Прогнозування, планування, регулювання діяльності підприємства

Реферат на тему:

«Прогнозування, планування, регулювання діяльності підприємства»

План

1. Прогнозування розвитку підприємства

2. Методологічні основи планування

3. Стратегія розвитку підприємства

4. Тактичне і оперативне планування

1. Прогнозування розвитку підприємства

Прогнозування (передбачення) – це спроба визначити стан будь-якого явища або процесу в майбутньому.

Прогнозування – це процес складання прогнозу, тобто це наукове обґрунтування можливих кількісних і якісних змін стану діяльності підприємства в майбутньому.

Основні принципи прогнозування:

1.Цілеспрямованість – тобто опис поставлених задач

2. Системність – будування прогнозу згідно послідовності дій

3. Наукова обґрунтованість – тобто обґрунтування об’єктивних законів розвитку суспільства, а також використання світового досвіду.

4 Багаторівневий опис - опис кожного об’єкту як елементу складної системи.

5. Інформаційна єдність

6. Адекватність об’єктивним закономірностям розвитку, тобто виявлення тенденцій розвитку об’єкту.

7. Альтернативність – можливі варіанти розвитку об’єкту.

В залежності від джерел інформації технології її обробки і одержуваних результатів, всі економічні методи прогнозування поділяються на дві великі групи:

- фактографічні методи;

- евристичні

Фактографічні методи – це методи, які базуються на фактичних даних. Фактографічні методи поділяються на метод екстраполяції - тобто це припущення про незмінність чинників, що визначають розвиток об’єкту дослідження тобто суть цього методу полягає в розповсюдженні закономірностей розвитку об’єкту у минулому на його майбутнє.

Метод кореляційно-регресійного аналізу, який полягає у пошуку математичних формул, в яких встановлюються залежність будь-якого показника від іншого (парна кореляція), або групи інших показників (множинна кореляція).

Евристичні методи передбачають здійснення прогнозних розробок за допомогою логічних прийомів в свою чергу евристичні методи поділяються на дві групи:

-  інтуїтивні методи;

-  аналітичні методи прогнозування

До інтуїтивних методів відноситься метод експертної оцінки, який використовується у разі відсутності достатньої статистичної інформації. В його основу покладено збір необхідної інформації, шляхом анкетування, після чого ця інформація аналізується і відповідно в залежності від того оцінку інформації дає одна особа або група. Виділяють два підходи в оцінці інформації:

-  індивідуальна оцінка;

-  групова оцінка.

Метод «мозкової атаки» який є різновидом методу групових експертних оцінок і зводиться до творчої співбесіди певної групи експертів шляхом проведення дискусій.

Аналітичні методи:

-  метод морфологічного аналізу, який заснований на дослідженні всіх можливих варіантів розвитку підприємства в майбутньому виходячи із закономірностей його розвитку

-  Метод побудови «дерева цілей» - застосовується з метою розбиття основних задач на під задачі.

-  Метод оптимізації – який побудований на основі аналізу максимально можливої кількості чинників пов’язаних із виробництвом та фінансово-економічними показниками.

2. Методологічні основи планування

Як і при визначенні що таке прогнозування, ми спочатку дамо визначення категорії «план», тобто що таке «план», а потім дамо визначення категорії «планування»

План – це той або інший варіант використовування ресурсів підприємств, які є предметом планування.

А процес складання плану є плануванням підприємства.

Основна мета планування – це оптимізація використовування ресурсів для досягнення найвищого ефекту від їх споживання.

Забігаючи вперед, відзначу, що існує декілька видів планування – це

-  перспективне, яке підрозділяється на стратегічне (від 5 до 20 років) і середньострокове (від 1 до 5 років);

-  тактичне або поточне планування (до 1 р);

-  оперативно-виробниче планування.

Так от, перспективне планування слід відрізняти від прогнозування.

Прогнозування є одним з етапів перспективного планування, тобто на мікрорівні, при складанні стратегічних планів можуть прогнозуватися рівень цін, вартість робочої сили, об’єм продажів і частка ринку, прибуток і рентабельність, необхідні капіталовкладення, ризик і т.д.

Процес планування здійснюється на наступних принципах планування – це: 1. цільова спрямованість, тобто вибір і обґрунтовування цілей підприємства. Це початковий пункт планування.

В загальному випадку виділяють наступні основні цілі:

 - господарсько-економічні та

- виробничо-технологічні – ці дві цілі пов’язано з чітким визначенням номенклатури і необхідної кількості випуску продукції належної якості;

- науково-технічні – здійснюються за допомогою постійного поліпшення продукції і оновлення технічної бази виробництва через упровадження досягнень НТП;

- соціальна мета – зводиться до задоволення матеріальних і духовних потреб працівників підприємства;

- екологічна – до забезпечення виробництва екологічно безпечної (чистої) продукції.

2. принцип самостійності, який вимагає, щоб планування охоплювало:

- всі сфери діяльності підприємства;

- всі тенденції, зміни і зворотні зв’язки в його системі.

3. принцип безперервності означає:

- взаємоузгодженість різнотермінових планів (довго-, середнє, короткострокових);

- своєчасне корегування перспективних і поточних планів;

4. принцип оптимальності використання застосувуємих ресурсів орієнтує на:

- облік вимог кон’юнктури ринку;

- упровадження досягнень науково-технічного і організаційного прогресу;

- повну реалізацію резервів кращого використання ресурсів.

5. принцип збалансованості, припускає:

- необхідне і достатнє кількісне співвідношення між розділами і показниками плану;

- узгодженість між необхідними і наявними ресурсами.

6. адекватність системи планування умовам діяльності об’єктів вимагає постійного перегляду і поліпшення методів планування, організація самого процесу розробки планів підприємства.

Форми планування, які набули найбільшого поширення.

-  Директиве планування припускає вживання командно-адміністративних методів дії для реалізації намічених цілей і задач.

-  З цією метою видають нормативні документи, обов’язкові для виконання – закони, лакиза, розпорядження, ф контролюють їх практичну реалізацію. Це планування використовують при здійсненні ряду найважливіших стратегічних програм.

-  Індикативне планування припускає розробку найважливіших параметрів розвитку економіки, але не як обов’язкові для виконання директиви, а як орієнтири.

Залежно від тривалості планового періоду планування може бути:

-  перспективним;

-  поточним.

Перспективне планування на підприємстві є:

- довгостроковим або стратегічним (від 5 до 20 років) і;

- середньостроковим (від 1 до 5 р).

Довгостроковий план виражає переважно стратегію розвитку підприємства.

Середньостроковий план - це, власне, стратегічний план, який деталізується, на перші роки діяльності підприємства.

Найважливішими складовими цього плану є:

-  детальна хронологізація проектів

-  повна номенклатура продукції

-  конкретні інвестиційні і фінансові показники.

Межа між довгостроковим і середньостроковим планами дуже умовна і неоднозначна

Тривалість планового періоду залежить від:

-  умов діяльності підприємства

-  його галузевої приналежності

-  загальної економічної ситуації в країні

-  достовірності первинної інформації

-  якості її аналітичної обробки і т. п.

Поточне планування (або тактичне) (до 1 року) полягає в розробці планів на більш короткі періоди (рік, квартал, місяць).

Оперативно-календарне планування – завершує ланку в системі планування. Основна його задача – конкретизація показників тактичного плану з метою організації повсякденної ритмічної роботи підприємства і його структурних підрозділів.

Методи планування на підприємстві.

1. програмно-цільовий метод ґрунтується на виборі реально поставленої мети функціонування підприємства і розробки для нього декількох варіантів взаємопов’язаних економічних і соціальних програм розвитку.

 Планування здійснюється по логічній схемі: цілі-шляхи-способи- засоби.

Цей метод припускає різноманіття цілей: науково-технічних, організаційно-економічних, екологічних і ін..

При розробці планів всі ці цілі перехрещуються, знаходяться в певних взаємозв’язках і співвідношеннях. Тому необхідно зіставити програми, підготовлені з урахуванням різних цілей.

2. розрахунково-конструктивний метод припускає визначення показників плану на сонові розрахунків, заснованих на тій інформації що мається про взаємозв’язок об’єктів, що становлять планову систему.

Прикладом його вживання є розрахунок технологічних карт в рослинництві, коли планові показники визначають виходячи з наявних матеріальних, трудових і інших ресурсів і технологій з урахуванням особливостей підприємства і минулого досвіду.