Заходи по здійсненню соціального контролю у сфері праці на підприємстві

6. Заходи по здійсненню соціального контролю у сфері праці на підприємстві

Соціальний контроль є необхідним елементом управління персоналом, оскільки він являє собою елемент стимулу до праці, який сприяє піднесенню ефективності праці, формує й виховує правильне ставлення до праці. Під соціальним контролем розуміють процеси зіставлення фактично досягнутих результатів із запланованими, а також систему заходів, спрямованих на оцінку проробленої роботи, виявлення відхилень й їхніх причин, їхнього попередження й усунення.

Структура соціального контролю на шахті містить три взаємозалежних процеси: спостереження поведінки; оцінку і категоризацію поведінки з погляду соціальних норм; реакцію на поведінку у формі санкцій.

Для своєї ефективності соціальний контроль має відповідати наступним характеристикам:

−    упорядкованість, формалізованість та категоричність вимог, що висуваються до працівника, тобто кожен працівник повинен чітко розуміти, чого від нього вимагають;

−    гнучкість та здатність відрізняти різні за соціальним змістом відхилення від соціальних норм діяльності.

Розглянемо функції соціального контролю, які розрізняються в умовах шахти. Оціночна функція полягає в оцінці й порівнянні вчинків працівника за чинними нормами поведінки, тобто це своєрідний збір інформації стосовно поведінки окремих працівників. Стимулююча функція – це реагування на трудову поведінку з метою її регулювання шляхом схвалення чи осуду, тобто використовуються різні заходи стимулювання одних дій працівника та осуду інших. Стабілізуюча функція припускає використання соціального контролю з метою стабільного функціонування організації шляхом ліквідації негативних відхилень від норм. Також соціальний контроль полягає у зміцненні трудової дисципліни, фізичного захисту працівника (дотримання техніки безпеки, нормування робочого часу та ін.), моральний і психічний захист працівника.

Оскільки суб’єктами соціального контролю можуть виступати самі працівники, адміністрація, громадські організації трудового колективу, то залежно від суб’єкта розрізняють чотири види соціального контролю: адміністративний, суспільний, груповий, самоконтроль). Адміністративний контроль здійснюється адміністрацією шахти, керівниками різного рівня (начальники відділів, дільниць) відповідно до нормативних документів. Взагалі, адміністративний контроль являє собою спеціальну і самостійну діяльність, що звільняє від контрольних функцій персонал, який безпосередньо виконує основні виробничі завдання, а також сприяє здійсненню контрольних функцій на професійному рівні. Цей вид контролю має офіційний характер. Однак, такий контроль не завжди є об’єктивним, оскільки на шахті структура управління лінійно-функціональна, що виражається у віддаленні адміністрації від робочих місць.

Суспільний контроль здійснюється громадськими організаціями (громадські суди, комісії) у рамках, передбачених статутами чи положеннями про їхній статус. Цей вид контролю використовується дуже рідко (майже ніколи). Груповий контроль полягає у взаємному контролі між членами колективу. Такий контроль на шахті реалізується як у формальній формі (робітничі збори і конференції, виробничі наради), так у неформальній формі (загальна думка в колективі, колективні настрої, груповий тиск). Такий вид контролю спирається здебільшого на моральні санкції та характеризується включенням в мотиваційну структуру практично всіх учасників трудового процесу. З погляду адміністрації, здійснення контрольних функцій самими суб’єктами організаційно-трудових відносин вигідне тим, що це зменшує необхідність спеціальної контрольної діяльності в управлінні. Найчастіше на шахті використовується саме груповий вид соціального контролю, який виражається через наради, щоденні видачі завдань робітникам. Начальники відділів та дільниць щоденно слідкують за виконанням трудових функції працівників та контролюють їхню трудову поведінку за допомогою санкцій та виходячи з установлених соціальних норм і правил внутрішнього трудового розпорядку.

Нарешті, найважливішим виступає такий вид контролю як самоконтроль. Усвідомлена людиною регуляція своєї трудової поведінки, з метою забезпечення відповідності між результатами праці та метою його діяльності. Тобто, кожен працівник самостійно здійснює нагляд за власними діями і поводиться відповідно до прийнятих норм.

На підприємстві ВАТ «Шахта Красноармійська-Західна №1» у сфері праці застосовується такий механізм соціального контролю, який містить наступні елементи: соціальні норми та санкції. Соціальні норми – це еталони трудової поведінки, тобто комплекс встановлених правил поведінки, які треба виконувати для забезпечення нормального функціонування шахти. Норми виступають регуляторами трудової поведінки та можуть бути представлені у формальному та неформальному виді. Формальна форма являє собою встановлені регламенти, правила, обов’язки, вимоги до трудового колективу (тобто трудове право). Не неформальному рівні соціальні норми виражені у вигляді традицій, суспільної думки, звичаїв, які вже склалися у трудовому колективі. Також соціальні норми виражають норми ставлення до цілей і завдань колективу (виконання плану видобутку), до діяльності керівника (виконувати завдання і установи директора та керівників), до товаришів по праці (наприклад, взаємодопомога у небезпечній ситуації).

Відомо, що особливою функцією соціального контролю є зміцнення трудової дисципліни, а методом зміцнення трудової дисципліни, в свою чергу, виступає дисциплінарна політика – це цілеспрямована застосування санкцій. Санкції – це реакція суб’єктів соціального контролю на трудову поведінку працівника з метою виконання діючих соціальних норм. Тобто, це заохочення бажаної, схвалюваної поведінки і покарання небажаної.

На шахті використовуються санкції позитивні, які схвалюють дії і вчинки працівників (подяки, нагороди). Також мають місце негативні санкції (наприклад, догана), які використовуються для покарання за дії, які відхиляються від усталених норм трудової поведінки. Ще використовуються й економічні санкції (премії або її позбавлення).

Дисциплінарна політика на шахті вибудовується відповідно до принципів системності та універсальності санкціонування, оптимальності заохочень і покарань, а також відповідності санкцій скоєним вчинкам, невідворотності покарання, врахування особистісного сприйняття санкцій, координованості впливу суб’єктів соціального контролю.

Важним моментом є те, що соціальний контроль не повинен стримувати самостійність, ініціативу працівника (там, де це можливо), але й повинен бути досить ефективним, щоб блокувати поширення стереотипів антисоціальної трудової поведінки.

Похожие работы

Експортний потенціал регіонів України

Скачать

75640

3

3

... ї діяльності з урахуванням особливостей конкретних ринків, змін ринкової кон’юнктури, стрибків у науково-технічному розвитку та загального зростання експортного потенціалу регіону. Розділ 2. Передумови та фактори становлення експортного потенціалу України 2.1 Економіко-географічне положення Економіко-географічне положення України досить вигідне для активної участі у міжнародному територі ...