Навигация
Основні напрямки підвищення продуктивності і ефективності праці
30356
знаков
12
таблиц
0
изображений
3. Основні напрямки підвищення продуктивності і ефективності праці
Продуктивність праці є інтегрованим, багатофакторним показником, в якому поєднані кваліфікація і інтереси персоналу, рівень техніки і технології, якість управління, якість продукції, маркетинг, соціальне і економічне середовище тощо. Найкраще сполучення чинників продуктивності і визначає краще використання ресурсів, вищу продуктивність праці.
Слід відзначити особливо, що для підвищення продуктивності праці необхідно враховувати і макроекономічні чинники навколишнього середовища, які можуть сприяти або перешкоджати її підвищенню. До них відносяться урядова політика; економічна і соціальна стратегія і напрямки її реалізації; діловий цикл і міжнародна конкуренція; навколишнє природне середовище; географічні і кліматичні особливості; демографічні, структурні і соціальні зміни тощо.
Вирішальне значення для підвищення продуктивності праці, а відповідно і конкурентоспроможності підприємства, має реалізація програми скорочення витрат. Багато українських підприємств мають нераціональну структуру витрат, як правило з низькими операційними, але високими адміністративними і іншими витратами.
Найгострішою проблемою є скорочення персоналу, який на сьогодні перевищує необхідний на 30–50%. Вирішити цю проблему – «конкурентоспроможність чи зайнятість» – можна тільки на основі зростання виробництва із збільшенням кількості робочих місць в нових фірмах і організацією масового перенавчання звільнених робітників. Без масштабної державної допомоги вирішити ці проблеми неможливо.
Обґрунтована організація виробничого процесу потребує наявності і раціонального використання матеріальних (засобів праці і предметів праці) і трудових ресурсів. Якщо раніше лімітуючою групою ресурсів в бізнес-процесах, які визначають виробничі можливості, виробничий потенціал підприємств, були засоби праці, то на сьогодні в цій ролі частіше виступають трудові і матеріальні ресурси.
Під виробничим потенціалом підприємства слід розуміти максимально можливий випуск продукції за кількістю і якістю в умовах найбільш ефективного використання всіх засобів виробництва і праці, які має в розпорядженні підприємство. Максимально можливий – це означає: при сучасних формах організації виробництва, при сучасних методах мотивації персоналу, при сучасному прогнозуємому рівні техніки і технології.
На відміну від виробничої потужності виробничий потенціал характеризується оптимальним в даних умовах використанням всіх ресурсів, як таких, що застосовуються, так і таких, що не використовуються.
Сукупний резерв підвищення ефективності на виробництві, відповідно, визначається різницею між виробничим потенціалом і досягнутим рівнем випуску і реалізації продукції.
В практиці оцінки діяльності підприємства і його структурних підрозділів використовується дуже багато різних чинників ефективності – це і ефективність використання робочої сили, і ефективність використання устаткування, і ефективність якості продукції, і ефективність поставок, і ефективність використання матеріалів і сировини, і ефективність використання енергії (електричної, теплової, парової тощо), це також і ефективність використання робочого часу, і рентабельність продукції і виробництва тощо.
Як видно з визначень, ефективність значно більш вузьке поняття, ніж продуктивність, але для практики пошуку резервів в бізнес-процесах на підприємствах показники ефективності дають ті напрямки пошуків, які, власно, і конкретизують результат використання виробничого потенціалу.
Можна було б привести і інші конкретні показники ефективності, які характеризують виробничу діяльність організації, бо методика їх розрахунку буде аналогічною.
Для практики пошуку резервів підвищення продуктивності праці важливе значення має визначення науково-технічного рівня виробництва (технічна, енергетична озброєність праці, прогресивність використовуємої технології, структура і організація виробництва, тривалість циклу, ритмічність виробництва, скорочення рівня виробничого браку тощо).
Інтерес викликає також класифікація резервів за кінцевими результатами, на які вони діють. Це підвищення обсягу виготовляємої продукції, удосконалення структури та асортименту виробляємих товарів, покращення якості, зниження собівартості продукції (за елементами витрат, за статтями витрат), а також резерви підвищення прибутковості продукції, підвищення рівня рентабельності, укріплення фінансового стану тощо.
Для пошуку резервів важливе значення має їх обґрунтування за стадіями процесу (матеріально-технічне забезпечення, виробництво, збут продукції), а також за стадіями створення і експлуатації продукції (передвиробнича стадія – проектна і технологічна підготовка виробництва; виробнича стадія – освоєння нової продукції і нової технології в виробництві; експлуатаційна стадія – сервісне обслуговування).
За терміном використання резерви поділяються на поточні (реалізуються на протязі фіксованого періоду часу) і перспективні (реалізація в перспективі). За засобами виявлення резерви поділяються на явні (ліквідація зафіксованих втрат і відхилень) і скриті (виявлення шляхом порівняльного аналізу або з використанням більш складних методів аналізу).
Підвищення рівня управління, методів прийняття управлінських рішень означає удосконалення виробничої структури підприємства, структури органів управління.
В механізації і процесі пошуку внутрішніх резервів підприємства з метою підвищення продуктивності праці важливо виділити основні умови раціонального виявлення і використання резервів, до яких відносяться:
виявлення основних витрат, які складають головну частину собівартості продукції і які можуть дати більше підвищення продуктивності;
виявлення «вузьких місць» на підприємстві, які обмежують темпи зростання продуктивності.
Важливо підкреслити, що необхідно одночасно проводити пошук резервів за всіма стадіями життєвого циклу виробляємої продукції і за всіма складовим діяльності підприємства.
Україна має надзвичайно великі потенціальні можливості розвитку внутрішнього ринку високих технологій. Проте він залишається практично не задіяним. Світова практика вказує: внутрішній ринок високих технологій потребує активного державного стимулювання.
Найбільш перспективною, до якої «має бути прикута першочергова увага уряду, є потреба модернізації енергетичної галузі.
Стимулюючим чинником технологічного переоснащення української економіки має стати і практичне втілення Державної програми енергозабезпечення і вирішення проблем енергозбереження. За оцінкою вчених-енергетиків енергоємність ВВП України за останнє десятиріччя збільшилась на 33%.Нині вона є найбільшою в Європі… Має стати відчутне поліпшення фінансування науки. Досі залишається незадіяним вагомий інноваційний потенціал приватизації. У цьому ж контексті особливого значення набуває стимулювання малого інноваційного підприємництва як провідника інноваційного продукту від науково-технічного винаходу до масового виробництва. Однією з найнагальніших є проблема суттєвого підвищення вартості робочої сили. Якщо вона низька, як це має місце у нас, то технічні нововведення запроваджувати у виробництво не має потреби. Цю ситуацію потрібно за будь-яких умов виправити. Такий же ефект відчутного розширення внутрішнього ринку можна отримати і від прискореного розвитку транспортної інфраструктури, створення міжнародних транспортних коридорів.
Як позитивне, слід відзначити випереджальні темпи розвитку інфраструктури зв’язку та галузей інформатизації, підвищення їхньої інвестиційної привабливості.
Як підсумок усього вище наведеного, треба відмітити, що наша держава входить у п’ятірку країн, які володіють найпередовішими аерокосмічними технологіями. Маємо унікальні досягнення і на інших напрямках науково – технічного прогресу, таких, як біотехнологія, фізика низьких температур, ядерна фізика, електрозварювання, розробка нових матеріалів тощо.
Імперативом сучасного цивілізаційного прогресу є всебічний розвиток людського потенціалу. Світовою практикою доведено, що інвестиції в людський капітал – найефективніші. У Західній Європі цей компонент забезпечує 75% приросту національного багатства.
Це все – потенціал інноваційного прогресу. Проблема полягає в тому, що ми ще не навчилися його використовувати.
Література
1. Генкин Б.М., Кондратьева З., Азарова Е. Экономика и социология труда. 6-е изд., доп. ИНФРА-М, 2006. – 447 с.
2. Миль Дж. Основы политической экономии. – М.: Недра, 1980. т. 3. – 300 с.
3. Мостова В.Д., Яковенко Е.Г., Христолюбова Н.Е., Мостова В.Г. Экономика труда. ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 320 с.
4. Экономика труда: (социально-трудовые отношения). Под. ред. Н.А. Волгина, Ю.Г. Одегова. – М.: «Экзамен», 2002. – 736 с.
Похожие работы
... приведені витрати: С1+ЕнК1=тт, де С1 — собівартість робіт; Ен — нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень; К1 — капітальні вкладення для кожного варіанта. Ефективність i якість управлінських рішень можна оцінювати також за такими показниками: 1) економічною ефективністю рішень — як відношення результативності реалізації рішень до витрат на досягнення поставлених цілей; 2) коеф ...
... ітика з середини 90-х років, продовжуючи попередній курс, визначала основні напрямки, цілі з підготовки та застосування Збройних сил України для захисту суверенітету, територіальної цілісності України до початку ХХІ ст. Стратегія визначалась Державною програмою розбудови і розвитку Збройних сил України, підписано Президентом України на початку 1997р. До 1997р. в Україні було практично завершено ...
... яка забезпечує максимальний вихід продукції землеробства з 1 га ріллі при найменших затратах праці і коштів на одиницю продукції. Розділ 2. Стан виробництва продукції рослинництва та її економічна ефективність у СВК “Родина” 2.1 Природноекономічні умови діяльності підприємства та розвиток рослинництва Різноманітність природних умов зумовлює необхідність впровадження науково обґрунтованої ...
... Виробництво товарної продукції на 1 грн, зарплати, грн. 5,64 5,40 -0,24 95,7 Наведені дані також свідчать про зниження ефективності використання фонду оплати праці. 2.4 Ефективність організації праці в Управлінні житлового господарства Специфіка праці державних службовців полягає в тому, що вони: – виконують праця, що виражається в обґрунтуванні цілей і напрямків суспільного ...
0 комментариев