Грн. – вартість витраченої вати; 25 грн. – вартість витраченого спирту; 9549 грн. – витрати на дезінфекцію;

45 грн. – вартість витраченої вати; 25 грн. – вартість витраченого спирту; 9549 грн. – витрати на дезінфекцію;

1,0 грн. – вартість 1 серологічного дослідження (1,0 х 1877 = 1877 грн.);

тривалість часу взяття 1 проби крові – 5 хв.;

витрати на взяття 1 проби крові лікаря вет. медицини (0,14 х 5 х 1887 = 1313,9 грн.);

витрати на взяття 1 проби крові робітників (0,06 х 5 х 1887 = 563,1 грн.);

Загальна сума витрат на ветеринарні заходи:

å З = 1155 + 45 + 25 +9549 + 1877 + 540 = 15068 грн.

 

Питома величина витрат на ветеринарні заходи, грн.:

Пв= Вз : Мз, де:

Вз – загальна сума витрат на ветеринарні заходи, грн.;

Мз – кількість захворілих тварин, гол.;

Пв = 15068 : 580 = 29 грн.

 

Запобіжний економічний збиток в результаті профілактики та ліквідації хвороби у господарстві визначали за формулою:

Зз = Мо х Кз х Пз – å З, де:

Мо – загальне поголів’я сприйнятливих тварин, гол;

Кз – коефіцієнт потенційної захворюваності тварин у неблагополучному господарстві (0,14);

Пз – питома величина економічного збитку, з розрахунку на 1 захворілу тварину, грн.;

å З – фактичні економічні збитки заподіяні господарству, грн.

Зз = 1877 х 0,14 х 1778 – 15068 = 452155 грн.

 

Визначення економічного ефекту:

Еф = Зз – Вз, де:

Зз – запобіжні економічні збитки, внаслідок проведення ветеринарних заходів, грн.;

Вз – витрати на ветеринарні заходи, грн.

Еф = 452155 – 15068 = 437087 грн.

 

Економічна ефективність на 1 грн. витрат:

Е грн. = Еф : Вз, де:

Еф – економічний ефект, грн.;

Вз – витрати на ветеринарні заходи, грн.

Е грн. = 437087 : 15068 = 29 грн.

Всі економічні розрахунки виносимо у таблицю.

Таблиця 6.1 – Економічні показники ветеринарних витрат на проведення діагностики щодо лейкозу великої рогатої худоби у СВК «Ружинський»

Показники	Кількість грн.
Загальна сума економічних збитків	1031240
Питома величина економічних збитків на 1 інфіковану тварину	1778
Сума витрат на ветеринарні заходи	15068
Питома величина витрат на ветеринарні заходи	26
Запобіжні економічні збитки	452155
Економічний ефект від проведених заходів	437087
Економічний ефект на 1 грн. витрат	29

Отже, впровадження оздоровчих протилейкозних заходів у даному господарстві дає значний економічний ефект, оскільки економічна ефективність витрат на ветеринарні заходи становить 437087 грн.

РОЗДІЛ 7. ОХОРОНА ПРАЦІ

Роботу по охороні праці в сільськогосподарських підприємствах організовують згідно Закону України “Про охорону праці”.

Відповідальність за охорону праці в СВК “Ружинський” Ружинського району Житомирської області накладено на директора господарства, по галузях – на головних спеціалістів, а по виробничим дільницям – на їх завідуючих. Між адміністрацією господарства і профспілковою організацією щорічно складається колективний договір. Як додаток до колективного договору розробляються заходи з охорони праці, безпеки праці і виробничої санітарії.

Колективний договір складається з 3 розділів. Основні заходи в них наступні:

1.         Заходи по попередженню нещасних випадків:

– встановити автоматичний пускач на електропідіймачі в слюсарній майстерні;

– встановити блискавко захист на 2-х тваринницьких приміщеннях

2.         Заходи по попередженню захворюваності на виробництві:

– придбати 30 мед. аптечок для працівників усіх виробничих дільниць;

– обладнати душову на санпропускнику;

– встановити приливно-витяжну вентиляцію на телятнику.

3.         Заходи по загальному покращенню умов праці:

– обладнати на всіх відділеннях куточки з безпеки праці.

Періодично на засіданнях профспілкового комітету заслуховують звіт про виконання заходів цього договору, відповідальними за його виконання.

Навчання працівників по охороні праці проводиться згідно “Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці”.

Посадові особи та спеціалісти усіх підприємств, організацій відповідно до “Перелік посад посадових осіб, які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці” періодично раз на 3 роки та перед початком виконання посадових обов’язків, зобов’язані проходити навчання та перевірку знань нормативних актів з охорони праці, що стосуються їхньої виробничої діяльності. Перевірка знань цієї категорії посадових осіб і спеціалістів проводиться комісією, склад якої затверджується наказом керівника вищої господарської організації. Очолює комісію заступник керівника цього органу, у службові обов’язки якого входить управління охороною праці. До складу комісії входять представники органу державного нагляду за охороною праці, профспілок, та викладачі навчального закладу, де проводилося навчання.

Посадові особи (бригадири, завідуючі, майстри) та спеціалісти (агрономи, зоотехніки) проходять навчання і перевірку знань безпосередньо на підприємстві.

На підприємстві організацію навчання здійснює служба охорони праці та працівники відділу кадрів. Програму навчання розробляє служба охорони праці за погодженням з місцевою інспекцією по нагляду за охороною праці. Наказ про проведення навчання на підприємстві видає керівник підприємства. Обсяг занять не менше 20 годин. Для перевірки знань працівників на підприємстві існує постійно діюча комісія, яку створює керівник підприємства. Очолює комісію керівник підприємства чи його заступник або спеціаліст з охорони праці підприємства. Перевірка знань здійснюється шляхом усного опитування у вигляді іспиту. Перевірка знань оформляється протоколом, видаються посвідчення.

Посадові особи і спеціалісти, які при перевірці знань виявили незадовільні знання, повинні протягом 1 місяця пройти повторне навчання та перевірку знань.

Позачергове навчання та перевірка знань посадових осіб і спеціалістів проводиться:

– при введенні в дію нових нормативних актів про охорону праці

– при переведенні працівника на іншу роботу.

Працівники, які виконують роботи з підвищеною небезпекою та роботи, що вимагають професійного добору повинні проходити попереднє спеціальне навчання, перевірку знань перед початком виконання роботи та періодично не рідше 1 раз на рік.

Формою перевірки знань працівників є іспит, який проводиться за екзаменаційними білетами. Результати перевірок знань оформляються протоколом. Особам, які при перевірці знань виявили задовільні знання, видаються посвідчення.

В господарстві для перевірки знань працівників з питань охорони праці наказом керівника створена постійно діюча комісія. До складу комісії входять спеціалісти служби охорони праці, юридичної, виробничої і технічної служб, представники органів державного нагляду за охороною праці та профспілки.

До переліку робіт з підвищеною небезпекою в сільськогосподарському виробництві належать: електрогазозварювальні роботи, роботи з легкозаймистими та вибухонебезпечними речовинами, роботи із застосуванням ручних електромашин та електроінструментів, обслуговування агрегатів і котлів, роботи з мінеральними добривами та пестицидами, гасіння вапна, роботи в колодязях, в траншеях, в котловинах, земляні роботи на глибині більше 2 м, роботи на висоті, обслуговування парових, водогрійних котлів, роботи з догляду за бугаями-плідниками, кнурами, жеребцями, дезінфекція, дезінсекція, дератизація, технічне обслуговування, експлуатація і ремонт вантажопідіймальних машин і механізмів, ліфтів, монтаж, демонтаж і накачування шин автотранспортних засобів.

Так, вступний інструктаж з охорони праці проводить спеціаліст з охорони праці.

Про проведення інструктажу роблять запис в журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці. Первинний інструктаж на робочому місці проводиться при прийнятті на постійне місце роботи, при переведенні з однієї роботи на іншу, при зміні умов праці. Інструктаж проводиться безпосередньо керівником даної дільниці.

Повторний інструктаж з працівниками тваринництва проводять через кожні 6 місяців, а на роботах з підвищеною небезпекою 1 раз в квартал. В разі нещасного випадку проводиться позаплановий інструктаж з безпеки праці з усіма працівниками даного відділення незалежно від терміну проведення останнього інструктажу. Про проведення первинного, повторного і позапланового інструктажів вноситься запис в “Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці”, який зберігається безпосередньо у керівника робіт. Цільовий інструктаж проводиться з працівниками перед відправленням їх на роботу з підвищеною безпекою і фіксуються в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці, також він проводиться при виконанні робітниками одноразових робіт, на які виписується наряд-допуск.

Новоприйняті на підприємства працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самої роботи повинні під керівництвом досвідчених фахівців пройти стажування протягом 2–15 робочих змін. Стажування проводиться на робочих місцях. У процесі стажування працівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбачаються функціональними обов’язками працівника. Допуск до проходження стажування оформляється наказом по підприємству. Тривалість стажування залежить від стажу, характеру роботи та кваліфікації працівника. Від стажування працівник може звільнитися, якщо він має стаж роботи не менше 3 роки або переводиться з одного підрозділу до іншого, де характер його роботи та тип обладнання не змінюється.

Після закінчення стажування наказом керівника підприємства працівник допускається до самостійної роботи. Запис про проведення стажування записує керівник структурного підрозділу в журналі реєстрації інструктажів.

У господарстві велику увагу приділяють виробничій санітарії. На всіх відділеннях є відведені місця для прийняття їжі, між приміщеннями побудовані туалети.

По попередньо складеному графіку, робітники і службовці проходять медогляд, результати якого записують в санітарні книжки, які зберігаються у завідуючих ферм.

Раз в 6 місяців вони проходять медичне обстеження з обов’язковою флюорографією.

Для виконання ветеринарних заходів в тваринництві, головний лікар ветеринарної медицини залучає до роботи різноробочих господарства. Перед початком роботи головний лікар ветеринарної медицини проводить інструктаж з робочими по безпеці праці, проводить запис в журнал, де робочі розписуються за проведений інструктаж.

Якщо робота пов’язана зі щепленнями або дослідженнями, то видається спецодяг, якщо проводиться дезінфекція або дератизація, то видаються чоботи, фартух, рукавиці, респіратор. Для фіксації тварин, якщо необхідно, видаються носові щипці і мотузок або ж тварин утримують в спеціальному станку. Ветеринарним спеціалістам необхідно дотримуватись мір обережності при роботі з біопрепаратами.

У господарстві приділяється певна увага протипожежній безпеці. Створена пожежно-сторожова охорона, яка складається з 7 чоловік. Очолює її начальник ПСО. У розпорядженні ПСО знаходяться пожежний автомобіль і інші допоміжні засоби гасіння пожежі. Кожне приміщення ферми обладнане протипожежними засобами. Біля кожного приміщення є протипожежні щити з відрами, лопатами, сокирами, є ящики з піском і діжки з водою. Влітку воду беруть з природної водойми, куди приходить дорога з твердим покриттям, а взимку воду беруть з артезіанської свердловини. У випадку пожежі існують запасні виходи із приміщень, через додаткові тамбури.

Державний нагляд по охороні праці здійснює інспекція по нагляду за охороною праці, санепідемстанція, органи прокуратури і держадміністрація.

Контроль здійснює служба охорони праці, керівник, спеціаліст господарства, органи профспілки, громадські організації і інспектор з охорони праці.

Роботу виконують у білих халатах, шапочках. Хірургічне втручання викликає біль та захисні рухи у тварини, тому її слід зафіксувати. Фіксація тварин повинна забезпечувати вільний і безпечний доступ до ділянки, яку оперують, обмежувати рухи тварини і забезпечувати сприятливі умови для роботи та запобігати травмуванню тварини і осіб, які беруть участь у проведенні операції.

Методів фіксації тварин є багато і вони залежать від складності та характеру оперативного втручання, виду тварини, маси, віку.

Для заспокоєння тварини застосовують нейролептики, транквілізатори. Найбільш поширеними препаратами є аміназин, рометар і мепазин. Перед фіксацією перевіряють мотузки. Вони повинні бути чистими, сухими, без вузлів. Не можна використовувати порвані, зав’язані та короткі мотузки.

Керує проведенням робіт і несе відповідальність за безпеку виконання робіт спеціаліст ветеринарної медицини, який проводить операцію. Тому з працівниками, що беруть участь у проведенні операції, особа, яка її проводить, повинна провести цільовий інструктаж, під час якого слід ознайомити працівників з призначенням та порядком виконання роботи, способом повалу і фіксації, правилами безпеки під час виконання роботи.

Під час фіксації тварина може пручатися, смикати кінцівками, намагатися встати. Безпека залежить від надійності зв’язування кінцівок, міцності мотузок. Фіксація тварин вимагає фізичних зусиль, що викликає швидку втому м’язів і ослаблення сили. Тому при довготривалих операціях фіксатори повинні мінятися в міру стомлення.

Під час виконання роботи працівники повинні бути уважні, слідкувати за поведінкою тварини.

Для подальшого покращення охорони праці, безпеки праці виробничої санітарії в господарстві необхідно:

1.         Обладнати центр в центральній садибі господарства, який би вміщав в себе нові публікації, що стосуються охорони праці;

2.         Обладнати куточок агітації з охорони праці і безпеки праці;

3.         Прочитати лекцію про дотримання правил особистої гігієни.

На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що стан охорони праці в умовах СВК «Ружинський» знаходиться на належному рівні.

РОЗДІЛ 8. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ РОБОТИ

Лейкоз великої рогатої худоби – інфекційна, хронічна хвороба пухлинної природи, яка характеризується злоякісним розмноженням клітин кровотворних органів з порушенням їх дозрівання, що зумовлює дифузну інфільтрацію різних органів і тканин та утворення в них злоякісних пухлин.

Джерелами інфекції служать тварини заражені вірусом лейкозу великої рогатої худоби на всіх стадіях розвитку лейкозного процесу. Виникнення та розповсюдження хвороби у господарстві може спричинити несвоєчасна діагностика хвороби, недотримання ветеринарно-санітарних правил, недотримання асептики і антисептики при масових обробках тварин (нумерація, взяття крові, вакцинація, алергічні дослідження, лікування тощо).

Основним методом прижиттєвої діагностики лейкозу є РІД та ІФА. Для дослідження особливо цінних тварин та для арбітражних висновків застосовується ПЛР. Так, як на сьогоднішній день найбільш економічно вигідною для більшості господарств країни є РІД, то вона і набула широкого розповсюдження серед них. Хоча більш інформативнішим методом є ІФА, але через брак коштів у господарствах ця реакція залишається на другому плані. Так, в Інституті епізоотології УААН (м. Рівне) з 1877 проб крові, що були направлені з СВК «Ружинський» Ружинського району Житомирської області виявили 580 позитивних проб по РІД та 651 – по ІФА (додаток 2).

В результаті цього молочно-товарну ферму Ружинського відділку СВК «Ружинський» було оголошено неблагополучною по захворюванню на лейкоз великої рогатої худоби та накладено карантинні обмеження.

В подальшому проби крові, з метою виявлення РІД-позитивних тварин на підприємстві, направляли на дослідження в Інститут епізоотології УААН м. Рівне. РІД-позитивних корів перевели у корівники дільниці № 1, де вони утримувались до часу здачі на забій на Бердичівський м’ясокомбінат.

Серед РІД-позитивних корів у 10-х із них спостерігали неспецифічні клінічні ознаки, які характерні для лейкозу (пригнічення загального стану, погіршення апетиту, слабкість, зменшення продуктивності), так і специфічні (збільшення селезінки та лімфатичних вузлів). Гістологічні дослідження патологічного матеріалу підтвердили діагноз «Лімфоїдний лейкоз».

Аналіз динаміки розвитку захворювання показав, що вчасне і належне проведення протиепізоотичних заходів у господарстві, дало можливість виявити серед сприйнятливого поголів’я та ізолювати всіх інфікованих тварин протягом одного року і оздоровити підприємство за 2 роки.

Після здачі на забій усіх хворих тварин та отримання трьох поспіль негативних результатів по РІД (останні результати дослідження по РІД були підтвердженні ІФА) із молочно-товарної ферми СВК «Ружинський» були зняті карантинні обмеження по захворюванню великої рогатої худоби на лейкоз.

Впровадження оздоровчих протилейкозних заходів у даному господарстві дає значний економічний ефект, оскільки економічна ефективність витрат на ветеринарні заходи становить 437087 грн.

РОЗДІЛ 9. ВИСНОВКИ

1.         Лейкоз – інфекційне повільно протікаюче хронічне захворювання, при якому клінічні ознаки проявляються лише у дорослих тварин.

2.         Порівняння результатів серологічного дослідження по РІД та ІФА, які були одночасно проведені при постановці діагнозу, дають змогу стверджувати, що останній метод є більш чутливим.

3.         Клінічне дослідження РІД-позитивних тварин дає змогу виявити специфічні та неспецифічні клінічні ознаки, які характерні для лейкозу.

4.         Внаслідок патолого-анатомічного дослідження були виявлені опухоподібні розрости у внутрішніх органах тварин, хворих на лейкоз.

5.         Своєчасне і належне проведення протиепізоотичних заходів дозволяє за короткий проміжок часу виділити всіх інфікованих ВЛ ВРХ тварин із сприйнятливого поголів’я.

6.         За рахунок проведення оздоровчих протиепізоотичних заходів у господарстві був одержаний значний економічний ефект, оскільки економічна ефективність витрат на ветеринарні заходи становить 437087 грн.

РОЗДІЛ 10. ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

 

1.         Для проведення своєчасної діагностики інфекційних хвороб, в тому числі і лейкозу, доцільно застосовувати метод ІФА, а за можливості ПЛР.

2.         Сурово дотримуватися правил з технології утримання і розведення тварин з метою попередження потрапляння збудника інфекції в організм сприйнятливих тварин.

3.         Постійно проводити роз’яснювальні роботи серед обслуговуючого персоналу про потрапляння і розповсюдження інфекційних хвороб, а також методи боротьби з ними та профілактики, особливо збудника лейкозу.

4.         Своєчасно проводити протиепізоотичні міроприємства у разі виникнення інфекційних хвороб для попередження розповсюдження захворювання по території підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.    Анисимова Н. Н. Изменение белкового и аминокислотного состава крови при лейкозе крупного рогатого скота // Актуальные проблемы интенсивного развития животноводства. – Горки. – 1998. – С. 300 – 303.

2.    Аранчій В. та ін. Ефективність оздоровлення ВРХ від лейкозу // Тваринництво України. – 1998. – № 6. – С. 15 – 16.

3.    Аранчій С., Лісконіг В. Особливості епізоотичного процесу при лейкозі ВРХ в оздоровлених господарствах з використання комплексного методу (відгук на статтю) // Ветеринарна медицина України. – 2007. – № 8. – С. 10 – 12.

4.    Барабанов И. И. Предложения по совершенствованию противолейкозных мероприятий // Вет. консультант. – 2003. – № 7. – С. 9 – 12.

5.    Белов А. Д., Рогожина Л. В., Сноз Г. В. О патогенезе лейкозов крупного рогатого скота // Ветеринария. – 1997. – № 12. – С. 16 – 19.

6.    Божко М. Оздоровлення від лейкозу // Ветеринарна медцина. – 1996. – № 2. – С. 23.

7.    Бральський Л. П. Морфологічна та морфометрична характеристики органів імуногенезу великої рогатої худоби на ранній стадії лімфоїдного лейкозу // Вісник аграрної науки – 1999, № 6. – С. 42 – 46.

8.    Бурба Л. Г., Кунаков А. А. Диагностика лейкозов сельскохозяйственных животных. – М.: 1983. – 190 с.

9.    Глузмян Д. Я., Сидоренко С. П., Надгорная В. А. Цитохимия и иммуноцитология злокачественных лимфопролиферативных заболеваний. – Наукова думка. – 1982.

10.  Горальський Л. П. Морфологічна та морфометрична характеристика органів імуногенезу великої рогатої худоби на ранній стадії лімфоїдного лейкозу // Вісник аграрної науки БДАУ. – 1999. – № 6. – С. 42 – 46.

11.  Горальський Л. П. Патоморфологічна характеристика лейкозу великої рогатої худоби // Ветеринарна медицина України. – 1999. – № 2. – С. 26 – 27.

12.  Горальський Л. П., Бялецький С. А., Мандигра М. С. Морфологічні зміни у лімфоїдних органах і печінці овець після тотального гаммаопромінення та зараження вірусом лейкозу // Ветеринарна медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Харків. – 1997. – В. 71. – С. 24 – 26.

13.  Гулюкин М. И., Васин А. В., Замараева Н. В. Пути передачи вируса лейкоза крупного рогатого скота // Ветеринария. – 1990. – № 1. – С. 27 – 31.

14.  Гусач П. П. Актуальные проблемы современной патфизиологии// Тез. докл. всесоюз. конф. – Киев: Наукова думка. – 1981.

15.  Диагностика лейкоза КРС / Г. Гаврилова, Ю. Макаров, С. Бахметьева // Ветеринария. – 2004. – № 1. – С. 20 – 23.

16.  Диагностика лейкоза крупного рогатого скота : Методические указания. – М.: Агропромиздат. – 1989. – 28 с.

17.  Добросол Г. Проблему лейкозу можна вирішити тільки спільними зусиллями // Ветеринарна медицина України. – 2005. – № 10. – С. 12 – 13.

18.  Домбровский А. Б. Стадийность развития эпизоотического процесса при лейкозе: Автореф. дис. канд. вет. наук: Киев. – 1990. – 23 с.

19.  Досвід боротьби з лейкозною інфекцією / Я. Толопко, Р. Симонов та ін. // Тваринництво України. – 1996. – № 5. – С. 19.

20.  Дубін А. М., Ярчук Б. М. Селекція молочної худоби за резистентністю до лейкозу // Ветеринарна медицина України. – 1999. – № 11. – С. 18 – 19.

21.  Дубін А., Дрипа А. Чи спадкове захворювання на лейкоз // Тваринництво України. – 1995. – № 6. – С. 22.

22.  З лейкозом треба боротися / Б. Бітнер, В. Міщук, Р. Соколов // Ветеринарна медицина України. – 1997. – № 11. – С. 6.

23.  Зелінський М., Ковалюшко В. Проблеми лейкозу та шляхи їх вирішення // Ветеринарна медицина України. – 2000. – № 5. – С. 12 – 13.

24.  К вопросу об иммунофенотипировании с использованием моноклональных антител клеток крови крупного рогатого скота, поражённого лейкозом / О. М. Сандова, В. В. Новиков, А. Ю. Барышников и др. // С. – х. Биохимия. Сер. Биология животных. – 1998. – № 4. – С. 104 – 107.

25.  Каришева А. Ф. Спеціальна епізоотологія: Підручник. – К.: Вища освіта, 2002. – 703 с.

26.  Княгницький Р., Сербенюк І. Із досвіду оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу // Ветеринарна медицина. – 1997. – № 4. – С. 8 – 9.

27.  Ковалюшко В. Шляхи і засоби підвищення ефективності проти лейкозних заходів // Ветеринарна медицина України. – 1998. – № 8. – С. 6 – 7.

28.  Козак В. Щодо вдосконалення заходів боротьби з лейкозом // Ветеринарна медицина України. – 1997. – № 6. – С. 40.

29.  Крушельницькій З., Марків В. Оздоровлення господарств від лейкозу ВРХ із застосуванням вакцини // Ветеринарна медицина України. – 2004. – № 5. – С. 27 – 28.

30.  Кудрявцева Т. П. Лейкоз животных. – М.: Россельхозиздат, 1980. – 156 с.

31.  Кудряшов А. А., Петров Н. И. Патологоанатомические изменения при лимфоидном лейкозе у крупного рогатого скота // Ветеринария. – 1999. – № 10. – С. 14 – 15.

32.  Кузнецова Н. В., Кузнецов Н. В., Симолян Г. А. Использование полимеразной цепной реакции для выявления инфицированных вирусом лейкоза крупного рогатого скота // Ветеринария. – 1997. – № 5. – С. 12 – 15.

33.  Лабораторні методи діагностики лейкозу / М. Павленко, В. Ковалюшко, В. Гротевич // Тваринництво України. – 1994, № 4. – С. 20 – 21.

34.  Лейкоз великої рогатої худоби / О. Б. Домбровський, Л. Є. Корнієнко, Б. М. Ярчук та ін.; За ред. О. Б. Домбровського. – Біла Церква, 2003. – 210 с.

35.  Лейкоз великої рогатої худоби Б. М. Ярчук, О. Б. Домбровський, Р. В. Тирсін, Л. Є. Корнієнко, О. В. Довгаль. – Київ: 2000. – 64 с.

36.  Лейкоз крупного рогатого скота / В. М. Лемеш, А. Г. Дрогун, В. Н. Якубов и др. – Минск: Урожай, 1987. – 224 с.

37.  Лейкоз крупного рогатого скота. Издание второе, дополненное и переработанное. Доронин Н. Н., Бусол В. А., Субаев Г. Х. К., «Урожай», 1976, стр. 200.

38.  Лейкоз сельскохозяйственных животных / В. А. Бусол, Н. Н. Доронин, Н. С. Мандыгра и др. – Киев: Урожай, 1988. – 264 с.

39.  Лейкозогенность крови, молока и выделений больных и серопозитивных животных / В. А. Бусол, Е. А. Андриян, В. И. Цымбал и др.// Эпизоотология, диагностика и меры борьбы при лейкозе крупного рогатого скота: Межвуз. зб. научн. тр. – Персиановка. – 1990. – С. 12 – 15.

40.  Лейкозы и злокачественные опухоли животных/ Л. Г. Бурба, А. Ф. Валихов, В. А. Горбатов и др.; Под ред. В. П. Шишкова, Л. Г. Бурбы. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Агропромиздат, 1988. – 400 с., [8] л. ил.: ил.

41.  Лемеш В. М., Шустерман Р. Д., Дрогун А. Г. Гиперчувствительность немедленного типа при лейкозе крупного рогатого скота// Тез. докл. всесоюзн. конф.: Распознавание и меры борьбы с лейкозами человека и животных. – М. – 1982. – С. 124.

42.  Малоголовкин С. А. Роль моноклональных антител в диагностике лейкоза крупного рогатого скота // Ветеринария. – 1997. – № 4. – С. 16 – 19.

43.  Мандигра М. С. Генетичні аспекти лейкозу великої рогатої худоби // Ветеринарна медицина України. – 2000. – № 4. – С. 18 – 19.

44.  Мандигра М. С. Науково-виробнича система «Оріон» у боротьбі з лейкозом великої рогатої худоби // Ветеринарна медицина України. – 1998. – № 4. – С. 22 – 23.

45.  Мандигра М. С., Куртяк Б. М., Сімонов Р. П. Лейкоз великої рогатої худоби: розробка та впровадження широкомасштабних протилейкозних заходів у господарствах Львівської області. – Львів – Рівне. – 1998. – 34с.

46.  Москалик Р. С., Агоп Г. К., Николаева А. В. Опыт борьбы с лейкозом в условиях интенсивного ведения молочного скотоводства// Ветеринария. – 1989. – № 8. – С. 39 – 40.

47.  Мурватоллоев С. А., Гулюкин М. И., Иванова Л. А. Пренатальное и постнатальное инфицирование телят вирусом лейкоза крупного рогатого скота // Инфекционные болезни. – 1984. – № 6. – с. 46.

48.  Нахмансон В. М. Лейкоз крупного рогатого скота. – М.: Россельхозиздат, 1986. – 221 с., ил.

49.  Нымм Э. М., Бусол В. А. Лейкоз крупного рогатого скота // Эпизоотология и инфекционные болезни сельскохозяйственных животных. – М. – 1984. – С. 291 – 296.

50.  О распространении лейкоза КРС / М. Гумокин, Г. Симолян, А. Шишкин и др. // Ветеринария с/х животных. – 2006. – № 7. – С. 8 – 9.

51.  Опыт ускоренного оздоровления племенного хозяйства от лейкоза крупного рогатого скота / А. Т. Борзяк, В. С. Квалюшко, В. А. Гротевич и др. // Ветеринария. – 1990. – № 12. – С. 12.

52.  Особливості перебігу інфекційного лейкозного процесу в молодняка ВРХ / М. Мандигра, Б. Куртяк, О. Грицик, Р. Симонов та ін. // Ветеринарна медицина України. – 2002. – № 7. – С. 17.

53.  Павленко М. С., Ковалюшко В. С. Завдання лабораторій ветеринарної медицини України з ліквідації лейкозу великої рогатої худоби на території країни // Ветеринарна медицина України. – 1999. – № 8. – С. 4 – 5.

54.  Патологічна анатомія тварин / П. П. Урбанович, М. К. Потоцький, І. І. Гевкан та ін. – К.: Ветінформ, 2008. – 896 с., іл. 253. – (Навчальний посібник для підготовки фахівців).

55.  Петров Н. И. Оздоровление хозяйств от лейкоза крупного рогатого скота // Ветеринария. – 1997. – № 9. – С. 10 – 12.

56.  Порівняльна ефективність діагностики лейкозу ВРХ при використанні різних методів дослідження / А. В. Абрамов, Д. М. Король, С. Д. Мельничук та ін. // Ветеринарна медицина України. – 2007. – № 2. – С. 33 – 34.

57.  Потоцький М. К. Лейкози ссавців // Вет. медицина України. – 2007. – № 7. – С. 23 – 25.

58.  Потоцький М. Лейкоз: патологічна анатомія // Ветеринарна медицина України. – 1998. – № 7. – С. 23.

59.  Практические аспекты лейкоза крупного рогатого скота / П. Н. Смирнов, В. В. Храмцов, В. В. Смирнова // Веринария. – 1998. – № 8. – С. 6 – 8.

60.  Про деякі шляхи передачі вірусу лейкозу великої рогатої худоби / В. О. Бусол, Є. А. Андріян, В. І. Цимбал // Ветеринария. – К.: Урожай. – 1992. – Вып. 67. – С. 45 – 47.

61.  Радільчук В. Оздоровлення тварин від лейкозу // Здоров’я тварин і ліки. – 2006. – № 6. – С. 18 – 19.

62.  Розумовська В. В. Лейкоз ВРХ: економічні і соціальні аспекти проблеми // Здоров’я тварин і ліки. – 2006. – № 2. – С. 12 – 13.

63.  Русанович А. А. Ликвидация лейкоза КРС в хозяйствах с разной эпизоотической ситуацией // Ветеринария. – 2004. – № 3. – С. 7 – 9.

64.  Свинаренко О. І. Проблема ліквідації лейкозу: Два напрямки оздоровлення господарств від лейкозу ВРХ // Здоров’я тварин і ліки. – 2003. – № 8. – С. 22.

65.  Симолян Г. А. Динамика развития инфекционно-патологического процесса при лейкозе // Веет. консультант. – 2006. – № 9. – С. 4 – 6.

66.   Симолян Г. А. Разработка и совершенствование оздоровительных противолейкозных мероприятий // Ветеринария. – 2007 – № 7. – С. 3 – 6.

67.  Смирнов В. В. Развитие лейкозного процесса у инфицированних ВЛ КРС коров в зависимости от их возраста // Ветеринария. – 1999. – № 12. – С. 15 – 17.

68.  Смирнов Ю. Основные пути распространения лейкоза // Ветеринарная газета. – 1999. – № 4. – С. 3 – 4.

69.  Смирнов Ю. П. Развитие лейкозного процесса в зависимости от среды обитания крупного рогатого скота //Аграрн. Наука. – 1998. – №1. – С. 18 – 19.

70.  Сноз Г. В. Некоторые особенности патологоморфологических изменений в организме крупного рогатого скота при начальной стадии хронического лимфоидного лейкоза// Теорет. и практ. вопр. ветеринарии. – Тарту. – 1987. – С. 68 – 70.

71.  Собко І. О., Абрамова Л. О. Сучасний метод лабораторної діагностики лейкозу ВРХ // Сучасна ветеринарна медицина. – 2005. – № 2. – С. 4.

72.  Состояние и перспективы борьбы с лейкозом крупного рогатого скота / М. И. Гулюкин, Н. В. Замараева, В. Н. Абрамов и др.// Ветеринария. – 1999. – № 12. – С. 3 – 8.

73.  Сучасні аспекти діагностики та заходів боротьби з лейкозом великої рогатої худоби / Б. М. Ярчук, Р. В. Тирсін, О. В. Довгаль // Ветеринарна медицина України. – 2006. – № 9. – С. 21 – 23.

74.  Сюрин В. Н., Белоусова Р. В., Фомина Н. В. Диагностика вирусных болезней животных: справочник. – М.: Агропромаздат. – 1991. – С. 522 – 528.

75.  Таджибаев А. А., Бурба Л. Г. Сравнительные морфологические изменения в органах и тканях у овец и телят при экспериментальном лейкозе // Теорет. и практ. вопр. ветеринарии. – Тарту. – 1987. – С. 70 – 71.

76.  Тирсін Р. В. Особливості перебігу інфекційного процесу при лейкозі великої рогатої худоби під впливом деяких біотичних факторів: 16.00.08 – Автореф. .... дис. канд. вет. наук. – Київ. – 1999. – 17 с.

77.  Хайруллин М. З. Пораженность крупного рогатого скота лейкозом // Ветеринария. – 1998. – № 6. – С. 12 – 13.

78.  Цымбал В. И. Достижения и перспективы развития учения о лейкозах в ИЭКВМ // Ветеринарная медицина: Міжвідомчий тематичний науковий збірник. вип.75. – Харків, 1998. – С. 57 – 64.

79.  Чеботарев В. Ф. Эндокринная регуляция иммуногенеза. – Киев. – 1979.

80.  Чутливість реакції дифузної преципітації (РДП) і реакції імунодифузії (РІД) при виявленні антитіл до вірусу лейкозу великої рогатої худоби / Б. М. Ярчук, Л. М. Корнієнко, М. В. Сімоненко і ін// Тез. доп. конф. Молодих вчених: Сучасні проблеми ветеринарної медицини. – К. – 1994. – С. 13 – 14.