Навигация
Формування енграми пам'яті
24797
знаков
0
таблиц
0
изображений
6. Формування енграми пам'яті
Енграмма представляє ансамбль нейрональних і гліальних елементів, об'єднаних синаптичними механізмами. Таке динамічне об'єднання будується за рахунок експресії геномом окремих клітин певних білкових молекул – адгезинів, або конектинів, які вбудовуються в спеціальні ділянки мембран нейронів. Саме ці ідентичні по молекулярних властивостях білкові молекули збільшують чутливість нейронів до прийому тієї або іншої інформації, яка первинно викликала експресію цих білків.
7. Голографічна гіпотеза пам'яті
Суть голографічної гіпотези полягає в тому, що образи подій минулого відновлюються в мозку, коли їх представництва в різних структурах мозку у вигляді клітинних ансамблів з розподіленою інформацією активуються когерентними зовнішніми або внутрішніми діями.
Автори цієї концепції вважають, що вказані клітинні ансамблі мозку, що породжують повільні потенціали, обумовлені постсинаптичними і дендритними процесами, грають роль оптичних хвильових фільтрів, або екранів. Взаємодія з цими фільтрами в організмі здійснюється на декількох рівнях: на рівні периферійних рецепторів, підкіркових утворень і кори великого мозку, особливо її колончатих організацій.
На всіх цих рівнях здійснюється кореляційна взаємодія зовнішніх чинників з відповідними конфігураціями збуджень. Внаслідок цього інформація, що потрапила в організм, розподіляється по всіх рівнях нейронної системи. Завдяки цим процесам услід за пізнаванням швидко відтворюється додаткова кількість інформації про об'єкт.
В організації голографічної енграми беруть участь білкові молекули, резонуючі частоти яких когерентні відтворюючим спогади стимулам.
Голографічний принцип і еквіпотенціальність мозку. Спостереження К.Лешлі відповідають голографічній гіпотезі організації пам'яті. Вони свідчать про те, що пам'ять властива кожному окремому елементу системи. Розвиток голографічній гіпотезі виявився можливим на основі теорії функціональних систем. Згідно цієї теорії, кожен окремий елемент, включений у функціональну систему, в своїй діяльності відображає стан системи. Особливо це відноситися до провідного компоненту провідної системи – домінуючій мотивації. За наявності пейсмекерної зони в гіпоталамусі мотиваційні збудження на основі висхідних мотивуючих впливів широко поширюються по різних структурах головного мозку. До нейронів різних структур мозку, залучених в домінуючу мотивацію, поступають збудження від дій умовних і підкріплюючих подразнень. Саме на цих нейронах різного рівня мозку при навчанні і розігруються процеси формування енграми пам'яті.
При цьому мотиваційний стан виступає в ролі фільтру, або опорної хвилі, а збудження, що виникають при дії підкріплюючих чинників на рецептори організму, - у вигляді направляючої хвилі, що витягує при взаємодії на одних і тих же нейронах мозку їх молекулярний досвід.
Звідси стає зрозумілим, що за наявності активно працюючого гипоталамічного пейсмекера видалення різних відділів мозку не приводить до істотних порушень всієї системи кірково-підкіркових утворень, залучених в ту або іншу функціональну систему. Енграма пам'яті зникає лише при пригніченні активності самого гипоталамічного пейсмекера.
8. Послідовність процесу запам'ятовування
Процес запам'ятовування складається з декількох етапів, що послідовно змінюють один одного.
Основу запам'ятовування складає домінуюча мотивація, яка за допомогою висхідних впливів гипоталамічних і інших підкіркових утворень активує нейрони мозку, особливо кори. При цьому розширюються конвергентні властивості нейронів, змінюється їх чутливість до нейромедіаторів і олігопептидів.
Наступним етапом включається механізм короткочасної пам'яті – реверберація збуджень по ланцюгах нейронів усередині кори великого мозку і підкіркових утворень.
Після дій біологічних або соціально значимих чинників активується генетичний апарат мозку. У нейронах і гліальних клітинах починають синтезуватися специфічні інформаційні молекули.
9. Відтворення слідів пам'яті
Відтворення слідів пам'яті полягає в отриманні інформації, що зберігається в структурах мозку, і перш за все в його генетичному апараті.
У системних процесах відтворення слідів пам'яті провідна роль належить домінуючій мотивації. Мотиваційні збудження поширюючись до окремих нейронів мозку, активують в них процеси експресії специфічних білкових ефекторних молекул. Ці процеси пригнічуються введенням блокаторов синтезу білка або специфічних антиімуноглобулінів. В результаті порушуються процеси аферентного синтезу і вся подальша архітектоніка відповідних поведінкових актів.
10. Процес спогаду
Процес спогаду може відбуватися як на свідомому, так і на несвідомому рівні.
Свідомий спогад будується на основі мотивації процесу пізнання зовнішніх дій. За наявності цих впливів суб'єкт на основі свого минулого досвіду впізнає впливаючий об'єкт.
Підсвідома пам'ять включається в стереотипні, автоматизовані поведінкові акти. Найчастіше вона супроводить завченим діям.
Структурні основи спогаду:пам'ять обумовлена діяльністю великої кількості об'єднаних нейронів мозку, розташованих в корі і підкіркових утвореннях, особливо в лімбічних структурах мозку. Стимуляція скроневої кори активує цю кірково-підкіркову енграму пам'яті. Процеси збереження пам'яті в значній мірі пов'язані з функціями гіпокампа, амігдалоїдної ділянки і скроневої кори.
У зберіганні автоматизованих рухових навиків істотна роль належить структурам мозочка.
11. Забування
Процес забування характеризується певною швидкістю. Функції забування пов'язані з діяльністю структур гіпокампа і скроневої долі великих півкуль. Забування пов'язане з порушенням процесу консолідації пам'яті. У процесах забування беруть участь різні олігопептиди. Показано, що ангіотензин II перешкоджає процесам забування умовнорефлекторних захисних навиків.
12. Література
1. Физиология. Основы и функциональные системы. Курс лекций под редакцией К.В.Судакова, Москва "Медицина", 2000г.
2. Дуткевич Т.В. Загальна психологія. — Кам'янець-Подільський: Медобори, 2002. — С. 56. ISBN 966-95910-9-0
3. Скоромец А.А. Нейромедиаторы при старении головного мозга: ключ к пониманию нарушений памяти и внимания. М., 2005. - 16 с.
Похожие работы
... : - приступоподібна шизофренія, шизоафективний варіант, депресивний тип; - шизоафективний психоз, депресивний тип; - шизофреноформний психоз, депресивний тип. РОЗДІЛ 2. ЗМІНИ ОСОБИСТОСТІ ПРИ ШИЗОФРЕНІЇ 2.1 Дитяча та юнацька шизофренія Шизофренічний процес у дитячому і підлітковому віці тісно зв'язаний із критичними періодами, кожний з яких відрізняється своєю специфікою, ...
... ія та ендокринна хірургія. – 2004. – № 1. – С. 45-51 (Здобувач провів клінічні дослідження, узагальнення отриманих результатів, сформулював висновки). 7. Скибчик В.А., Соломенчук Т.М. Особливості перебігу інфаркту міокарда у хворих на цукровий діабет ІІ типу залежно від статі та віку // Український медичний часопис. – 2004. – № 2. – С. 115-118 (Здобувач провів клінічні дослідження, узагальнення ...
... основних характеристик збудливості сегментарних моносинаптичних рефлекторних систем у білих щурів; провела огляд літератури). АНОТАЦІЯ Гузь Л.В. Нейрометаболічні особливості та інтегративна діяльність центральної нервової системи за умов експериментальної гіпертироксинемії у щурів. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 – ...
... Т.Г. – 3.№ 200605148; Заявл. 10.05.06; Опубл. 15.11.06, бюл. 11. (Дисертантом взято участь у зборі матеріалів та обробці отриманих даних). АНОТАЦІЯ Перцева Т.Г. Особливості перебігу дисциркуляторної енцефалопатії у хворих з цукровим діабетом II типу. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 – нервові хвороби. – ДУ “Інститут ...
0 комментариев