Планування розвитку діяльності підприємства у ринкових умовах

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни „Економіка підприємства»

на тему: "Планування розвитку діяльності підприємства у ринкових умовах"

Вступ

На даний момент в Україні склалися такі обставини, за яких відбувається перехід від адміністративно-командної до ринкової системи господарювання. Тому, за таких умов, для прогресивного розвитку економіки потрібен чіткий план на майбутнє. Так як підприємства відіграють першочергову роль у розвитку нашої економіки, то відповідно і правильно побудоване планування на будь-якому підприємстві внесе свою частку у розвиток держави в цілому.

В своїй роботі я поставила за мету окреслити основні поняття планування та його зміст, методологію і стратегію розвитку планування на підприємстві, сутність бізнес-плану на підприємстві, підкріпивши теоретичний матеріал практичною частиною, а саме, розглянувши реальний сучасний бізнес-план "Первомайського Шахтопроходчого управління по бурінню стовбурів і шпар" м. Первомайська Луганської області.

1. Основні поняття і зміст планування діяльного підприємства

1.1 Сутність планування. Класифікація планів

Серед підприємців рідко можна зустріти людину, що пасивно спостерігає за подіями, що відбуваються. Будь-який власник прагне реалізовувати свої особисті інтереси за допомогою використання потреб інших людей. А це вимагає усвідомлення цілей діяльності і вольових зусиль по їх досягненню. Тому на рівні суб'єкта господарювання процес прогнозування органічно трансформується в процес планування, при якому до розуміння об'єктивних умов життя додаються суб'єктивні фактори, що відбивають інтереси підприємництва. Раціональне досягнення суб'єктивних факторів у бізнесі перетворюється за допомогою планів.

План – це робочий інструмент досягнення поставленої мети суб'єктом підприємництва, створений на основі кон'юнктурного прогнозу середовища господарювання і розписаний по виконавцях, часу і засобам.

Основною метою плану є реалізована подія. Основною задачею планування є вибір вольових відповідальних дій в умовах наявних ресурсних обмежень, збалансованих по виконавцях, часу, ресурсам.

Планування – це процес економічного обґрунтування раціональної поведінки суб'єкта господарювання для досягнення своїх цілей. Воно являє собою процес формування цілей, визначення пріоритетів, засобів і методів досягнення. Планування має як переваги, так і недоліки.

Переваги планування:

–     прагнення вирішити задачу раціонально і з меншими витратами;

–     обміркована підготовка до використання майбутніх переваг середовища господарювання;

–     поліпшення координації дій виконавців;

–     посилення колективних можливостей додатка сил за рахунок спільних дій зацікавлених осіб;

–     можливість контролю за подіями і визначення проблем у діяльності.

Недоліки планування:

–     неможливість відбити в плані все розмаїття життєвих умов, особливо в складно організованих системах;

–     стабільність прийнятого рішення, що може обернутися збитком при динамічних обставинах бізнесу;

–     необхідність ресурсів для розробки плану.

Застосування бізнес плану має ряд обмежень, що обумовлені:

–     невизначеністю, багатомірністю і стохастичністю середовища господарювання. Тому для виконавця так важливі: по-перше, пошук додаткової достовірної (у тому числі нової) інформації і, по-друге, прогноз і визначення ступеня його імовірності;

–     недосконалістю законодавчої бази країни;

–     обмеженнями по ресурсах;

–     проблемами етичної властивості, якщо в суспільстві не сформовані підвалини підприємницької етики й відсутня культура бізнесу.

План діяльності повинний бути виражений у писемній формі. Тому з погляду зручності використання можна говорити про форму плану у виді:

–     набору обов'язкових документів;

–     структури, що відбиває внутрішню логіку побудови;

–     переліку виконавців із указівкою їхніх диференційованих задач;

–     переліку необхідних дій по здійсненню передбачених задач;

–     термінів виконання, зазначених відповідно до послідовності необхідних дій;

–     кошторису витрат;

–     розрахунку економічного ефекту як числового вираження поставлених задач.

Не можна створити раз і назавжди єдину раціональну систему планування. Тому якісний план вимагає періодичного уточнення. Воно буде залежати не тільки від нової інформації, але і досвіду, підготовленості й інтуїції працівників: керівництва, економістів-менеджерів. Щоб план був дійсно корисним, він повинен відігравати роль помічника в керуванні, але ніяк не головного діючого обличчя в бізнесі.

Таким чином, план – не ціль, а можливий засіб досягнення мети. Цей засіб допомагає поліпшити майбутнє. Його дієвість визначається об'єктивним розумінням життя і суб'єктивних управлінських рішень, що повинні стати діями по саморегуляції об'єкта господарювання заради досягнення обраних цілей життєдіяльності.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПЛАНІВ

Плани класифікуються таким чином.

За часом:

–     довгострокові (на 10–25 років);

–     середньострокові (на 3–10 років);

–     короткострокові (на 1–3 роки);

–     поточні (на 1 рік, у тому числі сезонні);

–     оперативні (до 1 року).

По об'єктах господарювання:

–     державні, у тому числі регіональні, республіканські, обласні і муніципальні;

–     внутрішньо фірмові.

–     По ступені визначення параметрів:

–     детерміновані (з чітко визначеними параметрами);

–     вірогіднісні (з нечіткими параметрами).

По ознаці тимчасової орієнтації:

–     реактивні, тобто орієнтовані на закріплення досягнень минулого;

–     інактивні, тобто інертні по планованих діях;

–     преактивні, тобто з високим рівнем активності, спрямованим на істотне перетворення дійсності.

По призначенню:

–     директивні, обов'язкові для виконання;

–     індикативні, тобто рекомендаційні для виконання

–     По масштабності цілей:

–     стратегічні, що передбачають глобальні цілі;

–     бізнес-плани,

По конкретній установці:

–     функціональні, призначені для впровадження управлінських рішень у сфері діяльності фірми, що виконує визначену функцію.

–     одноразові, створюються з упровадженням якого-небудь проекту програми і виконують допоміжну роль у впровадженні загальної стратегії.

–     стабільні, тобто утримуючі розробку конкретних указівок для регулярно повторюваних операцій типового характеру.

По функціях діяльності – це так звані функціональні плани:

–     маркетингу, у тому числі збуту;

–     прибутку і рентабельності;

–     інвестицій, у тому числі довгострокових матеріальних;

–     витрат виробництва і звертання;

–     персоналу;

–     доходів;

–     фінансів і ін.

Стосовно дійсності:

–     основні;

–     вірогіднісні (випадкові), являють собою альтернативний курс дій, що буде початий у випадку настання непередбаченої події (подій), не передбаченого основним планом.

Здійснення плану звичайно доручається спеціальній "кризовій" команді, що починає свою роботу лише у випадку настання критичної ситуації.