Структура грошової системи України
Особливості функціонування Національного Банку України
Особливості інтеграції України у світову економіку
Позиції України у рамках Світової організації торгівлі
Квітня 2008 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі”
Навигация
Позиції України у рамках Світової організації торгівлі
Товарно-грошовий ринок в Україні
64604
знака
3
таблицы
3
изображения
2.3 Позиції України у рамках Світової організації торгівлі
Одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України, що розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі і створення передбачуваного прозорого середовища для залучення іноземних інвестицій є співробітництво України в рамках Світової організації торгівлі (СОТ).
Багатосторонню міжнародну торговельну систему, у центрі якої знаходиться СОТ, у широкому розумінні можна визначити як сукупність міжнародних правил, яких мають дотримуватися країни в торговельних відносинах між собою. Правила ці спрямовані на всебічне сприяння відкритій і ліберальній торгівлі. СОТ служить як форумом для переговорів, так і арбітром у врегулюванні торговельних суперечок між країнами-членами.
Основними принципами і правилами СОТ є:
· торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі і взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження;
· регулювання торгівлі переважно тарифними методами;
· відмова від використання кількісних і інших обмежень;
· транспарентність торговельної політики;
· врегулювання торговельних суперечок шляхом консультацій, переговорів і т.д.
Після вступу до СОТ країна отримує рівні з усіма членами організації права, що практично означає припинення її дискримінації на зовнішніх ринках [1].
Процес приєднання України до системи ГАТТ/СОТ почався 30 листопада 1993 р., коли до Секретаріату ГАТТ було направлено офіційну заяву Уряду про намір країни приєднатися до ГАТТ. Робочу групу з питань розгляду заяви України створено 17 грудня 1993 р. Наступним кроком відповідно до процедури стало представлення на розгляд Робочої групи Меморандуму про зовнішньоторговельний режим України.
Процес приєднання України до СОТ тривав більше 14 років .
5 лютого 2008 року на засіданні Генеральної Ради СОТ було підписано Протокол про вступ України до СОТ. Відповідно до типової процедури приєднання до СОТ після засідання Генеральної Ради Протокол про вступ України до СОТ з додатками має бути ратифіковано Верховною Радою України.
10 квітня 2008 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі”. Таке рішення підтримали 411 народних депутатів.
16 квітня МЗС офіційно нотою повідомив Генерального директора СОТ стосовно завершення внутрішньодержавних процедур набуття членства в СОТ. Таким чином, через 30 днів, 16 травня 2008 р. Україна набула членства у Світовій організації торгівлі. Світова організація торгівлі як організація практично не бере безпосередньої участі у переговорних процесах між країнами щодо взаємного доступу на ринки товарів і послуг. Такі рішення приймаються індивідуально і тільки між представниками зацікавлених сторін. Разом з тим правила СОТ є гнучкими і передбачають використання надання пільг, зокрема для країн, які тільки увійшли у СОТ. Саме від вміння проводити національну митну політику, вести переговори і відстоювати національні інтереси залежить те, на яких умовах вступають нові країни у Світову організацію торгівлі і як вони будуть проводити свою зовнішньоторговельну діяльність [3].
Серед заходів щодо захисту та підтримки національного товаровиробника, можливість застосування яких передбачена в межах угод СОТ, слід виділити такі:
· введення тимчасових обмежень імпорту з метою вирівнювання платіжного балансу;
· підвищення імпортного мита та застосування кількісних обмежень
імпорту;
· обмеження імпорту сільськогосподарської продукції;
· Угода про субсидії та компенсаційні заходи і Угода про застосування
антидемпінгових та компенсаційних заходів як ефективний
інструмент боротьби зі заниженням цін на імпортовані товари.
Розглянемо, як приклад, проведення політики захисту внутрішнього ринку вітчизняних виробників і споживачів на прикладі Польщі, а саме:
· у разі ввозу продукцію з країн, з якими немає угод про співробітництво або відсутні сертифікати походження продукції, встановлюється тарифна ставка, що становить від 20 до 100%, а на деяку продукцію сягає 395% (група 22.08 ТН ЗЕД – спирт етиловий);
· для країн, з якими укладені двосторонні угоди (до них належить і
Україна), діє пільгова тарифна ставка, що майже в 3 рази менша, ніж у першому випадку;
· для країн-членів СОТ, які також є членами ЄС, NAFTA, CEFTA, та країн, з якими укладені угоди про вільну торгівлю, встановлюються менші пільгові ставки, ніж для країн, що не входять до складу СОТ [4].
Таким чином, набуваючи членства в СОТ, а також CEFTA, Україна матиме ще більші пільги (за деякими позиціями товарів тарифна ставка становитиме 0%), що сприятиме економії коштів і призведе до підвищення обсягів випуску продукції та її експорту.
Практика митного регулювання при входженні країн Центрально-Східної Європи до СОТ з огляду на необхідність трансформації тарифів та інших змін у торговельному режимі (що є умовою вступу кожної країни до СОТ) засвідчила, що внутрішні економічні умови поліпшуються для одних секторів економіки та погіршуються для інших.
Вступ до СОТ передбачає зниження тарифних і нетарифних обмежень для надходження імпортних товарів на внутрішній ринок, що посилить конкуренцію, яку чимало вітчизняних підприємств неспроможні будуть витримати. Однак, членство в СОТ не позбавляє країну певних інструментів захисту внутрішнього ринку (наприклад, фінансування дослідницької діяльності в сільському господарстві, забезпечення продовольчої безпеки тощо).
Протекціонізм та обмеження торгівлі в процесі входження у СОТ посилюють і будуть посилюватися у найближчому майбутньому внаслідок тиску з боку секторів економіки, які не мають переваг на конкурентному міжнародному ринку (наприклад, сільське господарство). Членство в СОТ вимагатиме від України зниження тарифів на імпорт продуктів сільськогосподарського виробництва [3].
Зі вступом України до СОТ, митна політика держави повинна спрямовуватися як на лібералізацію зовнішньої торгівлі та легалізацію «тіньових» потоків імпорту, так і на захист національного товаровиробника. Зважаючи на те, що в межах Європейського Союзу передбачено тарифний захист для окремих секторів економіки, Україні необхідно ввести селективні тарифні обмеження для тих галузей, які можуть зазнати найбільших витрат у процесі лібералізації ринку. Передусім до таких галузей належать сільське господарство та автомобілебудування. Крім цього, оскільки Україна є транзитною державою, важливим аспектом торговельного режиму є прозорість і передбачуваність митної політики в транспортній галузі, тому до застосування митно-тарифного захисту у цій сфері слід підходити вкрай обережно [2].
Головним державним пріоритетом сьогодні є підтримка галузей, які застосовують конкурентоспроможні технології, мають високу додану вартість і є перспективними на світовому технологічному ринку. Така підтримка повинна відповідати стратегії національного інноваційного розвитку та її довгостроковим цілям. Для ефективної реалізації цієї політики доцільно застосовувати весь спектр інструментів захисту внутрішнього ринку, що активно використовується в межах Європейського Союзу. Це, передусім, митний контроль, квотування та сертифікація для обмеження імпорту неякісної продукції, яку здатні виготовляти вітчизняні підприємства тощо. Надання державної підтримки підприємствам у придбанні іноземних ліцензій і технологій дасть можливість швидко модернізувати національне виробництво та здобути технологічні переваги на міжнародних і внутрішніх ринках.
Таким чином, вступ до СОТ означає для України:
- інтеграцію до міжнародної ринкової економіки, створення правових засад для стабільного і передбачуваного ведення бізнесу і міжнародної торгівлі;
- доступ до міжнародного механізму вирішення торгових спорів;
- створення сприятливого клімату для іноземних інвестицій;
- більш широкий вибір товарів і послуг;
- отримання Україною статусу повноправного учасника міжнародної торгівлі, що збільшить її можливості брати участь у регіональних союзах і об’єднаннях.
В свою чергу необхідно забезпечувати максимальний ефект від проведення митної політики та ефективно використовувати додаткові можливості від входження України до СОТ, а також мінімізувати можливі втрати і негативні наслідки у разі відкриття своїх кордонів для товарів країн-членів СОТ.
Членство України у СОТ не матиме значного впливу на темпи зростання імпорту, оскільки існуючий рівень тарифного захисту вітчизняних товаровиробників більше, ніж на 80% відповідає рівню зобов’язань, взятих в рамках переговорного процесу зі вступу України до СОТ.
Водночас зазначений фактор сприятиме зменшенню втрат від антидемпінгових розслідувань та послабить тарифні бар’єри для експорту вітчизняної продукції на зовнішні ринки.
В умовах членства у СОТ певним ризиком є те, що внаслідок зростаючої конкуренції між іноземними та національними компаніями може зменшитися частка деяких видів продукції вітчизняних виробників на внутрішньому ринку. Однак за умови поступового підвищення конкурентоспроможності продукції та високих темпів розвитку внутрішнього ринку обсяги реалізації зростатимуть[5].
Таким чином, є достатні підстави для висновку про те, що Україна має шанси для поліпшення своїх позицій на світовому ринку. Але для створення корпорацій та підприємств, які б тривалий час тримали лідерство у світовому виробництві, необхідно визначити стратегію, націлену на формування високої конкурентної якості продукції й технічну новизну. Конкурентоспроможність продукції на міжнародному ринку визначається різними чинниками, дію яких обов’язково слід враховувати при виході підприємства на міжнародний ринок. Домінуюча роль при цьому належить державі.
Отже, для України важливо визначитися зі своєю роллю в глобалізованому суспільстві та формувати для цієї мети відповідну політику та перспективу.
В Україні є достатні стартові умови для того, щоб поступово інтегруватися в загально цивілізаційні процеси. Так як вона має потужний науково-технічний, інтелектуальний потенціал, висококваліфіковану робочу силу, що є визначальним у системі сучасного виробництва.
Головним напрямом реалізації економічної моделі України в умовах глобалізації є широкомасштабна, всеохопна її модернізація, яка повинна забезпечити розвиток не самих по собі виробничих потужностей, а започаткувати технологічні перетворення сучасного рівня і масштабів, органічно включити економіку України у світо господарські, глобальні процеси з метою повнішого використання зовнішніх ресурсів та розширення ринків збуту продукції власного виробництва.
ВИСНОВКИ
Отже, сучасні гроші в Україні мають свою передісторію. У Київській Русі в обігу були так звані кунні гроші хутра або шкіри хутрових тварин куниці і білки. У XI-XII ст. з розвитком торгових відносин в князівській Україні розвивається виготовлення металевих грошей в формі срібних злитків гривні.
Вдруге національні гроші з'являються з відродженням української державності на початку XX ст.
Проголосивши своїм Третім універсалом 18 липня 1917 року утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада запровадила в Україні нову національну валюту. Первісно такою валютою було визначено український карбованець.
Після введення купюри в обіг майже одразу ж було зафіксовано випадки її фальшування. З огляду на те, а також на деякі політичні причини Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці — гривні.
Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади в Україні у квітні 1918 року, відновив як основну грошову одиницю Української Держави - карбованець.
Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.
Раднаркомом на землях Радянської України були запроваджені «більшовицькі тисячки». Це становище спричинило до проведення у 1922—1924 роках грошової реформи, наслідком якої стало введення в обіг радянського червінця.
25 серпня 1996 року Президент України підписав Указ «Про грошову реформу в Україні». Єдиним законним засобом платежу на території України стала гривня. З цього моменту почалося формування сучасної грошової системи України.
Грошова система - це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні й законодавчо закріплена державою. Сутність грошової системи випливає з її призначення, структури, обумовленої рівнем розвитку грошових відносин, їх адекватністю ступеню зрілості ринкової форми суспільного виробництва, а отже, й динаміки співвідношення елементів (складових) грошової системи. Вона передбачає рушення готівки і здійснення безготівкових розрахунків в процесі звертання товарів, виробництва і надання послуг, здійснення різних платежів і тому подібне.
Грошова система України функціонує відповідно до закону про Національний банк України (НБУ).
На відміну від інших банківських інститутів НБУ не ставить прибутковість метою своєї діяльності, він прагне до стабільності кредитно-грошовий сфери. НБУ є автономним державним інститутом, юридичною особою, він підлеглий законодавчому органу України і працює згідно з власним статутом.
Для ефективного включення в світовий економічний простір українським підприємствам необхідно виконувати певні умови. Перш за все, виробляти таку продукцію, яка буде конкурентоспроможною на зарубіжних ринках. Це може бути досягнуто, розробивши стратегію просування національної експортної продукції на світовому ринку.
Така стратегія повинна полягати не в простому нарощуванні обсягів експорту, а в сприянні створенню довгострокових конкурентних переваг та стабільному розширенні і якісному поліпшенню на основі цих переваг позицій країни на світовому ринку. Для цього необхідно мати чітку концепцію економічної політики, яка сприяла б розширенню експорту лише в поєднанні із загальними цілями макроекономічної політики.
Матеріальною основою стратегії просування продукції українських підприємств на зарубіжних ринках є експортний потенціал країни. Досягнення цього можливе лише за умови проведення відповідної експорторозширюючої політики, коли поруч з розвитком традиційного експорту розвиватимуться й потенційні експортні галузі відповідно до тенденцій на світовому ринку. Цього можна досягти при сприянні у структурній політиці виробництву товарів високого ступеня переробки шляхом використання провідних технологій, які дозволять ефективніше використовувати наявні ресурси.
Для забезпечення умов підвищення конкурентоспроможності необхідно розробити чітку державну стратегію досягнення конкурентоспроможності національної економіки України, яка відповідала б її ресурсотехнологічному рівню. У зв'язку з цим, слід переосмислити традиційні підходи щодо цілей та умов формування національної моделі відкритої економіки. Така модель може бути створена на основі врахування очевидних кореляційних взаємозв'язків внутрішньої та зовнішньої макроекономічної політики.
Серед внутрішніх умов досягнення міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств не останню роль відіграє соціальний фактор. Для працівників вітчизняних підприємств, які виробляють конкурентоспроможну продукцію на експорт, повинні бути створені такі умови, за яких вони відчували б позитивний вплив на свій рівень життя результатів цієї діяльності.
Щодо зовнішніх умов міжнародної конкурентоспроможності продукції українських підприємств, то на їх формування можуть впливати як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники.
Об'єктивні чинники виникають під дією загальних закономірностей розвитку міжнародного ринку. Найважливішим з них є конкретна ситуація на ринку тієї чи іншої продукції. А тому нашим підприємцям необхідно вивчати цю ситуацію і в своїх діях пристосовуватися до неї.
Суб'єктивні чинники повністю залежать від дії вітчизняних підприємців на міжнародному ринку. Тут найважливішим чинником може бути позитивний імідж вітчизняного підприємства, надійність його як партнера і висока якість його продукції.
Одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України, що розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі і створення передбачуваного прозорого середовища для залучення іноземних інвестицій є співробітництво України в рамках Світової організації торгівлі (СОТ).
Багатосторонню міжнародну торговельну систему, у центрі якої знаходиться СОТ, у широкому розумінні можна визначити як сукупність міжнародних правил, яких мають дотримуватися країни в торговельних відносинах між собою. Правила ці спрямовані на всебічне сприяння відкритій і ліберальній торгівлі. СОТ служить як форумом для переговорів, так і арбітром у врегулюванні торговельних суперечок між країнами-членами.
Після вступу до СОТ країна отримує рівні з усіма членами організації права, що практично означає припинення її дискримінації на зовнішніх ринках.
Процес приєднання України до системи ГАТТ/СОТ почався 30 листопада 1993 р., коли до Секретаріату ГАТТ було направлено офіційну заяву Уряду про намір країни приєднатися до ГАТТ.
Процес приєднання України до СОТ тривав більше 14 років.
5 лютого 2008 року на засіданні Генеральної Ради СОТ було підписано Протокол про вступ України до СОТ. Відповідно до типової процедури приєднання до СОТ після засідання Генеральної Ради Протокол про вступ України до СОТ з додатками має бути ратифіковано Верховною Радою України.
Похожие работы
... акредитивів; розрахунки з використанням чеків; розрахунки з використанням векселів; клірінгові розрахунки; розрахунки за допомогою пластикових карток. РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГРОШОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ У січні–листопаді 2008 року порівняно з відповідним періодом попереднього року номінальні доходи населення зросли на 29,9%. Наявний доход, який може бути ...
... теорії” короткий курс, - Тернопіль, 1999р. – Стор. 38 – 39 *ЛагутінВ.Д. “Гроші та грошовий обіг”: навчальний посібник – 3-є видання, - Київ: Товариство “Знання”, 2001р. – Стор. 25 - 2716 3. Грошовий обіг в Україні в період переходу до ринкової економіки. Політика фінансової стабілізації та запроваджена грошова реформа не можуть привести до корінних змін в економіці України, однак є їхньою об'є ...
... вимог та зобов'язань, що дає підстави говорити про ринок позичкових угод як про самостійний вид грошового ринку. Для розуміння сутності грошового ринку важливе значення має визначення його суб'єктів. Суб'єкти грошового ринку - це будь-які економічні структури - фірми, сімейні господарства, урядові структури, банки та інші фінансові посередники. Кожний з них може виступати або в ролі продавця ...
... зображується трьома кривими: IS, LM . та які перетинаються в одній точці, яка демонструє стан рівноваги товарного, грошового і зовнішнього ринків в одній і тій же точці. При цьому крива IS має від’ємний нахил, крива LM- додатній нахил, а третя крива є горизонтальною, так як i не залежить від обсягів Y. Якщо світова ставка процента стає нижчою від національної, то крива IS зміщується вліво і ...
0 комментариев