота серед злочинців і наркоманів. У більшості колоній України працюють групи протестантських проповідників, наставників, членів товариств милосердя. У деяких місцевостях створено постійні пункти морально-виховної роботи серед в'язнів, наприклад, у дитячій виправній колонії у м. Прилуки Чернігівської обл., або в колонії посиленого режиму в м. Сокалі Львівської області. Закономірним підсумком такої роботи є утворення нових церков, що мають соціальне бачення, здатні чинити духовний вплив на світ, готові до розвитку міжцерковних відносин і створення об’єднань, керованих пресвітерськими радами. Одна з таких громад Міжнародна громадська благодійна християнська організація "Надія – людям", яка тісно співпрацює з Асоціацією євангельських християн України (АМЦЄХУ), надаючи всебічну підтримку церквам в здійсненні соціальних проектів. Вагома робота проводиться протестантськими громадами по вихованню дітей-сиріт, та дітей, батьків яких позбавлено батьківських прав.

Окремі віруючі за підтримки закордонних місій та у тісній співпраці з Всеукраїнським християнським сирітським фондом "Струмок" м. Києва створюють дитячі будинки сімейного типу. Серед таких варто відмітити сім’ю Любові Нестерук і їх "Ноєв ковчег", подружжя Новосадів, сім’ї Лебедів та Зарічнюків з міста Рівне, дитячий будинок сімейного типу "Вулик" під керівництвом Ольги Збирун, де сьогодні проживають 20 дітей-сиріт підліткового віку з різних дитячих сирітських будинків країни. Ці заклади тісно співпрацюють з міською опікунською радою у справах неповнолітніх.

Соціально значущу роботу проводять серед алко- та наркозалежних церкви харизматичного напрямку. При таких церквах відкриваються реабілітаційні центри, безкоштовні благодійні їдальні, працюють телефони довіри, служіння для людей з фізичними вадами, для безпритульних.

Соціально-значущим аспектом діяльності протестантських церков в Україні, є те, що вони в даний період виявились здатними задовольняти ряд актуальних потреб людей, насамперед, на особистісному рівні, реалізуючи такі важливі функції релігії, як світоглядна, комунікативна та компенсаторна. Протестантська громада виступає окремим соціально-релігійним середовищем, в якому відбувається формування світогляду віруючого.

Неабияку роль у зміцненні позицій сучасного протестантизму відіграє поступове зростання пропагандистської та місіонерської активності конфесії. За даними Держкомрелігії України за останніх 6 років протестантські церкви створили 95% усіх зареєстрованих в Україні релігійних місій, діяльність яких спрямована на релігійне пробудження в країні, передусім серед молодого населення. Місіонерство, форми і методи якого у протестантизмі завжди були різноманітними і витонченими, за умов відсутності релігійних утисків стає особливо ефективним. Сьогодні — це найрезультативніший, після сімейного виховання, засіб поповнення релігійних громад. У неопротестантському середовищі через місіонерство відбувається прихід майже третьої частини прозелітів.

Виняткова увага приділяється протестантами підготовці власних кадрів, релігійному навчанню дітей. У Київській, Львівській і Ровенській філіях Українського заочного Біблійного інституту навчається біля 300 чоловік, у Союзі ХВЕ України діє понад 400 недільних шкіл. Ще більш масштабними представляються програми розвитку духовного утворення, здійснювані при адекватній допомозі закордонних п’ятидесятницьких центрів. Такі інститути засновані у м. Чернівці, Вінниця, Черкаси, Миколаїв та ін. За біблійною програмою розширеного навчання українські місіонери працюють в містах Росії, Білорусії, Вірменії, Приморському краї.

За даними соціологічного опитування респондентів 2004-2005рр. в м. Рівне на запитання "За яких обставин Ви вперше відвідали церкву?" – більшість – 57% - запросили родичі чи знайомі. Питання "Чи намагаєтесь залучати людей до церкви?" – отримало резонансні відповіді: 42,4% - роблять це іноді, 32% - доволі часто, 19% - активно і постійно, 6,3% - дуже рідко, 0,3% - не намагаються. Серед причин, які приваблюють до церкви такі: можливість спілкування з Богом - 85%, спілкування з віруючими - 63,5%, можливість отримати душевний спокій - 37,7%, пізнання вищої Божої істини, 10,7% - особисте самовдосконалення.

Цікавим на наш погляд є питання про участь іноземних місіонерів у релігійному житті країни. Так, якщо протягом 1996 року Україну відвідало близько 3000 тис. представників закордонних релігійних центрів, то починаючи з 1999 року, їхня загальна чисельність що року сягає далеко за 10 тис. осіб. Соціологічні дослідження свідчать швидше про байдуже, ніж вороже ставлення до закордонних місій. Зокрема, згідно з дослідженнями, здійсненими 1997 року в Києві, думку про те, що "закордонні конфесії треба заборонити" - поділяють лише 17,6% респондентів, а 38,5% стверджують, що їм байдуже, діють, вони чи ні, 36,5% - не могли відповісти на запитання. На сьогодні суспільна думка стосовно місіонерської активності іноземців, ще по переду. Слід відзначити, що. по-перше: сприйняття, українцями євангелізаційних впливів більш-менш толерантне (в країні не було варварських акцій, як у деяких пострадянських країнах, також не було і обмежень та заборон на урядовому рівні). А по-друге: у свідомості ієрархів та служителів історичних церков все більше переважає розуміння того, що піднесення власної духовної традиції неможливе шляхом приниження традицій чужої.

Підводячи підсумок вище сказаного потрібно сказати, що місіонерська діяльність водночас сприяє піднесенню рівня общинно-релігійної активності віруючих, активізації внутрішнього життя у самому протестантизмі. Міцна дисципліна, виразність релігійної домінанти у свідомості та поведінці більшості членів громад, що спричиняє їхню виняткову активність, робить протестантизм попри невелику питому вагу дуже помітним чинником релігійного життя України.

Криза сучасної української держави засвідчує, що побудова громадянського суспільства неможлива без духовно-морального відродження України, як фундаментальної підстави стабільності, громадянської злагоди і процвітання. Масове поширення таких аморальних та антисуспільних явищ, як обман, корупція, проституція, наркоманія, розпад сім’ї не тільки створюють негативний образ України в очах міжнародної спільноти але й виявляють всю немічність держави, в якій християнські та загальнолюдські цінності не стали особистим вибором для більшості громадян. Питання релігійної освіти та виховання потрібно розглядати в контексті того факту, що Україна – європейська держава, де християнські корені сягають початків її державності, освіти, культури – всіх без винятку, сторін суспільного буття.

Дуже важливо, щоб люди, які знайомлять дітей з біблійними істинами самі були відродженими християнами, мали ґрунтовну педагогічну і теологічну підготовку. Тому МГБХО "Надія-Людям" м. Рівне бачить своє завдання в тому, щоб всебічно сприяти впровадженню предмета "Християнська етика" в усі школи України, допомагати вчителям християнської етики методичними матеріалами, налагоджувати контакти з батьками, безпосередньо працювати з учнями в позаурочний час. Досвід роботи в Рівненській області переймають педагоги Черкащини, Київщини, Харківщини, Дніпропетровщини та інших регіонів країни.

Позитивно ставиться сучасна протестантська церква до культурного життя країни. Протестантські церкви позитивно ставляться до тих сфер культури, що розвивались у контексті християнських традицій і сьогодні орієнтуються на їх відновлення (література, музика, архітектура). Сучасну секулярну маскультуру протестанти сприймають стриманіше. Однак деякі форми молодіжної (насамперед музичної) культури проникають у життя громад. У багатьох з них створено вокально-інструментальні ансамблі, які виступають не лише у релігійному але й в світському середовищі, беруть участь у молодіжних музичних фестивалях.

Протестантизм не стоїть осторонь і національних проблем, якими живе сьогодні Україна. Протестантське середовище активно використовує національні обрядові традиції під час молитовних зібрань, релігійних свят, спостерігається відновлення української традиції в проповідництві та общинному житті. Релігійна література, що до недавна була тільки російськомовною поступово стала україномовною.

Особливо помітно активізується діяльність осередків, спрямована на відтворення історичного минулого України, яка розглядається як складова загальної історії українського народу, а власне протестантизм – як невідємний елемент його культури і суспільного життя.

Помітним є звернення протестантизму до євангельських тенденцій у поглядах та діяльності багатьох діячів української культури – Г. Сковороди, П. Куліша, М. Костомарова, Т. Шевченка. Серед провісників українського протестантизму названі також Г. Квітка-Основяненко, І. Франко, М. Павлик, М. Максимович, М. Шашкевич, О. Конинський та ін.

Цікавим на наш погляд є відношення протестантів до традицій українського народу. Для віруючих євангельського спрямування тільки 66 канонічних книг Біблії можуть визначатись як богонатхенні Писання. Решта книг, усні передання, постанови – другорядні і можуть бути лише корисними для читання, якщо вони не суперечать Біблії. Традиції, що приводять людей до "народження з гори" та особистого спілкування з Богом повинні стати взірцем для наслідування.

Вартим уваги є ставлення протестантів до святкування традиційних християнських свят за "новим" стилем - Григоріанським літочисленням (Пасха, Різдво, Трійця, Вознесіння).

Загалом поліконфесійність та урізноманітнення релігійних процесів, до яких у значній мірі спричинився протестантизм, збагачує сучасну національну культуру і разом з тим дозволяє виробити приоритетні загальнолюдські цінності віротерпимості, толерантності, свободи віровизнання, які необхідні для формування громадянського суспільства в Україні.

Підводячи підсумок вище сказаному можна сказати, що за період незалежності України протестантизм істотно змінив своє обличчя. Головні напрямки змін: послідовна інституціоналізація; подальша розмаїтість деномінаційної палітри; підвищення соціального статусу; активне включення в самий широкий спектр суспільно-політичних, культурно-освітніх, економічних процесах; досягнення усе більш помітного місця на релігійній карті Україні. Особливості пристосування протестантських громад до українських умов в значній мірі позначаються на змінах, що переживає сьогодні країна. Отже, подальший розвиток українських протестантських церков за майбутнім.

Дану магістерську роботу можна використати при викладанні релігієзнавства, в освітніх закладах, а також в таких галузях науки, як соціологія, політологія, історія релігій, культурологія та інших.

Список використаної літератури та джерел

1 Адвентисти сьомого дня в Україні. – К;1996. – 105с.

2 Анастасіос Яннулатос. Східне православ’я і права людини // Релігійна свобода і права людини: Богословські аспекти. У 2 т. Т.1. – Львів: Свічадо, 2000. – 452 с.

3 Бабій М. Державна політика щодо свободи совісті й релігії: сутність і практика// Людина і світ. - №3(522). - Березень, 2004. - 62 с.

4 Бедрач О. Церква, суспільство, держава: їх взаємовідносини на сучасному етапі. – Матеріали міжнародної молодіжної науково практичної конференції 15-16.03.2001р..- К., 2001. – 205 с.

5 Бікман В. НСJВ "Світове Радіо" в Україні// Євангельська нива. – 1999. -№1.- 50 с.

6 Бойко Л. Капеланство в Збройних Силах України//Євангельська нива., - 1997. -№2. – 50 с.

7 Бондаренко В.Д., Єленський В.Є., Журавський В.С. Релігійне життя в Україні: стан, проблеми, шляхи оптимізації.- К.-1996. – 204 с.

8 Борейко Л. Проблеми взаємовідносин церкви і держави. -Християнство на межі тисячоліть.- К., 2001. – 210 с.

9 Бородинська Л.. Християнська місія Спадщина" // Свічник. 2005. - №1(27)-18.- 28 с.

10 Бунечко И, Пхиденко С. Социологические исследования проблем социальной активности молодых верующих протестанских течений в современных условиях // Верующие в условиях перестройки. – М; 1989.- 258 с.

11 В.Стретович Времена изменились, но изменились ли мы? \ журнал "Реалис" весна-лето 2003 кол.стр.-48с.

12 Вакуленко Г. Скорбящие ангелы. //Християнство №2 2002 – 66 c.

13 Вестник Союза ХВЕ. 1991. №1. С.19; Ознаки часу. 1995; Християнське життя. 1995. №7-8.

14 Всеукраїнський Союз об’єднань євангельських християн-баптистів. – К., 2000. - 48 с.

15 Головащенко С. Історія християнства: Курс лекцій. – К., 1999.- 350 с.

16 Гончаров К. Її величність Традиція// Євангельська нива. – 2002р. №1. 50 с.

17 Горбач К. Благословення в терпінні. Баптисти на Україні // Сучасність – 1986. - №1. – 37 с.

18 Гордеев Г.И. О духовно-церковном оформлении мест лишения свободы // Материалы международной научно-практической духовно светской конференции "Еще возможно, будьте в мире со всеми…" . – Том 1. – Запорожье, 1997. 304 с.

19 Гузик М. Християнська етика в школі// Євангельська нива. – 2001. -№3 – 50 с.

20 Доброєр О. Католицька Церква в Україні. Статистика, аналізи, коментарі. – К., 2001. – 159 с.

21 Долматова Ю. "Київ-25/ Євангельська нива. 2004. - №1.- 50 с.

22 Долматова Ю. Україна - стартова площадка місіонерства// Євангельська нива. 2005. - №1.- С.42-43. 50 с.

23 Домашковець В. Український баптиський рух.- К.,1989. – 358 с.

24 Донецкий Христианский Университет… // Христианство -2003 -№1 – 66 с.

25 Духовченко Я. ... Приходьте з відкритим серцем // Людина і світ. – 1993. -№1 . – 62 с.

26 Единство выбора. // Христианская надежда. -2004.-№10.-с. 2.

27 Ефетов А, Отпустить измученых на свободу. //Християнство №5 2002- .66 с.

28 Євангельський голос // 1994. - Ч.1.- 35 с.

29 Єленський В.Є. Релігія, церква і суспільство в Україні: початок 2002-го, // Людина і світ. - березень 2002.- 62 с.

30 Єленський В.Є., Перебенесюк В.П. Релігія. Церква. Молодь. К., 1996.- 54 с.

31 Життя братерства мовою цифр // Євангельська нива. – 1998. – №1. – 36 с.

32 Життя братства мовою цифр // Євангельська нива. – 1998. - №2. – 36 с.

33 Жуковський В. Духовно-моральне-виховання молодого покоління в Україні. // Християнство на межі тисячоліть (матеріали міжнародної молодіжної науково-практичної конференції 15-16.03.2001р.- К. 2001. – 194 с.

34 Закон України "Про благодійництво та благодійні організації" // Юридичний вісник України. - 1997. - №43 (121).

35 Звітна доповідь на 22-му З’їзді Євангельських Християн Баптистів України // Християнське життя. – 1994. - лютий – березень. – С.24.

36 Звернення представників церков до Л. Кучми щодо фальсифікацій...// Людина і світ.2004.-№12. 62 с.

37 Звітна конференція Всеукраїнського Союзу Християн Віри Євангельської // Голос надії. №4. – Квітень 1999 р. - 21 с.

38 Ільюк М. "Що таке ВІІ" // Свічник. 2000. - №4-18.- 39 с.

39 Історія та культура // Євангельська нива. 2003. - №4.- 50с

40 Історія релігій в Україні. Релігія і церква років незалежності України / За ред. Б. Колодного Т. 10. – К; 2003. – 612 с.

41 Калашник П. Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій, її місце і роль в розвитку державно-церковних відносин. Актуальні проблеми державно-церковних відносин в Україні.- К., 2001. – 190 с.

42 Ковальчук А. Що може врятувати світ? // Євангельська нива. 1999. №1-. 50 с.

43 Колодний А., проф. Дорогий читачу!// Релігійна панорама. Інформаційно-аналітичний журнал. - 2004. - № 8-9. – 80 с.

44 Концепція державно-конфесійних відносин// Національна безпека і оборона. -2004.-№3.-С. 3-10

45 Королюк Ю Форум християнської спадщини, історії та культури // Євангельська нива. 2003. - №4.- 50с

46 Коханчук Р.М. Душпастирська опіка військовослужбовців в арміях зарубіжних країн. – К., 2000. – 92 с.

47 Лещук Церков и политика... 90 с.

48 Львiвщина на порозi ХХІ ст.: Соцiальний портрет / За ред. С.А. Давимуки, А.Ф. Колодiй, Ю.А. Кужелюка, В.М. Подгорнова, Н.Й. Черниш. - Львiв, 2001.-164 с.

49 Любащенко В. Протестантизм в Україні: творення стереотипів триває // Незалежний культорологічний часопис "І". - №22. - 2001. 48 с.

50 Любащенко Л. Історія протестантизму в Україні.-К., 1996.- 424 с.

51 Мартін Шупак. Церква і права людини: католицькі й протестантські погляди, відображені у церковних документах // Релігійна свобода і права людини: Богословські аспекти. У 2 т. Т.1. – Львів: Свічадо, 2000. –– 452 с.

52 Матеріали конкретно-соціологічних досліджень Інституту філософії НАН України ТТ.. 145/88; 147/88; 148/88.

53 Мельник В.И. Малые конфессиональные объединения в Украине: на пути к церковности // Философская и социологическая мысль. – 1992. - №8. – С. 81.

54 Мир с Богом. Б.М.Г.- 1997. – 240 с.

55 Місіонерське суспільство 'Світло Євангелія'. Інформаційний бюлетень. – Рівне, 1990. – № 2.

56 Міщенко М. Яка ж ідеологія нам потрібна? // Сучасність. 1992. №3.

57 Мозговой С., Данилов Н. Роль института военных священников в зарубежных армиях // Зарубежное военное обозрение. – 1997. - №3.

58 Назаркіна О. Соціальне обличчя протестантських общин України на межі тисячоліть//Людина і світ.2001.-№11-12. 62 с.

59 Настольная книга пресвитера // М.- 1987.- В.2.- 210 с.

60 Недавня О. Духовний феномен помаранчевої революції: уроки церков? уроки церквам? /науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. – Чернівці: Рута, 2005. – Вип. 240-241. Філософія. – 240 с.

61 Нестерук В. Біі: не студенти йдуть... // Євангельська нива. 2003. - №1.- 50с.

62 Никодим (Руснак), митрополит. Возможные факультативные формы возрождения войскового священства разных конфессий // Материали международной научно-практической духовно светской конференции "Еще возможно, будьте в мире со всеми…" . – Т. 2. – Запорожье, 1997. 286 с.

63 Новиченко М.Р. Виступ// Матеріали християнської міжконфесійної зустрічі "Будьте ж милосердні, які і Отець ваш милосердний." – К., 1998. –21с.

64 Общенациональная молитва. // Христианская надежда. - 2004. - № 10. - с. 1.

65 Оржевський П. О старом и новом стилях// Євангельська нива.-№1.-1999.-С.39.

66 Павлюк П. Християнин і суспільство. - Євангельська нива., 1997. - №4. – 50 с.

67 Післямова // Свічник. - №1.(21) 2002. – 35 с.

68 Права людини в Україні. - Вип. 13. -К.-Х, 1995.

69 Правові основи свободи совісті і релігії та релігійних організацій // Упорядник Бабій М.Ю.-К., 2002.- 150 с.

70 Проблеми треба не ховати, а розв'язувати... // Людина і світ. – 2001. – №5. - 62

71 Программа Всеукраїнського об'єднання християн. 26 лютого 1998 р., К., 1999. 46 с.

72 Прозелітизм, місіонерство та боротьба навколо ідентичності українського суспільства. За матеріалами державного комітету у справах релігії України // Християнський світ. – 2002р.- листопад №21.

73 Протестантизм в Україні — державно-церковні відносини// Віче. №2., 2003.

74 Пчелинцев А. Религия и пpава человека // Религия и права человека: Hа пути к свободе совести. Вып. ІІІ / Институт религии и права / Сост. Л.М. Воронцова, А.В. Пчелинцев, С.Б. Филатов. Под общ. Ред. С.Б. Филатова. – М.: Наука, 1996.

75 Рабінович П. Основні права людини: поняття, класифікації, тенденції. // Український часопис прав людини. – 1994. – № 1. – С. 35

76 Райчук Л. Свято християнської пісні у Крупці. // Свічник №4 -18; 2000.- С.8.

77 Релігієзнавство. (ред. М. М. Заковича) К."Вища школа" 2000. - 350 с.

78 Релігієзнавчий словник/ За ред. Б. Колодного - К., 1996. – 80 с.

79 Релігійна панорама / За ред. Б. Колодного - К., 2001 - №7 80 с.

80 Релігійна панорама / За ред. Б. Колодного - К., 2001- №12. – 80 с.

81 Релігійна панорама / За ред. Б. Колодного - К., 2001- №5. – 80 с.

82 Релігійна панорама / За ред. Б. Колодного - К., 2003. - №3 – 80 с.

83 Решетніков Ю. Питання сьогодення: вибори – 2004//Християнський світ №16 серпень 2004

84 Рогозин П. Кто же Этот. Б.М.Г.– 1996. 124 с.

85 Румянцева О. Християнство і правова держава. – Матеріали міжнародної молодіжної науково практичної конференції 15-16.03.2001р..- К., 2001. – 180 с.

86 Санніков С. Інформаційне служіння – один з головних пріоритетів Церкви у ІІІ тис. // Євангельська нива. – 2004. -№3.- 50с.

87 Сапрыкин В.А. Актуальные проблемы научно-атеистического воспитания в условиях города. – М;. - 1986.- 45 с.

88 Сенин О. Секта или церковь// Церковь остатка. – 1998 г. - №2 28 с.

89 Сергиенко Г. Вы будете мне свидетелями // Братский вестник. – 1988. - №6. – 74 с.

90 Сметанін Л. Проповідь Євангелії у в’язницях України // Євангельська нива. 1999. - №3.- 50 с.

91 Совместно трудится лучше узнавая друг друга. //Християнство №5 2002 66 с.

92 Спис О. Протестантські громади в процесі президентських виборів 2004/науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. – Чернівці: Рута, 2005. – Вип. 240-241. Філософія. – 240 с.

93 Сташук О. Християнська духовна культура. // Свічник. - №1. 2002. 35 с.

94 Стретович В. Времена изменились, но изменились ли мы?/Реалис весна-лето 2003-48с.

95 Сучасна релігійна ситуація в Україні: стан, тенденції, прогнози. К., 1994. Ч. 2. -218 с.

96 Сучасне релігійне сектантство: динаміка процеси тенденції. – К., 1990. – 182 с.

97 Східно-Українська теологічна семінарія// Євангельська нива. – 2004. -№2.- 50с.

98 Сьомін С. З чужими ідеалами і ворожими намірами// Пі Час. - 2002. - №2. – 50 с.

99 Табацька К. Благодаря Господу Богу я не боюсь… // Общество №22. 2004.- 11 с.

100 Филипович Л. О. Поширення нових релігій в Україні. // Вісник НАН України, 1998., -№5-6. – 240с.

101 Христенко Т. З любов’ю до Бога…// Євангельська нива. – 2004. -№3.- 50с.

102 Христианский гуманитарно-экономикомический уныверситет// Зов веры. –1999. №4(6). 35с.

103 Християнське виховання і освіта: розділення чи гармонія//.// "Освіта" 10-17 квітня 2002р. С.12

104 Цеханская К.В. Россия: тенденции религиозности в ХХ веке: Некоторые статистические данные // Исторический вестник. - 2000. - № 5. – 50 с.

105 Ч. 2. ст. 64 Конституції України // Відомості Верховної Ради України – 1996, N 30. – 300 с.

106 Ч. 4 ст. 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991, N 25. – 300 с.

107 Черновецький Л. Не веришь в Бога – тебе... // Правда Лівобережжя". –лип. 2004 №7

108 Черновецький Л. Передвиборна програма //Маю право. - 2004. - № 1.

109 Шапоша В. Раздели с голодним хлеб твой// Камень Краегольний. 2004. №8.

110 Шумра Л. Проблема наукового пізнання духовного світу.// "Освіта" 10-17 квітня 2002р. 42 с.

111 3 Конституції України // Відомості Верховної Ради України – 1996, N 30. – 300 с.

112 Асоциация "Новомедиа": взгляд вблизи // Камень Краеугольный. 2005. №2.

113 В Украине будут защищать все церкви // Камень Краеугольный. 2005. №7. (28)

114 Відомості Верховної Ради України. – 1991, N 25. –310 с.

115 Військовослужбовці перебувають під захистом...(Відомості Верховної Ради України. – 1999, N 22-23, – 194 с.

116 Вовк Р. Всем народным депутатам мы подарили по Библии // Камень Краеугольный. 2004. №12. С.4.

117 Всеукраїнський Союз об’єднань євангельських християн-баптистів. – К., 2000. – С.48.

118 Гаврилюк А. Мы не участвуем в работе……//Камень краеугольный. . 2004. №10.

119 Глава службы безопасности…//Камень краеугольный. 2005. №3.

120 Гладышко С. Вести ангельской внемли // Зов Веры №1 (27), 2001г.

121 Долматова Ю. "Київ-25/ Євангельська нива. 2004. - №1.- С.40-41. 50с.

122 Ефетов А, Отпустить измученых на свободу. //Християнство №5 2002- 66 с.

123 Заєць О., Решетніков Ю. Хто є хто у релігійному співтоваристві України // Камень Краеугольный. 2004. №4 (25)

124 Замятин С. Кузница распострани место шатра твоего // Камень краеугольный. №3 (12) март, 2004г.

125 Звернення християн-учених до Президента, Голови Верховної Ради, Голови держкомрелігій та депутатів Верховної Ради України. //Віче. - 2002. - № 6.

126 Звітна доповідь на 22-му З’їзді Євангельських Християн Баптистів України // Християнське життя. – 1994. - лютий – березень. – 29 с.

127 Звітна конференція Всеукраїнського Союзу Християн Віри Євангельської // Голос надії. №4. – Квітень 1999 р. - 21 с.

128 Звітна конференція Всеукраїнського Союзу Християн Віри Євангельської // Голос надії. №5 – Травень 1999 р.- 24 с.

129 Информационный бюллетень "ВЕЕ – Украина". – 2001. - №2. – 38 с.

130 Інформаційний бюлетень Міжнародної асоціації християнських шкіл (МАХШ). "Откройте им Божий мир во всей его полноте" С.3,5; 15с.

131 Інформаційний бюлетень"Всеукраїнський союз євангельських християн баптистів"//К. -2002. – 14 с.

132 Киевский христианский университет// Зов Веры №1 (27), 2001г.

133 Котенко И, Химич В. Ученичество с оружиєм в руках//Христианство., - 2002. -№6. - С.31. стор. 66

134 Крупа Н.. "Наша цель – нести благую весть .." // Зов Веры 2001. №1. (27) С.2. 8с.

135 Кулигіна О. "Щоб вирішити проблему безпритульних дітей..."// Камень Краегольний. 2005. №7.

136 Кухарчук Р. "Мы будем помагать государству осуществлять его социальную политику"// Камень Краегольний. 2004. №6.

137 Кухарчук Р. "Единство. Пробуждение. Благословение."… // Камень Краеугольный. 2004. №3. (24)

138 Кухарчук Р. "Шаг в будущее" // Камень краеугольный. . 2004. №8.

139 Місіонерське суспільство 'Світло Євангелія'. Інформаційний бюлетень. – Рівне, 1990. – № 2.

140 Настольний календаль Церви Христиан Адвентистов седьмого дня на 1982. – М;82. – С. 32.

141 Онопенко В. "Украина тогда встанет на ноги, когда опустится перед Господом Богом на колени" // Камень Краегольний. 2004. №4.

142 Открытие центра духовно-естетического воспитания // Зов Веры 2000. №6. (20)

143 Полторы тысячи человек пять дней постились и молились за выборе в Украине. //Камень краеугольный. - 2004. - № 8.

144 Полторы тысячи человек пять дней постились и молились за выборе в Украине. //Камень краеугольный. - 2004. - № 8.

145 Пузь Е. "Реабилиационому центру..."// Камень Краегольний. 2005. №10.

146 Решетніков Ю. Питання сьогодення: вибори – 2004//Християнський світ №16 серпень 2004 .

147 Самойленко А. Живая вода в херсонской степи // Камень краеугольный. №4 (13) апрель, 2004р.

148 Сверстюк Е. Некоторые протестанти саамы работают на понятие секта… // Камень Краеугольный. 2004. №3.

149 Совместно трудится лучше узнавая друг друга. //Християнство №5 2002 – 66 с.

150 Стульба А. Кузница кадров для Бога // Камень краеугольный. №1 (10) январь, 2004г.

151 Сходи у небо // Камень Краеугольный. 2004. №11.

152 Христианские журналисты Украины объединяются… // Камень Краеугольный. 2004. №11. (20) С.3.

153 Христианский гуманитарно-экономикомический уныверситет// Зов веры. –1999. №4(6). С.31. 35с.

154 Конституція України Ч. 2. ст. 64 // Відомості Верховної Ради України – 1996, N 30. – С. 141.

156 Закон України Ч. 4 ст. 3 "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991, N 25. – С. 283.

157 Чернівецький Л.:"Не веришь в Бога – тебе..."// Правда Лівобережжя". –лип. 2004 №7 С.1

158 Черновецький Л. Передвиборна програма //Маю право. - 2004. - № 1. – 4 с.

159 Шапоша В. "Раздели с голодним хлеб твой"// Камень Краегольний. 2004. №8.

160 Юлия Тимошенко хочет…//Камень краеугольный. 2005. №3.

161 О.Саган. Церкви України обирають президента //http://ua.proua.com/analitic/2004/10 /08/101054.html.

162 О. Саган, А. Колодний "Церкви України: цифри факти тенденції" ProUA.com

163 Міжнародне товариство Євангельських студентів/risu.org.ua РІСУ - Релігійно-інформаційна служба України, 2001-2005

164 Міжнародна християнсько-військова конференція "Християнсько-військовий рух і душпастирська опіка над військовослужбовцями в Україні"/ http://www.liga.kiev.ua/news/show/?id=108521

165 Бондаренко В. Церква в Україні отримає право юридичної особи//www.RISU.org.ua

166 В Киеве состоялась межконфесиональная молитва //http://www.proboga.com/more. php?id=A505_0_l_0_М

167 Выборы-заключительное письмо //http//www/godembassy.org/ru/clnd/clnd_recive.

168 Выборы президента - //http//www/godembassy.org/ru/clnd/clnd_recive.

169 Душпастирі європейських в’язниць обмінялись досвідом/http://www.ipca.net

170 Еленский В. Духовное служение в Вооруженных силах Украины: дискуссии и перспективы // Мир религий, аналитика. (http://www.religio.ru/relisoc/98.html)

171 Заявления руководителей церков Объединения евангельских христиан Украины // http://www. invictory. org/news/?id=710

172 Модава и Аделаджа о политической ситуации в Украине // htth: //www.//news.proboda.com/more.php?id=A430_0 _1_0_М

173 Обращения УМС к украинскому народу и мировой общественности http://www.godembassy.org/ru/news/_frphp?sho wdetail=584&=all=&upjrubesh=:2curent_sub=

174 Принципи національного відродження//Разом нас багато нас не подолати! – груд. 2004//Офіційний сайт церкви "Посольство Боже"20.01.2005 www.godembassy.org

175 Патриарх Алексей II встретился с премьер-министром Украины В. Ф. Януковичем http:// www.religare.ru/search2963. p7.htm

176 Протестантські Церкви створили свою раду і відцуралися політичної діяльності / http://www.realis.org/article_politic.htm

177 Решетников Ю. Церква від виборів до виборів / http://www.realis.org/article_Resh_DergCom2.htm

178 Cтатистичні дані держкомрелігії 2004 р//www.derzhkomrelig.gov.ua

179 Тимченко С. "Церква і суспільство" // http://www.realis.org/article_Timch_church.htm

180 Церква в Україні отримає право юридичної особи. - Прес-служба УПЦ /НОВИНИ//www.orthodox.org.ua.

181 Християнські конфесії об’єдналися за християнські цінності у школі //http://www.risu.org.ua/ukr/news/article;5887/

182 Щоткіна К. Релігія та влада в Україні: проблеми взаємовідносин //www.RISU.org.ua.

183 Яворський В. Аналіз змін у релігійному законодавстві України Аналіз Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"// www.oracle2.rada.gov.ua/pls/zweb/webproc34 ?id=&pf3511 = 12609&pf3540