Фінансові джерела санації підприємств та їх використання

5. Фінансові джерела санації підприємств та їх використання.

Здійснення санації передбачає наявність відповідних джерел її фінан­сування.(рис 2)

 Ресурси фінансового оздоровлення підприємств

Внутрішні Зовнішні

Власний капітал Позичковий капітал

Чистий прибуток Кредитне фінансування

Амортизація Кредиторська заборгованість

Додаткові кошти власників та учасників Кошти юридичних та фізичних осіб

Додаткові ресурси, залучені на

фінансовому ринку

Кошти державного і місцевого бюджетів

Страхові, резервні, позабюджетні кошти

Недержавні фінансові фонди

Кошти міжнародних організацій та

фінансових інститутів

Рис.2 Основні джерела фінансових ресурсів підприємства [3].

Основними джерелами фінансування санації можуть бути:

■     власні кошти підприємств (самофінансування);

■     кошти власників;

■     кошти кредиторів; державні кошти.

Крім того, в окремих випадках держава може здійснювати непрямі методи сприяння санації господарюючих суб'єктів у вигляді надання по­даткових пільг, створення особливих умов діяльності підприємствам.

Використання власних фінансових ресурсів спрямовується, як прави­ло, на поліпшення або відновлення платоспроможності та ліквідності гос­подарюючих суб'єктів. Цю процедуру здійснюють, як правило, за такими напрямками: реструктуризація активів; зменшення витрат; збільшення ви­ручки від реалізації.

Реструктуризація активів здійснюється за рахунок таких видів сана­ційних заходів:

■     мобілізація фінансових резервів за рахунок реалізації окремих об'єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі та споруди невиробничого призначення, нематеріальні активи, наднор­мативні запаси сировини й матеріалів, боргові цінні папери тощо);

■     лізинг основних фондів;

■     здача в оренду основних фондів, які не використовуються у виробни­чому процесі;

■     продаж окремих нерентабельних або низькорентабельних структур­них підрозділів;

■     удосконалення структури оборотного капіталу за рахунок зменшення частки низько ліквідних оборотних активів;

■     рефінансування дебіторської заборгованості шляхом переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів - гроші, короткострокові фі­нансові вкладення).

Зменшення витрат здійснюється за рахунок таких заходів:

■     заморожування інвестиційних вкладень з довготривалим строком окупності;

■     зниження валових витрат за рахунок визначення їх оптимального рівня.

Збільшення виручки від реалізації продукції за рахунок стимулювання збуту шляхом надання знижок покупця, масовою рекламою тощо.

Санаційні заходи можуть бути спрямовані і на реструктуризацію па­сивів підприємства, результатом якої здобуваються зміни розмірів та стру­ктури фінансових джерел формування активів. У цьому випадку мова іде насамперед про зменшення статутного фонду за рахунок зменшення номі­нальної вартості акцій та зменшення їх кількості з метою:

■     одержання санаційного прибутку з наступним спрямуванням його на покриття балансових збитків;

■     приведення у відповідність розміру основних та оборотних засобів підприємства з розміром його власного капіталу та ін.

Значний тягар фінансування санаційних заходів підприємства несуть, як правило, його власники - акціонери, пайовики тощо. Вони можуть здій­снювати фінансування санації шляхом збільшення (зменшення) статутного фонду, наданням позик, наданням цільових внесків на безповоротній осно­ві та ін.

При цьому збільшення статутного фонду може здійснюватися шляхом збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості, збільшення но­мінальної вартості існуючих акцій, обміну облігацій на акції. Основною метою збільшення статутного фонду в санаційних цілях є мобілізація до­даткових внесків інвесторів.

Участь кредиторів у фінансовій санації боржника може здійснюватися шляхом:

■     надання додаткових кредитних ресурсів;

■     пролонгації та реструктуризації наявної заборгованості;

■     надання кредитного забезпечення (поручительства, гарантії);

■     трансформації боргу у власність тощо.

Крім того, однією з форм санації кредиторів може бути погашення
боргу за рахунок цільового банківського кредиту, що надається комерцій­ним банком, який обслуговує підприємство-боржника. Надання такого кредиту здійснюється на умовах підвищеної відсоткової ставки, оскільки це пов'язано з високим рівнем ризику.

Крім кредиторів, у фінансовій санації підприємства може брати участь і його персонал. Участь персоналу у санації цього підприємства обумовлена необхідністю збереження робочих місць.

Основними формами фінансування санації персоналом може бути:

■ купівля працівниками акцій цього підприємства;

■ відмова від дивідендів і винагороди за виробничі результати;
■ надання працівниками позик підприємству.

Фінансову підтримку санації підприємств може надавати і держава.

Це може бути здійснено у випадках, коли мобілізованих фінансових ресурсів із децентралізованих джерел не вистачило для проведення санації державного підприємства, а продукція, що виробляється, суспільно необ­хідна. У цьому випадку на рівні відповідних державних структур може бути прийнято рішення про надання фінансової підтримки збитково пра­цюючим підприємствам.

Державна фінансова підтримка санації підприємств може здійснюва­тися:

■ прямим бюджетним фінансуванням у вигляді надання субсидій, дота­цій, повного або часткового викупу державою акцій підприємства, яке перебуває на межі банкрутства. Пряме бюджетне фінансування сана­ції державних підприємств здійснюється у випадках, коли підприємство зазнало збитків від стихійного лиха і вони не відшкодовані орга­нами страхування та в інших випадках;

■ наданням бюджетних позик тощо.

Крім прямого бюджетного фінансування санації, держава може здійс­нювати і непрямі форми впливу фінансової підтримки підприємств. Таки­ми методами фінансової підтримки підприємств можуть бути:

■     надання антимонопольним комітетом дозволу на інтеграцію підприємств-конкурентів або на об'єднання їх інтересів;

■     надання державних гарантій і державного страхування кредитів;

■     регулювання механізму ціноутворення;

■     зниження податкового тиску, списання податкових зобов'язань тощо;

■ відстрочка і розстрочка за платежами до бюджету на умовах податко­вого кредиту;

■ стимулювання лізингової форми фінансування виробничо-технічних санаційних заходів;

■ активізація участі в санації кредиторів, які мають найбільший обсяг заборгованості;

■ проведення цільових кредитних аукціонів НБУ під програми фінансу­вання санації виробництва.

Державна підтримка санації підприємств тим чи іншим методом за­лежить від конкретних характеристик підприємства, його народногоспо­дарського та регіонального значення, глибини фінансової кризи. Найбільш економічними методами державної підтримки санації підприємства вва­жаються такі, як надання різного рівня державних гарантій та різних форм підтримки фіскального характеру у вигляді стимулювання лізингу та акти­візації участі в санації кредиторів, які мають найбільший обсяг заборгова­ності [6].

Висновок

Проведення санації відбувається за рішенням суб'єкта господарювання, що перебуває в кризі при загрозі неплатоспроможності (досудова санація), а також із ініціативи уповноваженого органу та кредиторів. Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і ліквідація причин їх виникнення, а також поновлення і збереження ліквідності та платоспроможності підприємства.

Процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення і аналізу причин та факторів фінансової кризи. З цією метою проводиться санаційний аудит, метою якого є оцінка рівня фінансової кризи та виявлення фінансової спроможності її подолання па підприємстві на підставі проведення аналізу його фінансово-господарської діяльності.

За формальними ознаками розрізняють санацію без залучення на підприємство додаткових фінансових ресурсів та санацію із залученням нового фінансового капіталу. Санація без залучення на підприємство додаткових фінансових ресурсів проходить шляхом реструктуризації підприємства. Санація із залученням нового фінансового капіталу проходить за рахунок власних коштів підприємства, коштів власників, коштів кредиторів та державних коштів. В окремих випадках держава може здійснювати методи сприяння санації суб'єктам підприємницької діяльності через надання податкових пільг та створення особливих умов для функціонування підприємств.

У випадку нездатності суб'єкта підприємницької діяльності у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями або сплатити обов'язкові платежі через недостатність в нього активів у ліквідаційній формі, він визнається в судовому порядку банкротом, після чого розпочинається ліквідаційна процедура.

Ліквідаційна процедура передбачає сукупність заходів щодо підприємства, стосовно якого прийнято рішення про банкрутство, що спрямовані на задоволення вимог кредиторі ,- продажу майна боржника та ліквідацію його як юридичної особи. Ця процедура проводиться ліквідаційною комісією, яка призначається господарським судом.

Список використаної літератури

1.   Ахтирська В., Бондаль В. Декілька простих і ефективних схем санації підприємства.//Галицькі контакти .-(Дебет-Кредит).-2000-№45.-14-25с.

2.   Коваленко М.А., Лобанова Л.В. Оцінка ефективності санації підприємств.//Фінанси України.-2005.-№3.-147-151с.

3.   Коваленко М.А., Лобанова Л.В. Санація підприємств регіону та фінансові джерела її проведення.-2004.-№8.-69-75с.

4.   Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семенів О.М та ін. Економіка підприємства: Підручник.-Львів:»Новий Світ-2000»,2004.-607-649с.

5.   Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник.-К.: КНЕУ,1998,-304-347с.

6.   Покропивний С.Ф. Економіка Підприємства: Підручник. - Вид.2-ге, перероб. Та доп. – К.:КНЕУ,2001.-487-506с.

7.   Слов`юк Р.Р. Фінанси підприємств: Навч. посібник.-Київ: ЦУЛ,2002.-353-366с.

8.   Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник.-К.: КНЕУ,2000.-10-32с.