Плата за зрошувальну воду у с/г , її основні функції

1. Плата за зрошувальну воду у с/г , її основні функції.

В сучасних умовах все гостріше відчувається кількісний та якісний дефіцит води, що призводить до збільшення витрат , знижені ефективності виробництва, створює несприятливі економічні ситуації. Подальше екстенсивне використання водних ресурсів практично неможливо. Поліпшення водозабезпеченості народного господарства пов’язане перш за все з економією води і її раціонального використання. Цього можна досягти запровадивши плату за воду. Водогосподарські експлуатаційні організації і с/г підприємства в ринкових умовах є типовими учасниками комерційних відносин , що виникають при купівлі – продажі товару та наданні послуг по водоподачі .

Послуги по подачі води в точки її виділу, які надаються водогосподарськими експлуатаційними організаціями (ВЕО) водоспоживачам, мають всі ознаки товарних відносин:

-         послуги ВЕО потребують для свого здійснення затрат матеріальних ресурсів і живої праці;

-         подача води для водоспоживачів використовується ними, як технологічний ресурс, який забезпечує с/г виробникам можливість отримання прибутків від реалізації с/г продукції.

Тому система взаєморозрахунків між водогосподарськими і с/г підприємствами повинна базуватись на загальних принципах ринкової економіки В той же час у водогосподарській галузі відсутній достатній досвід і традиції госпрозрахункової діяльності.

Плата за воду в с/г виконує дві основні функції:

1.   Вона виступає, як госпрозрахунковий важіль у сфері природокористування , який спрямовано на економію водних ресурсів .

2.   Плата за воду служить необхідним елементом, який забезпечує нормальні економічні взаємовідносини між галузями АПК.

Продукція ВЕО – це послуги по подачі води водоспоживачам, а також послуги по підтримці меліоративних систем у робочому стані .

2. Методика розрахунку тарифу за воду

Основні методичні принципи ціноутворення у водному господарстві:

1.   Платне водоспоживання у с/г базується на витратах суспільної праці, вона включає: плату за воду, яка забирається із водогосподарських систем і плату за послуги по подачі води ВЕО.

В першому випадку використовується діючі тарифи на воду, а в другому - тарифи на послуги ВЕО.

2.   Тарифи на послуги по водоподачі формуються із двох складових:

а) собівартість, яка визначається за нормативними витратами на експлуатацію систем;

б) нормативний прибуток, який забезпечує функціонування ВЕО на умовах госпрозрахунку.

3. Доцільно використовувати двох ставкові тарифи на воду.

4. Тарифи на воду доцільно доповнити пільговими тарифи і штрафними санкціями.

Економічна оцінка води в системі водозабезпечення дорівнює поточним щорічним витратам на формування і охорону доступних для використання водних ресурсів та економічній оцінці води, як природного ресурсу.

Для кінцевого споживача плата за воду, яка використовується формується з витрат по водогосподарській системі витрат ВЕО. Тому тариф за воду, яка використовується у с/г можна прирівняти до ціни Франко – станція призначення.

Т = Твгс + Твео,

де Т – тариф на воду.

Твгс – тариф на воду, що забирається із водогосподарських систем.

Твео - тариф на послуги по подачі води ВЕО споживачам.

3. Двохставковий тариф на зрошувальну воду, його суть і значення

Можливість формування двох ставкового тарифу на зрошувальну воду тісно пов’язана з характером витрат ВЕО серед яких можна виділити дві відносно стійкі групи:

1.      Перша група об’єднує витрати величина яких досить постійна, мало залежить від об’єму водоподачі і визначається в основному площею зрошувальних земель, які обслуговуються ВЕО. Такі витрати можуть бути покладені в основу планування ставок за 1 гектар зрошувальної площі.

2.      Включає витрати, що значною мірою визначаються об’ємом водоподачі і можуть бути покладені в основу розрахунку ставок за 1м³ води.

В групу витрат, які можна назвати умовно-постійними і які визначають погектарну ставку включаються такі статті:

1. Утримання експлуатаційного штату управлінь меліоративних систем, дільниць, насосних станцій (зарплата персоналу).

2. Утримання і ремонт виробничих і цивільних будівель, засобів зв’язку, експлуатації доріг, транспортних засобів, робочих механізмів, лісонасаджень.

3. Частина витрат по ремонту меліоративних споруд.

4. Інші витрати (по техніці безпеки, на придбання виробничого інвентарю, утримання охорони тощо).

5. Амортизаційні відрахування на основні фонди.

В групу витрат, які можна назвати умовно-змінними і які відносять на собівартість 1м³ води (визначають по кубометрову ставку) включаються такі статті:

1. Частина витрат на утримання гідроспоруд, загороджувальних дамб і каналів, насосних станцій.

2. Витати на очистку меліоративної мережі, на протипаводкові та регулюючі роботи, нівелювання дамб і каналів, формування аварійного запасу матеріалів.

3. Преміальні із фонду заробітної плати.

4. Витрати на електроенергію.

Таким чином двох ставковий тариф на воду формується з погектарної і по кубометрової ставок.

В умовах зрошувальних меліорацій доцільно використовувати такий двохставковий тариф:

1. Плата за гектар, що обслуговується:

 

П_ПЛ=С_УПВ+П_Н (грн./га),

де С_УПВ – умовно-постійна частина витрат,

П_Н – нормативний прибуток.

2.Плата за подачу води

П_ПВ=С_УЗВ+П_Н+ П_Р (грн./м³),

де С_УЗВ – умовно-змінна частина витрат,

П_Р – плата за водні ресурси(рента).

Виходячи із двохставкового тарифу ціна на зрошувальну воду визначається за формулою:

 (грн./м³),

де П_НТ – площа зрошення нетто,

О_ТВ – об’єм води, що подається в точках водовиділу.

В умовах осушувальних меліорацій вартість послуг ВЕО визначається платою за гектар, що обслуговується, а також додатково-встановленим тарифом за подачу води в окремі роки.

4. Пільгові тарифи і штрафні санкції за водокористування у с/г .

Для посилення стимулюючої дії тарифів на раціональне використання водних ресурсів і основних меліоративних фондів ВЕО доцільно ввести пільгові тарифи за поза вегетаційне водоспоживання і штрафні санкції за понаднормативне водоспоживання.

5. Основні напрямки удосконалення системи платежів за воду у с/г:

1. Розробка нормативів витрат на експлуатацію основних фондів по окремих видах чи групах.

2. Розробка методики і нормативів рентабельності

В умовах ринкових відносин найважливішим фактором формування будь-яких тарифів є попередня оцінка верхньої та нижньої межі ціни між якими може бути встановлений договірний тариф.