Жовтня 2000 року м. Миргород

15 жовтня 2000 року м. Миргород

Присутні: колектив підприємства

числом 136 чол

Головуючий на зборах: Новицький А.М.

Секретар: Супруненко Л.П.

Порядок денний:

Прийняття рішення про реорганізацію міжрайонного підприємства теплових мереж „Миргродтеплокомунененрго” у виробничий міжрайонний філіал теплового господарства „Миргородтеплоенерго” Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства „Полтаватеплоенерго”.

Затвердження Положення виробничого філіалу теплового господарства „Миргородтеплоенерго” Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства „Полтаватеплоенерго”.

3. Затвердження існуючого статутного фонду.

Виступили:

Директор підприємства „Миргородтеплокомуненерго”: Підлипний А.О.

УХВАЛИЛИ:

1. Реорганізувати міжрайонне підприємство теплових мереж „Миргродтеплокомунененрго” у виробничий міжрайонний філіал теплового господарства „Миргородтеплоенерго” Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства „Полтаватеплоенерго”.

2. Затвердити Положення виробничого філіалу теплового господарства „Миргородтеплоенерго” Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства „Полтаватеплоенерго”.

3.Статутний фонд затвердити в розмірі 6326000 гривень (шість мільйонів

триста двадцять шість тисяч гривень 00 коп.)

По всіх питаннях голосували “за” одноголосно.

Засновник:

Фонд комунального майна Полтавської обласної державної адміністрації.

Головуючий на зборах:______________ Новицький А.М.

Секретар: Супруненко Л.П.

2. Склад, структура, показники руху та використання персоналу підприємства

 

2.1 Характеристика, склад і структура персоналу. Визначення середньорічної чисельності персоналу підприємства

Персонал підприємства– це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають практичний досвід і навики роботи. Крім постійних працівників, в роботі підприємства можуть брати участь на основі контракту інші працездатні особи.

Персонал підприємства можна класифікувати за такими ознаками:

за характером виконуваних функцій;

за характером участі у виробничо-господарській діяльності;

за характером і складністю виконуваних робіт.

За характером виконуваних функцій весь персонал підприємства поділяється на 4 категорії:

Робітники;

Спеціалісти;

Службовці;

Керівники.

Робітники - в залежності від відношення до процесу створення продукцій поділяються на основні (які безпосередньо беруть участь в процесі виготовлення продук - ції) і допоміжні ( які виконують функції обслуговування основного виробництва).

Спеціалістами вважаються працівники, якізаймаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами.

До службовців відносятся працівники, що здійснюють підготовку і оформлен-ня докуметації, господарське обслуговування, облік і контроль.

Керівники – це працівники, що обіймають посади керівників підприємства та його структурних підрозділів.

За характером участі у виробничо-господарській діяльності всі кадри підприємства поділяються на промислово-виробничий персонал і непромисловий персонал. До промислово-виробничого персоналу відносятся зайняті в основних і допоміжних підрозділах підприємства, в заводських лабораторіях, дослідних установах працівники, апарат заводоуправління, працівники охорони. До непромислового персоналу відносятся зайняті, які хоч і знаходятся на балансі підприємства, але не пов’язані прямо з процесом виробництва (ЖКО, дитячі садки і яслі, навчальні заклади та інші).

За характером і складністю виконуваних робіт ( класифікація персоналу за професіями, спеціальностями, кваліфікацією).

Професія – це вид трудової діяльності, для здійснення якої необхідні відповідний комплекс знань і практичні навики.

Спеціальність виділяється в межах певної професії і характеризує відносно вузький вид робіт.

Кваліфікація є сукупністю спеціальних знань і навиків, які визначають ступінь підготовки працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

За рівнем кваліфікації робітники поділяються на 4 групи, а конкретний рівень кваліфікації визначається за допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників і характеризується розрядами.

Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів і службовців залежить від рівня освіти і досвіду роботи. Для них теж існує 4 категорії. Доля персоналу на пересічно-му підприємстві України є приблизно такими : 18% - керівники, спеціалісти, службовці; 82% - робітники.

Структура персоналу підприємства визначається співвідношенням різних категорій груп працівників в їх загальній численості.

Спискова чисельність визначається шляхом підрахування працівників спискового складу, прийнятих на роботу на термін не менше одного дня.

Головним показником звітності підприємства по праці є середньоспискова чисельність працівників, що розраховується як відношення спискової сумарної чисельності за період часу до кількості днів періоду.

Використовуючи вихідні данні (додаток 1) для визначення середньо спискової чисельності персоналу, розрахуємо середньосписову чисельність робітників.Для цього застосовується формула:

 , де

Чі – чисельність робітноків протягом і-го періоду, чол.;

Дні – період часу , днів.

Визначаємо середньоспискову чисельність робітників за кожен місяць звітного року:

у січні

у лютому

у березні

у квітні

у травні

у червні

у липні

у серпні

у вересні

у жовтні

у листопаді

у грудні

Розрахуємо структуру персоналу підприємства за базовий та звітний рік. Для цього виконуємо наступні розрахунки :

- доля робітників в загальній чисельності персоналу у базовому періоді дорівнює відношенню середньоспискової чисельності робітників у базовому році до загальної середньоспискової чисельності працівників, тобто:

- доля іншого персоналу в базовому році дорівнює відношенню середньоспискової чисельності іншого персоналу до загальної середньоспискової чисельності :

 ( 13,04 % )

У звітному році кількість керівників, спеціалістів, службовців змінилась, середньоспискова чисельність цього персоналу склала 5 чоловік.

Розрахована середньоспискова чисельність робітників у звітному році становить 79 чоловік. Тоді загальна середньоспискова чисельність працівників підприємства:

Аналогічно розрахуємо структуру персоналу у звітному році.

( 5,95% )

( 94,05% )

Висновок.

На кожного керівника приходиться 6-7 робітників в базовому році, і 15 робітників у звітному році. Це не відповідає нормам керованості (10-15 робітників на одного керівника). Аналізуючи дану структуру персоналу, можна сказати, що в звітному році доля робітників у структурі в порівнянні з базовим роком збільшилася на 7,09% , відповідно зменшилась доля керівників, спеціалістів, службовців на 7,14%. У звітному році зменшилась середньоспискова чисельність всіх працюючих на 8 чоловік. Дані структурні зміни є позитивними, тому що підприємство оптимально використовує працівників для виконання виробничого плану.

2.2 Визначення показників руху та продуктивності праці персоналу

Рух персоналу аналізують за джерелами надходження та напрямками вибуття. Серед джерел надходження робочої сили виділяють:

1. Прийняття за ініціативою підприємства;

2. Прийняття за направленням служб працевлаштування;

3. Прийняття за направленням після закінчення спеціального учбового закладу;

4. Прийнятих по переводу з інших підприємств.

Серед напрямків вибуття розрізняють:

1. Вибуття з причин фізичного характеру (смерть, досягнення пенсійного віку, інвалідність);

2. Вибуття з причин передбачених діючим законодавством (призов в армію, перехід на роботу в вибірні органи, прийняття в учбові заклади, а також перевід на інше підприємство);

3. Вибуття, яке безпосередньо не передбачене діючим законодавством (звільнення за власним бажанням, звільнення за прогули і порушення трудової дисципліни, звільнення за рішенням суду).

Вибуття по першій і другій групах причин складають необхідний оборот робочої сили. За третьою групою причин - надлишковий оборот робочої сили.

Інтенсивність руху персоналу характеризується наступною системою показників:

Коефіцієнт обороту за прийняттям - відношення чисельності всіх прийнятих робітників за даний період (Чприйнятих) до середньоспискової чисельності за цей період ():

 *100% ,(%)

2. Коефіцієнт обороту по вибуттю - відношення числа вибувших по всім причинам робітників (Чвибулих) за аналізований період до середньоспискової чисельності у робітників за цей же період ():

 *100% ,(%)

Коефіцієнт загального обороту - відношення суми прийнятих і вибувших робітників за визначений період до середньоспискової чисельності робітників за цей період:

 *100% ,(%)

Коефіцієнт плинності кадрів - відношення числа вибувших робітників за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни, рішенням суду за звітний період () до середньоспискової чисельності робітників і помножити на 100 %

 *100% ,(%)

Визначаємо основні показники, які характеризують рух персоналу підприємства у звітному періоді.(Додаток 1).

коефіцієнт обороту з прийому у звітному році

*100%= 10,7%

коефіцієнт обороту по звільненню у звітному році

*100%= 10,7%

коефіцієнт загального обігу

*100%= 21,4%

коефіцієнт плинності кадрів

*100%= 3,6%

Висновок

Із отриманих даних видно, що в заітному році на підприємстві було прийнято 10,7% середньоспискової чисельності робітників, звільнено за цей же період також 10,7%. Більша частина звільнених – це звільнені за власним бажанням або через порушення дисципліни. Для підприємства це є небажаним, оскільки призводить до затрат надодаткове наймання робітників і їх підготовку.

Загальний обіг руху персоналу визначається як сума коєфіциентів обігу з прийому та вибуття персоналу. Він складає 21,4% від середньоспискової чисельності.

Продуктивність праці – це показник, що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукціі за одиницю часу. Іншими словами, виробіток в грошовому вираженні на одного робітника та на одного працівника у базовому та звітному роках.

Визначаємо продуктивність праці (виробіток) на одного робітника та одного працюючого в базовому та звітному роках: Данні беремо у додатку 1 і 3.

1) звітний рік:

- на одного робітника:

- на одного працюючого:

2) базовий рік:

-на одного робітника:

-на одного працюючого:

Висновок.

Аналізуючи дінаміку продуктивності праці видно, що у звітному році продуктивність праці робітників працівників вцілому зросла в порівнянні з базовим роком, що є безперечно сприятливим для діяльності підприємства.

Головним показником звітності підприємства по праці є середньоспискова чисельність працівників. Згідно з вхідними данними курсового проекту вона складала 92 чоловік у базовому році, в тому числі 80 чоловік – робітники. У звітному періоді середньоспискова чисельність працівників і робітників зменшилася і стала складати 84 та 79 чоловік відповідно. Аналізуючи дану структуру персоналу, можна сказати, що через зменшення долі керівників у структурі підприємства у звітному році доля робітників не збільшилася, а навіть зменшилась. Отже, якщо ці зміни дозволяють підвищити продуктивність праці і ефективність виробництва, то це можна вважати позитивним фактором. Аналізуючи процес руху робочої сили, тобто коефіцієнти обороту з прийому, вибуття персоналу, коефіцієнт плинності кадрів і загальний коефіцієнт обігу бачимо, що у звітному році звільняли стільки ж скільки і приймали 10,7%.

Продуктивність праці характеризує ефективність використання робочої сили і підвищення данного показника є одним із найважливіших завдань суспільного виробництва. Показники продуктивності праці можуть виражатися у натуральному, вартісному і трудовому вираженні. Аналізуючи продуктивність праці у вартісному вираженні при виконанні данного курсового проекту бачимо, що у звітному періоді продуктивність праці робітників і працівників зросла, що є безперечно позитивно для підприємства. Підвищенню продуктивності праці сприяє механізація і автомтизація виробництва, модернізація обладнання, застосування ефективних видів сировини, удосконалення технології виробництва.

3. Основні виробничі фонди підприємства, характеристика, структура, ефективність їх використання та розрахунок амортизаційних відрахувань у бухгалтерському та податковому обліку. 3.1 Характеристика, склад і структура основних виробничих фондів; розрахунок технологічної структури

Підприємства в своїй діяльності використовують ресурси засобів праці і ресурси предметів праці, які разом складають засоби виробництва. Виражені в грошовій формі засоби виробництва складають виробничі фонди підприємства.

В залежності від періоду функціонування, способу перенесення своєї вартості на вартість продукції, робіт, послуг, характеру зміни натурально-речовинної форми, виробничі фонди підприємства діляться на: основні виробничі фонди та оборотні.

У відповідності з П(С)БУ 7 "Основні засоби" основні виробничі фонди – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за один рік).

Основні фонди діляться на основні виробничі фонди і основні невиробничі фонди. Основні виробничі фонди - це частина виробничих фондів підприємства, які беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігають свою натурально-речову форму і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції, виконаних робіт та послуг, частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.

Основні невиробничі фонди - жилі доми, дитячі садки, об'єкти охорони здоров'я, культурно-побутового обслуговування, які знаходяться на балансі підпри-ємства. Основні невиробничі фонди як і основні виробничі фонди експлуатуються на протязі тривалого періоду часу, не змінюють своєї натурально-речовинної форми, проте не беруть участі у виробничому процесі і тому не переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (робіт, послуг). Основні невиробничі фонди зникають в процесі споживання (на них нараховуються не амортизація, а знос). Основні виробничі фонди діляться на: основні виробничі фонди основного виду діяльності; основні виробничі фонди інших галузей (сільськогосподарське виробництво, громадське харчування і т.д.). Відомості про наявність основних фондів, про їх склад наводяться в формі 11-ОФ (статистична звітність "Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію, знос."). Відомості про наявність основних фондів по первинній і залишковій вартості на звітні дати наводяться в балансі підприємств. Основні виробничі фонди (засоби) в залежності від їх функцій в процесі виробництва, а також однотипності технічних характеристик в статистичному і бухгалтерському обліку діляться на наступні групи (у відповідності з П(С)БУ 7):

1. Земельні ділянки.

2. Капітальні витрати на покращення земель.

3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

4. Машини та обладнання.

5. Транспортні засоби.

6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

7. Робоча і продуктивна худоба.

8. Багаторічні насадження.

9. Інші основні засоби.

Будинки - сюди входять будівлі, в яких проходять процеси основного, допоміжного, підсобного виробництва (цехи, гаражі, склади, майстерні, адміністративно-побутові корпуси).

Споруди - інженерно-будівельні об'єкти: тунелі, мости, естакади, нафтові і газові свердловини, очисні споруди.

Передавальні пристрої - сукупність об'єктів призначених для передачі електричної, теплової і інших видів енергії, а також переміщення рідких та газо-подібних речовин (ЛЕП, кабельні лінії, телефонна мережа, радіозв'язок, водопровід, газопровід).

Машини та обладнання - силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання, обчислювальна техніка, вимірювальні та регулюючі пристрої.

Транспортні засоби - це пересувні засоби залізничного транспорту (в т.ч. вагони) вантажний, легковий транспорт, автонавантажувачі.

Інструменти - це механізовані та немеханізовані засоби праці (тески).

Виробничий і господарчий інвентар - робочі столи, конторське обладнання, офісні меблі.

Інші - протипожежний інвентар і т.ін.

Співвідношення перерахованих дев'яти груп основних виробничих фондів в їх загальній вартості називають технологічною структурою або видовою структурою. Структура різна для підприємств різних галузей промисловості, рівня технологічної озброєності

За роллю у виробничому процесі основні виробничі фонди ділять також на: активну і пасивну частину. Активна частина приймає безпосередню участь у вироб-ничому процесі і визначає рівень технічної озброєності праці. Пасивна частина створює умови для виробничого процесу, непрямо бере участь у виробничому процесі.

Розподіл основних виробничих фондів на активну і пасивну частини неодно-значне і залежить, перш за все, від галузевої приналежності підприємства. Основні фонди, окрім приведеної класифікації можуть також поділятися на такі групи (ознакам):

1. Наприклад за приналежністю: власні і орендовані.

2. По тривалості строку використання.

3. По використанню в процесі виробництва (діючі, які находяться в запасі, а також ті, що знаходяться на консервації).

В податковому обліку з метою нарахування податку на прибуток всі основні фонди класифікують на три групи (в ці групи не входять земльні ділянки): 1. Будинки, споруди, передавальні пристрої