Оборот капіталу підприємства

4. Оборот капіталу підприємства

Оборот капіталу – це кругообіг капіталу, узятий не як окремий акт, а як процес, що безперервно повторюється.

Основний і оборотний капітал. Як політекономічна категорія оборот капіталу означає процес постійного відновлення на розширеній основі (розширеного відтворення) капіталістичної власності внаслідок постійних кругообротів капіталу, що базується на експлуатації зростаючої кількості та якості найманих працівників і наростаючого синергічного ефекту від взаємодії досконаліших засобів виробництва.

Перш ніж розглянути механізм обороту капіталу, необхідно з'ясувати його поділ на основний і оборотний. Різні частини постійного капіталу, про які йшлося раніше, переносять свою вартість на новостворений продукт неоднаково. Верстати, машини, устаткування, виробничі споруди та ін. беруть участь у виробництві протягом багатьох років, а свою вартість переносять поступово і частинами. Друга частина (сировина, пальне, матеріали та ін.) у процесі виробництва споживається повністю протягом одного періоду і повністю переносить свою вартість на новостворений продукт. Внаслідок цього виникає потреба в додатковому розмежуванні капіталу за іншими критеріями (порівняно з поділом капіталу на постійний і змінний).

Таким критерієм є спосіб перенесення різними складовими постійного та змінного капіталу на новостворений продукт.

Основний капітал – це частина продуктивного капіталу, що повністю бере участь у процесі виробництва, а отже, служить знаряддям привласнення чужої праці, але переносить свою вартість на новостворений товар частинами, в міру їх зношування.

До оборотного капіталу належать такі предмети праці, як сировина, пальне, енергія, куповані напівфабрикати, тара, запасні частини для поточного ремонту основних фондів, затрати на освоєння нової продукції, напівфабрикати власного виробництва тощо, які повністю споживаються в одному виробничому циклі, втрачають або змінюють при цьому свою натурально-речову форму і повністю переносять свою вартість на новостворений продукт. Крім того, до них належать деякі засоби праці, що не входять до основних фондів (спеціальні інструменти і пристосування, молодняк та худоба, що знаходиться на відгодівлі, багаторічні насадження, які вирощуються як посадочний матеріал та ін.). Оборотний капітал також поділяється на виробничі запаси і незавершене виробництво. Останнє також складається із перенесеної частини засобів праці, вартості оброблених предметів праці та затрат на оплату робочої сили.

До оборотного капіталу наложить також вартість робочої сили, яка набуває форми змінного капіталу, а відтак, і заробітної плати. Отже, оборотний капітал – це частина продуктивного капіталу, що повністю бере участь у процесі виробництва, а частина його (робоча сила) у створенні вартості та додаткової вартості, витрачається на один виробничий цикл і вартість якої при цьому повністю переноситься на новостворений товар і після його реалізації повертається до капіталіста у грошовій формі.

Та частина капіталу підприємства, яка перебуває у грошовій і товарній формі, є капіталом обігу. Оборотний капітал та капітал обігу – це оборотні засоби капіталу.

Зношування основних фондів. Розрізняють фізичне та моральне зношування основного капіталу.

Фізичне (або матеріальне) зношування – це поступова втрата основним капіталом своєї споживчої вартості, а водночас і вартості, яка переноситься на вартість створюваного товару. Головним чинником фізичного зношування капіталу є тривалість та інтенсивність його використання, якість, вплив атмосферних умов та ін. Основний капітал в Україні зношений приблизно на 70 %.

Моральне зношування основного капіталу – це втрата основним капіталом частини своєї вартості незалежно від ступеня втрати ним своєї споживчої вартості, що не переноситься на вартість створеного товару або переноситься частково внаслідок політики прискореної амортизації.

Загалом таке зношування відбувається внаслідок появи дешевших або досконаліших засобів праці. Головною причиною морального зношування є науково-технічний прогрес у машинобудуванні. Так, новий ткацький верстат досконаліший завдяки вищій продуктивності праці і виготовлений з меншими затратами. Тому старий ткацький верстат знецінюється, хоча зберігає фізичну придатність, свою споживчу вартість: його вартість визначається не тим суспільно необхідним робочим часом, який був колись витрачений на його виготовлення, а тим, який витрачається на створення нового верстата. Це моральне зношування першого виду, зумовлене появою досконалішого та дешевшого устаткування на основі зростання продуктивності праці. Моральне зношування другого виду полягає в певній втраті основними виробничими фондами своєї вартості незалежно від втрати споживчої вартості (за збереження фізичної придатності) внаслідок появи під впливом НТП досконаліших основних фондів (за своїми техніко-економічними характеристиками) від раніше використовуваних фондів. Таке зношування спричинене умовами конкурентної боротьби. Коли з'являється нова, ефективніша техніка і підприємець не замінить нею стару (навіть коли вона може ще тривалий час працювати), він вироблятиме дорожчі та не такі якісні товари і збанкрутує.

У розвинених країнах світу принципово нова техніка й технологія впроваджується в галузях промисловості через кожні 3 – 5 років. Основні виробничі фонди морально зношені в Україні на 95 %, тому лише незначна частина її продукції конкурентоспроможна на світових ринках.

Амортизація у політекономінному аспекті – це процес перенесення основного капіталу на готовий товар у міру фізичного та морального зношування.

Щоб своєчасно замінити зношені основні виробничі фонди, на підприємствах створюють амортизаційний фонд, до якого перераховують відповідні кошти.

Основні методи амортизації:

1) метод рівномірного прямолінійного списання вартості основного капіталу (списання здійснюється однаковими частками впродовж усього періоду використання основних фондів);

2) метод прискореної амортизації (у перші роки використання засобів праці списують значно більшу частину, ніж вартість, пропорційна терміну служби за цей період).

Прискорення амортизації основного капіталу здійснюється шляхом скорочення амортизаційного періоду і відповідного підвищення річної норми амортизації, використання спеціальних методів нарахування (внаслідок їх використання в перші роки штучно завищується собівартість продукції, знижується прибуток, а значить, і податки на них). Крім того, суми амортизаційних відрахувань не оподатковуються, водночас збільшуються темпи та масштаби нагромадження капіталу, зокрема зростає частка амортизації у внутрішніх джерелах нагромадження.

Особливості обороту різних елементів основного капіталу. Оборот різних елементів капіталу відбувається протягом неоднакових проміжків часу. Так, вартість основного капіталу переноситься на новостворені товари частинами, тому вона повертається до капіталістів тільки після ряду кругооборотів, у той час як вартість оборотного капіталу (зокрема, предмети праці) — після кожного кругообороту. Тому час обороту оборотного капіталу дорівнює періоду одного кругообороту капіталу, а час обороту основного капіталу охоплює ряд кругооборотів. Збільшення кількості обороту капіталу підвищує ефективність роботи підприємства. На швидкість обороту капіталу впливає час обігу капіталу (час транспортування товарів від підприємств до споживача, збереження товарних запасів на складах та ін.).

Специфіка цього процесу значною мірою зумовлюється наявністю значної частки невикористаних виробничих потужностей. Такі особливості зумовлені також специфікою фізичного та морального зношування. Зокрема, прискорення морального зношування не може бути враховане у нормах амортизації. Крім того, внаслідок нерівномірного розподілу засобів праці за галузями економіки моральне зношування певного виду устаткування виходить за межі окремої галузі, перетворюється у важливий чинник міжгалузевої конкуренції. Водночас на підприємствах здійснюється нарахування амортизації на всі елементи основного капіталу, незалежно від ступеня їх використання.

Час виробництва – це тривалість перебування капіталу у сфері виробництва, а отже, створення вартості та, передусім, додаткової вартості. Час виробництва охоплює період від моменту надходження на підприємство засобів виробництва до створення певного виробу та його транспортування на склад.

Час виробництва складається із таких періодів: 1) робочого періоду – часу, коли відбувається процес праці та процес зростання вартості (цей період є найважливішим); 2) часу перерв у праці – обідньої перерви, простоїв та ін.; 3) час, протягом якого в окремих галузях предмети праці зазнають впливу природних (бродіння вина, визрівання врожаю та ін.) і штучних процесів (штучне сушіння лісоматеріалів); 4) часу перебування засобів виробництва в якості запасів (наприклад, на складі підприємства).

Скорочення часу виробництва прискорює процес перенесення вартості основного капіталу (або основних фондів) на новостворений товар, зменшуючи при цьому моральне зношування устаткування, підвищує ефективність використання речових і особистих факторів виробництва. Засобами скорочення часу виробництва є впровадження дво- і тризмінної роботи техніки, покращення форм і методів організації виробництва, застосування прогресивних систем заробітної плати (при яких стимулюється економія матеріалів, догляд за технікою, раціоналізаторські пропозиції), політика прискореної амортизації, посилення інтенсивності праці, покращення матеріально-технічного постачання, впровадження нових технологій, принципово нових предметів праці із наперед заданими властивостями та ін.

Час обігу капіталу – тривалість перебування капіталу у сфері обігу, тобто час перетворення грошової форми капіталу на складові продуктивного капіталу (передусім, основний та змінний капітал), а із товарної – в грошову. Час обігу капіталу складається з: 1) часу надходження на склад готової продукції до її реалізації і 2) часу закупівлі на отримані кошти нових засобів виробництва та робочої сили. Після виготовлення виробів вони надходять в оптову або роздрібну торгівлю (час транспортування) і після цього підлягають реалізації. Завдяки маркетинговій діяльності великі фірми реалізують свою продукцію на чітко визначених ринках у заздалегідь запланованих обсягах і у зазначені строки, що дозволяє їм обходитись без складських приміщень або звести до мінімуму такі витрати.

У процесі обігу капіталу відбувається не тільки зміна форм вартості, але й збільшення вартості, у т. ч. додаткової вартості.

Час обороту капіталу скорочується під впливом маркетингової діяльності, використання досконаліших технічних засобів транспорту, зв'язку, розрахунків, вдосконалення форм і методів торгівлі, державного регулювання пропорцій між попитом і пропозицією та інших чинників. У протилежному напрямі діє погіршення економічної кон'юнктури, зниження реальної заробітної плати, посилення конкурентної боротьби та інші чинники.

З'ясування механізму обороту капіталу дає змогу визначити витрати виробництва, які лежать в основі цін, та величину прибутку..

5. Задача 2

У першому цеху за день можна виготовити 150 кг печива або 220 кг вафель. У 2-му цеху – 180 кг печива або 200 кг вафель. Визначити: 1. побудувати криву виробничих можливостей; 2. визначити альтернативну вартість 1 кг печива, якщо виробляється 380 кг вафель; 3. представити графічно точки виробництва (ефективного та неефективного).

Рішення

Таблиця можливих комбінацій

Список літератури:

1.   Башнянін Г.І. та ін. Політична економія. – К.: Ельга. Ніка-Центр, 2002. – 527 с.

2.   Кукурудза І.І. актуальні проблеми політичної економіки. Матеріали до лекцій і семінарів. Черкаси, Вид відділ ЧНУ ім. Б. Хмельницького. – 2002. – 184 с.

3.   Мочерний С.В. Політична економія. –К.: Знання-Прес, 2002. – 687 с.

4.   Політекономія: Підручник для студентів вищ. навч закладів / Ю.В. Ніколенко, І.Я. Бобров, К.Т. Кривенко та ін.; / За заг. ред. Ю.В. Ніколенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – 411 с.

5.   Політична економія. / За заг. ред. Г.А. Оганяна. – К.: МАУП, 2003. – 520 с.