Ринок праці

4. Ринок праці

 

Повна зайнятість означає використання всіх придатних трудових ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи. Передбачає існування природного безробіття. Раціональна зайнятість означає відповідність професійно-кваліфікаційного складу робочої сили структури робочих місць.

 

Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до чисельності робочої сили:

 

Природний рівень безробіття – це рівень безробіття при повній зайнятості, тобто це рівень природного безробіття (суми структурного та фрикційного безробіття.

Види безробіття

фрикційне

структурне.

природне

циклічне

приховане

конверсійне

-      Соціально-економічні втрати від безробіття:

1)         Відставання фактичного обсягу виробництва від потенційно можливого (ВВП – розрив). Розраховується по закону Оукена.

2)         Порушення соціально-економічних пропорцій на ринку праці: безробіттям більше охоплені жінки, ніж чоловіки; молодь, ніж люди середнього віку; висококваліфіковані робітники (ІТР).

3)         Криза освіти і професійно-технічного навчання.

4)         Загострення соціальних проблем: наркоманія, алкоголізм, злочинність, розлучення тощо.

Закон Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, то фактичний обсяг виробництва буде нижчим за потенційний на b%:

, де У – фактичний обсяг виробництва

У* – потенційний ВВП

u – фактичний рівень безробіття, %

u* – природний рівень безробіття, %

РИНОК РОБОЧОЇ СИЛИ – це система економічних механізмів, норма та інститутів, які забезпечують відтворення робочої сили і її використання.

Суб’єктами ринку робочої сили є наймані працівники, роботодавці, держава та суспільні організації, об’єктами – умови найму на роботу або умови надання трудових послуг.

Попит на робочу силу – це платоспроможна потреба роботодавців у трудових послугах працівників певних професій і кваліфікацій. Він визначається: 1) сукупним попитом в економіці; 2) технічним оснащенням виробництва; 3) співвідношенням витрат на заробітну плату з витратами на машини і обладнання.

Пропозиція робочої сили – кількість робітників, які пропонують за кожного рівня заробітної плати різноманітні і якісні трудові послуги роботодавцям. Визначається рівнем заробітної плати, податковою системою, дією профспілок та іншими факторами.

Рис. 4.1. Модель рівноважного стану ринку робочої сили

Напрямки державного регулювання ринку праці:

-           стимулювання зростання зайнятості та збільшення кількості робочих місць;

-           підготовка і перепідготовка робочої сили;

-           сприяння найму робочої сили;

-           соціальне страхування від безробіття.

Ступінь задоволення потреб людей залежить насамперед від індивідуальних та сімейних доходів, які отримують члени суспільства та їхні родини. Перехід до ринкової економіки пов’заний з виникненням проблеми розподілу доходів у суспільстві. Для визначення ступеня нерівності доходів у макроекономічній науці використовують криву Лоренця.

5. Грошовий ринок

 

Гроші – це загальновизнаний засіб платежу за товари та послуги.

В умовах сучасного ринку грошовий обіг складається з готівкових і безготівкових грошей.

Депозити – грошові кошти, вкладені в комерційні банки на визначених умовах.

Трансакційні (чекові) депозити є засобами обміну, оскільки кошти з цих депозитів вкладники мають право без попередження банку переказати іншим особам у вигляді платежів за придбані товари та послуги. Такі платежі здійснюються за допомогою чеків або аналогічних розрахункових інструментів.

Сукупність загальноприйнятих засобів платежу, що випущені банківською системою і обертаються в економіці, має назву грошової маси.

Для кількісного виміру грошової маси використовуються грошові агрегати. Грошові агрегати – це поєднання різноманітних ліквідних фінансових активів.

Під ліквідністю розуміють здатність фінансового активу бути безумовним і нічим не обмеженим засобом платежу без зміни його номінальної вартості.

Грошовий ринок – це фінансовий ринок кредитних операцій, на якому економічні суб’єкти продають у купують необхідні їм ліквідні засоби, пускаючи в обіг короткострокові зобов’язання, строк погашення яких менше, ніж 1 рік (наприклад, цінні папери державної скарбниці).

Кредитний ринок (або ринок позичкового капіталу) – це ринок, що забезпечує рух фінансових засобів від тих, хто заощаджує, до тих, хто інвестує. Ринок позичкового капіталу відрізняється тим, що зобов’язання, які знаходяться в обігу, є довгостроковими (строк погашення більш одного року):

Сукупний попит на гроші складається з двох частин:

,

де  – грошовий попит;  – попит на гроші для угод (операційний);  або L(i) – попит на гроші як на актив.

Попит на гроші для угод прямо пропорційно залежить від рівня цін і обсягу реального виробництва (доходу) і обернено пропорційно залежить від швидкості грошового обігу.

Попит на гроші як на актив показує вибір між готівкою та іншими видами активів з урахуванням їх переваг відповідно до теорії портфельного вибору. Найновіші дослідження теорії портфеля свідчать, що оптимальний портфель має в цілому містити і низько ризикові і високоризикові активи. На вирішення проблеми вибору: зберігати багатство у грошах чи у цінних паперах – впливає процентна ставка.

Економічну ситуацію, за якої попит на гроші не має обмежень з боку процентної ставки, називають пасткою ліквідності.

Кількість грошей, яка наявна у національній економіці на певний момент часу, називають пропозицією грошей.

Процент – це плата за право користуватися грошовими коштами.

Процентна ставка – це сума процента, виплачена за одиницю часу і взята і відсотках від наданих у позику коштів.

Номінальна процентна ставка (і) – це альтернативна вартість нагромадження грошей або рівень процента, не скоригований на інфляцію.

Реальна процентна ставка ® – це різниця між номінальною процентною ставкою і темпом інфляції

.

Рис. 5.1. Рівновага на грошовому ринку

 

Комерційні банки – це депозитні інституції, основними функціями яких є прийом вкладів від фізичних і юридичних осіб та надання позик.

Вклади, котрі внесені в комерційний банк, але на які не надано позики, називаються резервами.

Обов’язкові резерви ® – частина депозитів, які банки зберігають у центральному банку.

Норма обов’язкового резервування, або резервні вимоги є відношенням суми обов’язкових резервів до суми залучених депозитів:

Сума, на яку фактичні резерви (TR) банку перевищують обов’язкові резерви, становить надлишкові резерви банку (Е): E=TR – R

Для визначення максимальної кількості грошей, яку може створити банківська система на основі будь-якої величини надлишкових резервів, необхідно перемножити надлишкові резерви на депозитний мультиплікатор.

.

де m_д – депозитний мультиплікатор

Пропозиція грошей в економіці становитиме:

,

де М – пропозиція грошей; D – поточні чекові депозити

Пропозиція грошей є сумою готівкових та депозитних грошей

М = С + D,

де С – готівка на руках у населення (готівка поза банками), D – чекові депозити

де сr – коефіцієнт готівки

 

Грошова база є сумою готівки та резервів: B = C + R, де В-грошова база, R – банківські резерви

Відношення пропозиції грошей до грошової бази називають грошовим мультиплікатором (m_г):

Пропозиція грошей перебуває у прямій залежності від грошової бази до грошового мультиплікатора:

Методи кредитної політики

1)         Операції на відкритому ринку – купівля – продаж Національним банком урядових цінних паперів у комерційних банків, підприємств та населення.

2)         Облікова (дисконтна) ставка – процентна ставка, за якою центральний банк надає позики комерційним банкам

3)         Норма резервування

Види грошово-кредитної політики:

1) гнучка грошово-кредитна політика – політика центрального банку, за якою проміжною ціллю є фіксація або підтримка процентних ставок на певному рівні.

2) жорстка грошово-кредитна політика спрямована на фіксацію або підтримку стабільного обсягу грошової маси в економіці.

3) проміжному типові грошово-кредитної політики відповідає ситуація зростання попиту на гроші, яка супроводжується зростанням і пропозиції грошей, і ставки процента

4) політика «дорогих грошей» – рестрикцій на політика – M^s¯

а) продаж національним банком урядових цінних паперів

б) підвищення резервної норми

в) підвищення облікової ставки

5) політика «дешевих грошей» – експансія – – M^s­

а) купівля урядових цінних паперів НБУ

б) зменшення резервної норми

в) зменшення облікової ставки.

Тема 6 Інфляційний механізм

План