Навигация
Економічна основа підприємництва
50131
знак
0
таблиц
0
изображений
1.3 Економічна основа підприємництва
Економічною основою підприємницької діяльності є приватна власність. [4, ст. 16] Власність – це відносини, які складаються між суб’єктами власності щодо привласнення засобів виробництва і результатів праці. Відносини власності засоби виробництва покладені в основу всіх виробничих відносин будь-якої економічної системи господарювання. Основою відносин власності є відносини, які охоплюють володіння, розпорядження та користування.
Володіння – відносини фактичного панування суб’єкта над об’єктом власності.
Розпорядження – фактичне здійснення влади власника над об’єктом власності, фактичне управління нею.
Користування – процес фактичного вилучення корисних властивостей з об’єкта власності для задоволення конкретних потреб.
Відносини власності – основна конструкція економіки, вони охоплюють весь господарський процес. [4, ст. 45] Це дає підставу для твердження, що економічні системи відрізняються за типами власності. Історія не знає прикладів переходу до ринкової економіки без опори на приватну власність. Відомо, що такі форми власності, як групова, колективна, кооперативна, акціонерна, пайова, історично виникли в результаті розвитку приватної власності, вийшли з неї і прийшли їй на зміну. Те саме можна сказати і про державну власність. Ця форма покликана коригувати розвиток приватної власності, усувати властиві їй суперечності, а в разі потреби – через денаціоналізацію знову повертатись у приватну власність. Отже, економічною основою підприємництва є приватна власність. У системі підприємництва вся власність належить окремим громадянам чи компаніям. Вся власність за своєю сутністю є приватною. Володіння власністю – це також володіння владою. [4, ст. 48] Ті, хто контролюють власність, здатні впливати на дії інших. Оскільки право приватної власності дає змогу поширити володіння власністю серед великої кількості людей, то і влада розподіляється між членами суспільства більш широко. Приватна власність об’єктивно сприяє також збереженню ресурсів. [8, ст. 12] Те, як ми поводимося з власністю, безпосередньо залежить від прав, які має власник цієї власності, тобто: вирішувати, як саме використовувати свою власність; передавати, продавати свою власність; користуватися доходами та іншими вигодами, які дає його власність. [9, ст. 10] Маючи приватну власність, кожен може користуватися цими правами. Отже, слід захищати цю власність і піклуватися про неї. Такі дії найбільше відповідають інтересам людей, оскільки власність визначає добробут. Власність – це багатство. Коли власність втрачає вартість, її власник втрачає частину багатства. [8, ст. 15] Право приватного володіння власністю змушує нас працювати більше і продуктивніше, що веде до економічного зростання. Таким чином, приватна власність виступає економічною основою підприємництва і розкриває простір для його функціонування і розвитку.
2. Суб’єкти підприємництва, їх види та форми організації
2.1 Суб’єкти підприємництва
Підприємницька діяльність здійснюється від імені й під майнову відповідальність певними суб’єктами. Суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) в Україні можуть бути:
· Громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;
· Юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України «Про власність»;
· Об’єднання юридичних осіб, що займаються в Україні діяльністю на умовах угоди про розподіл продукції. [1, ст. 2]
Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. [1, ст. 2]
Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.
Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках керівні посади і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю. [1, ст. 2]
Основним суб’єктом підприємництва виступає підприємець. Однак підприємець – не єдиний суб’єкт, в будь-якому разі він змушений взаємодіяти зі споживачем як основним його контрагентом, а також з державою, яка в різних ситуаціях може виступати у якості помічника або супротивника. І підприємець, і держава також відносяться до категорії суб’єктів підприємництва, як і найманий працівник, і партнери по бізнесу.
У взаємовідносинах підприємця і споживача підприємець відноситься до категорії активного суб’єкта, а споживачеві властива, передусім пасивна роль. При аналізі сторони цих взаємовідносин споживач виконує роль індикатору підприємницького процесу. Це зрозуміло, тому все те, що складає предмет діяльності підприємця, має право на реалізацію тільки у разі позитивної експертної оцінки споживача. Така оцінка здійснюється споживачем і виступає як готовність останнього придбати той або інший товар. Підприємець, при плануванні і організації своєї діяльності ніяким чином не може ігнорувати настрій, бажання, інтереси, очікування, оцінки споживача. [7, ст. 32].
· престижність та привабливість реклами товару.
Роль держави як суб’єкта підприємництва може бути різною у залежності від суспільних умов, ситуації, що складається у сфері ділової активності, і тих цілей, які ставить перед собою держава.
Найманий працівник як реалізатор ідей підприємця також відноситься до групи суб’єктів підприємництва. Саме від нього залежить ефективність та якість реалізації підприємницької ідеї.
У відносинах підприємця та найманого працівника складається багато ситуацій, коли необхідно шукати компромісні варіанти.
В рамках таких взаємовідносин підприємець означує для себе визначені проблеми у своїй діяльності і старається вирішити їх з найбільшим ефектом. [6, ст. 30]
Насамперед, підбір кадрів необхідної кваліфікації. Це вирішується двома шляхами:
· підготовка кадрів на власній інформаційній та фінансовій базі;
· залучення кадрів, зайнятих у інших підприємствах, створюючи більш привабливі умови.
Другою проблемою виступає необхідність залучення найманого працівника до інтересу підприємства. [4, ст. 12] При цьому розрізняють дві форми:
· залучення найманого працівника до виробничого інтересу підприємства;
· залучення найманого працівника до комерційного інтересу підприємства.
Перша форма властива європейській системі організації праці, коли кожен найманий працівник точно знає свої виробничі функції. [4, ст. 15]
Друга форма характерна для японо-американської системи організації труда, коли кожен найманий працівник зацікавлений не тільки у виконанні своїх виробничих функцій, але й занепокоєний загальним результатом діяльності підприємства. [4, ст. 17] Ця форма являється більш ефективною у порівнянні з першою.
Похожие работы
изначається як господарська компетенція, тобто сукупність встановлених законодавством і набутих у господарських правовідносинах прав та обов'язків. Суб'єкти господарського права (крім підрозділів організацій та громадян-підприємців) є юридичними особами. Отже, суб'єкти господарського права - це організації, які на основі юридичне відокремленого майна в межах своєї господарської компетенції ...
... контролю за самостійними підприємствами з боку великих компаній та відповідних монопольних утворень, які існували раніше і проявляються тепер. 1.2 Роль малого підприємництва в умовах ринкової економіки У цілому в секторі малого підприємництва працює понад 2 млн. чоловік, що становить майже 10% зайнятого населення України. Підприємства малого бізнесу створюються в різних галузях економіки. ...
... ,0 74,2 70,2 54,0 50-52 Японія 6450,0 49,6 39,5 78,0 52-55 Російська Федерація 836,2 5,7 8,1 9,6 10-11 Україна 197,1 4,0 1,7 9,0 10-11 Кількість діючих малих підприємств в Україні(Додаток1,Табл.2) свідчить про його ролі в ринковій економіці, зокрема частка МСП у загальній кількості зайнятих та його частка у ВВП. В Україні станом на 1 січня 2004р. середньооблікова кількість ...
... ємства щодо всього авансованого капіталу (тобто витрати на с + v); як прибутковість виготовлення окремої партії товарів; на теорії прибутку. Розділ II. Становлення та розвиток підприємництва в перехідній економіці України 2.1 Основні тенденції розвитку підприємництва в Україні Сьогодні вже ні в кого в Україні, мабуть, не викликає сумніву той загальновідомий факт, що підприємницька діяльні ...
0 комментариев