Статистика споживання населенням товарів тривалого використання

1.2 Статистика споживання населенням товарів тривалого використання

Під споживанням розуміють використання товарів та послуг для задоволення індивідуальних та колективних потреб. Розрізняють виробниче, або споживання засобів виробництва для виготовлення певного продукту та невиробниче споживання, більшу частину якого становить особисте споживання — використання людиною виробленого продукту для забезпечення своєї життєдіяльності.

Особисте споживання виконує економічні та соціальні функції. Економічні функції полягають у відтворенні потреб, регулюванні обсягу та структури виробництва, відтворенні робочої сили; вони є критерієм реалізації суспільного продукту.

Соціальні функції полягають у підвищенні матеріального добробуту населення, формуванні всебічно розвиненої особистості.

Статистичний аналіз узагальнює факти, що спостерігаються, виявляє фактори, від яких залежать рівень та структура споживання, будує моделі споживання і на цій основі описує відповідні закономірності й тенденції. Результати статистичного аналізу використовують як для формального описування минулих тенденцій, так і для прогнозування розвитку виробництва з метою задоволення потреб населення.

Система статистичних показників споживання будується згідно із завданням спостереження і регулювання споживання на макро- та мікрорівнях розвитку економіки.

На макроекономічному рівні враховується необхідність узгодження реалій сьогодення стосовно організації виробничих сил, реалізації складових ВВП, у тому числі фонду споживання.

Досвід розвинених країн свідчить, що ринкова економіка досягає розвитку, коли вона спирається на масове споживання, перетворення особистого кінцевого споживання на визначальний елемент ВВП.

Статистичне забезпечення вирішення проблем макроекономічного регулювання споживання включає таку систему показників:

ü   частку кінцевого особистого споживання у ВВП, яке формує платоспроможність населення як базу підприємництва і ринкової трансформації економіки;

ü   співвідношення частки праці і капіталу, або необхідного і додаткового продукту, у тому числі спрямованого на інвестування. Зниження частки праці гальмує попит, а звідси і пропозицію товарів;

ü   рівень рентабельності промислових підприємств, невиправдане зростання якого є передумовою стагнації виробничого попиту, хаосу неплатежів, заборгованості, що у свою чергу гальмує випуск споживчих товарів і вихід із кризи;

ü   розподіл зайнятих за рівнем заробітної плати за галузями та видами діяльності;

ü   розподіл сімей за рівнем середньодушового доходу по соціальних групах населення в цілому (соціально-економічна диференціація);

ü   структура доходів населення;

ü   поділ доходів на платоспроможний попит, нагромадження і т. ін.;

структура платоспроможного попиту на товари та послуги.

Під впливом цих показників формується обсяг і структура фонду споживання населення в цілому та окремих його соціально-економічних груп.

Відповідно до системи національних рахунків витрати домашніх господарств на кінцеве споживання включають:

ü   витрати на купівлю споживчих товарів (крім будинків та квартир) у державній, кооперативній торгівлі, на міських ринках та в неорганізованій торгівлі;

ü   витрати на оплату споживчих послуг;

ü   витрати за рахунок надходжень продуктів у натуральній формі, які вироблені в домашніх господарствах для власного кінцевого споживання;

ü   витрати продуктів, одержаних домашніми господарствами в натуральній формі як оплата праці;

ü   витрати на послуги з помешкання у власному житлі.

1.3 Основні статистичні показники визначення рівня доходів населення та споживання товарів тривалого використання

В статистиці розраховують такі показники доходів:

1. Первинний дохід ― це дохід від прямої участі у виробництві працюючих членів домогосподарств.

2. Наявний факторний дохід ― це дохід з урахуванням сплат податків та надходження з бюджету у вигляді субсидій і пільгових послуг.

3. Сукупний дохід ― це сума всіх доходів одержаних членами домогосподарств.

Рівень доходів залежить від його грошового вираження та рівня цін, які визначають купівельну спроможність населення. В результаті знецінення грошей знижується купівельна спроможність населення. Індекс купівельної спроможності ― це обернена величина індексу інфляції.

За темпами розвитку інфляція поділяється на повзучу (темпи зростання 10 – 20% на рік), галопуючу (від 20 – 300% на рік), гіперінфляцію (понад 1000% на рік).

Одним з показників характеристики доходів населення є індекс реальних доходів:

, (1.3.1.)

де  — індекс номінальних доходів;

 — індекс купівельної спроможності.

Одним з важливих показників доходів населення є прожитковий мінімум. Він характеризує в грошовому виразі мінімальний набір споживчих благ, які необхідні для задоволення основних потреб людини. Якщо доходи населення менше прожиткового мінімуму, то таке населення знаходиться за межею бідності. В європейських країнах до найбіднішого населення відносяться ті особи, середньодушовий дохід яких не перевищує 2/3 середньодушового доходу по країні. По кожній країні обчислюють співвідношення доходів 10 та 25% найбільш і найменш забезпеченого населення країни. Таке співвідношення в багатих країнах складає до 10 разів.

Споживання продукції в натуральній формі має особливе значення, тому що задовольняє потребу населення в окремих видах продуктів. В залежності від властивостей продукту виділяють такі групи натуральних показників споживання:

ü   споживання в натуральних одиницях вимірювання застосовується для продуктів харчування, текстилю та взуття і обчислюється на основі матеріальних балансів;

ü   споживання товарів довгострокового використання включає облік придбаних телевізорів, магнітофонів, радіоприймачів, велосипедів, мотоциклів, легкових автомобілів та інше.

Придбанні в роздрібній торгівлі товари для споживання оцінюються роздрібними цінами, а на ринку — ринковими. Натуральні надходження з приватного господарства оцінюються за державними роздрібними цінами або за цінами виробництва. Загальний обсяг споживання у вартісному вираженні виражається в поточних і незмінних цінах.

Динаміку обсягів споживання окремих видів продукції статистика вивчає за допомогою індивідуального індексу фізичного обсягу продукції:

, (1.3.2.)

де  і  — фонд споживання товарів тривалого використання в звітному і базисному періодах.

Динаміка загального обсягу споживання товарів тривалого використання визначається за допомогою загального індексу фізичного обсягу, тобто в незмінних цінах:

, (1.3.3.)

де  — незмінні ціни за одиницю продукції.

Взаємозв’язок між цими індексами визначається рівнянням:

, (1.3.4.)

Абсолютний розмір зміни фонду споживання товарів тривалого використання обчислюється як різниця між чисельником і знаменником індексу:

, (1.3.5)

де  — незмінні ціни за одиницю продукції.

Динаміка рівня споживання товарів тривалого використання на душу населення визначається за допомогою індексу змінного складу:

 , (1.3.6.)

де ,  — середня чисельність населення в звітному і базисному періодах.

Індекс динаміки чисельності населення визначається за формулою:

, (1.3.7.)