3.2 Вдосконалення формування витрат виробництва в ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи”
Фінансова-господарська діяльність підприємства, що фінансується з державного бюджету, характеризується низкою особливостей.
Мета діяльності ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи” - не отримання прибутку, а надання послуг, які не є носіями матеріальної субстанції і не оприбутковуються на склад. Тут відсутні поняття виробничого браку і зіставлення здійснених витрат з отриманими результатами (за аналогією з галузями матеріального виробництва). Отримання негативного результату діяльності ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи” може розглядатися також як результат.
Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності діяльності підприємства.
При обчисленні собівартості виконаних робіт важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питання їх розмежування між джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва; предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів. Відповідно до цього у собівартість продукції включаються витрати на:
виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;
обслуговування виробничого процесу і управління ним;
розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, охорону повітряного, водного басейнів);
набір і підготовку кадрів;
поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.
Треба мати на увазі, що з різних причин на практиці повної відповідності між дійсними витратами на виробництво і собівартістю продукції не існує. Так, згідно з встановленим порядком не включаються у собівартість, а відшкодовуються за рахунок прибутку або інших джерел витрати на підготовку і освоєння нової продукції. Разом з тим є витрати, які включаються у собівартість продукції, але не мають прямого зв'язку з виробництвом. До них в ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи” належать оплата часу виконання державних обов'язків працівниками підприємства, скорочення робочого дня матерів, які мають дітей віком до одного року тощо.
Непродуктивні витрати підприємства, пов'язані з виробничою діяльністю (псування матеріалів, простої тощо), включаються у фактичну собівартість, а втрати від порушення договорів з іншими підприємствами і організаціями (штрафні санкції) відшкодовуються за рахунок прибутку чи інших джерел.
Склад витрат, які включаються у собівартість, не є незмінним. Вони можуть дещо змінюватися з різних практичних міркувань. Але загальною тенденцією таких змін повинно бути повніше відображення у собівартості дійсних витрат на виробництво продукції.
Слід відрізняти витрати загальні й на одиницю продукції або виконаних робіт. Загальні витрати — це витрати на весь обсяг робіт за певний період. Ця сума залежить від тривалості періоду і кількості виготовленої продукції або виконаних робіт. На даному етапі виникають труднощі, враховуючи специфіку діяльності ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи”. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи” ж виконані роботи залежать від багатьох чинників, насамперед, які не залежать від підприємства.
Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю, на наш погляд, в даному випадку доцільно використовувати поняття граничних витрат, які характеризують їх приріст на одиницю приросту обсягу виконаних робіт.
Якщо загальні витрати виразити певною функцією обсягу виконаних робіт, то граничний їх рівень є першою похідною цієї функції. Це витрати на останню гривню за часом виконання робіт. Показник граничних витрат можна використовувати при аналізі доцільності зміни обсягу виконуваних робіт.
Доцільно, на наш погляд, визначити та проаналізувати динаміку непропорційних витрат, поділяючи їх на прогресуючі та дегресуючі. Тобто ті, які зростають більшою мірою, ніж обсяг виробництва (прогресуючі витрати). Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва вимагає більших витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці яка в повній мірі використовується в ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи”, додаткові рекламні. Дегресуючі витрати зростають менше, ніж обсяг виробництва. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин і устаткування, ремонт, інструмент тощо.
Висновки
Таким чином, під час написання роботи були поглибленні і закріпленні теоретичні знання, набутті практичні навички з обраної теми дослідження.
Ознайомившись з методологічними принципами визнання та оцінки витрат виробництва в першому розділі роботи, ми можемо зробити висновки.
Дані про витрати використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, визначення результатів діяльності структурних підрозділів та підприємств в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток та удосконалення виробництва, для планово-економічних та аналітичних розрахунків.
У зв'язку з цим повинно бути забезпечене повне зіставлення планових та звітних даних щодо складу і класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат за планованими (звітними) періодами.
Дія окремих чинників на зміну витрат стосується окремих видів, згрупованих у відповідності з економічним змістом за певними ознаками.
З цієї точки зору усі витрати поділяються на групи контрольованих та неконтрольованих витрат.
Можливість регулювання рівня собівартості полягає у зміні так званих постійних та змінних витрат. Кожен з цих видів витрат по різному впливає на зміну собівартості, адже показники ефективності знаходяться у функціональному зв’язку з постійними витратами і у кореляційному зі змінними.
На основі даних попереднього аналізу можливо розробити систему управління, яка передбачає ряд пов'язаних заходів, серед яких мають бути організаційні, виробничі, економічні, інвестиційні, зовнішньоекономічні, соціальні, екологічні тощо. Особливо в ситуації, що склалася в ДАТ “Придніпровські магістральні нафтопроводи” необхідно виділити такі напрями управління:
- спеціальний аналіз співвідношення боргових зобов'язань;
- розробка і виконання програми ненарощування боргів;
- розробка й здійснення програми погашення боргів;
- розробка і проведення змін виробництва, спрямованих на зниження витрат;
- розробка та здійснення програми залучення інвестицій;
- розробка і здійснення реструктуризації підприємства.
Список використаної літератури
1. Атрохимович Г. П., Комаров В. И. Економіка підприємств в умовах госпрозрахунку. М. Агропромвидат 2000—254 с.
2. Акиненко А. Ф., Ширімет А. Д,. Облік калькулювання і аналіз собівартості продукції — МГУ, 2004 – 269 с.
3. Буфатіна І. Особливості обліку витрат за Національними стандартами.// Все про бухгалтерський облік – 2000. - № 14. с. 27
4. Білик М. Державні підприємства як об’єкт фінансового управління в умовах переходу до ринкової економіки// Український журнал “Економіст”. - 2009. -№1
5. Горфинкель В.Я. Экономика предприятия: Учебник. – М.:, 2006. – 367 с.
6. Ейсан Нікбахт, Анджеліко Гроппеллі. Фінанси – К: “Основи”, - 2003.
7. Замков О.О., Толстопятенко А.В., Черемных Ю.Н.. Математические методы в економике. - М: ДИС, - 2007.
8. Житна І. П. Нескреба А. М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства. – Київ. Вища школа 2002, 190 с.
9. Калина А.В. та ін. Сучасний економічний аналіз і прогнозування: Посібник. – К.:, 2007. –272 с.
10. Качтарик Я.Д. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства: //Фінанси України. – 2009. -№10. – С. 138-140.
11. Кобилянська О. Облік валових витрат і валових доходів // Все про бухгалтерський облік – 2007. - № 6. с. 6-9
12. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 2006.
13. Кондратьева А. Проблемы анализа финансового состояния предприятий в условиях переходной экономики: // персонал – спецвыпуск. –2008. –С. 177-182.
14. Кондратьєв О.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники: // Фінанси України. – 2006. - №11. – С. 66-69.
15. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия: проблемы, концепции и методы. М.: Финансы, 2007.
16. Криворучко М.И., Петровський В.В. Облік та аналіз фінансових активів. – К: “Феникс”, - 2007.
17. Мельничук Г. М. Аналіз господарської діяльності в промисловості. Підручник – К. Вища школа 2000 – т 318 с.
18. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій. Затв. Наказом Агенства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 21 березня 2007 р., №37.
19. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. –в 2 т. – К.:, 2005. – 400 с.
20. Родионова В.М., Федотова М.А. Финансовая устойчивость предприятия в условиях инфляции. – М.: Финасы и статистика, - 2003.
21. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е изд., перераб. и доп. - Минск: ООО "Новое знание", 2000
22. Семенець І. В. Визначення фінансових результатів діяльності підприємства: // Фінанси України. – 2009. - №9. – С. 44-48.
23. Соколова Л.М. и др. Критерии оценки финансового состояния предприятий: // Бизнес-информ. – 2006. - №10. – С. 45-48
24. Стоянова и др. Финансовый менеджмент. Учебное пособие. М.: Перспектива, 2003.
25. Шеремет А.Д., Сейфулин Р.С. Методика финансового анализа М.: Инфра-М, 2006.
26. Шим Дж., Сигел Дж. Методы управления стоимостью и анализ затрат. – М.: Филин, 2006.
27. Фінанси підприємств за редакцією кандидата економічних наук, професора А.М.Поддєрьогіна.- Київ, 2000.
28. Церетелі Л. Проблемні питання реалізації товарів, продукції, послуг. “Все про бухгалтерський облік”; 2007; № 67.
... на третину, і в 2000 році воно склало 73,4 млрд. куб. м. Споживання нафти і нафтопродуктів в Україні за останні роки стабілізувалося на рівні 25-29 млн. тонн. 5. ТРУБОПРОВІДНИЙ ТРАНСПОРТ УКРАЇНИ Трубопровідний транспорт є найекономічнішим засобом транспортування рідкого палива, пального і технологічного газу, різних хімічних продуктів. Це відносно новий вид транспорту. В Україні він виник у ...
... ібних установ проявляється в працях, розроблених працівниками, та співробітництві з підприємствами не тільки в місцевій сфері діяльності інших регіонів. Рис. 2.2. Декомпозиція комплексу моделей енергоспоживання регіонами України Проведення аналізу є вкрай необхідним, адже для економіки сучасної України характерна дуже низька ефективність використання енергетичних ресурсів. Таке положення ...
... суми державного боргу не повинна перевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України. РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ВИТРАТ ТА ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН РІЗНИХ РІВНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ В УКРАЇНІ 3.1 Джерела фінансування загальнодержавних витрат Згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” [1] встановлено (Стаття ...
... і становив 2.30, відповідно збільшився дохід, прибуток і рентабельність перевезень що призвело до зменшення витрат підприємства. 3. Технологія і організація перевезень фанери з міста Рівне (Україна) в місто Мілан (Італія) рухомим складом ТзОВ „Камаз-Транс-Сервіс” 3.1 Дослідження вантажопотоку Згідно договору, укладеного ТзОВ „Камаз-Транс-Сервіс”, на 2006 рік прогнозується обсяг перевезень ...
0 комментариев