Функції рядових членів кооперативу

2. Функції рядових членів кооперативу

Як вважають деякі дослідники, участь в загальних зборах приваблює членів кооперативу не стільки для формального голосування з питань, що вимагають загальної ухвали, скільки для висловлювання власної думки і більше третини членів кооперативу, навіть, вважають це найефективнішим засобом впливу на прийняття необхідних управлінських рішень. Від членів кооперативу вимагається бути далекоглядними, відповідальними і скромними, їм рекомендується обговорювати проблеми критично, але в конструктивній і доброзичливій манері.

Дуже важливо, щоб члени кооперативу розуміли, що прийняття управлінського рішення не є одно актовою дією і не зводиться лише до процесу голосування. Винесенню питання про схвалення будь-якого рішення передує копітка робота, суть і послідовність якої схематично показана на рис. 1.

Виключно важливі функції членів кооперативу пов'язані із участю в управлінні своєю організацією. Це одночасно і обов'язок, і право члена кооперативу, завдяки чому реалізується принцип членського контролю. Свої управлінські функції члени кооперативу здійснюють, в першу чергу, через участь в загальних зборах, які являють собою найвищу владу в цій організації.

Загальні збори можуть бути періодичними і позачерговими, що скликаються при необхідності у порядку, передбаченому статутом кооперативу. Періодичні збори, як правило, проводяться по закінченню господарського року й носять звітно-вибірний характер. Члени кооперативу зобов'язані регулярно брати участь у загальних зборах, що є свідченням їх розуміння своєї ролі в управлінні кооперативом. Враховуючи, що кооператив працює на задоволення потреб своїх клієнтів-власників, загальні збори – це найкраща угода офіційно висловити потреби правлінню кооперативу, виконавчій дирекції та найманому персоналу.

Найголовніше призначення загальних зборів полягає у прийнятті управлінських рішень, що виходять за рамки компетенції правління кооперативу і виконавчої дирекції, мають принципове значення для діяльності усієї організації, а отже, вимагають загального ухвалення.

До таких рішень відносять:

a) Обговорення і схвалення:

Змін та доповнень до засновницьких документів кооперативу;

Рішень правління про прийом нових членів до кооперативу, а також рішення про позбавлення членства у випадку необхідності;

Звітів правління, виконавчої дирекції, наглядової комісії та аудиторських перевірок;

Кредитної, цінової та інвестиційної політики кооперативу;

Перспективних планів і програм;

Принципових організаційних змін;

Питань, що стосуються фінансового та майнового стану;

Розподілу доходу і порядку повернення паїв;

Правил внутрішнього розпорядку для найманих працівників;

Політика кооперативу у відносинах з громадськістю;

b) Вибори:

Найбільш здібних і найбільш кваліфікованих членів для роботи в правлінні;

Наглядової ради для контролю за роботою правління і виконавчої дирекції;

Тимчасових комісій та комітетів для вирішення окремих проблем.

Ті, хто приймає рішення, повинні усвідомлювати, що несуть відповідальність за прийняття рішення перед тими, хто буде його виконувати. Тому процес прийняття управлінського рішення повинен будуватися на концептуальному мисленні і варіантному підході, з всебічним аналізом ситуації, обґрунтуванням варіантів рішень і прогнозуванням їх можливих наслідків. Для кваліфікованої експертизи запропонованих варіантів рішень доцільно залучати компетентних консультантів. Корисною визнають також практику залучення найманого персоналу для процесу підготовки управлінських рішень.

Рис. 1. Алгоритм прийняття управлінського рішення в кооперативах

Демократичний характер кооперативної організації вимагає чітко регламентованого порядку скликання та процедури проведення загальних зборів. Важливий елемент організації загальних зборів – повідомити членів кооперативу про час, місце і порядок денний зборів та переконатися, що інформацію отримано й взято до уваги. Для цього застосовують письмові повідомлення у вигляді листів чи оголошень у місцевій пресі, по радіо і телебаченні, а в деяких кооперативах вимагається і письмове підтвердження.

Від організаторів зборів вимагається повідомити про проведення зборів завчасно. Для цього встановлюють певний мінімальний строк. Наприклад, згідно з чинним законодавством України, про час, місце та порядок денний загальних зборів правління сільськогосподарського кооперативу повинно повідомити за 10 днів. Такий термін відповідає практиці багатьох країн світу.

Загальні збори правомочні, якщо вони зібрали необхідний кворум. Якщо кворум не встановлено законодавчо, кооперативи передбачають у своїх статутах, що збори правомочні за присутності на них певної кількості членів або певного відсотка загальної кількості членів.

Як правило, члени кооперативу повинні брати участь в загальних зборах особисто. В деяких країнах дозволяється голосування за дорученням або поштою, але це повинно бути передбачено статутами кооперативів і відповідати певним умовам.

В цілому, голосування за дорученням інколи справедливо критикують, оскільки воно не сприяє особистій участі члена кооперативу в управлінському процесі.

В кооперативах, де загальна кількість членів досить велика, проводяться збори обраних уповноважених представників. Наприклад, в Німеччині це обов'язково для кооперативів із загальною кількістю членів понад 3000 осіб і не обов'язково для кооперативів, що об'єднують понад 1500 осіб.

Зміни в розмірах кооперативу і поширення в результаті цього практики проведення зборів уповноважених привели до виникнення у кооперативному русі такого поняття, як представницька демократія.

Заради об'єктивності слід зазначити, що забезпечення участі членів у їх загальних зборах належить до найскладніших організаційних проблем кооперативу. Враховуючи особливості сфери основної діяльності членів-клієнтів, їх зайнятість часом важко передбачити, особливо в періоди сільськогосподарських робіт. І це певним чином пояснює проблеми скликання загальних зборів.

Але не можна забувати і про розповсюдження вже згаданої практики «безплатного проїзду»: коли хтось сподівається отримати бажаний ефект, не докладаючи власних зусиль. В таких випадках збільшується ризик, що потрібне рішення може бути не прийняте.

Отже, ще один парадокс кооперативного управління криється в тому, що члени кооперативу хоча й володіють певним контролем над кооперативом, але не завжди його здійснюють.

Результати одного дослідження, виконаного в США, показали, що в деяких штатах на загальних зборах членів кооперативу регулярно бере участь лише 15% від їх загальної кількості.

Пасивність рядових членів у проведенні загальних зборів посилює залежність кооперативу від інших управлінських інстанцій, що погрожує порушенню балансу влади.

І ще один аспект, який стосується загальних зборів, полягає в тому, що члени зобов'язані не тільки відвідувати загальні збори, брати активну участь в їх проведенні, але й, що найголовніше, – виконувати їх рішення.

Якщо є щось неприйнятне у схваленому рішенні, альтернативою його виконання може бути вихід з кооперативу, але за загальним порядком, передбаченим статутом, тобто спочатку необхідно виконати всі зобов'язання за ринковою угодою з кооперативом, завчасно письмово повідомити про бажання припинити членство, дочекатися відповідного рішення правління і отримати свій пай в установлені строки.

Участь в управлінні своїм кооперативом для рядових членів не зводиться лише до участі в загальних зборах. Існує ще ряд можливостей як особисто вплинути на вирішення актуальних питань.

До таких можливостей відносять:

—  Роботу у спеціально створених комісіях і комітетах;

—  Виконання тимчасових доручень;

—  Неформальне висловлювання своєї думки іншим членам

—  кооперативу;

—Спілкування з членами правління;

—Підтримання зворотного зв'язку з виконавчою дирекцією і персоналом;

—Виявлення активності й об'єктивності під час періодичного вивчення їх думки щодо:

1) ставлення до кооперативу;

2)   оцінки зручності та якості обслуговування;

3)   змін у потребах, що здійснюються у кооперативах. Активна роль членів і їх сумлінне виконання управлінських

функцій є запорукою успіху кооперативного підприємства. І навпаки, ігнорування членами участі в управлінні призводить до краху кооперативу, оскільки порушується один з фундаментальних принципів кооперації – принцип контролю кооперативу тими, хто користується його послугами.

Для того, щоб зробити своїх членів більш активними, кооперативи сприяють розвитку комунікаційних зв'язків з ними і між ними, а саме:

Налагоджують інформаційне обслуговування;

Проводять річні й спеціальні збори;

Підтримують особисті контакти;

Приділяють увагу освіті. Найважливішим завданням кооперативів у розвитку управлінської активності своїх членів полягає у виявленні та підтримці лідерів серед рядових кооператорів, що формують правління кооперативу.