Місце та роль основних фондів у формуванні результатів господарської діяльності промислових підприємств

1.1 Місце та роль основних фондів у формуванні результатів господарської діяльності промислових підприємств

Відповідно до П(С)БО 7 “Основні фонди” під основними фондами розуміють матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання для виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду, для здійснення адміністративних або соціально-культурних функцій, якщо очікуваний строк їх використання більше одного року або операційного циклу (якщо він більше одного року) [1].

Основні фонди поділяються на фонди виробничого й невиробничого призначення.

Виробничі основні фонди - це частина основних фондів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи натуральну форму. Вони належать до таких видів діяльності – промисловість, будівництво, автомобільний транспорт, зв’язок, торгівля та ін.

Невиробничі основні фонди – це житлові будинки та інші об’єкти соціально-культурного обслуговування, які знаходяться на балансі підприємства (охорона здоров’я, освіта, культура)[24. с.22].

Виробничі основні фонди беруть участь у процесі виробництва. Вартість свою переносять на вироблений продукт поступово, частинами, в міру використання і поновляються через капітальні вкладення. На відміну від виробничих основних фондів невиробничі основні фонди не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні фонди безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих фондів пов’язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростання продуктивності праці [4, c.62-80].

Згідно з П(С)БО 7 “Основні фонди” до складу основних фондів включають:

1. Земельні ділянки.

2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

4. Машини та обладнання.

5. Транспортні засоби.

6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

7. Робоча і продуктивна худоба.

8. Багаторічні насадження.

9. Інші основні фонди [1].

Не належать до основних фондів:

1. Предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості.

2. Предмети вартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних фондів, може змінюватися Міністерством фінансів України.

3. Спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості.

4. Спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постійні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби.

5. Формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості і терміну служби [10. с.152].

Співвідношення окремих груп основних фондів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих фондів, передусім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства [7. с.176].

Для обчислення амортизаційних відрахувань основні фонди поділяють на такі групи:

1. Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої.

2. Автомобільний транспорт та вузли, запасні частини до нього, меблі, побутові, електричні, оптичні і електромеханічні прилади та інструменти.

3. Інші основні фонди.

4. Електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони, рації [6. с.268].

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих фондів вкладати кошти. Воно зацікавлене в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних фондів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства. Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних фондів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних фондів [2. с.272].

Основні виробничі фонди здійснюють господарський оборот (кругообіг), що складається з таких стадій: знос, амортизація, нагромадження коштів для повного відтворення основних фондів шляхом здійснення капітальних вкладень[20. с.343].

Конкуренція спонукає підприємство оновлювати основні фонди і здійснювати їх прискорене списання з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладення коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та інше поліпшення основних фондів [16. с.546].

1.2 Методичні підходи щодо складу, структури та оцінки основних фондів промислових підприємств

Щодо методики аналізу складу, структури та забезпеченості підприємства основними фондами, то аналіз розпочинають, як правило, з оцінки змін у наявності основних фондів на кінець звітного періоду порівняно з початком та визначенням темпів зростання.

Наступним етапом аналізу є дослідження змін, які відбулися в структурі основних фондів, тобто співвідношення окремих груп основних виробничих фондів. Кожне підприємство повинно намагатися створити оптимальну структуру основних фондів, постійно поліпшуючи її за рахунок оновлення, модернізації устаткування, зменшення частки зайвого малоефективного устаткування, підвищення рівня автоматизації і механізації, спеціалізації і кооперування [9. с.204].

Аналіз зміни структури основних фондів проводиться методом порівняння питомої ваги кожної групи основних фондів до їх загальної вартості на кінець звітного періоду з аналогічними показниками на початок періоду.

Особливу увагу слід приділити дослідженню і оцінці активної частини основних фондів, оскільки саме ці засоби характеризують виробничі можливості підприємства [27. с.5].

Оцінку зміни питомої ваги активної частини промислово-виробничих фондів в загальній їх вартості можна дати у вигляді аналітичної таблиці. Найбільш активною частиною основних фондів є устаткування, тому в ході аналізу необхідно встановити кількісну забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів машинами та устаткуванням, визначити їх технічний рівень, відповідність світовим зразкам [28. с.6].

Для узагальненої оцінки стану основних фондів і характеру їх змін розраховують коефіцієнти оновлення, введення, вибуття, приросту та зносу основних фондів.

Коефіцієнт оновлення (Кон) відображає інтенсивність оновлення основних фондів і обчислюється за формулою:

Кон = Фпост/Фкін.р. , (1.11)

де Фпост – вартість основних фондів, що надійшли за відповідний період;

Фкін.р. – вартість основних фондів на кінець року.

Цей коефіцієнт рекомендують розраховувати за всіма основними фондами, промислово-виробничими, активною їх частиною, окремими групами промислово-виробничих фондів, а також основними видами устаткування.

Коефіцієнт введення (Кввед) обчислюється як відношення введених в дію основних фондів до вартості фондів на кінець відповідного періоду:

Кввед = Фввед/Фкін.р., (1.12)

де Фввед – вартість введених в дію основних фондів [15. с.117-132].

Для повнішого аналізу доцільно порівняти коефіцієнти оновлення усіх основних фондів з коефіцієнтом оновлення активної частини і вивчити, за рахунок якої саме частини основних фондів більшою мірою відбувається її оновлення. Якщо одержимо вищий коефіцієнт оновлення за активною частиною, то це дає підстави для висновку, що оновлення основних фондів здійснюється саме за рахунок активної частини і при всіх інших умовах позитивно впливає на показник фондовіддачі [12. с.378].

Процес оновлення основних фондів передбачає вивчення характеру їх вибуття. Оцінку вибуття основних фондів проводять за коефіцієнтом вибуття (Квиб), який характеризує ступінь інтенсивності вибуття основних фондів з виробництва і обчислюється як відношення вартості вибулих за звітній період основних фондів (Фвиб.) до вартості фондів на початок цього ж періоду (Фпоч.р.):

Квиб = Фвиб./Фпоч.р. (1.13)

Як і коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття обчислюється за всіма основними фондами, промислово-виробничими, активною їх частиною, окремими групами промислово-виробничих фондів та основними видами устаткування [26. с.83].

У ході аналізу процеси оновлення та вибуття основних фондів повинні бути взаємно оцінені. Для цього визначається коефіцієнт приросту (Кпр.) основних фондів.

Цей коефіцієнт характеризує рівень приросту основних фондів (окремих їх груп) за відповідний період і обчислюється як відношення вартості приросту основних фондів (Фввед. – Фвиб.) до їх вартості на початок періоду:

Кпр. = (Фввед. – Фвиб.)/Фпоч.р. (1.14)

Усі вищеназвані показники необхідно розглядати у взаємозв’язку, у динаміці за кілька років.

Коефіцієнт зношеності (Кзн.) визначається як відношення суми зношеності (Зн) за відповідний період до початкової вартості цих же основних фондів (Фк):

Кзн. = Зн./Фк (1.15)

Цей коефіцієнт вказує міру залежності основних фондів, що перебувають в експлуатації, тобто ту частину вартості основних фондів, яка перенесена на новостворений продукт.

Коефіцієнт придатності (Кпр.) обчислюється як відношення залишкової вартості основних фондів (Фз) до їх початкової вартості (Фп.):

Кпр. = Фз./Фп. = 1 – Кзн. (1.17)

Цей коефіцієнт показує, що чим більша його величина, відповідно до коефіцієнта зношеності, то кращий технічний стан основних фондів [11. с.104-127].

Узагальнюючими показниками забезпеченості підприємства основними фондами є фондоозброєність, фондомісткість, коефіцієнт вартості основних фондів в майні підприємства.

Фондоозброєність (Фозб.) – це відношення середньорічної вартості промислово-виробничих фондів до середньоспискової чисельності працівників:

Фозб. = Фсер. / ССЧ, (1.18)

де Фсер – середньорічна вартість основних фондів за балансом;

ССЧ – середньоспискова чисельність працівників [5. с.338].

Коефіцієнт реальної вартості основних фондів – це відношення залишкової вартості основних фондів (Фз) до загальної вартості майна підприємства (ВМ):

Креал. вар. = Фз / ВМ (1.9)

Фондомісткість (Фм) – це показник обернений до фондовіддачі. Він характеризує вартість основних фондів, яка припадає на одиницю вартості продукції (валової, товарної):

Фм. = Фсер. / ТП (1.10)

Ефективність використання основних виробничих фондів характеризується такими показниками, як фондовіддача та рентабельність.

Фондовіддача (Фв) – це відношення товарної продукції до середньорічної (балансової) вартості основних виробничих фондів підприємства:

Фв. = ТП / Фсер., (1.11)

де ТП – обсяг товарної продукції підприємства за звітний період;

Фсер. – середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Цей показник показує скільки вироблено продукції в розрахунку на 1 гривню вартості основних фондів.

Рентабельність основних виробничих фондів(Ро.з.) – це відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних фондів:

де П – балансовий прибуток за звітний період.

Ро.з. = П / Фсер. (1.12)

Цей показник показує скільки прибутку отримало підприємство в розрахунку на 1 гривню основних фондів [23. с.18].