Навигация
Охорона екосистем. Національні парки, заповідники, заказники, пам’ятки природи, екологічні стежки
45233
знака
0
таблиц
1
изображение
5. Охорона екосистем. Національні парки, заповідники, заказники, пам’ятки природи, екологічні стежки
У 1992 році в Україні було прийнято Закон “Про природно-заповідний фонд України”, у 1994 році -- Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні. В них подано класифікацію об’єктів природно-заповідного фонду як національного надбання, визначена соціальна, економічна, екологічна роль природоохоронних комплексів у державі. В заповідних територіях зберігаються генофонд( сукупність усіх генів однієї популяції або виду організмів ) рослин і тварин , типові та унікальні ландшафти , здійснюється моніторинг (спостереження, оцінка і прогноз стану ) навколишнього природного середовища.
Природні заповідники – це науково-дослідні установи, в яких охороняються типові або унікальні для даної території чи акваторії природні комплекси. Вони повністю виключаються з господарського використання. Основним їх завданням є збереження природних комплексів, вивчення стану її компонентів, протікання природних процесів і явищ, спостереження за станом навколишнього природного середовища, розробка рекомендацій з охорони природи, поширення природоохоронних знань, екологічне і естетичне виховання громадян.
На територіях природних заповідників забороняється:
будівництво споруд, шляхів сполучення, об’єктів транспорту і зв’язку, не пов’язаних з діяльністю природних заповідників, розведення вогнищ, улаштування місць відпочинку, стоянок транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін домашніх тварин, пересування механічних транспортних засобів за винятком шляхів загального користування, лісосплавів, проліт літаків та вертольотів нижче 2 000 м. над землею;
геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, руйнування геологічних відслонень, порушення ґрунтового покриву та гідрологічного режиму, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення звірів і птахів, порушення умов їх оселення, гніздування;
мисливство, рибальство, інтродукція (переселення) нових видів тварин і рослин, збирання колекційних та інших матеріалів за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень.
У природному заповіднику допускається:
виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними корінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів заповідника внаслідок антропогенного впливу;
здійснення протипожежних та санітарних заходів, якими не порушується режим заповідника; виконання науково-дослідних робіт із збиранням колекцій, стаціонарні дослідження на обладнаних ділянках, природоохоронна освітня і виховна діяльність.
В Україні створено 12 природних заповідників.
Біосферні заповідники—це природоохоронні науково-дослідні установи міжнародного значення. Вони створюються для збереження в природному стані типових природних комплексів біосфери, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних чинників. Біосферні заповідники створюють на базі природних заповідників, національних природних парків з включенням до їх складу територій та об’єктів природно - заповідного фонду інших категорій та земель.
Для біосферних заповідників установлюється диференціальний режим охорони. Згідно із завданням охорон виділяють такі зони:
заповідна, яка призначена для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними чинниками природних комплексів, генофонду рослинності та тваринного світу;
буферна, яка виділяється з метою запобігання негативному впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях;
антропогенних ландшафтів, що об’єднує територію земле-, лісо-, водокористуванням, поселеннями, рекреацією та іншими видами господарської діяльності.
У біосферних заповідниках можуть виділятися також території регульованого заповідного режиму (регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища).
Важливо, що наукові дослідження, спостереження за станом навколишнього природного середовища та інша діяльність біосферних заповідників здійснюється на міжнародному рівні. До біосферних заповідників в Україні належать Асканія - Нова, Чорноморський, Карпатський.
Природні національні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково - дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико - культурно, наукову, освітню і естетичну цінність.
На території природних національних парків залежно від особливостей природних комплексів та об’єктів встановлюють диференційований режим щодо їх охорони. З цією метою виділяють такі зони:
заповідна, в якій охороняються та відновлюються найцінніші природні комплекси;
регульованої реакції, де здійснюються відпочинок та оздоровлення людей; огляд особливо мальовничих і пам’ятних мість; дозволяється влаштування туристських маршрутів і екологічних стежок; забороняються рубки лісу, промислове рибальство і мисливство;
стаціонарної реакції, де розміщуються готелі, кемпінги;
господарська, в якій знаходяться пункти, землі, що включені до парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
Природними національними парками в Україні є Карпатський, Шацький, Азово - Сиваський, Синевір, Витжницький.
Заказники – це природні території (чи акваторії), в яких зберігаються і відтворюються природні комплекси або їх компоненти. Земельні ділянки заказників не вилучаються у користувачів. Залежно від мети і режиму охорони організовуються лісові, зоологічні, гідрологічні, геологічні ландшафтні заказники.
Пам’ятниками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне та пізнавальне значення з метою збереження їх у природному стані. У межах пам’яток природи забороняється діяльність, яка загрожує їх збереження або призводить до зміни їх первісного стану.
Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотяні та інші ландшафти, які мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення для збереження їх у природному стані. В межах заповідних урочищ забороняється будь - яка діяльність, що порушує природні процеси.
Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження та господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори. В ботанічних садах залежно від режиму охорони можуть бути виділені зони: експозиційні (відвідування якої регулюється); наукова (на якій розташовуються колекції, експериментальні ділянки); заповідна (де проводяться наукові спостереження).
Відомими в Україні ботанічними садами є Нікітський, Центральний Національної академії наук (Київ), а також сади Дніпропетровського, Львівського, Харківського, Чернівецького університетів.
Дендрологічні парки – це установи, де зберігаються і вивчаються у спеціально створених умовах різноманітні види дерев і чагарників та їх композиції з метою наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання. Відомими дендрологічними парками є Софіївка (Черкаська область), Олександрія (Київська область), Тростянецький (Чернігівська область), Веселі Боковеньки (Кіровоградська область) та ін.
Зоологічні парки – це природоохоронні культурно - освітні установи, які створюються для організації екологічної освітньо - виховної роботи, створення експозиційно рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни та розробки наукових основ розведення у неволі диких тварин.
На території зоологічних парків виділяють зони: експозиційну (в якій утримуються тварини з культурно - пізнавальною метою); наукову (де проводяться науково - дослідна робота та відвідування); рекреаційну (в якій організовується відпочинок відвідувачів); господарську (з господарськими об’єктами).
Парками - пам’ятниками садово - паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва для охорони та використання їх естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.
Оголошення парків - пам’яток садово - паркового мистецтва провадиться з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників та користувачів.
На їх території можуть провадитись наукові дослідження, моніторинг навколишнього природного середовища, екскурсії та відпочинок населення, догляд за насадженнями, вживаються заходи щодо запобігання самосівів, збереження деревних, чагарникових і квіткових рослин.
В Україні заповідано близько 300 тис. гектарів болотних ландшафтів. Місця зростання лікарських рослин охороняються на 150 тис. гектарів. Місця гніздування водоплавних птахів охороняються в Тендрівській, Ягорлицькій, Сиваській затоках, дельті Дунаю тощо. Природні ландшафти охороняються в усіх природних зонах рівнинної частини України, Кримських горах та Українських Карпатах. Охороняються також ділянки акваторій Чорного та Азовського морів та ін.
Україні треба збільшити площі природно - заповідних комплексів, що сприятиме геоекологічній рівновазі на території всієї країни. Необхідно спочатку збільшити площі природно- заповідного фонду до 4-5, місцями – 10% території. Це стосується передусім територій біосферних заповідників, природних національних парків, природних заповідників. Збільшити мережу заповідних комплексів можна за рахунок ділянок, які найменше змінені господарською діяльністю, або територій, на яких трапляються види рослин і тварин, що занесені до Червоної книги.
У державі має бути резерв територій і акваторій, які за своїми природоохоронними, ландшафтними, естетичними, природно- історичними особливостями можуть претендувати на заповідання. Для того щоб мати детальні і достовірні дані про наявний та перспективний обсяг природоохоронних комплексів в Україні, потрібно скласти державний кадастр (систематичне зведення відомостей про географічні об’єкти) природно- заповідного фонду.
Література
1. «Вплив атмосферного забруднення на властивості грунтів» - М.: МГУ, 1990.
2. Державний доклад «Про санітарно-епідеміологічну обстановку в Республіці Адигея в 1994 році» - Майкоп: Комітет Госсанепіднадзора РА, 1995.
3. Добровольській Р. В., Грішина Л. А. «Охорона грунтів» - М.: МГУ, 1985.
4. Ільін В. Би. «Важкі метали в системі грунт-рослина - Новосибірськ: Наука, 1991.
5. Круглов Ю. В. «Мікрофлора грунту і пестициди» - М.: Агропроміздат, 1991.
6. Реуце Н., Кирста З. «Боротьба із забрудненням грунту» - М.: Агропроміздат, 1986.
7. Соколова Т. А., Дронова Т. Я. «Зміна грунтів під впливом кислотних випадань» - М.: МГУ, 1993.
8. Е. А. Кріксунов, В.В. Пасічник, А.П. Сидорин «Екологія»
9. Видавничий будинок «Дрохва» 1995
10. Р. А. Богдановский «Хімічна екологія» Видавництво Московського університету 1994
11. Н.А. Агаджанян, В.И. Торшин «Екологія людини» ММП «Екоцентр», КРУК 1994
Похожие работы
Всі економічні збитки поділяються на п’ять видів: 1) фактичні, тобто втрати або негативні зміни, що виникають від забруднення навколишнього середовища і можуть бути оцінені у грошовій формі у звітному періоді; 2) можливі, які можливі в перспективі через забруднення природного середовища, тобто мають умовно-теоретичний характер; 3) відвернені, які становлять різницю між фактичними і ...
... Чернігівське Хімволокно», Установка по утилізації люмінесцентних ламп люмінесцентні лампи 200000 шт./рік 109419 шт. 4.2 Заходи щодо покращення стану природного середовища на ВАТ „Хімволокно” Екологічний збиток від порушення навколишнього природного середовища (НПС) являє собою суспільно необхідні витрати, які виникають в результаті екодеструктивного впливу. Фактично збиток відобража ...
... Землі У цій оболонці розташовані тваринний та рослинний світ, а також проживає людина. І ця оболонка найбільше на Землі зазнає впливу господарської діяльності людини, в основному негативного. 2. ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА 2.1 Основні наслідки екологічної кризи в Україні і вплив їх на безпеку життєдіяльності людини Дефіцит води Дефіцит води в Україні нині становить ...
... рівень забруднення довкілля. З перших днів незалежності наша держава бере активну участь у міжнародних природоохоронних заходах і реалізації екологічних програм та проектів. Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища займає важливе місце у зовнішньополітичному курсі України. Україна як член ООН є суверенною стороною 18 міжнародних природоохоронних угод, бере ...
0 комментариев