Інженерне управління у виробничих і обслуговуючих структурах сільськогосподарських товаровиробників

Реферат на тему:

Інженерне управління у виробничих і обслуговуючих структурах сільськогосподарських товаровиробників

Зміст

1. Інженерний менеджмент в механізації тваринницьких ферм

2. Інженерний менеджмент в ремонтно-обслуговуючих підрозділах

3. Особливості комплектування технікою фермерських та особистих селянських господарств

Використана література

 

1. Інженерний менеджмент в механізації тваринницьких ферм

Тваринництво – одна з двох провідних галузей сільськогосподарського виробництва. На відміну від виробництва рослинницької продукції, що залежить від природнокліматичних умов і носить сезонний характер, виробництво продукції тваринництва відбувається безперервно круглий рік. Відповідно цих умов фермерська техніка функціонує щоденно на протязі року.

Комплексна механізація тваринницьких ферм ґрунтується на використанні системи машин, що забезпечує механізацію основних виробничих процесів, таких як:

-                    підвезення кормів;

-                    кормоприготування і роздавання кормів;

-                    водопостачання і напування тварин;

-                    очищення приміщень від гною і видалення його з гноєсховищ;

-                    підстилання підлоги;

-                    електроосвітлення;

-                    створення мікроклімату і теплопостачання;

а на молочнотоварній фермі – це ще доїння корів і первинна обробка та переробка молока.

Всі машини та обладнання технологічно пов’язані між собою і працюють в безпосередньому контакті з організмами тварин. Несвоєчасне виконання технологічних операцій, зупинка машин та обладнання навіть на кілька годин порушує функціональні процеси в організмі тварин, що негативно позначається на їх продуктивності.

Слід зважити на те, що майже вся фермська техніка працює в агресивному середовищі, яке сприяє швидкому спрацюванню деталей: висока вологість повітря, підвищена концентрація парів і газів тощо.

Це ускладнює виробничу і технічну експлуатацію машин та обладнання.

Інженерний менеджмент в механізації тваринницьких ферм направлений, насамперед, на забезпечення:

а)                комплексної механізації всіх технологічних процесів виробництва продукції тваринництва, шляхом впровадження системи машин в залежності від типу і розміру ферми, способу утримання тварин, виду і технології приготування кормів, типу і розміщення тваринницьких приміщень на фермі;

б)                постійної працездатності фермських машин та обладнання за рахунок проведення планово-запобіжної системи технічного обслуговування і ремонту та щоденного технічного догляду засобів механізації;

в)                комплектування тваринницьких ферм постійними висококваліфікованими кадрами механізаторів-тваринників на базі систематичного підвищення їх професійного фаху і спеціалізації;

г)                 функціонування матеріально-технічної бази по обслуговуванню фермських машин на основі створення обладнаних необхідними засобами діагностики і ремонту стаціонарного пункту технічного обслуговування і робочих місць технічного персоналу.

Безпосереднім керівником-менеджером із питань управління використання і обслуговування фермської техніки повинен стати інженер по механізації виробничих процесів у тваринництві. Цьому сприяють його управлінські функції, права та обов’язки.

Із узагальнених наукових і практичних даних в таблиці 1 приведені рекомендовані затрати часу на управлінську діяльність господарського менеджера по механізації виробничих процесів у тваринництві.

Річні затрати на інженерне управління фермською технікою становлять 1600…1650 люд.·год., з них 20…25% повинні займати прогноз та планування робіт і 15…20% контрольно-аналітична діяльність.

Інженерний менеджмент забезпечується інформаційною обізнаністю керівників і спеціалістів господарства з ходом виробничих процесів. Інформаційна система по оперативному управлінню механізованими процесами виробництва продукції тваринництва носить інтенсивний щоденний та детермінований характер (детермінованою вважається інформація, періодичність і час надходження якої попередньо установити неможливо). Коло інформаційних питань стосується:

а)                виконання технологічних регламентів по галузях тваринництва;

б)                здійснення періодичних і щоденних видів технічного обслуговування фермських машин та обладнання;

в)                організація роботи механізаторів-тваринників;

г)                 забезпечення матеріально-технічних ресурсів для механізованого виробництва тваринницької продукції.

Склад і зміст оперативної інформації для управління механізованими процесами у тваринництві приведені в таблиці 2.

В свою чергу оперативне управління фермськими технологічними процесами і технічними засобами потрібно розглядати як метод регулювання структури лімітних затрат: бізнес-плану оплати праці, кормів, підстилки, транспорту, водо- і електропостачання, амортизації і поточного ремонту основних засобів, загальнофермських та інших витрат на виробництві продукції тваринництва.

Для досягнення високої культури технічного обслуговування, а значить і високоефективного використання фермської техніки, необхідно впровадити раціональну організацію праці механізаторів-тваринників. Це одне з першочергових завдань інженерного менеджменту в тваринництві.

Таблиця 1.

Орієнтовні затрати часу по функціях управління для інженера-менеджера по механізації виробничих процесів у тваринництві

Функції управління	Зміст робіт	Трудомісткість, люд×год/рік	Процент завантаження
Прогнозування	Визначення проектів будівництва та реконструкції тваринницьких приміщень і споруд. Розробка форм організації праці на фермах.	176	10,8
Планування	Планування механізації технологічних процесів виробництва продукції тваринництва. Визначення потреби машин і обладнання для комплексної механізації робіт на тваринницьких фермах. Розробка річних план-графіків технічного обслуговування і ремонтів фермської техніки.	229	14,0
Прийняття, видача та організація виконання рішень	Організація монтажу, високоефективного використання та технічного обслуговування машин і обладнання на фермах. Кадрове забезпечення технічного обслуговування фермської техніки. Роботи по раціоналізації та винахідництву. Безпосередня участь у наладці та регулюванні автоматизованих систем на фермах.	917	56,2
Контроль	Контроль за виконанням робіт по технічній та виробничій експлуатації машин і обладнання у тваринництві; контроль витрачання матеріально-технічних ресурсів. Перевірка ведення реєстраційних журналів по технічному обслуговуванню фермських машин і обладнання. Інструктаж з правил охорони праці, виробничої санітарії та протипожежних заходів.	180	11,0
Аналіз і синтез	Підведення підсумків роботи з механізації використання та обслуговування машин і обладнання на фермах. Складання поточних і річних звітів.	130	8,0

Таблиця 2.

Склад і рекомендована періодичність функціонування не документованої інформації, необхідної для оперативного управління механізованими процесами у тваринництві

№ п/п	Зміст інформації	Періодичність надходження
	Технологічні операції
1	Підвезення кормів на ферму	Щоденно
2	Кормоприготування	Щоденно
3	Роздавання кормів	Щоденно
4	Водопостачання ферми	Щоденно
5	Напування тварин	Щоденно
6	Доїння корів	Щоденно
7	Первинна обробка та переробка молока	Щоденно
8	Очищення приміщень від гною	Щоденно
9	Видалення гною з гноєсховищ	Детерміновано
10	Підстилка підлоги	Детерміновано
11	Електроосвітлення	Щоденно по періодах роботи
12	Створення мікроклімату і теплопостачання	Щоденно по періодах роботи
	Технічне обслуговування
1	Очищення машин від бруду і залишків кормів чи перероблюваного продукту	Щоденно
2	Перевірки і затяжки кріплень	Щоденно
3	Усування протікання води, пропуску пари, повітря	Щоденно
4	Мащення вузлів	Щоденно
5	Виявлення шумів, характерних для несправних машин та усунення їх причин	Щоденно
6	Перевірки дії автоматичних і заземлюючих пристроїв	Щоденно
7	Промивання молокопроводу, доїльних апаратів та іншого молочного обладнання	Щоденно
	Використання механізаторських кадрів
1	Укомплектування ферм постійними механізаторами-тваринниками	Періодично
2	Закріплення машин і обладнання за майстрами-наладчиками, слюсарями, електромонтерами, машиністами, трактористами	Періодично
3	Організація змінної роботи технічного персоналу	Щоденно
4	Підготовка і перепідготовка механізаторів-тваринників	Періодично
5	Організація підмінної роботи технічного персоналу на тваринницькій фермі	Детерміновано
	Матеріально-технічна база
1	Влаштування стаціонарного пункту технічного обслуговування фермських машин	Одноразово
2	Влаштування робочих місць слюсарів-наладчиків, електромонтерів, машиністів у фермських приміщеннях	Одноразово
3	Забезпечення стаціонарного пункту технічного обслуговування і робочих місць механізаторів-тваринників необхідним обладнанням та інструментом	Періодично
4	Укомплектування матеріально-технічної бази по обслуговуванню фермських машин відповідною наочною і довідковою нормативно-технологічною документацією	Періодично
5	Поповнення запасних частин комплектуючих і ремонтних матеріалів до фермських машин на матеріально-технічному складі	Періодично

На практиці виправдала себе ланкова форма технічного обслуговування машин та обладнання на фермах в складі майстрів і слюсарів-наладчиків. Щоб не було знеосібки всі машини та обладнання на фермі закріплюють за ланками майстрів-наладчиків. Вони виконують операції щоденних і періодичних технічних доглядів згідно річного план-графіку, розробленого інженером-менеджером господарства по механізації ферми.

Для належного використання машин на фермі потрібно налагодити облік їх роботи, дотримуватись правил виконання технічного обслуговування і правил техніки безпеки, провести навчання механізаторів-тваринників з будови засобів механізації, правил експлуатації, техніки безпеки, виробничої санітарії.

До роботи на фермській техніці, а також до її обслуговування повинні допускатись особи, які пройшли відповідну технічну підготовку та інструктаж.

До роботи на котельних установках, компресорах, холодильному обладнанні та електрообладнанні допускаються механізатори, які мають відповідні посвідчення.

Внутрішньогосподарським інженерним менеджментом можна забезпечити ефективне управління фермськими виробничими технологіями і технічними засобами при умовах:

1.                Дії на фермі стаціонарного пункту технічного обслуговування машин і обладнання.

Орієнтовна виробнича площа 30…40 м² (400…800 голів ВРХ або 6000…9000 голів свиней) з слюсарною електродільницею; слюсарним, зварювальним відділенням та складом; пункт обладнаний необхідними верстаками, інструментом, пристроями, аптечкою, нормативно-технологічною документацією.

2.                Створення на фермському пункті технічного обслуговування спеціалізованих ланок слюсарів на чолі з майстрами-наладчиками із закріпленням за ними приміщень тваринницької ферми і технологічних груп машин.

3.                Впровадження раціонального режиму роботи механізаторів-тваринників зв’язаних із виконанням технологічних процесів обслуговування тварин.

Так при двозмінній роботі майстрів машинного доїння корів один із слюсарів-наладчиків виходить на молочнотоварну ферму разом з першою зміною, він готує і запускає машини та обладнання в роботу, так само другий слюсар-наладчик виходить на роботу в другу зміну.

Двічі в день слюсарі та електрики контролюють роботу обладнання кормоцеху і механізмів роздавання кормів; водонапування та гноєвидалення.

4.                Річний план-графік технічного обслуговування і ремонту фермської техніки та ліміти матеріально-технічних затрат на ці цілі обґрунтовані і закладені в бізнес-планах господарства по виробництву продукції тваринництва.

5.                Витрати запасних частин і ремонтних матеріалів контролюються щомісячно по лімітно-заборній відомості, яку заповнюють у двох екземплярах — один знаходиться на пункті технічного обслуговування і є звітним документом, другий — для контролю в інженера по механізації виробничих процесів у тваринництві.

6.                Обов’язкового проведення щоденного технічного обслуговування фермських машин та обладнання без якого техніку використовувати не можна. Періодичне технічне обслуговування засобів механізації тваринницьких ферм здійснюють два рази на рік – при підготовці ферми до зими і перед літнім сезоном. Дані результатів огляду заносять в паспорт машин і журнал обліку роботи техніки, виявлені неполадки зразу ж усуваються.

7.                Ремонтують машини та обладнання в літній період протягом однієї-двох неділь, коли тварини знаходяться в загінках, аварійні ремонти і пусконалагоджувальні роботи виконуються по нарядам, в обліковому журналі відмічають вид і строки виконання ремонтних робіт, причину відновлення, тривалість простою машини, виконавців.

8.                Якість роботи механізаторів-тваринників оцінюється коефіцієнтами, які враховують наступні виробничі фактори:

-                    підтримання доїльного обладнання в постійному працездатному стані (К=0,3);

-                    своєчасне усунення несправностей (К=0,25);

-                    виконання всіх технологічних операцій технічного обслуговування машин та обладнання (К=0,15);

-                    дотримання правил техніки безпеки, виробничої санітарії, трудової дисципліни (К=0,1);

-                    реалізація 100% молока першим сортом (К=0,2), 95% — (К=0,15), 90% — (К=0,05).

Сумарний коефіцієнт якості робіт дорівнює 1 і визначається щомісячно, що є основою для нарахування механізаторам доплати (25%) до основного заробітку.

Якщо середньорічний коефіцієнт якості дорівнює одиниці, кожному механізатору-твариннику в кінці року додатково нараховують дві місячні зарплати за високу якість виконаних робіт і одну зарплату за виконання планового завдання, фермою. При зниженні коефіцієнта якості робіт зменшується відповідно і розмір доплати по даним критеріям. Всі види місячних і річних доплат розподіляються серед членів ланок пропорційно кількості відпрацьованих кожним вихододнів.

 

2. Інженерний менеджмент в ремонтно-обслуговуючих підрозділах

В процесі експлуатації засоби механізації зношуються, внаслідок чого погіршуються техніко-економічні показники їх використання. Для оновлення сільськогосподарської техніки і підтримання її в робочому стані в нас діє розгалужена система, що має назву “технічний сервіс”.

Як система, технічний сервіс направлений на забезпечення сільськогосподарських товаровиробників всіма необхідними матеріально-технічними засобами і підтримання їх у справному стані протягом всього періоду використання.

В загальному вигляді завдання інженерного менеджменту в системі технічного сервісу полягає в керуванні технічним станом сільськогосподарської техніки.

Реалізація завдання інженерного менеджменту здійснюється через ремонтно-обслуговуючу базу, виробничі кадри, конструкторську і технологічну документацію.

Для технічного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників в країні створений великий виробничий потенціал, що включає в себе заводи тракторного і сільськогосподарського машинобудування, відомчі наукові організації, розгалужену сітку ремонтно-обслуговуючих підприємств і служб, потужний машинно-тракторний парк господарств. Завдання сьогоднішнього дня – ув’язати ці ланки в єдину систему динамічного розвитку технічного сервісу на саморегулюючій організаційно-економічній основі.

Функції технічного сервісу розподіляються за видами робіт і класифікуються на:

       

      інформаційно-консультативні;

      комерційно-збутові;

      ремонтно-відновлювальні;

      контрольно-рекламаційні.

Відповідно вказаним функціям побудована і структура інженерного менеджменту технічним сервісом (рис. 1).

Рис. 1. Структура виробничих зв’язків системи матеріально-технічного та сервісного обслуговування сільгосптоваровиробників за ієрархічними рівнями

На республіканському рівні головною керівною організацією в системі технічного сервісу є держдепартамент тракторного і сільськогосподарського машинобудування Державного комітету промислової політики. Йому безпосередньо підпорядковані заводи-виготовлювачі сільськогосподарської техніки.

Міністерство аграрної політики по відношенню системи технічного сервісу відіграє дорадчу роль переважно із інформаційно-консультативними функціями. Наукове супроводження інженерного менеджменту здійснюють наукові центи та інститути, що входять до складу Держкомпромполітики, Мінагрополітики та УААН.

Центральними виробничими структурами в системі технічного сервісу повинні стати фірмові технічні центи підприємств-виготовлювачів сільськогосподарської техніки. Між ними і іншими підприємствами та організаціями, що мають відношення до технічного сервісу на обласному і районному рівнях встановлюються міжгосподарські зв’язки на договірних засадах.

В умовах встановлення ринкових відносин і формування багатоукладності аграрного виробництва України доцільно проаналізувати зарубіжний досвід, насамперед США, для визначення конкуруючого характеру в сфері технічного сервісу і розробки організаційно-економічних взаємовідносин в системі “виробник – реалізатор – споживач” технічної продукції.

Сільськогосподарське машинобудування США складається з трьох тісно взаємозв’язаних рівнів: виробництво – торгівля – використання.

Висока конкурентоспроможність американської сільськогосподарської техніки на ринках збуту забезпечується і тим, що керівники машинобудівних фірм і компаній признають рівноцінність якості продукції і якості послуг.

Для США традиційний принцип триєдності науково-технічного прогресу в сільськогосподарському машинобудуванні, що заключається в одночасному удосконаленні конструкцій машин, методів їх збуту, організації ремонту і обслуговування в умовах експлуатації. Це економічне і організаційне кредо господарського механізму управління якістю, що не допускає розриву ланцюга “виробник – реалізатор – споживач”. На цьому побудована технічна політика, тісно ув’язана з економікою. У нас така організаційно-економічна система машинопостачання і машинообслуговування сільськогосподарських товаровиробників не відпрацьована.

Прейскурантну ціну на нову техніку, яку платить фермер, встановлює фірма (компанія) — виробник на основі вивчення попиту і виробничих затрат. Кожна фірма (компанія) періодично (2 рази в рік) публікує прейскурант рекомендуючих роздрібних цін на всі види продукції, яка випускається (техніку, запасні частини, ремонтні матеріали). Вони служать орієнтиром для дилера при реалізації нової техніки фермерам. Дилер в свою чергу може встановлювати реалізаційну ціну на машини або запчастини по домовленості з фермером, проте верхньою межею її, як правило служить рекомендована компанією прейскурантна ціна. У вітчизняних каталогах сільськогосподарської техніки прейскурантна ціна не вказується.

Організаційно-економічні відносини в сфері збуту сільськогосподарської техніки США сформовані наступним чином.

Фірма-продуцент одержує від покупців прейскурантну ціну за реалізовану продукцію, з якої вирахувані скидки посередникам 5…10% оптовій базі (за зберігання та продажу машин і запасних частин) і 10…30% дилеру (за витрати, зв’язані з транспортуванням, реалізацією, обслуговуванням і гарантійним ремонтом, одержання можливого прибутку).

Сумарна скидка становить 40%, в інколи може досягати 50% прейскурантної ціни нової машини. Такий високий процент прейскурантної ціни використовується на надання гарантійних послуг фермеру-покупцеві і це при високому рівні якості виготовлення машини.

Обгрунтування суттєвості скидок з прейскурантної ціни і їх економічної значимості для організації технічного сервісу є центральною ланкою у взаємовідносинах між фірмою – дилером – фермером. У нас система скидок з прейскурантної ціни машини для заохочення підприємства агротехпостачу в реалізації техніки, а господарств в її придбанні, взагалі не діє.

Зростанню якості техніки яка випускається і вдосконаленню форм її реалізації та обслуговування сприяють економічні важелі: маркетинг, ціни, скидки, кон’юктура ринку в умовах конкуренції, що приводиться в дію, в основному, виробником техніки при орієнтації на споживача. Економічна самостійність більшості ланок технічного сервісу США дозволяє визначити доцільність зміни направлення виробничої діяльності у відповідності з попитом ринку, забезпечити зворотній зв’язок з фірмами-виробниками сільськогосподарської техніки. Так, підвищення цін на нові машини привело до розширення ринку підтриманої техніки, де по оцінках спеціалістів, на один новий реалізований трактор приходиться майже три вживаних.

Тривала експлуатація сільськогосподарської техніки в США (20…22 роки трактори; 18…20 років зернозбиральні комбайни і т.д.) поряд з іншими факторами, обумовлена саме розвитком ринку вживаної техніки. Новий трактор чере 5…8 років, як правило, перепродується великими фермами в менші і за строк служби він може змінити декількавласників.

Останній приклад є важливим для нашої країни його широке застосування дозволить в умовах гострого дефіциту сільськогосподарської техніки швидко наповнити аграрний сектор машинами і обладнанням. Підтвердженням появи ринку вживаних машин є розпродаж тракторів малої потужності, списаних з балансів господарств, в приватну власність.

Організаційна структура реалізації, ремонту і обслуговування сільськогосподарської техніки в США, на якій замикаються компанії-продуценти по виробництву машин, дилери по їх реалізації та обслуговуванню і фермери-замовники техніки приведена на рис. 2 (зарубіжний варіант). Біля 90% компаній-продуцентів організують продаж, технічний сервіс, постачання запасних частин через сітку незалежних дилерських пунктів.

а) зарубіжний варіант

б) вітчизняний варіант (проект)

Рис. 2. Схема організаційної структури реалізації ремонту і обслуговування сільськогосподарської техніки

Дилери заключають договори (контракти) з однією або декількома компаніями, техніку яких вони реалізують на ринку збуту. Дилери прогнозують потребу в техніці в зоні своєї діяльності (радіусом до 50 км з 300…500 постійними клієнтами) на два-три роки. Попередні заявки на поставку машин дилери подають компаніям завчасно, не пізніше дев’яти місяців до визначеної дати поставки.

Поставлену техніку дилер повинен оплатити компанії в строк від 6 до 15 місяців (в залежності від виду машини). Коло взаємовідносин дилера і фермера охоплює:

      реалізацію нової техніки і запасних частин;

      комісійну торгівлю підтриманою технікою;

      різні види технічного сервісу;

      навчання клієнтів експлуатації машин.

Ремонт і технічне обслуговування машин фермер може вибрати, виходячи з трьох варіантів: через дилерський пункт, через сільські майстерні (технічні відділення фермерських кооперативів) і самостійно (придбавши в сільських магазинах запасні частини, інструмент, ремонтні матеріали, обладнання і ін.).

Вирішальне значення надається економічному розрахунку – послуги ремонтних майстерень дешевші, ніж дилерських пунктів, а ремонт і технічне обслуговування проведені фермером, оцінюються вартістю запасних частин і матеріалів. За оцінками спеціалістів, в масштабі країни, на дилерські пункти припадає 40…50% трудозатрат на ремонтні роботи 30…40% — на самостійне виконання ремонтів, і до 20% затрат праці на сільські ремонтні майстерні.

Ув’язати в єдиній системі реалізацію, ремонт, обслуговування і експлуатацію вітчизняної техніки на взаємовигідних відносинах заводів-машиновиробників – проміжних ремонтно-обслуговуючих підприємств – господарств-замовників техніки пропонується по схемі, яка представлена на рис. 38 (вітчизняний варіант).

Обласні технічні центри і їх районні ремонтні майстерні є свого роду дилерами заводів-машиновиробників. Для цього фонду державного майна (куди входять нерозпайовані районні ремонтно-технічні бази) слід акціонувати РТП і частину вартості їх (від 51%) продати заводам-машиновиробникам, які будуть через них реалізовувати свої машини, комплектуючі одиниці, запасні частини. Інша частина акцій може бути реалізована кооперативним і малим підприємствам при обов’язковій умові, що вони не змінюють виробничий профіль колишньої РТП. І, нарешті, машинно-технологічні станції (МТС), що створюються і за своїм призначенням є також посередниками в наданні машинопослуг, в т.ч. і технічного сервісу, сільськогосподарським підприємствам.

Ринкові відносини неможливі без конкуренції незалежних товаровиробників і послуг, які виникають в результаті реформування власності. Таким чином в наших різного типу господарств появляються варіанти вибору придбання (в т.ч. оренди, прокату) техніки, ремонту і технічного обслуговування машин, виходячи з надання послуг ОТЦ, РТП, МТС, ремонтних кооперативів і малих підприємств.

В сфері машинозабезпечення і машиновикористання організаційно-економічні взаємовідносини ремонтно-обслуговуючих підприємств і господарств можна визначити наступним чином.

Колективні і приватні господарств купляють нові машини, використовують їх до того часу, коли необхідно здійснювати складний ремонт, виконувати який у власних майстернях економічно недоцільно, і продають по залишковій вартості ремонтно-обслуговуючим підприємствам. Залишкова вартість машин визначається на основі розрахунку, виходячи з фактичного зношення основних базових деталей (кабіни, двигуна, шин і інших частин) або експертним шляхом із послідуючим взаємним погодженням сторін. Ремонтно-обслуговуючі підприємства купують ці машини, ремонтують їх в своїх майстернях або відправляють на спеціалізовані ремонтні підприємства. Відремонтовані машини вони знову продають господарствам, іншим клієнтам по цінах, які враховують якість ремонту і забезпечують послідуючі експлуатаційні витрати не вищі, ніж в доремонтний період.

В умовах переходу до ринкової економіки, щоб зберегти ремонтно-технічну базу і кваліфіковані кадри, необхідно невідкладно вводити нові економічні взаємовідносини:

      оренду ремонтно-обслуговуючих баз з послідуючим їх викупом;

      здійснення права власності на продукцію, яка випускається з ремонту, на основі купівлі-продажу ремонтного фонду і машин після ремонту;

      організацію оренди і прокату техніки, що знаходиться у власності ремонтно-обслуговуючих підприємств;

      суворе дотримання післяремонтних гарантій.

Слід відмітити три моменти в організаційно-економічних відносинах – “постачання – обслуговування – використання” сільськогосподарської техніки.

В конкретних умовах між заводами-машиновиробниками і реалізаційними ремонтно-обслуговуючими підприємствами необхідно виділити, що останні разом з технікою одержують право самостійної “організації” в її реалізації, цебто в період високих банківських ставок на ринкових торгах “притримувати” техніку, що запобігає скороченню обсягів збуту із-за відсутності коштів у господарств і в той же час зацікавлює заводи в наданні фінансових підтримок посередникам і закупівельних кредитів господарствам.

Не практикувати (або послідовно скорочувати) реалізацію сільськогосподарських машин без забезпечення їх запасними частинами, ремонтними матеріалами і технічним сервісом до кінця їх експлуатації.

Реалізована техніка проходить наступні види обслуговування: передпродажне, під час продажу і післяпродажне, а також гарантійний і післягарантійний ремонти.

Передпродажне обслуговування включає в себе дозбирання машини, перевірку її роботи, регулювання, обкатку протягом 1 години і приведення її в товарний вигляд. Під час продажу спеціаліст ремонтно-обслуговуючого підприємства знайомить покупця з загальною конструкцією машини, особливостями роботи на ній, інструкцією по експлуатації; пояснює основи обслуговування машини, правила техніки безпеки, умови гарантій.

1.  Маркетинг, вивчення і пошуки ринку збуту технічної продукції.

2.  Розробка агротехнічних вимог на проектування технічної продукції.

3.  Матеріально-технічне постачання.

4.  Виробництво.

5.  Визначення договірних угод і поставка технічної продукції посереднику.

6.  Зберігання.

7.  Комплектування і перепродажне обслуговування.

8.  Реалізація технічної продукції і розподіл прибутку.

9.  Експлуатація.

10.           Технічне забезпечення у використанні продукції.

11.           Інформація споживача про стан і надійність продукції.

12.           Утилізація.

Рис. 3. Петля якості в системі “виробник – посередник – замовник” сільськогосподарської техніки

 

Післяпродажне обслуговування передбачає провідування спеціалістом покупця протягом 10…12 днів після придбання машини для консультації і відповідей на питання, які виникли у клієнта по експлуатації машини.

Найбільш ефективним напрямком вдосконалення обслуговування сільськогосподарської техніки, відпрацьованим в ринкових умовах, є “петля якості”, що відображає замкнутість і безперервність системи “машиновиробник-технічний посередник-машинозамовник” (рис. 3).

Фірмове обслуговування і ремонт потрібно розглядати як елемент виробничого процесу заводу-машиновиробника, що сприяє підвищенню якості своєї продукції і одночасно максимальному наближенню організації, економіки і технології технічного сервісу до рівня виготовлення техніки. Вітчизняне сільськогосподарське машинобудування цю форму вдосконалення технічного сервісу використовує недостатньо.

Ринкова економіка визначає підходи до технічного сервісу машинно-тракторного парку, насамперед, з позицій його економічної доцільності, а потім вирішуються технічні, технологічні, організаційні проблеми. Досвід минулих років організації ремонту сільськогосподарської техніки враховував економічні відносини здебільшого однобічно, нехтуючи основами еквівалентного обміну і взаємної зацікавленості господарства і ремонтно-транспортних підприємств (РТП).

Монополізм і диктат виробника сільськогосподарської техніки і посередника по її обслуговуванню наклали свій відбиток на розвиток ремонтно-обслуговуючого виробництва. Створена в районах ремонтно-технічна база (майстерні загального призначення, спеціальні ремонтні майстерні, ремонтні заводи) виявились по потужності надзвичайно об’ємною навіть при однозмінному режимі роботи і потребувала для окупності капітальних вкладень, зростаючого завантаження ремонтним фондом. Це досяглось за рахунок нерівноправних договірних відносин ремонтно-технічних підприємств і основних постачальників ремонтного фонду – колгоспів і радгоспів.

Запасні частини, ремонтні матеріали, станочне обладнання по каналах розподільної системи осідали на складах і базах ремонтно-технічних підприємств і до безпосередніх споживачів-господарств доходили в недостатніх обсягах, що не дозволяло відмовитись від договорів централізованого технічного сервісу. Крім того, в багатьох господарствах власна ремонтна база була і залишається слабкою.

Перша ключова функція інженерного менеджменту полягає в реформуванні (створенні) районної конкурентоздатної мережі ремонтно-обслуговуючих структур в системі технічного сервісу та їх ефективному управлінні.

Модель організаційної структури районного інженерно-технічного центру показана на рис. 4. Вона включає шість загальних відділів і вісім спеціалізованих служб.

Розширена структура управління районним інженерно-технічним центром представлена на рис. 5.

Перехід до ринкових відносин загострює проблеми, пов’язані з станом і використанням ремонтно-обслуговуючого потенціалу сільського господарства.

Другою ключовою функцією інженерного менеджменту є налагодження рівноправних і взаємовигідних виробничих відносин між районними ремонтно-обслуговуючими структурами та сільськогосподарськими підприємствами.

В умовах ринкової економіки регулювання виробничих відносин між районними ремонтно-обслуговуючими підприємствами і господарствами в сфері технічного сервісу можна здійснювати шляхом диференціації заробітної плати спеціалістів районних служб в залежності від кінцевих результатів сільськогосподарського виробництва.

Рис. 4. Організаційна структура районного інженерно-технічного центру

Рис. 5. Структура управління районним інженерно-технічним центром

Ось, як приклад, здійснюється розрахунок диференційної заробітної плати керівникам і спеціалістам районної служби експлуатації і технічного обслуговування машинно-тракторного парку (ЕТО МТП). Диференційна заробітна плата враховує оцінку ефективності роботи районної служби ЕТО МТП по основних показниках і додаткових вимогах (табл. 3), які є базовими даними на кінцевий результат сільськогосподарського виробництва.

Таблиця 3.

Основні показники і додаткові вимоги оцінки роботи виробничих служб технічного сервісу РІТЦ

Виробничі служби	Основні показники	Додаткові вимоги
Експлуатації і технічного обслуговування машинно-тракторного парку	Виконання договірних обов’язків по видах, обсягах і строках проведення технічного обслуговування МТП.	Забезпечення нормативного завантаження МТП господарств.
	Дотримання нормативних або договірних затрат по собівартості робіт на технічне обслуговування МТП.
		Приріст обсягів реалізації сільськогосподарської продукції в районі.
	Забезпечення планового коефіцієнту технічної готовності МТП господарств.
	Забезпечення росту продуктивності і якості праці.
Ремонту техніки і виготовлення деталей	Виконання договірних зобов’язань по видах, строках і обсягах ремонту машинно-тракторного парку та виготовлення вузлів і деталей.	Дотримання нормативних затрат засобів виробництва на ремонт МТП.
		Дотримання рівня нормативних затрат на виготовлення вузлів і деталей.
	Забезпечення планового коефіцієнту технічної готовності МТП господарств.
		Виконання плану прибутку ремонтної майстерні.
	Забезпечення росту продуктивності і якості праці.

Диференційна заробітна плата цієї категорії працівників визначається множенням тарифної ставки  на коефіцієнти: використання затрат по виконанню технічного обслуговування МТП , технічної готовності МТП , обліку якості праці  по класифікатору (табл. 4).

Таблиця 4. Показники класифікатора обліку якості праці керівників і спеціалістів служби експлуатації і технічного обслуговування МТП РІТЦ

Найменування факторів	Коефіцієнти: підвищення (+) зниження (–)
Підвищуючі фактори
Впровадження у виробництво рацпропозицій, передового досвіду	+ 0,10
Сприяння впровадженню рацпропозицій, передового досвіду	+ 0,05
Заміна іншого працівника при виробничій необхідності	+ 0,01
Перевищення встановленого коефіцієнту технічної готовності машинно-тракторного парку	на % перевищення
Урядова нагорода, подяка, дошка пошани	+ 20; + 0,10
Понижуючі фактори
Прогул	– 1,00
Порушення трудової дисципліни	– 0,10
Порушення правил техніки безпеки, охорони праці	– 0,10
Невиконання доведених місячних завдань (за кожне)	– 0,05
Недотримання наказів, розпоряджень, інструкцій	– 0,05
Неповне або неякісне виконання функціональних обов’язків	– 0,05
Приписки або неправдива інформація	– 0,10
Прийняття рекламацій, претензій (за кожну)	– 0,10
Невиконання заявок господарств (по диспетчерській службі)	на % невиконання
Відсутність графіка планування робіт по технічному обслуговуванню машинно-тракторного парку	– 0,05
Відсутність контролю і аналізу обслуговування техніки в господарствах	– 0,10
Невиконання встановленого коефіцієнту технічної готовності машинно-тракторного парку	на % невиконання
Перевитрата коштів на технічне обслуговування МТП	– 0,15
Незадовільний і несвоєчасний облік, контроль та аналіз матеріально-грошових і трудових затрат по службі експлуатації і технічного обслуговування МТП	– 0,15
Зниження якості праці, низька культура виробництва	– 0,10

де

— диференційна заробітна плата, грн.;

— місячна тарифна ставка по штатному розкладу;

—

—

— показники класифікатора обсягу якості праці.

Приклад розрахунку.

Тарифна ставка спеціаліста – 630 гривень.

Затрати на техобслуговування МТП:

      план – 15,0 тис. гривень;

      факт. – 18,0 тис. гривень.

Обсяг виробітку МТП:

      факт. – 35,0 тис.ет.га;

      план – 25,0 тис.ет.га.

Технічна готовність МТП (коефіцієнт):

      факт – 0,85;

      план – 0,80.

Якість праці по класифікатору – 1,01.

Дещо інші виробничі показники для нарахування заробітної плати керівникам і спеціалістам служби ремонту техніки та виготовлення деталей. Диференційна заробітна плата їх визначається множенням тарифної ставки  на коефіцієнти: виконання договірних обов’язків , виконання прибутку  технічної готовності МТП , обліку якості праці спеціалістів по класифікатору :

де

—

—

Приклад розрахунку.

Тарифна ставка спеціаліста – 500 гривень.

Реалізація продукції ремонтної майстерні:

      план – 425 тис. гривень;

      факт. – 450 тис. гривень.

Прибуток:

      факт – 45,0 тис. гривень;

      план – 40,0 тис. гривень.

Коефіцієнт технічної готовності МТП:

      факт – 0,85;

      план – 0,80.

Якість праці по класифікатору – 0,95.