Організація розрахунків на підприємстві як основна передумова мінімізації бартерних операцій

3.3 Організація розрахунків на підприємстві як основна передумова мінімізації бартерних операцій

Переважна більшість розрахунків в загальному обсязі платіжного обігу повинна здійснюватись в порядку безготівкових розрахунків. За даними ДП ДАК "Хліб України " Крижопільський елеватор "цей принцип в основному дотримується.

В середньому за досліджуваний період тільки 6,5 % всього платіжного обігу було здійснено через касу, решта - шляхом проведення безготівкових озрахунків безпосередньо через поточний рахунок та в порядку товарообмінних операцій.

Розрахунки в безготівковій формі на підприємстві здійснюються через банк із використанням різних форм розрахунків. Про структуру безготівкових розрахунків на підприємстві за період, що досліджується, свідчать дані таблиці 3.2.

Як свідчить аналіз даних таблиці на підприємстві за досліджуваний період застосовувались ряд найбільш розповсюджених форм безготівкових розрахунків. Найбільшу питому вагу в структурі безготівкових розрахунків займають розрахунки платіжними дорученнями.

Таблиця 3.2

Показники структури платіжного обороту ДП ДАК "Хліб України " Крижопільський елеватор ", %

Дані таблиці 3.2. переконливо свідчать, що досліджуване підприємство з кожним роком змінює спектр застосування безготівкових форм розрахунків. В основному за п'ятирічний період, що досліджувався найбільшу питому вагу в структурі безготівкових розрахунків на підприємстві займали розрахунки платіжними дорученнями. На їх долю припадає 73,2 % платіжного безготівкового обігу. В окремі роки, зокрема в 2004 р. на долю цієї форми розрахунків припадало 85,1 % всього безготівкового платіжного обороту. В останні роки в практику розрахунків входять платіжні вимоги - доручення. Вони витісняють розрахунки платіжними дорученнями. Якщо в 2004 р. на долю цієї форми розрахунків припадало 7,7 % всього безготівкового обігу, то уже в 2008р. на 1 пункт більше. При застосуванні цієї форми використовують документ, що називається платіжна вимога-доручення. Він поєднує вимогу постачальника до покупця про сплату вартості поставленої продукції чи наданих послуг та доручення платника своєму банку провести оплату.

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платнику разом з документами про відвантажену продукцію, виконані роботи чи надані послуги. Платник, у разі відмови оплатити вимогу-доручення, повідомляє про це безпосередньо одержувача коштів в порядку та строки, зазначені в договорі. В той же час розрахунки вимогами-дорученнями при порушені умов договору сприяють зростанню дебіторської заборгованості, що негативно відображається на фінансовому стані підприємств-постачальників.

З покращенням фінансового стану підприємства здебільшого збільшуються розрахунки чеками. Як правило, розрахунки здійснюються за допомогою лімітованих чекових книжок. На долю цієї форми розрахунків в 2004 році припадало всього 1,1 % всього безготівкового обігу, то уже в 2008 році 11,3% або на 10,2 пункти більше. Для розрахунків чеками потрібно значну суму коштів забронювати на спеціальному рахунку, тобто відволікти кошти з обігу. В такому випадку складається наступний бухгалтерський запис:

Таким чином, шляхом депонування коштів на рахунку «Розрахункові чекові книжки та розрахункові чеки» в банку емітента чекової книжки гарантується оплата чеків. Розрахунковий чек виписується в момент здійснення платежу і видається чекодавцем за отримані товари або надані послуги. Приймаючи чек до оплати, чекоутримувач перевіряє відповідність чека встановленому зразку, правильність заповнення чеку, відсутність виправлень, відповідність суми корінця чека сумі, вказаній на самому чеку, строк його дії, наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та назву чекодавця. Після переконання в особі пред'явника чеку, чекоутримувач приймає його до оплати.

Виписаний, підписаний та завірений круглою печаткою чек, чекоутримувач здає в банк, виписуючи одночасно реєстр, в якому вказує необхідні реквізити. А саме: номер рахунку чекодавця, його ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, назва банку чекодержателя та його номер МФО, суму та номер чека, загальну суму реєстру. Після перевірки банком правильності оформлення чеку та реєстру, чек сплачується за рахунок коштів чекодавця на рахунок чекодержателя.

Чекодавець зобов'язаний періодично перевіряти правильність використання уповноваженими ним особами чеків і відповідність оплачених чеків товарно-транспортним документам постачальників, у сплату яких видані були чеки.

Аналіз розрахунків за допомогою чеків свідчить, що ця форма розрахунків в умовах становлення ринкових відносин має свої негативні риси. Зокрема, кошти, як мінімум, на 75 днів відволікаються з обігу, що не сприяє фінансовому оздоровленню підприємств.

Досить таки відрадним на нашу думку є розширення розрахунків за допомогою акредитивної форми. В середньому за 5 років на її долю припадає 5,9% всього платіжного обороту , що здійснюється на підприємстві.

На підприємстві , як свідчить аналіз, застосовувались в основному покриті акредитиви. Застосовуючи цю форму, підприємство бронює кошти на окремому рахунку. Покриті акредитиви, що відкривались господарством, були, як правило, відзивними тобто такими, що могли бути відізвані банком-емітентом без попереднього узгодження із бенефіціаром.

Для відкриття акредитиву підприємство подає в обслуговуючий банк заяву встановленої форми. Після цього підприємство депонує кошти на окремому рахунку, для чого складається наступний бухгалтерський запис

Застосовуючи акредитивну форму розрахунків важливо дослідити схему документообігу. Рух документів при акредитивній формі розрахунків зображено нами на схемі (рис. 3.1).

Приведена схема розрахунків дає змогу оперативно їх здійснювати.

Строк дії акредитиву встановлюється в межах 15 днів з моменту його відкриття. Але при потребі акредитив може бути подовженим ще на 10 днів при зміні умов поставки.

Рис.3.1. Схема документообігу при акредитивній формі розрахунку ДП ДАК "Хліб України " Крижопільський елеватор "

1- подача заяви для відкриття акредитиву, депонування коштів під акредитив; 2- повідомлення на банк бенефіціара про виставлення акредитиву та його умови, перерахування коштів під покриття акредитиву; 3 - відвантаження продукції, виконання робіт чи надання послуг; 4- передача необхідних документів, передбачених умовами акредитиву; 5- повідомлення банку-емітенту для отримання згоди на виконання акредитиву; 6- зарахування коштів бенефіціару за рахунок депонованих під акредитив грошових коштів; 7- передача необхідних документів за умовами акредитиву в банк-емітент; 8- повернення після перевірки заявнику акредитива документів по закінченні операції.

Незважаючи на простоту розрахунків при акредитивній формі, вона має ряд недоліків: акредитив не поповнюється, з нього не можливо брати кошти готівкою. Все це вимагає пошуку нових форм розрахунків.

Досить таки не втішні дані щодо застосування вексельної форми розрахунки. Ця форма розрахунків свідчить про досить таки вдалі результати від її застосування іншими підприємствами, зокрема і тими, які входять до складу агропромислового комплексу. Водночас, досліджуване підприємство не спішить до її використання. Так, в 2008 році за допомогою векселів підприємство розраховувалося лише з невеликою кількістю платників. На долю цієї форми припадає всього в середньому за досліджуваний період 1,6 % загального платіжного обороту.