Навигация
Головна мета промислової політики
53989
знаков
0
таблиц
0
изображений
1. Головна мета промислової політики
Головна мета промислової політики на сучасному етапі – забезпечення сталого зростання внутрішнього валового продукту.
Передусім це стосується галузей, які мають значний потенціал для вагомого нарощування конкурентоспроможної продукції.
Аналізуючи становище в окремих галузях, треба визначити загальні чинники, які негативно впливають на фінансово-економічну діяльність підприємств:
— існування диспропорції між впровадженням монетарної і промислової політики;
— некерованість ринковими процесами рівноваги між попитом та пропозицією;
— повільне інтегрування до стабільних ринків.
Зазначені фактори відносяться до макрорівня функціонування економіки.
Визначальним завданням є невідкладне розв'язання найгостріших проблем в сфері виробництва. Це - припинення спаду і створення реальних передумов виходу вже найближчим часом на траєкторію стійкого зростання.
Для цього необхідно подолати перекоси в структурі грошової маси, безпрецедентних масштабів набула натуралізація реальної економіки, що особливо небезпечно. Гроші дедалі більше перестають виконувати свою основну функцію - бути посередником при обміні товарів. Вони «вимиваються» з обігових коштів підприємств та організацій. Нестача або відсутність обігових коштів робить єдино можливою формою економічних відносин бартер.
Промислові підприємства реалізують за гроші менш 50 відсотків своєї продукції.
У такому ж контексті належить розглядати і проблему зменшення взаємозаборгованості підприємств та організацій, подолання платіжної кризи.
Підвищення ролі держави у проведенні активної структурної політики повинно здійснюватися переважно шляхом використання економічних методів регулювання, притаманних ринковій економіці, вдосконалення нормативно-правового забезпечення структурної перебудови і реформування економіки в цілому, посилення гарантій прав власності та відповідальності за її ефективне використання.
Економічні важелі повинні доповнюватися активізацією заходів жорсткого адміністративного впливу. Головні з них:
— суттєве посилення державного контролю за здійсненням валютних розрахунків, запобігання незаконному відтоку валютних цінностей за кордон;
— регулювання цін на продукцію природних монополій;
— вдосконалення організаційної структури і структур управління в промисловості;
— реструктуризація промислових підприємств.
2. Перелік пріоритетних (базових) галузей промисловості і виробництв
Світовий досвід доводить, що жодна з країн навіть найрозвиненіша, не ставить за мету досягнення ефективної конкуренції по всьому асортименту продукції, яку вона може виробляти. Пріоритет надається лише тим секторам економіки, які мають умови для отримання конкурентних переваг на світовому ринку. Відповідно до цього повинні розподілятися ресурсні можливості держави і окремих галузей.
Виходячи з кон'юнктури світового і внутрішнього ринків та наявності факторних умов, перш за все, розвинених і спеціалізованих факторів виробництва до пріоритетних галузей і виробництв, які можуть досить швидко підняти конкурентоспроможність своєї продукції, віднесено:
ü в машинобудуванні - виробництво авіаційної і ракетно-космічної техніки, суднобудування, енергетичне і сільгоспмашинобудування, автомобілебудування, окремі виробництва електронної техніки і засобів зв'язку;
ü в металургійній промисловості - виробництво тонкого автомобільного листа, високоміцних труб, водо- і газопровідних труб з покриттям, алюмінієвої фольги і губчастого титану, сталевих канатів і арматури;
ü в хімічній і нафтохімічній -виробництво мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин, синтетичного корду, полімерів та виробів з них, магнітних стрічок та рентгенівської плівки на лавсановій основі, товарів побутової хімії, автомобільних шин і гумо-технічних виробів, зокрема важкогорючих конвейєрних стрічок;
ü в деревообробній промисловості - виробництво фанери, картону, спеціальних видів паперу, деревностружкових та деревноволокнистих плит, меблів, виробництво сірників;
ü в легкій промисловості поглибленна переробка льону, шкірсировини, швейні та трикотажні виробництва.
В Україні ще не склався дійовий механізм інвестування масштабних технологічних змін. Державні науково-технічні програми часто не забезпечують кінцевих результатів.
Проте не можна не бачити, що швидкість розпаду неконкурентоспроможних виробників значно перевищує темпи створення нових конкурентоспроможних. Така ситуація вимагає подальшого підвищення ролі держави у недопущенні деіндустріалізації країни і відновлення попиту на продукцію вітчизняних виробників на внутрішньому і світовому ринку.
Вже на сьогодні фізичне і моральне старіння промислово-виробничих основних фондів набуло катастрофічних розмірів. За 1991 — 1998 роки в цілому по промисловості знос основних фондів зріс з 48,7% до 63%.
Україна за обсягом виробничих основних фондів входить до індустріальне розвинутих країн світу, але їх якісні показники поступаються сучасним вимогам науково-технічного прогресу. Функціональні можливості виробничих фондів істотно зменшилися внаслідок фізичного і морального старіння, їх галузева структура, яка була зорієнтована на обслуговування загальносоюзних потреб, багато в чому не відповідає вимогам нинішньої внутрішньої кооперації.
Пріоритетним мають стати науково-технологічні програми і проекти, пов'язані з розробленням, освоєнням та впровадженням у виробництво комплексних технологічних систем, досконаліших механізмів, устаткування і технологій для поглибленої переробки сировини, створення замкнутих технологічних циклів та випуску конкурентоспроможної продукції.
Нагальною проблемою структурної перебудови є спрямування науково-технічного потенціалу на перехід від традиційної технології до принципово нових технологічних процесів та комплексних технологічних систем, що змінюють технологічний уклад економіки.
Одним з найважливіших пріоритетів структурної політики, що має відігравати роль каталізатора-прискорювача в тенденціях зростання національної економіки є створення ефективних реґіональних структур у вигляді спеціальних (вільних) економічних зон.
Україна належить до числа енергодефіцитних країн. Майже половина потреби в енергоресурсах (47,1 відс., 1997 р.) покривається за рахунок імпорту. Основу власних природних ресурсів первинного палива (61,8 відс.) складає вугілля - найменш технологічно ефективний компонент паливно-енергетичного балансу, — частка власних ресурсів нафти і газу становить лише 8,1 і 28,6 відс. відповідно.
Становлення України як незалежної держави вимагає рахуватися також із загальносвітовими тенденціями у використанні енергоресурсів і енергії, забезпечуючи умови із захисту клімату землі і охорони навколишнього середовища через зменшення викидів парникових газів.
Виходячи з цього, перехід до енергозберігаючої моделі розвитку став найважливішим національним пріоритетом структурної трансформації базових галузей промисловості.
3.Машинобудування
А) Авіаційна і ракетно-космічна промисловість
Авіаційна промисловість визнана пріоритетною. Такий потужний авіаційний потенціал, яким володіє Україна, окрім нас мають ще лише сім країн світу.
Продовжуються роботи щодо реалізації державних пріоритетних програм Ан-70 та Ан-140. З початку льотних випробувань літака Ан-70 здійснено 198 польотів, загальна готовність програми створення літака — 85%.
Успішно проведено перший запуск української ракети-носія «Зеніт» з плавучої платформи у рамках міжнародного проекту «Морський старт».
Похожие работы
... системи державного управління промисловою політикою; - розбудови ринкової інфраструктури; Регуляторна політика Державне регулювання підприємницької діяльності є важливою складовою реалізації промислової політики держави та органічного поєднання зусиль малого, середнього та великого бізнесу. Регуляторна політика має сприяти використанню та розвитку підприємницького потенціалу суспільства ...
... кредитній сферах. Митна політика, виступаючи складовою внутрішньої і зовнішньої державної політики, формується та запроваджується, спираючись на об'єктивний аналіз. Втілюючи у життя митну політику, треба розглядати діяльність державних органів у рамках єдиного інституціонального механізму, спрямувавши їх на виконання конкретних завдань у цій сфері з єдиною метою - забезпечення національної ...
... . Недиференційованість розглянутих потоків у структурі ринкового трансформування не дозволяє правильно оцінювати події, що розгортаються, з точки зору перспективи і приймати правильні рішення. 2. Державна політика забезпечення економічної трансформації Аналіз функцій уряду щодо перерозподілу доходів, ресурсів і стабілізації економіки на основі моделі економічного обігу в державі дає ...
... українського народу. Україна на шляху суверенного розвитку: суспільно-політичні трансформації. Формування політичних партій. “Партія влади” та опозиція, їх вплив на громадсько-політичне життя в Україні. Соціальна політика в контексті нових реалій. Культура, освіта та наука в умовах функціонування суверенної держави. Українська церква та проблеми духовного відродження нації. Партійне життя. ...
0 комментариев