2.3 Форми організації підприємництва

Будь-яка підприємницька діяльність відбувається в певних організацій них формах. Вибір форми організації підприємницької діяльності залежить від особистих уподобань та смаків, але в головному визначається об’єктивними умовами – сферою діяльності, наявністю грошових коштів, перевагами і недоліками відповідних форм підприємств. Щоб зробити правильний вибір, треба знати, із чого можна вибрати. Організаційною одиницею підприємництва є фірма або компанія.

Фірма – це підприємство, організація, установа, яка здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку. Як фірми можуть бути представлені індивідуальні підприємці та їх об’єднання. [2, ст. 3]

Компанія – це асоціація підприємств, що функціонує на принципах партнерства, корпорації або інших форм організації бізнесу. [2, ст. 3] Найбільш значущими ознаками, що відрізняють якусь одну організаційно-правову форму від інших вважаються:

·          кількість учасників створюваного господарського суб’єкта;

·          хто є власником використаного капіталу;

·          джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності;

·          межі майнової відповідальності; спосіб розподілу прибутку і збитків;

·          форма управління суб’єктом господарювання.

Загальновідомі три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності:

·          одноосібні володіння;

·          партнерства;

·          корпорації.

Одноосібне володіння – його суть полягає в тому, що все майно підприємства належить одному власникові, який самостійно управляє підприємством, одержує прибуток і несе особисту відповідальність за всі зобов’язання фірми. [6, ст. 47] Одноосібні володіння мають свої переваги:

·          Весь прибуток належить підприємцеві, який заінтересований в ефективній праці;

·          У власника підприємства витрати на організацію виробництва є невеликими;

·          Одноосібному володінню властива простота в організації фірми та її ліквідації.

Проте маються і значні недоліки:

·          Труднощі із залученням великих капіталів зі сторони;

·          Повна відповідальність за борги;

·          Відсутність спеціалізованого менеджменту, що позначається на ефективності підприємництва;

·          Невизначеність термінів функціонування.

Партнерство – ця форма підприємництва є логічним продовженням розвитку одноосібного володіння. [6, ст. 48] Така організаційно-правова форма підприємництва передбачає об’єднання капіталів двох і більше фізичних і юридичних осіб за умов розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності; спільного контролю результатів бізнесу; активної участі в його веденні. Основою взаємин між сторонами, що вступають у партнерство, є договір. [7, ст. 36] За ступенем участі партнерів у діяльності підприємства прийнято розрізняти товариства: з повною відповідальністю; командитні; товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю. [6, ст. 42]

Переваги партнерства перед одноосібними володіннями:

·          Зростають фінансові можливості внаслідок об’єднання кількох капіталів;

·          Вдосконалюється управління підприємством;

·          Велика свобода та оперативність господарських дій;

·          Партнерства користуються податковими пільгами.

Але також маються певні недоліки:

·          Необмежена відповідальність може загрожувати всім партнерам, учасники несуть солідарну відповідальність;

·          Недостатність досвіду господарювання і несумісність інтересів партнерів можуть провокувати малоефективну діяльність та негнучке управління підприємством;

·          Непередбачуваність процесу і результатів діяльності товариства як нестійкої організаційно-правової форми підприємництва значно збільшують господарський ризик і зменшують впевненість у досягненні очікуваного зиску.

Корпорація – є зараз домінуючою формою підприємництва. Це договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. Її власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску до акціонерного капіталу корпорації. [6, ст. 49] Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виокремлюють дві його частини. Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга – це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування. Функції власності та контролю поділені між акціонерами і менеджерами. [6, ст. 50]

Перевагами корпорації являються:

·          Корпорація є найефективнішою формою організації підприємництва з огляду на реальну можливість залучення необхідних інвестицій;

·          Потужній корпорації значно простіше постійно збільшувати обсяги виробництва або послуг, що дає можливість отримувати зростаючий прибуток;

·          Кожен акціонер несе лише обмежену відповідальність;

·          Корпорація може існувати як організаційно-правове утворення дуже тривалий період, що створює необмежені можливості для перспективного розвитку.

Недоліки цієї форми підприємництва:

·          Мають місце певні розбіжності між функціями власності й контролю, що негативно впливає на необхідну гнучкість оперативного управління корпорацією;

·          Корпорація сплачує більші податки в розрахунку на одиницю отримуваного прибутку, ніж інші організаційні форми.

·          У корпоративній формі існують потенційні можливості для зловживань посадових осіб.

Асоціації – це договірні об’єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. [8, ст. 16] Асоціація немає права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з її учасників.

Консорціуми – тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети.

Концерни – статутні об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств,

У структурі сучасної змішаної економіки співіснують та органічно взаємодоповнюються мале, середнє та велике підприємництво. [7, ст. 28] Але на відміну від двох останніх, мале підприємництво є вихідним, найбільш численним, а тому і найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьома видами підприємництва зумовлені різним рівнем суспільного розподілу праці, характером спеціалізації та усуспільнення виробництва, а також вибором технологічного типу виробничого процесу.

Мале підприємництво – це самостійна, систематична, ініціативна господарська діяльність малих підприємств та підприємців, яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку. [7, ст. 28] Це виробнича, комерційна, фінансова, страхова та інші діяльності. Мале підприємництво здійснюється створенням розгалуженої системи малих підприємств. Малими визнаються підприємства, в яких чисельність працівників не перевищує п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу не перевищує суму, що еквівалентна п’ятсот тисяч євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні. [7, ст. 29]

Великими визнаються підприємства, в яких чисельність працівників перевищує тисячу осіб, а доход перевищує п’ять мільйонів євро.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

Роль і місце малого підприємництва в національній економіці найкраще виявляється в притаманних йому функціях:

·       Мале підприємництво формує конкурентне середовище;

·       Мале підприємництво оперативно реагує на зміни кон’юнктури ринку та надає ринковій економіці гнучкості;

·       Величезний внесок в здійснення прориву з ряду важливих напрямів НТП;

·       Мале підприємництво робить вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості;

·       Пом’якшення соціальної напруги і демократизація ринкових відносин.

Таким чином, роль та функції малого підприємництва полягають у сприянні соціально-політичній стабільності суспільства. Воно є невід’ємною рисою будь-якої ринкової господарської системи, без чого така економіка і суспільство не можуть розвиватися і існувати.

Фермерське господарство є формою підприємництва громадян України, які займаються виробленням товарної господарської продукції, її переробкою та реалізацією. [7, ст. 30] Фермерське господарство в системі ринкової економіки є рівноправною формою разом із державними, колективними, орендними та іншими підприємствами і організаціями, господарськими товариствами. Виробничо-економічні відносини фермерського господарства з державними, колективними, орендними та іншими підприємствами і організаціями, господарськими товариствами, окремими громадянами будуються на основі договорів. [7, ст. 30] фермерське господарство має право бути засновником або членом асоціацій, консорціумів, корпорацій, акціонерних товариств, інших об’єднань, кооперативів, спільних підприємств з виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, які обслуговують агропромисловий комплекс, а також несільськогосподарських підприємств і організацій, у тому числі за участю іноземних партнерів, брати участь у створенні або бути членом комерційних банків. [3, ст. 56]



Информация о работе «Підприємництво: суть, суб’єкти, форми»
Раздел: Экономика
Количество знаков с пробелами: 50131
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
59526
0
0

изначається як господарська компетенція, тобто сукупність встановлених законодавством і набутих у господарських правовідносинах прав та обов'язків. Суб'єкти господарського права (крім підрозділів організацій та громадян-підприємців) є юридичними особами. Отже, суб'єкти господарського права - це організації, які на основі юридичне відокремленого майна в межах своєї господарської компетенції ...

Скачать
69053
3
0

... контролю за самостійними підприємствами з боку великих компаній та відповідних монопольних утворень, які існували раніше і проявляються тепер. 1.2 Роль малого підприємництва в умовах ринкової економіки У цілому в секторі малого підприємництва працює понад 2 млн. чоловік, що становить майже 10% зайнятого населення України. Підприємства малого бізнесу створюються в різних галузях економіки. ...

Скачать
59081
7
1

... ,0 74,2 70,2 54,0 50-52 Японія 6450,0 49,6 39,5 78,0 52-55 Російська Федерація 836,2 5,7 8,1 9,6 10-11 Україна 197,1 4,0 1,7 9,0 10-11 Кількість діючих малих підприємств в Україні(Додаток1,Табл.2) свідчить про його ролі в ринковій економіці, зокрема частка МСП у загальній кількості зайнятих та його частка у ВВП. В Україні станом на 1 січня 2004р. середньооблікова кількість ...

Скачать
247207
6
4

... ємства щодо всього авансованого капіталу (тобто витрати на с + v); як прибутковість виготовлення окремої партії товарів; на теорії прибутку. Розділ II. Становлення та розвиток підприємництва в перехідній економіці України   2.1 Основні тенденції розвитку підприємництва в Україні Сьогодні вже ні в кого в Україні, мабуть, не викликає сумніву той загальновідомий факт, що підприємницька діяльні ...

0 комментариев


Наверх