Шляхи м мінімізації бартерних операцій

3.4 Шляхи м мінімізації бартерних операцій

Державна політика в сфері розрахунків спрямована на розв'язання найболючіших проблем підприємств всіх галузей економіки, зокрема мінімізацію бартерних операцій. Особливо це стосується підприємств АПК, як найбільш розвинутою в умовах регіону.

В умовах кризового стану підприємств АПК, реформування власності на селі одним із головних шляхів досягнення стабілізації є державна підтримка агропромислового комплексу із залученням в агросектор нових фінансових потоків.

За останні три роки відбулися значні зрушення щодо запровадження більш прогресивних форм розрахунків.

Необхідність оновлення основних фондів в агропромисловій сфері, де знос їх сягає до 71,4%,а по сільськогосподарських формуваннях всіх форм власності в Крижопільському районі 72,9 % станом на 1 січня 2006 року , відчувається гостра нестача сільськогосподарської техніки, оскільки тракторний парк за останні десять років скоротився майже наполовршу, вимагає значних додаткових довгострокових фінансових ресурсів із застосуванням нетрадиційних форм і схем кредитування підприємств агропромислового комплексу. Особливо стала актуальною дана проблема у період фінансової слабкості сільськогосподарських підприємств та відсутності у них ліквідної застави. До нетрадиційних методів розрахунків в світовій практиці належать факторингові операції, форфейтування і фінансовий лізинг. Проте механізми їх застосування у практиці фінансового забезпечення підприємств агропромислового комплексу ще недостатньо висвітлені.

Одним із найпоширеніших нетрадиційних форм розрахунків є факторинг. Уперше він виник у США наприкінці XIX ст., згодом став застосовуватися в промислове розвинутих країнах Західної Європи. Особливо поширився у практиці комерційних банків в останні 25-30 років. Нині факторинг завойовує дедалі довготривалі позиції і на вітчизняному грошовому ринку. Експеримент із впровадження факторингу розпочав у 1988 році Промбудбанк СРСР, а з 1989 року почали здійснювати факторингові операції й інші комерційні банки колишнього Радянського Союзу. Можливість інкасування дебіторської заборгованості, тобто одержання грошей за неоплаченими вимогами і рахунками-фактурами, особливо важлива для сільськогосподарських підприємств. Водночас гальмуючим моментом є майже повна відсутність методичної бази факторингових операцій.

Суть факторингу полягає в тому, що факторингова компанія купує у своїх клієнті їхні платіжні вимоги до покупців на умовах негайної оплати 80-90% вартості відфактурованих поставок та сплати решти частини за вирахуванням комісійних і процентів ; кредит у суворо визначені терміни незалежно від надходження виручки від покупці Зрозуміло, що платіж від покупця зараховується на рахунок фактор-компанії.

У країнах із розвинутою ринковою економікою при цьому виді економічних відносин значна увага приділяється дотриманню термінів платежів. Діяльність факторингових компаній і банків спрямовується на забезпечення обсягів і термінів платежів, що дає змогу надати відносинам між постачальниками і покупцям значної стабільності.

З економічного погляду факторинг - це комісійно-посередницька діяльність, пов'язана з поступкою банку клієнтом-постачальником неоплачених платежів-вимог (рахунків-фактур) за поставлені товари, виконані роботи, послуги і відповідно права одержання платежу за ними, тобто з інкасуванням дебіторської заборгованості клієнта (одержанням коштів за платіжними документами). Факторингові компанії, крім власне факторингу, надають також низку сервісних послуг: ведення бухгалтерського обліку для підприємств - клієнтів; проведення аудиту; підготовку статистичних оглядів, зведень тощо.

Такі компанії найчастіше є дочірніми фірмами великих банків. При вирішенні питання щодо укладення факторинговою компанією договору про факторингове обслуговування з постачальником, як правило, збирають таку інформацію: чи виробляє фірма продукцію, що користується попитом, надає послуги високої якості, чи виконує роботу на високому рівні; про темпи зростання виробництва та його перспективи; рівень кваліфікації управлінського персоналу фірми; налагодженість внутрішнього контролю; чіткість визначення умов торгівлі з контрагентами.

У світовій практиці вартість факторингових послуг складається з двох елементів: комісії та відсотків, стягнутих за дострокової оплати поданих документів. Комісійний збір ,звичайно, становить 0,5—3% загальної суми куплених рахунків. Його розмір залежить від торгового обороту клієнта, ступеня ризику та обсягу необхідної конторської роботи. Ступінь ризику залежить від платоспроможності боржників клієнта, а обсяг конторської роботи - від кількості рахунків-фактур. Крім того, клієнт сплачує банку позичковий процент із щоденного залишку попереднього платежу за рахунками. Процент за факторинговий кредит на 2- 4% перевищує офіційну облікову ставку.

Строк кредиту звичайно 90- 120 днів. Здебільшого банк оплачує одноразово 80-90% вартості рахунку-фактури; 10 -20% — це резерв, що буде повернутий після погашення дебітором усієї суми боргу. Наприкінці кожного місяця банк підраховує належні йому комісійні відсотки, а також визначає залишок неінкасованих фактур, на який виписується рахунок і передається клієнту.

Існує багато причин, за яких факторинговій компанії невигідно попередньо оплачувати повну вартість боргових зобов'язань. Насамперед, можливе виникнення спірних моментів і помилок у рахунках. Якщо постачальник припиняє свою діяльність або з будь-яких причин порушує умови факторингового договору, то факторинговий відділ не має іншого страхового покриття попередньо сплачених сум, крім самих платіжних вимог. Таким чином різниця 10 -20% вартості рахунків-фактур необхідна для того, щоб за потреби можна було компенсувати попередньо сплачені суми.

Факторинг передбачає переважно постійні відносини між банком і постачальником, оскільки вимагає спостереження і контролю за фінансовим станом постачальника, а також платоспроможністю покупців. Тому не кожне сільськогосподарське підприємство може скористатися послугами факторингової компанії.

Українські підприємства використовують факторинг тільки у разі гострої потреби кредиту на дуже короткий термін. Факторинг у сучасному вигляді нещодавно з'явився на вітчизняному ринку, і можливості цього фінансового інструменту поки що недостатньо оцінені. Досвід країн, які використовують факторинг, показує, що особливо привабливий даний вид відносин у сфері експортних операцій. Застосування його у міжнародній торгівлі дає змогу прогнозувати зростання його популярності серед вкраїнських підприємців-аграрників у сфері відносин. Про розміри факторингових операцій , що надані комерційними банками для ДП ДАК "Хліб України " "Крижопільський елеватор ", свідчать дані рис.3.2. Як свідчать дані рис. З.2.. За останні роки значно активізувалися взаєморозрахунки між банками та ДП ДАК "Хліб України " "Крижопільський елеватор ", шляхом факторингових операцій. Так. Якщо в 2004 році ДП ДАК "Хліб України " "Крижопільський елеватор", здійснило через комерційні банки факторингових операцій на суму 309,9 тис. грн.. при середній місячній ставці 11,4 %, то уже в 2008 році сума операцій збільшилися до 701,1 тис. грн. При цьому середньомісячна ставка по факторингових операціях становила 8,2 відсотки або 4,2 пункти менше.

Отже, факторинг - особливо вигідна для підприємств АПК форма фінансування, яка дає змогу керівництву і співробітникам сконцентруватися на виробничих проблемах і максимізації прибутку, що прискорює одержання більшої частини платежів, гарантує повне погашення заборгованості та знижує витрати із ведення рахунків. Факторинг дає гарантію платежу і звільняє постачальників від необхідності брати додаткові й дуже дорогі нині кредити у банку. Все це може позитивно впливати на фінансовий стан підприємств агропромислового комплексу. Крім того, угода про факторинг підвищує кредитоспроможність сільськогосподарських підприємств, особливо тих, які займаються експортною діяльністю, та забезпечує їм додаткові можливості одержання кредиту в банку.

Висновки та пропозиції

В сьогоднішніх умовах економічного розвитку суттєво зростає значення й потреба в ефективних й надійних інструментах безготівкових розрахунків. Розбіжності в рівнях суспільно-економічного розвитку між окремими підприємствами, інколи - невпевненість в діловій репутації партнерів, відсутність багаторічних ділових відносин та багато інших моментів призводять до того, що розрахунки вимагають організації потоку товарів від продавця до покупця й побудови ланцюжків платежів, що їх пов' язу ватимуть.

Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України "Крижопільський елеватор " знаходиться в місті Крижопіль Вінницької області.

Крижопільський елеватор утворився при об'єднані млина харчокомбінату і реалізаційної бази у 1939р. У 1969р. побудований кукурудзо калібрувальний завод виробничою потужністю 1500 тон в сезон, у 1969 р. введений в дію елеватор місткістю 59,4 тис. тонн. У 1980 р. побудований двохповерховий адміністративний корпус з лабораторією, ваговою, медпунктом, їдальнею на 50 посадочних місць і продуктовим магазином. Пізніше були побудовані механічні майстерні, цех по розфасовці крупи, який був переобладнаний під хлібопекарню.

Виробничі дільниці підприємства розташовані на трьох територіях, загальна площа складає - 14,2 га.

Підприємство здійснює промислову і заготівельну діяльність.

Заготівельна діяльність - приймання, сушіння, очищення від домішок з доведенням до відповідних кондицій, зберігання та відвантаження зерна споживачам.

Виробництво борошна, в 2005 ріці зросло на 21,2 % в порівнянні з 2003 роком. Збільшилось виробництво борошна пшеничного першого ґатунку і другого ґатунку. На 5% зменшилось виробництво житнього борошна. На 18%