Теоретичні аспекти організації оподаткування бартерних операцій

3.2 Теоретичні аспекти організації оподаткування бартерних операцій

Господарські зв'язки між різними ланками економіки у процесі взаємного постачання матеріальних цінностей, надання послуг та виконання робіт супроводжуються грошовими розрахунками. Залежно від форми грошей, у якій відбувається платіжний обіг, вони можуть бути готівково-грошовими та безготівковими. Грошові розрахунки виникають також при виконанні суб'єктами господарювання фінансових зобов'язань за платежами в бюджет, позабюджетні та інші фонди. Обслуговування платіжного обігу - одна з традиційних сфер банківських послуг. За дорученням своїх клієнтів комерційні банки виконують готівкові платежі як за рахунок клієнтів, так і на кредитній основі.

Кризовий стан системи розрахунків, який склався останніми роками, охопив майже всі підприємства економіки України, зокрема і підприємств, які входять до складу агропромислового комплексу. Нестабільність цінової політики викликає перебої в здійсненні розрахунків. Це призводить до складного фінансового стану підприємств, а в кінцевій меті до уповільнення розрахунків, зростанню дебіторської та кредиторської заборгованості.

Зростання заборгованості є основним індикатором, що сигналізує про стан розрахунків між суб'єктами підприємницької діяльності і вимагає прийняття управлінських рішень щодо подолання такого стану.

Велике значення в системі заходів щодо подолання кризи платежів, скорочення дебіторської та кредиторської заборгованості має економічно обґрунтовані системи розрахунків, право на вибір яких надається виключно підприємствам, що здійснюють такі розрахунки.

Банки, що обслуговують підприємства всіх форм власності в цьому випадку, залишаються рівноправними партнерами через які здійснюються такі розрахунки.

Збої в проведенні своєчасних розрахунків між постачальниками та покупцями призводить до нестачі оборотних засобів, що призводить до необгрунтованого залучення дебіторами інших джерел формування, зокрема позик банку. Нестача власних коштів призводить до зменшення обсягів виробництва та реалізації продукції, збоїв в чітко налагодженій системі господарських зв'язків, примушує в певній мірі до перепрофілювання підприємства.

Такий стан вимагає від підприємств всіх форм власності вжиття певних заходів , спрямованих на нормалізацію платіжного обігу, зменшення взаємної заборгованості підприємств і підвищення відповідальності суб'єктів господарювання за стан платіжної дисципліни.

Важливу роль у функціонуванні грошової системи відіграють методи регулювання грошового руху. Ці методи є специфічними для сфер готівкового обігу. Організація безготівкового грошового обігу органічно пов'язана з регулюванням обігу готівки: лімітування залишків готівки грошових коштів у касах підприємств та організацій зумовлює зберігання основної маси грошей суб'єктами господарювання на рахунках у банку.

Головною особливістю безготівкового обігу є використання спеціальної організаційної форми здійснення самого платежу. Структура форм розрахунку передбачає створення спеціалізованої системи безготівкових розрахунків як форми організації руху грошей на рахунках у банках .

У безготівкових розрахунках гроші виконують функцію засобу платежу. Готівкові кошти підприємств, що входять до складу агропромислового комплексу - один із самих активних елементів оборотних засобів, що безпосередньо приймає участь в виробництві.

За останні роки, роки становлення ринкової економіки України, докорінно змінилася сама система готівкового обігу.

ДП ДАК "Хліб України " Крижопільський елеватор " за родом своєї діяльності є підприємство, що здійснює закупки у сільськогосподарських товаровиробників сільськогосподарської продукції. Подальше доведення продукції до стандартів вимагає також значних коштів, які в свою чергу підприємство отримує від різного роду покупців основними з яких є хлібопереробні підприємства, товарні біржі та інші покупці.

Здійснення своєї діяльності, як свідчить проведений аналіз ДП ДАК "Хліб України " Крижопільський елеватор ", можливий лише за умов наявності у підприємства коштів на поточних, валютних рахунках та в касі банку. Це викликано тим, що в останні роки докорінно змінилися відносини між сільськогосподарськими підприємствами та ДП ДАК "Хліб України " Крижопільський елеватор ". Тому нами проведений аналіз стану коштів, які забезпечують готівковий та безготівковий обіг на досліджуваному підприємстві. Дані приведені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Забезпеченість ДП ДАК "Хліб України " Крижопільський елеватор коштами для здійснення готівкових та безготівкових розрахунків, станом на 1 січня, тис. грн..

Дані таблиці 3.1. переконливо свідчать про те, що досліджуване підприємства забезпечене фінансовими ресурсами на початок року. Підприємство керуючись інструктивними матеріалами Національного банку України застосовує всі важелі впливу на стан платіжного обороту. Розрахунки здійснюються підприємством як шляхом готівкових так і безготівкових розрахунків.

Ліміт зберігання готівки в касі передбачений впродовж п'яти років в межах 30,0 тис. гривень на кінець кожного дня. Упродовж п'яти років на підприємств готівкові кошти в структурі всіх коштів, що формують платіжний баланс займали в середньому 5%. Звичайно, найбільше готівки підприємство використовує в період масового збору врожаю. Є непоодинокі випадки закупки сільськогосподарської продукції за готівку. Відповідно до інструкції НБУ за готівку підприємство може придбати в одного підприємства за день продукції на суму, що не перевищує 10,0 тис. грн.

Звичайно, найбільшу питому вагу в структурі платіжного балансу займають безготівкові розрахунки. Впродовж п'яти років станом на 1 число початку року на підприємстві залишки коштів в банках становили 164,5 тис. грн. або 49,7 % всіх коштів, що обслуговують платіжний обіг підприємства.

Кошти на підприємстві зберігаються в трьох банках міста Крижопіль ВАТ "Ощадний банк України ", Приватбанк ", "Промінвестбанк " і банка "Гроші і кредит " м. Вінниці. В цьому ж банку "Гроші і кредит " зберігається і валютна грошова маса, що надходить на підприємства в результату здійснення експортно - імпортних операцій.

Значні кошти на підприємстві зосереджені в підзвітних осіб, які отримують ці кошти на двадцять днів для закупки сільськогосподарської продукції. Таку продукцію закуповує підприємство у сільськогосподарських товаровиробників, зокрема у фермерів. Фермери, як правило не спішать з реалізацією врожаю, вичікуючи значного зростання цін на вироблену ними продукції. І як свідчить досвід, лише після нового року з наростанням затрат під наступний врожай вони продають вирощену ними продукції, в основному за готівку. Тому в середньому за 5 років суми готівки в підзвітних осіб налічували 64,6 тис. грн.. або 19,5 % всього платіжного балансу.

По організації готівкового обігу підприємство, що аналізується, керується Законом України "Про підприємства ", зокрема статтею 24 цього Закону, а також інструктивними матеріалами Національного банку України та Міністерства фінансів.

Грошові розрахунки - важлива складова функціонування всього господарського механізму, необхідна умова здійснення розширеного відтворення і розвитку соціальної сфери. З їх допомогою проходить кругообіг коштів. Розрахунки використовуються для взаємного контролю дебіторів і кредиторів. Відповідно до діючого порядку розрахунків підвищується відповідальність виробників за збереження продукції і її якості, своєчасність поставки і здійснення робіт.

Підприємство самостійно вибирає форми розрахунків, які передбачені Інструкцією №7 „Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України " від 2 серпня 1996 року , і вказує їх при укладанні між собою договорів.

Безготівкові розрахунки проводять застосовуючи наступні форми розрахунків, що передбачені в законодавчому порядку: платіжні доручення, бартерні операції, чеки, акредитиви, векселі, в порядку вексельних розрахунків..

Платіжні доручення - це документ, який являється письмово оформленим дорученням клієнта обслуговуючого його банку на перерахування певної суми коштів з свого поточного рахунку.

Банк приймає до виконання від платника доручення тільки в межах наявних коштів на його рахунку, за виключенням доручень на перерахування в бюджет сум податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які приймаються банком незалежно від наявності коштів на рахунках підприємства. Ця форма розрахунків забезпечує для підприємства своєчасне надходження коштів до бюджету та інших цільових фондів, отримання виручки за відвантажену підприємством продукцію, товари , роботи та послуги.

В останні роки, з переходом на ринкові умови досліджуване підприємство досить таки широко застосовує платіжні вимоги-доручення. Платіжна вимога-доручення складається з двох частин:

-верхня — вимога постачальника безпосередньо до покупця оплатити вартість поставленої йому продукції або наданих послуг;

-нижня - доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, поставлену в стрічці „сума до оплати ".

Вимога-доручення заповняється одержувачем коштів і направляється платнику. З ціллю гарантованої доставки вимоги платнику її рекомендується передавати в комплекті з розрахунковими і транспортними документами за поставлену згідно договору продукцію, виконані роботи.

Якщо платник згоден оплатити вимогу-доручення, то він заповнює нижню частину цього документу і віддає його в обслуговуючий банк. Строки надання платником вимоги-доручення в банк визначаються сторонами в договорі і банком не контролюється.

Чек - це письмове розпорядження чекодавця банку, що веде його рахунок, оплатити чекодержателя вказану в чеку суму грошових коштів. Чеки, що видаються банком, зброшуровані в книжки по 10, 20, 25, 50 залежно від потреби платника. Термін дії чекової книжки встановлює банк за погодженням з підприємством. Слід зазначити, що чекова форма розрахунків має ряд переваг: гарантована оплата, скорочення строків поставки, строків оплати товару, контроль платника за дотриманням товарної угоди.

В сучасних умовах поза увагою товаровиробників і банків України з різних причин залишається така форма взаєморозрахунків, як акредитив.

Акредитив - це грошове зобов'язання банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь його контракту згідно договору. Банк відкриває акредитив і здійснює платежі постачальникам або надає право іншому банку здійснювати такі ж платежі при умові пред'явлення документів, обумовлених в акредитиві.

Акредитивна форма розрахунків в умовах неплатежів найбільш повно відповідає інтересам обох сторін - постачальника і покупця. Слід зазначити, що при застосуванні цієї форми безготівкових розрахунків банки не залишаються осторонь, вони здійснюють контроль за використанням коштів.

Особливе місце в системі безготівкових розрахунків займає вексель. Вексель являє собою наказ кредитора своєму боржнику про оплату у вказаний строк визначеної на ньому суми третій особі, яку називають емітентом. Він використовується безпосередньо для погашення довгострокових зобов'язань. При цьому залучення банків до взаєморозрахунків між підприємствами не обов'язкове. Однак, безперервність обороту векселя обмежена, оскільки в кінцевому підсумку він повинен бути погашений.

Векселі бувають прості і переказні. Особливістю простого векселя є те, що він виписується і підписується боржником. Переказний вексель підлягає обов'язковому акцепту платником. Переказні векселі можуть бути передані іншому представнику шляхом індосаменту - спеціального передаючого надпису на зворотній стороні векселя.

На основі розглянутих форм безготівкових розрахунків можуть виникнути різні способи платежу. Одним з них є залік взаємних вимог. До нього відносяться розрахунки, по яких взаємозаборгованість боржників і кредиторів по відношенню один до одного погашаються в різних сумах і тільки по різниці здійснюються платежі на загальних умовах. їх застосування прискорює кругообіг коштів і забезпечує своєчасне проведення платежів, скорочує потребу підприємств у грошових ресурсах для розрахунків, зміцнює платіжну дисципліну і скорочує взаємну заборгованість підприємств і організацій.

На основі заліку взаємних вимог можуть організовуватись бартерні розрахунки. Бартерна угода дає змогу без використання грошей здійснювати прямий обмін товарами. В Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств " термін „бартер визначається як господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова.

В Україні бартерні операції зумовлені, насамперед, інфляцією, нестачею валютних коштів у державі, вони підривають стійкість грошової одиниці, тому вони є небажаними. Однак у багатьох випадках бартер дає змогу підприємствам вижити і не дійти до повного банкрутства у період прогресуючої економічної кризи.