Навигация
Оцінка та управління операційною діяльністю комерційних підприємств
139654
знака
37
таблиц
14
изображений
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА
ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ ТА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
ЗАВДАННЯ
по підготовці дипломної роботи спеціаліста
студентці Радченко Лілії Миколаївни
Інститут міжнародних фінансів група Ф-04-1 зс.
Тема дипломної роботи
Управління фінансовими інвестиціями
| Розділ | Зміст завдання | Термін виконання |
| Теоретичні основи управління фінансовими інвестиціями | 06.04.2009 р. | |
| Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «АРЕАЛ» | 12.06.2009 р. | |
| Інвестиційний проект ТОВ «АРЕАЛ» як напрямок розвитку його діяльності та підвищення ефективності. Управління реальними інвестиціями підприемства | 01.06.2009 р. |
АНОТАЦІЯ
на дипломну роботу за темою: «Оцінка та управління операційною діяльністю комерційних підприємств» студентці Радченко Лілії Миколаївни
Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та додатків.
У першому розділі визначаються теоретичні засади опеціййної діяльності підприємства.
В другому розділі проведен аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства.
В третьому надані обґрунтовані пропозиції щодо поліпшення операційної діяльності підприємства.
Робота викладена на _90_ сторінках, містить _18_таблиць, _15_ малюнків, _13_ сторінок додатків. Список використаної літератури містить 49__ найменувань.
ANNOTATIONdiploma work after a theme: «Estimation and management of business enterprises operating activity»
to student Radchenko to Lily of Mykola
Work consists of entry, three sections, conclusions and additions.
Theoretical principles of activity of enterprise are determined in the first section.
In the second section is analysis financially economic to activity of enterprise.
In the third the grounded suggestions are given in relation to the improvement of operating activity of enterprise.
Work is expounded on _90_ pages, contains _18_tabl, _15_ pictures, _13_ pages of additions. The list of the used literature contains 49__ names.
ЗМІСТ
Анотація........................................................................................................... 2
Вступ................................................................................................................ 4
Розділ 1. Теоретичні аспекти оцінки та управління операційною діяльністю підприємств.......................................................................................................................... 8
1.1 Сутність і цілі операційної діяльності комерційного підприємства........ 8
1.2 Фінансовий леверідж............................................................................... 14
1.3 Аналіз беззбитковості та поріг рентабельності, запас фінансової стійкості 18
1.4 Управління бюджетом підприємства...................................................... 26
Розділ 2 Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «АРЕАЛ»....... 31
2.1. Характеристика діяльності підприємства............................................. 31
2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності........................................... 34
Розділ 3 Інвестиційний проект ТОВ «АРЕАЛ» я к напрямок розвитку його діяльності та підвищення ефективності. Управління реальними інвестиціями підприємства49
3.1 Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту ТОВ «АРЕАЛ» 49
3.2 Вибір форми фінансування інвестиційного проекту ТОВ «АРЕАЛ»... 57
3.3 Лізингова угода ТОВ «АРЕАЛ»............................................................ 60
3.4 Кредитна угода ТОВ «АРЕАЛ»............................................................. 70
3.5 Аналіз ефективності форм інвестування проекту ТОВ «АРЕАЛ»........ 74
3.7 Розрахунок показників ефективності інвестиційного проекту.............. 80
Висновки............................................................................................................ 83
Перелік використаних джерел...................................................................... 88
Додатки.......................................................................................................... 91
ВСТУП
Актуальність теми дослідження полягає в тому що, підвищення ефективності виробництва продукції (послуг) — одна із головних задач розвитку економіки в теперішньому кризовому стані України. Необхідною умовою їх вирішення є удосконалення прийняття управлінських рішень, в першу чергу економічно їх обґрунтовуючи. Під виробництвом, в основному, розуміють випуску продукції в результаті переробки сировини. Операційні (виробничі) системи мають більш ширше призначення, вони включають в себе не тільки виробництво продукції, а і надають послуги клієнтам (замовникам).
Уявлення операційної системи підприємства як складної управлінської системи, в якій техніко-економічні процеси відображаються в виді руху і перетворення інформації є найбільш перспективними для отримання ефективних результатів в рамках підходу до економічного обґрунтувань управлінських рішень, пов’язаних з менеджментом операційної системи підприємства.
Метою дослідження є оцінка та управління операційною діяльністю комерційних підприємств.
Об’єктом дослідження є конкретне підприємство.
Предметом є менеджмент операційної системи комерційних підприємств.
Менеджмент операційної системи підприємства є центральною ланкою управління, яка відноситься до виробництва товарів та послуг шляхом переробки необхідних ресурсів усіх видів (вхідні системи) і виробництво товарів та послуг (вихідні системи).
Функції операційного менеджменту можна поділити на технологічні і управлінські. Технологічна функція пов’язана з технологічною діяльністю, не має прямого відношення до управлінської функції. До управлінської функції відноситься необхідність використання матеріальних, фінансових і людських ресурсів.
При обробці фактичного статистичного матеріалу використовувались методи техніко-економічного, статистичного аналізу, для визначення зв'язку між величиною операційною діяльністю комерційних підприємств і розміром збитку. Практична цінність роботи полягає в тому, що розроблена методика надає можливість для науково-обґрунтованого відбору заходів управління до впровадження, а саме тому призводить до найбільш ефективного використання досить обмежених коштів, які спрямовуються комерційними підприємствами на управлінську сферу.
Для забезпечення ефективної операційної діяльності підприємства необхідно, щоб між структурними підрозділами було чітко розподілені обов’язки та відповідальність за вирішення питань і формування показників, від яких залежать результати діяльності підприємства.
Забезпечення ефективної діяльності підприємства можливе при чіткому розподілі обов’язків і відповідальності між структурними підрозділами підприємства та використанні системи показників для оцінки результативності їх роботи.
Для узгодженої діяльності всіх відділів та служб підприємства необхідне застосування принципу комплексного управління діяльністю, створення відповідної організаційної структури, яка об’єднає існуючі відділи підприємства у функціональні підрозділи з окремих питань, керівники яких будуть підпорядковані безпосередньо директору підприємства. Поділ всіх підрозділів підприємства за ознакою участі в управлінні витратами підприємства та в управлінні забезпеченням результатів діяльності підприємства.
Одна із необхідних систем функціонування операційного менеджменту є система управління матеріально-технічним забезпеченням. Вона значною мірою відображає початкову стадію технологічного процесу — це виробництво та постачання необхідних матеріалів, запасів сировини та напівфабрикатів — вхідні інформаційного процесу.
До обов’язків матеріально-технічного забезпечення входить своєчасна доставка в операційну систему підприємства усіх видів ресурсів (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, технологічного обладнання, інструментів, транспортних засобів, палива, тепло-електроенергії, води, тощо) в обсягах необхідних для нормального функціонування операційного процесу по виробництву необхідної продукції.
На вибір форми постачання операційної системи можуть впливати різноманітні фактори. Залежно від цих факторів, операційна система забезпечує себе ресурсами через товарносировинні біржі, аукціони, різні посередницькі підприємства і власним виробництвом комплектуючих виробів та інше.
На великих підприємствах роботу по забезпеченню всіма видами ресурсів здійснює управління (відділи) матеріально-технічного забезпечення. При формуванні управлінської структури матеріально-технічного забезпечення необхідно врахувати основні управлінські функції — це здійснення маркетингових досліджень ринку постачальників по видам ресурсів, доступними цінами і простотою схем постачання та їх стабільністю; стратегічного (перспективного, поточного) прогнозування потреб в усіх видах ресурсів; завчасна підготовка заявок на необхідні ресурси та подання їх у планові служби управління і здійснення управлінської діяльності з реалізації планів забезпечення ресурсами (укладання необхідних контрактів, тощо); управління прийняттям, розміщенням, зберіганням, забезпеченням ресурсами робочих місць; разом з технічними, планово-економічними, фінансовими управліннями проведення економічного обґрунтування норм запасів та контроль за їх станом; розроблення управлінських заходів щодо економії усіх видів ресурсів; управління оперативним обліком надходження усіх видів ресурсів, їх економічним аналізом використання та стимулювання поліпшенням їх використання; управління контролем якості усіх видів ресурсів та термінів виконання їх замовлень.
Вирішення ключових для власників бізнесу проблем вимагає вчасного впровадження тих систем управління операціями, які відповідають їх галузі діяльності і рівню конкуренції - існуючому і прогнозованому. Екстенсивний розвиток веде практиків до надмірного ускладнення систем управління, в той самий час, як здоровий глузд дозволяє з меншими затратами отримувати значно кращі результати. З досвіду підприємств, де власноруч «розгрібають завали» невиконаних вчасно замовлень, - із запровадженням комплексних систем управління класу ERP (Enterprise Resource Planning) ситуація абсолютно не покращується. В той самий час, запровадження нових систем управління операціями дозволяє досить швидко повернути контроль над процесами. Достатньо визначити дуже обмежене коло основних показників, впливаючи на які можна управляти найскладнішими системами.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ ТА УПРАВЛІННЯ ОПЕРАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ
1.1 Сутність і цілі операційної діяльності комерційного підприємства
Підприємства здійснюють свою діяльність на ринку в умовах жорсткої конкуренції. Ті з них, що програють у цій боротьбі, стають банкрутами. Для того, щоб не збанкрутувати, суб'єкти, що хазяйнують повинні постійно відслідковувати зміни ринкового середовища, напрацьовувати методи протидії негативним моментам для збереження своєї конкурентноспроможності.
Одним з інструментів дослідження ринку й збереження конкурентоспроможності є аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, у тому числі й аналіз його фінансового стану. Порядок і інструментарій аналізу, який здійснюється з метою прийняття фінансових рішень, визначається самою логікою функціонування фінансового механізму підприємства.
Одним із найбільш простих, але ефективних видів фінансового аналізу, є операційний аналіз, що отримав назву CVP (cost-volum-profit, витрати - об'єм - прибуток).
Метою аналізу операційної діяльності є відстеження залежності фінансових результатів бізнесу від витрат і об'ємів реалізації продукції.
Основною задачею аналізу CVP є одержання відповідей на важливі питання, що виникають у підприємців на всіх етапах грошового обігу, наприклад:
1. Скільки необхідно мати в наявності капіталу підприємству?
2. Яким чином мобілізувати ці кошти?
3. До якого ступеня можна доводити фінансовий ризик, використовуючи ефект фінансового важеля?
4. Що дешевше: придбання чи оренда нерухомості?
5. До якого ступеня можна нарощувати силу операційного важеля, маневруючи перемінними і постійними витратами, змінюючи тим самим рівень підприємницького ризику, пов'язаного з діяльністю підприємства?
6. Чи варто продавати продукцію за цінами нижче собівартості?
7. Чи робити більш того чи іншого продукту?
8. Як відібється на прибутку зміна об'єму реалізації?
Розподіл витрат і валова маржа
CVP-аналіз служить пошуку оптимальних, найбільш вигідних підприємству витрат. Він вимагає розподілу витрат на перемінні й постійні, прямі і непрямі, релевантні і не релевантні.
Перемінні витрати змінюються в цілому прямо пропорційно об'єму виробництва продукції. Це можуть бути витрати на сировину й матеріали для основного виробництва, заробітна плата основних виробничих робітників, витрати на збут продукції й ін. Підприємству вигідно мати менше перемінних витрат на одиницю продукції, оскільки так воно забезпечує собі, відповідно, й більше прибутку. Зі зміною об'єму виробництва загальні перемінні витрати зменшуються (збільшуються), у той же час на одиницю продукції вони залишаються незмінні.
Постійні витрати необхідно розглядати в короткостроковому періоді, так називаному релевантному діапазоні. У цьому випадку вони в цілому не змінюються. До постійних витрат можна віднести орендну плату, амортизаційні відрахування, заробітну плату керівників і ін. Зміна об'єму виробництва не робить ніякого впливу на розмір цих витрат. Однак у перерахунку на одиницю продукції ці витрати змінюються обернено пропорційно.
Прямі витрати - це витрати підприємства, пов'язані безпосередньо з процесом виробництва чи реалізацією товарів (послуг). Ці витрати можуть бути легко віднесені до конкретного виду продукції. Наприклад, сировина, матеріали, зарплата основних робітників, амортизація конкретних верстатів і інші.
Непрямі витрати не зв'язані безпосередньо з виробничим процесом, їх не можна легко співвідносити з певною продукцією. До таких витрат можна віднести зарплату керівників, торгових агентів, теплоенергію, електроенергію для допоміжного виробництва.
Релевантні витрати - це витрати, що залежать від прийняття управлінських рішень.
Нерелевантні витрати не залежать від прийняття управлінських рішень. Наприклад, у менеджера підприємства є вибір: робити потрібну деталь до механізму чи купити її. Постійні витрати на виробництво деталі складають 35 грн., а купити її можна за 45 грн. Виходить, у даному випадку ціна постачальника - це релевантні витрати, а постійні витрати на виробництво - не релевантні витрати.
Проблема, зв'язана з аналізом постійних витрат на виробництві, полягає в тому, що необхідно розподілити їхню загальну величину на всю номенклатуру продукції. Існує кілька способів такого розподілу. Наприклад, сума постійних витрат щодо фонду часу дає ставку витрат на 1 годину. Якщо для виробництва товару необхідно 1/2 години, а ставка 6 грн. за годину, то величина постійних витрат на виробництво даного виробу дорівнює 3 грн.
Змішані витрати включають елементи постійних і перемінних витрат. Наприклад, витрати на оплату електроенергії, що використовують як для технологічних цілей, так і для освітлення приміщень. При аналізі необхідно розділяти змішані витрати на постійні й перемінні.
Суми постійних і перемінних витрат являють собою загальні витрати на весь об'єм продукції.
Загальні витрати на виробництво продукції, робіт чи послуг можна представити і формулою:
3 = ПостВ + ПВВ х К0,
де
3 - загальні витрати на виробництво продукції;
ПостВ -постійні витрати;
ПВВ - питома вага перемінних витрат;
К0-кількість продукції.
Ігнорування особливостей поведінки витрат може негативно вплинути на бізнес.
Таблиця 1.1
Поведінка змінних і постійних витрат при зміні об'єму виробництва і незмінності інших факторів
| Об'єм виробництва | Змінні витрати | Постійні витрати | ||
| Загальні | На одиницю продукції | Загальні | На одиницю продукції | |
| Росте | Збільшуються | Незмінні | Незмінні | Зменшуються |
Поведінка постійних і змінних витрат також можна представити графічно.
Мал. 1.1 Поведінка постійний і змінних витрат.
Оскільки CVP-аналіз вимагає розподілу витрат на змінні й постійні, то при аналітичних розрахунках необхідно відокремлювати одні витрати від інших за допомогою проміжного фінансового результату діяльності підприємства. Цю величину називають маржінальним доходом (чи валовою маржею).
Маржінальній доход - це результат реалізації продукції (товарів, послуг) після відшкодування перемінних витрат.
МД = ЧВ - ЗВ,
де
МД - маржінальний доход;
ЧВ - чистий виторг (без ПДВ і акцизного збору);
ЗВ - змінні витрати.
Маржінальний доход є важливим джерелом покриття постійних витрат і формування прибутку. Однією з головних цілей фінансового менеджменту є максимізація маржінального доходу.
На практиці використовується безліч методів оцінки витрат, але найбільш простими з них є методи:
· максимуму-мінімуму;
· візуального контролю.
За 6 місяців 2007 р. підприємство "Супер" зробило пледи і понесло при цьому наступні витрати (табл. 1.2). Необхідно установити, які витрати необхідно передбачити в липні 2007 р., використовуючи два методи розподілу витрат.
Таблиця1.2
Залежність об’єму випуску від собівартості випуску
| Місяці | Об'єм випуску (шт.) | Собівартість випуску (грн.) |
| Січень | 20 | 1350 |
| Лютий | 10 | 800 |
| Березень | 30 | 1500 |
| Квітень | 25 | 1400 |
| Травень | 19 | 1000 |
| Червень | 22 | 1450 |
Перший метод максимуму - мінімуму найбільш простий, тому що з витрат минулих досліджуваних періодів беруться найбільш високі і найбільш низькі витрати. Найбільш високий рівень витрат, виходячи з даних, приходиться на березень:
1500 = ПостВ + ЗВ х 30
Найбільш низький рівень витрат приходиться на лютий:
800 = ПостВ + ЗВ х 10
Щоб вирішити систему двох рівнянь і знайти змінні витрати, віднімемо від першого рівняння друге й одержимо:
700 = 0 + ЗВ х 20
ЗВ = 700/20 ЗВ = 35 грн.
Отже, сума постійних витрат буде визначена в сумі 450 грн.
1500 = ПостВ + 35 х 30
1500 = ПостВ + 1050
ПостВ = 450 грн.
Тоді передбачені витрати в залежності від об'єму випуску будуть:
В = 450 + 35 х Д0
Другий метод візуального спостереження дозволяє одержати різні оцінки функції витрат. Він суб'єктивний і, на відміну від попереднього методу, не обмежується екстремальними точками. Цей метод має недолік, який полягає у тому, що не дозволяє визначити точність оцінки.
Допустимо, що підприємство "Супер" у липні планує збільшити об'єм випуску продукції до 35 шт. Використовуючи вище розглянуті методи, можна підрахувати очікувані витрати: метод максимуму-мінімуму - 450 + 35 х 35 = 1675 грн. Метод максимуму-мінімуму передбачає перемінні витрати на кожну додатково випущену одиницю продукції в сумі 35 грн.
1.2 Фінансовий леверіджІдеальні умови для бізнесу - сполучення низьких постійних витрат із високим валовою маржею. Операційний аналіз дозволяє установити найбільш вигідне сполучення змінних і постійних витрат, ціни й об'єми реалізації.
Процес керування активами, спрямований на збільшення прибутку, характеризується у фінансовому менеджменті як леверідж (важіль). Це такий процес, навіть несуттєва зміна якого приводить до істотних змін результативних показників.
Існують три види леверіджа, що визначаються шляхом перекомпонування й деталізації статей звіту про фінансові результати (мал. 1.2).
Мал. 1.2 Схема взаємозв'язку доходів і леверіджа.
Виробничий (операційний) леверідж - це потенційна можливість впливати на валовий прибуток шляхом зміни структури собівартості й об'єму випуску продукції. Дія операційного важеля (леверіджа) виявляється в тому, що будь-яка зміна виторгу від продажу продукції завжди породжує значну зміну прибутку. Цей ефект обумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних і перемінних витрат на формування фінансових результатів при зміні об'єму виробництва. Чим вище рівень постійних витрат, тим більше сила впливу операційного важеля. Сила впливу операційного важеля інформує про рівень підприємницького ризику.
Сила впливу операційного важеля розраховується як відношення маржінального доходу до прибутку і показує, скільки відсотків зміни прибутку дає кожен відсоток зміни виторгу від реалізації; визначається по формулі:
Свов = МД / П,
де
Свов - сила впливу операційного важеля;
МД - маржінальний доход;
П - прибуток.
Керівництво підприємства "Технологія" має намір за рахунок росту об'ємів продажів електротоварів збільшити виторг від реалізації на 10% (з 50 000 грн. до 55 000 грн.), не виходячи при цьому за межі релевантного періоду. Загальні змінні витрати складають для початкового варіанта 36 000 грн. Постійні витрати дорівнюють 4 000 грн. Можна розрахувати суму прибутку відповідно до нового розміру виручки від реалізації продукції традиційним методом чи за допомогою операційного важеля.
Традиційний метод:
1. Початковий прибуток дорівнює 10 000 грн. (50 000 - 36 000 - 4 000).
2. Змінні витрати на запланований об'єм продукції зростуть на 10%, тобто будуть рівні 39 600 грн. (36 000 х 1,1).
3. Новий прибуток: 55 000 - 39 600 - 4 000 = 11 400 грн.
Метод операційного важеля:
1. Сила впливу операційного важеля: (50 000 - 36 000 / / 10 000) = 1,4.
Це означає, що 10% росту виторгу повинні принести приріст прибутку на 14% (10 х 1,4), тобто 10 000 х 0,14=1 400 грн.
Виходить, маємо однакові результати, використовуючи обидва методи.
Сила впливу операційного важеля, як відомо, залежить від величини постійних витрат. Для підприємств, перевантажених громіздкими виробничими фондами, високий рівень операційного важеля являє значну загрозу: в умовах економічної нестабільності, падіння купівельної спроможності клієнтів і досить високої інфляції кожен відсоток зниження виторгу може обернутися катастрофічним падінням прибутку й входженням підприємства в зону збитків. Менеджмент такого підприємства є заблокованим, тобто позбавленим варіантів вибору продуктивних рішень. Але все-таки існує вихід: сьогодні консалтингові центри Української Консалтингової Мережі пропонують курс "Антикризове керування підприємством", опанувавши яким фінансові менеджери зможуть знайти рішення щодо виходу підприємства з кризи. Цей курс був з успіхом випробуваний у Хмельницькому Чернівецьким бізнес-центрами і Хмельницьким Консалтинговим Центром "Інфо-Лайн". Навчання проходили представники великих промислових підприємств Хмельницького, які знаходяться зараз у несприятливому фінансовому положенні. У результаті навчання вони одержали цінні знання й навички для вирішення конкретних проблем на своїх підприємствах.
Фінансовий леверідж - це інструмент, який впливає на прибуток підприємства шляхом зміни структури й об'ємів довгострокових пасивів. Дія фінансового важеля полягає в тому, що підприємство, яке використовує позикові кошти, змінює чисту рентабельність власних коштів і свої дивідендні можливості. Рівень ефекту фінансового важеля вказує на фінансовий ризик, пов'язаний з підприємством.
Оскільки відсотки за кредит відносяться до постійних витрат, то ріст у структурі фінансових ресурсів підприємства частки позикових коштів супроводжується ростом сили операційного важеля й підвищенням підприємницького ризику. Категорія, що узагальнює дві попередні, зветься виробничо-фінансовий леверідж, для якого характерний взаємозв'язок трьох показників: виторгу, витрат виробничого й фінансового характеру і чистого прибутку.
Ризики, пов'язані з підприємством, мають два основних джерела:
1. Сам вплив операційного важеля, сила якого залежить від питомої ваги постійних витрат у їх загальній сумі і визначає ступінь гнучкості підприємства, генерує підприємницький ризик. Це ризик, пов'язаний з конкретним бізнесом у ринковій ніші.
2. Нестійкість фінансових умов кредитування, непевність власників акцій у поверненні вкладень у випадку ліквідації підприємства з високим рівнем позикових коштів, по суті, сама дія фінансового важеля генерує фінансовий ризик.
Рівень приведеного ефекту = Сила впливу операційного важеля x Сила фінансового важеля.
Допустимо, що для підприємства "Технологія", про яке йшла мова в прикладі 2, сила впливу фінансового важеля дорівнює 1,5. Сила впливу операційного важеля, розрахованого в прикладі, дорівнює 1,4. Виходить, що рівень приведеного ефекту складає 1,5x1,4 = 2,1. Результат обчислення показує на скільки відсотків зміниться чистий прибуток при зміні виторгу від реалізації продукції на один відсоток.
Дуже важливо те, що поєднання могутнього операційного важеля з могутнім фінансовим може виявитися руйнівним для підприємства, тому що підприємницький і фінансовий ризики взаємно множаться, збільшуючи негативні ефекти. Таким чином, задача по зниженню сукупного ризику, пов'язаного з підприємством, зводиться, головним чином, до вибору одного з трьох варіантів:
1. Високий рівень впливу фінансового важеля в співвідношенні зі слабкою силою впливу операційного важеля.
2. Низький рівень впливу фінансового важеля в співвідношенні із сильним операційним важелем.
3. Помірні рівні впливу фінансового й операційного важелів.
1.3 Аналіз беззбитковості та поріг рентабельності, запас фінансової стійкості
Операційний аналіз часто називають аналізом беззбитковості. Аналіз беззбитковості виробництва є могутнім інструментом для прийняття управлінських рішень. Аналізуючи дані про беззбитковість виробництва, менеджер може відповісти на виникаючі питання при зміні напрямку дій, а саме: який вплив на прибуток буде мати зниження ціни реалізації, який необхідний об'єм продажів для покриття додаткових постійних витрат у зв'язку з передбаченим розширенням підприємства, скільки людей необхідно найняти і тощо. Менеджеру у своїй роботі постійно необхідно приймати рішення про ціну реалізації, перемінні і постійні витрати, про придбання й використання ресурсів. Якщо він не зможе зробити достовірний прогноз про рівень прибутків і витрат, його рішення можуть принести тільки шкоду компанії.
Таким чином, ціль аналізу беззбитковості діяльності -установити, що буде з фінансовими результатами, якщо певний рівень продуктивності чи об'єм виробництва зміниться.
Аналіз беззбитковості будується на залежності між змінами об'єму виробництва і змінами сукупного прибутку від продажів, витрат та чистого прибутку.
Під точкою беззбитковості розуміється така точка об'єму продажів, при якій витрати дорівнюють виторгу від реалізації всієї продукції, тобто немає ні прибутку, ні збитку.
Для розрахунку точки беззбитковості можна використовувати 3 методи:
· рівняння;
· маржінального доходу;
· графічного зображення.
Застосування цих методів розглянемо на прикладі.
Підприємство "Мир канцелярії" планує продавати ручки на ринку. Купує ці ручки підприємство за ціною 0,40 грн. за одиницю, а планує продавати за ціною 0,80 грн. за кожну. Одночасно за місяць підприємство платить за місце на ринку 90 грн. Скільки необхідно ручок продати, щоб досягти критичної точки?
Метод рівняння ґрунтується на використанні для розрахунку формули:
П = В - ЗВ - ПостВ,
де
П - прибуток;
В - виторг;
ЗВ -змінні витрати;
ПостВ - постійні витрати.
або
П = (Ц х К0) - (ЗВ х К0) - ПостВ,
де
Ц - ціна за одиницю;
К0 - кількість одиниць.
Позначимо через Z кількість одиниць, яку необхідно продати, щоб досягти критичної точки.
0,8Z - 0,4Z - 90 = 0
0,4Z = 90
Z = 90/0,4 = 225 од.
Метод маржінального доходу.
Маржінальний дохід - це виторг, зменшений на суму перемінних витрат. Маржінальний доход на одиницю дорівнює ціні за мінусом питомої ваги змінних витрат.
Мд = 0,8 - 0,4 = 0,4 грн.
Тб = ПостЗ / Мд,
де
Тб - точка беззбитковості;
Мд - маржінальний доход;
Тб = 90/0,4 = 225 одиниць
Графічний метод:
Мал. 1.3 Складові графічного методу.
Мал. 1.4 Графік аналізу поведінки затрат, прибутку та об'єму продажів (СVP).
Виторг і змінні витрати змінюються прямо пропорційно щодо фізичного об'єму, у той час як постійні витрати, незмінні при будь-якому об'ємі в межах релевантного періоду.
Поріг рентабельності, запас фінансової стійкості
Розрахунок точки беззбитковості зв'язаний з розрахунком запасу фінансової стійкості, тобто з'ясовує, як далеко "тікає" запланований виторг від точки беззбитковості (порога рентабельності).
Запас фінансової стійкості - це перевищення фактичного чистого виторгу над точкою беззбитковості.
ЗФС = ЧП - Тб,
де Тб - точка беззбитковості.
За допомогою цього показника можна спрогнозувати прибуток.
П = ЗФС х Кмд,
де КМд - коефіцієнт маржінального доходу. Він розраховується як частка від розподілу маржінального доходу на чистий виторг.
Кмд = Мд/ЧП.
Таблиця 1.3
Розрахунок точки беззбитковості, запасу фінансової стійкості, прибутку й сили впливу операційного важеля.
| Показники | Умовні позначки |
| 1.Чистий виторг | ЧП |
| 2.Перемінні витрати | ПЗ |
| 3. Маржінальний доход | Мд |
| 4.Коефіцієнт маржінального доходу(Мд/ЧП) | Кмд |
| 5.Відсоток маржинального доходу (Мд/ЧВ) х 100% | % Мд |
| 6. Постійні витрати | ПостВ |
| 7. Точка беззбитковості (поріг рентабельності) (ПостВ/Кмд) | Тб |
| 8. Запас фінансової стійкості (у гр. од.) | ЗФС (гр. од.) |
| 9. Запас фінансової стійкості (%) (Тб/ЧП) х 100% | ЗФС (%) |
| 10. Прибуток (ЗФС х Кмд) | П |
| 11. Сила впливу операційного важеля (Мд/П) | Свов |
Зі збільшенням виторгу сила впливу операційного важеля слабшає а запас фінансової стійкості росте, а при зменшенні виторгу - зворотна картина.
У реальному житті дуже часто виникають ситуації, що впливають на фінансовий результат. Мається на увазі зміна об'єму виробництва продукції, товарообігу, витрат і тощо. З цією метою менеджерами використовується аналіз чутливості. Інструментом аналізу чутливості є маржа безпеки, тобто величина виторгу, що знаходиться за критичною точкою. Її сума показує, до якої межі може упасти виторг, щоб уникнути збитків.
Допустимо, що фірма "Мир канцелярії", яка торгує ручками, купує їх не по ціні 0,40грн. за одиницю, а по 0,60грн., і продасть за ціною 0,80 грн. У цьому випадку питомий маржінальний доход упаде з 0,40 грн. до 0,20 грн., а точка беззбитковості (поріг рентабельності) підніметься в 2 рази.
Величина перемінних витрат залежить від об'єму продажів. У випадку, коли зменшується об'єм продажів, як правило, зменшуються відпускні ціни і збільшуються комерційні витрати, у той же час робиться спроба підвищити продуктивність праці, заготовити матеріали по більш низьких цінах, підсилити контроль за витратами. Постійні витрати також не знаходяться в статичному стані. Через це менеджер безперервно аналізує поводження витрат і періодично визначає критичну точку. Фінансовий результат у значній мірі залежить від об'єму продажів.
Хмельницький Консалтинговий Центр "Інфо-Лайн", що має досвід у проведенні аналізу беззбитковості для фармацевтичних підприємств Хмельницького, хоче дати корисну пораду менеджерам – будьте обережні при проведенні CVP-аналізу! Оскільки не завжди збуваються первісні припущення, то при переміні умов виникає й імовірність зміни критичної точки і припустимого прибутку.
Управління асортиментом продукції
Вирішуючи питання про те, якому з виготовлених товарів надати перевагу, а виробництво якого товару скоротити, менеджеру необхідно врахувати, що:
· чим більше валова маржа, тобто чистий виторг підприємства після відшкодування перемінних витрат, тим більше маса і приємніша динаміка прибутку;
· виробництво й продаж товарів завжди пов'язані з якимись обмежуючими факторами, залежними від характеру самого бізнесу й особливостей зовнішнього середовища.
Границі можливостей підприємства можуть бути обкреслені об'ємом його основних виробничих потужностей, можливостями використання живої праці, джерелами сировинної бази, місткістю ринку збуту, ступенем напруги конкурентної боротьби, величиною рекламного бюджету і тощо. Але найбільш жорсткий обмежуючий фактор - час.
Практика бізнесу підтверджує те, що вибір придбаного товару за допомогою критерію "максимальний коефіцієнт валової маржі до одиниці продукції (співвідношення маржінального доходу до чистого виторгу) - максимальний прибуток" може привести до серйозних прорахунків. На жаль, навіть досвідчені фінансові аналітики нерідко помиляються й одержують прямі збитки замість очікуваного максимуму прибутку. Необхідно об'єднати два вищезгаданих принципи, засновуючи свій вибір на критерії "максимальна валова маржа й фактори обмеження (про які згадувалося вище) - максимальний прибуток".
Підприємство "Рось" виготовляє сорочки й штани. У прогнозованому періоді може бути відпрацьовано 20 000 людино-годин. При цьому за одну людино-годину є можливість пошити одну сорочку, чи три пари штанів.
Таблиця 1.4.
Залежність ціни реалізації, змінних витрат та валової маржи
| Показник | Сорочки | Штани |
| Ціна реалізації (грн.) | 15 | 20 |
| Змінні витрати на од. продукції (грн.) | 6 | 16 |
| Валова маржа на од. продукції | 9 | 4 |
| Коефіцієнт валової маржі на од. продукції | 0,6 | 0,2 |
Менеджеру необхідно вирішити, який з товарів доцільніше виготовляти підприємству. Відповідь зводиться до визначення того товару, який за 20 000 людино-годин принесе підприємству максимальну валову маржу, а виходить, прибуток.
Розрахуємо величину валової маржі на 1 людино-годину:
· на сорочки 9 грн. х 1 сорочка = 9 грн.
· на штани 4 грн. х 3 пари штанів = 12 грн.
Відповідно, за 20 000 людино-годин:
· сорочки 20 000 х 9 грн. = 180 000 грн. валової маржі
· штани 20 000 х 12 грн. = 240 000 грн. валової маржі.
Таким чином, доцільніше підприємству "Рось" виготовляти не сорочки з великим коефіцієнтом валової маржі на одиницю виробу, як це видно з показників таблиці 4, а штани - із більшою сумою валової маржі на людино-годину. Менеджер, прийнявши таке рішення, врахував поряд з іншими й обмежуючий фактор (можливості використання живої праці).
У фінансовому менеджменті підприємства також необхідно враховувати основні етапи теорії життєвого циклу товару. В асортиментній політиці необхідно враховувати наступні обставини:
1. Різна еластичність попиту визначає різні типи поводження покупців при зміні ціни на товар. Тому динаміка виторгу від реалізації також залежить від рівня еластичності попиту.
2. Фінансові цілі підприємства на різних етапах життєвого циклу товару різні. На етапі розробки нового товару підприємство піклується про підтримку своєї беззбитковості в цілому. Витрати на розробку перекриваються прибутком від продажу більш зрілих товарів. На етапах виведення товару на ринок і росту продажів головна фінансова ціль підприємства - це неухильне збільшення прибутку. При цьому необхідно враховувати, що великий прибуток обертається великим податком на прибуток. Після переходу порога рентабельності при стрімких темпах нарощування прибутку стає небезпечною велика сила впливу операційного важеля, багато проблем може доставити ріст дебіторської заборгованості, що може привести до уповільнення оборотності коштів і виникнення погрози неплатоспроможності підприємства. На етапі зрілості товару підприємство підтримує достатню масу прибутку за рахунок скорочення витрат (в основному, постійних), сила впливу операційного важеля, як правило, знижується. На етапі насичення ринку й падіння попиту для підтримки прибутковості необхідно ще більш значне скорочення витрат -, головним чином, перемінних, однак не слід послабляти увагу і до поводження постійних витрат.
3. Визначаючи асортиментну політику підприємства, краще визначати набір товарів, доходи від яких мають різноспрямовану динаміку. Тоді капризи попиту менше будуть позначатися на сукупному прибутку.
4. Виключати з асортименту в першу чергу треба товари, які приносять незначний прибуток, тому що збільшення частки цієї продукції дасть перевищення приросту витрат над приростом доходу.
1.4 Управління бюджетом підприємства
Незважаючи на складні економічні умови, у яких знаходяться підприємства сьогодні (нестача оборотних коштів, податковий прес, непевність у завтрашньому дні й інші фактори), усе-таки кожне підприємство повинне мати стратегічний фінансовий план, бюджет на певний період: місяць, квартал, рік і більше, для чого на підприємстві варто впровадити систему бюджетування.
Бюджетування - це процес планування майбутньої діяльності підприємства й оформлення його результатів у виді системи бюджетів.
Цілі бюджетування полягають у наступному:
· забезпечення поточного планування;
· забезпечення координації, кооперації й комунікації між підрозділами підприємства;
· змусити менеджерів кількісно обгрунтовувати їхні плани;
· обгрунтування витрат підприємства;
· утворення бази для оцінки й контролю планів підприємства;
· виконання вимог законів і контрактів.
Система бюджетування на підприємстві базується на концепції центрів і обліку відповідальності.
Центр відповідальності - це сфера діяльності, у межах якої встановлена персональна відповідальність менеджера за показники діяльності, які він зобов'язаний контролювати.
Облік відповідальності - система обліку, яка забезпечує контроль і оцінку діяльності кожного центра відповідальності. Створення й функціонування системи обліку по центрах відповідальності передбачає:
· визначення центрів відповідальності;
· складання бюджету для кожного центра відповідальності;
· регулярне складання звітності про виконання;
· аналіз причин відхилень і оцінка діяльності центра.
На підприємстві, як правило, існує три типи центрів відповідальності: центр витрат, керівник якого відповідає за витрати, впливає на них, але не впливає на доходи підрозділу, об'єм капіталовкладень і не відповідає за них; центр прибутку, керівник якого несе відповідальність не тільки за витрати, але і за доходи, фінансові результати; центр інвестицій, керівник якого контролює витрати, доходи, фінансові результати, а також інвестиції.
Для правильного визначення відповідальності варто правильно розподілити витрати підприємства на ті, які підлягають контролю і не підлягають. Для цього застосовуються нормативні витрати (нормативи), що встановлюються для певних умов діяльності і є цільовим рівнем витрат і основою для їхнього порівняння. В обліку під нормативами розуміють фінансові витрати на одиницю продукції. Різниця між бюджетами й нормативами полягає в тому, що нормативи визначаються на одиницю, а бюджети на загальний об'єм, а в остаточному підсумку складаються на основі нормативних витрат. Облік відповідальності на основі нормативних витрат показаний на малюнку:
Мал. 1.5 Облік відповідальності на основі нормативних витрат.
Існує п'ять основних типів нормативів:
· "Базові" стандарти - не коректуються після їхнього визначення, якщо не відбувається істотних змін у технічних характеристиках продукції чи процесі виробництва;
· "Поточні" стандарти - визначають величину витрат коштів для даного періоду часу. Передбачають постійне коректування на основі зміни технічних умов, цін і тарифів;
· "Ідеальні" стандарти - містять у собі нормативи тільки тих елементів витрат і на тім рівні, що приймаються й виникають в оптимальних умовах виробництва при найбільш сприятливих цінах;
· "Мотивуючі" стандарти - їх можна витримувати, якщо докладати розумних зусиль у нормальних виробничих умовах. Такі нормативи повинні давати можливість "напружуватися".
· "Реальні" стандарти - визначають нормативні витрати, які можна чекати при даних імовірних умовах функціонування виробництва.
Процес підготовки основного бюджету підприємства можна розділити на дві частини: складання операційного бюджету і фінансового бюджету. А вони, у свою чергу, складаються з безлічі функціональних бюджетів, що дають можливість відслідковувати стан справ у всіх підрозділах. Основні з функціональних бюджетів наступні:
· Бюджет продажів.
Містить інформацію про запланований об'єм продажів, ціну й очікуваний доход від реалізації кожного виду продукції. Центром відповідальності є відділ маркетингу. Фактори, які впливають на прогнозування цього бюджету наступні: об'єм продажів минулих періодів, виробничі потужності, залежність від загальноекономічних показників, відносна прибутковість ринку, рекламна кампанія, цінова політика, конкуренція, сезонні коливання і тощо.
· Бюджет виробництва.
Це виробнича програма, яка визначає заплановану номенклатуру й об'єм виробництва продукції у бюджетному періоді. Для прогнозування цього бюджету використовується формула:
Об'єм виробництва = Об'єм продажів + необхідний запас готової продукції на кінець періоду - запас готової продукції на початок періоду.
· Бюджет витрат на оплату праці.
Плановий документ, у якому визначаються витрати на оплату праці, необхідні для виробництва товарів чи послуг за бюджетний період. Він підготовляється виходячи з бюджету виробництва, даних щодо продуктивності праці й ставок оплати праці основного виробничого персоналу.
· Бюджет виробничих накладних витрат.
Визначає накладні витрати, пов'язані з виробництвом продукції чи послуг у бюджетному періоді. У ньому прогнозується об'єм усіх витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, за винятком витрат на прямі матеріали й витрат на оплату праці.
· Бюджет витрат на реалізацію й управління.
Документ, у якому приводяться витрати, пов'язані зі збутом продукції у бюджетному періоді. Він прогнозує очікувані витрати на керування й обслуговування підприємства в цілому.
· Бюджетний звіт про прибуток.
Це форма фінансової звітності, що складається до початку планового періоду і відбиває результат планованої діяльності. Він складається для того, щоб врахувати виплати податку на прибуток у грошовому потоці.
· Бюджет коштів.
Плановий документ, що відбиває майбутні платежі й надходження грошей. Цей бюджет зводить усі негативні й позитивні грошові потоки й обов'язково враховує використання позикових фінансових коштів за умови негативного грошового потоку.
· Бюджетний баланс.
Це форма фінансової звітності, яка містить інформацію про майбутній стан підприємства на кінець прогнозованого періоду. Бюджетний баланс може розкрити фінансові проблеми, рішенням яких керівництво не планувало займатися. Бюджетний баланс також є інструментом контролю всіх інших бюджетів і дозволяє робити розрахунки різних фінансових показників.
Це тільки деякі з основних бюджетів, які складаються на підприємстві.
Робота над основним бюджетом складається з наступних основних етапів:
· установлення загальних цілей розвитку підприємства;
· прогнозування обґрунтованих об'ємів продажів.
· конкретизація загальних цілей і визначення задач для кожного окремого підрозділу. Підготовка відділами й підрозділами оперативних бюджетів;
· аналіз підготовлених бюджетів вищестоящим керівництвом і їхнє коректування;
· підготовка основного бюджету.
Перевіркою стратегічних і фінансових планів займається, як правило, бюджетний комітет підприємства, який складається з менеджерів. Крім ретельної перевірки планів, комітет дає рекомендації, усуває розбіжності і вносить корективи в діяльність компанії.
На підставі усього вищесказаного можна зробити висновок, що впровадження бюджетування дозволить підприємству заощадити фінансові ресурси, скоротити невиробничі витрати, досягти гнучкості в управлінні й контролі за собівартістю продукції.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «АРЕАЛ»
2.1 Характеристика діяльності підприємства
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ареал» (код ЄРДПОУ 32192890) було зареєстровано 16 квітня 1998 року у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (рішення № 60-РП). Засновниками підприємства є фізичні особи - громадяни України. Метою створення підприємства було одержання прибутку.
Предметом діяльності підприємства є фінансово-господарська діяльність, пов'язана зі здійсненням оптової торгівлі ветеринарними медикаментами і препаратами, а також відповідним інструментарієм.
Підприємство має ліцензію Державного департаменту ветеринарної медицини України на здійснення діяльності з оптової торгівлі ветеринарними медикаментами і препаратами.
Враховуючи напрям та обсяги діяльності, підприємство знаходиться на загальній системі оподаткування і є платником ПДВ (за ставкою 20%), податку на прибуток (за ставкою 25%), плати за землю, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також комунального податку.
Основними постачальниками підприємства є вітчизняні (ЗАТ «Київський вітамінний завод», ЗАТ «Харківська біофабрика») та європейські:
«Biovet Pulavi» - Польща, «PFIZER» - Швейцарія, «HUVERPHARMA» - Болгарія, біофармацевтичні підприємства і концерни: "Норвак"- Росія, "Мосагроген"- Росія, "БіоХімФарм"-Росія, "Pfizer"- США, "Gedeon Richter"- Венгрії, Текро"- Чехія, "Nirbac"- Франція, "Adisso"-Франція, "Hover Pharma"- Болгарія, "Biovet Fulavi"- Польща, "Гріндекс"- Латвія.
Питома частка вітчизняних постачальників складає 37%, а закордонних – 63%. Таким чином, діяльність підприємства можна охарактеризувати як імпорто-орієнтовану.
Основними товарними позиціями підприємства є:
1) Медикаменти: Агрижерм 1000, Агрижерм 2000, Агрижерм 1510, Агритартр, Аквацид, Абревалтаб, Дермасепт голубий, Моус 999, Транстанк (розфасовані у каністри по 5 кг), Агрисект Дельта, Манекс Аутосечант (у флакони ємністю 1л), Агрисан 140 (каністри по 22 л), Аквацид Спешл (каністра по 7кг), Ауто-Мосс (каністри ємністю 20л), кріплення для флакону.
2) Ветпрепарати: -
- вакцини: Астерион, Таурус, Комбовак, Мультикан;
- лікувально-профілактичні сироватки: Гискан, Глобкан, Полиферрин, Феррибион, Биокан, Метакам:
- протипаразитні засоби: Гиподектин, Новомек, Зальбен, Циперил, Акаромектин, Тронцил;
- антибактеріальні засоби: Энтросепт, Теразол, Римокс, Триприм.
Основними покупцями підприємства є сільськогосподарські підприємства Східного, Північного, Центрального та Південного регіонів України, які спеціалізуються на тваринництві, найбільшими з яких є СФГ «Медок», ТОВ «Птахокомплекс Губін», ТОВ СФ «Агроукрптаха», ТОВ «Агро-Овен», ПП СПФ «Агро» й ін.
Основними конкурентами підприємства на українському ринку є ТОВ «Триплекс», ТОВ «БіоТест Лабораторія», ТОВ «Інвек». Разом з тим, дані підприємства мають свої ринки збуту (налагоджені господарські зв'язки, які не перетинаються з основними споживачами ТОВ «Ареал»).
ТОВ «Ареал» співпрацює зі своїми постачальниками на підставі Договорів (контрактів).Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.
Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) ТОВ «Ареал» не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.
ТОВ «Ареал» має право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Чинники, що впливають на організацію діяльності ТОВ «Ареал», доцільно розбити на дві групи: зовнішні та внутрішні. Такий підхід зручний тим, що дозволяє пов'язати їх із стратегічним менеджментом, основою якого є SWOT-аналіз. Перша частина цього аналізу - "сильні і слабкі сторони" підприємства - відтворює внутрішні чинники (табл.. 2.1). Друга частина - "можливості та загрози" - пов'язана із зовнішніми чинниками (табл.. 2.2).
Таблиця 2.1
Загальна характеристика сильних і слабких сторін ТОВ «Ареал»
| Потенційні внутрішні переваги | Потенційні внутрішні недоліки |
| - налагодженні первинні зв’язки з виробниками-постачальниками; - наявність власної транспортної служби і складів; - надання допоміжних послуг і консультування; - диверсифікованість діяльності; - імідж надійного партнера; - обслуговування широкого кола споживачів (великі і малі сільськогосподарські підприємства, фізичні особи); - кадрова усталеність на підприємстві. | - нижчі за середні темпи зростання; - відсутність чітко сформованої стратегії розвитку. |
Таким чином, ТОВ «Ареал» має достатньо внутрішніх передумов для розширення своєї діяльності і зайняття конкурентоспроможної позиції на ринку.
Зовнішні можливості та загрози для підприємства наведені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Загальні зовнішні можливості та загрози для ТОВ «Ареал»
| Потенційні зовнішні можливості | Потенційні зовнішні загрози |
| - розширення ринків збуту і обслуговування; - розширення кола потенційних споживачів внаслідок пріоритетності розвитку сільського господарства та активізації захворюваності тварин | - негативні зміни курсу національної валюти (несприятливі для імпортера); - фармацевтичні прориви; - соціально-політична нестабільність |
Таким чином, враховуючи внутрішні і зовнішні можливості і загрози, можна відзначити, що ТОВ «Ареал» має ряд конкурентних переваг і йому доцільно використовувати наступальну стратегію шляхом просування на нові ринки, а також збільшення обсягів діяльності за рахунок спорідненої диверсифікації і гнучкого ціноутворення.
2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльностіФінансово-господарська діяльність ТОВ «Ареал» забезпечується наявними фінансовими ресурсами (капіталом) — як власними, так і позиковими. Їх розмір і стан розміщення в активи характеризується бухгалтерським балансом, який являє собою основне джерело аналізу фінансового стану. Валюта балансу відповідає на запитання про розмір фінансових ресурсів, якими володіє ТОВ «Ареал» на звітну дату, а динаміка цього показника характеризує процес нарощування (або, навпаки, зменшення) фінансового потенціалу підприємства. Ознакою фінансової стійкості ТОВ «Ареал» є постійне зростання валюти його балансу, тобто загальної суми його фінансових ресурсів.
Аналіз фінансових результатів діяльності ТОВ «Ареал» включає наступні основні елементи дослідження:
- зміна кожного показника за аналізуємий період («горизонтальний аналіз» показників фінансових результатів за звітний період);
- дослідження структури відповідних показників і їх зміни («вертикальний аналіз» показників);
- зміна показників фінансових результатів за звітний період («трендовий аналіз» показників).
В умовах ринкової економіки аналіз фінансового стану ТОВ «Ареал» призначений для управління фінансовими потоками підприємства і оцінки фінансової стійкості його ділових партнерів. Основними завданнями аналізу фінансового стану ТОВ «Ареал» є:
- загальне оцінювання фінансового стану (виявлення наявності та розміщення засобів на підприємстві, встановлення змін, що відбулися у їх складі та джерелах утворення за звітний період, оцінювання цих змін);
- структурний аналіз активів і пасивів;
- визначення та аналіз платоспроможності підприємства, перевірка виконання зобов'язань за розрахунками з бюджетом, банками, кредиторами, а також використання засобів за цільовим призначенням і забезпеченості ними;
- визначення та оцінювання показників ділової активності і платоспроможності підприємства;
- оцінювання показників фінансової стійкості (стабільності) підприємства;
- визначення та аналіз показників прибутковості підприємства.
Основними джерелами інформації для проведення аналізу фінансових результатів діяльності ТОВ «Ареал» за 2006-2008 роки є документи його фінансової звітності: „Бухгалтерський баланс” (Форма № 1- додаток А), „Звіт про фінансові результати” (Форма №2 – додаток Б).
За даними таблиці 2.3 проведемо аналіз рівня ефективності господарської діяльності ТОВ «Ареал» за період 2006-2008 роки.
Таблиця 2.3
Основні показники дохідності ТОВ «Ареал» за 2006 - 2008 роки
| Показники | 2006 рік | 2007 рік | 2008 рік | Відхилення, (+,-) | |||
| абсолютне | відносне, % | ||||||
| 2007р. до 2006р. | 2008р. до 2007р. | 2007р. до 2006р. | 2008р. до 2007р. | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн | 16642 | 16277 | 24803 | -365 | 8526 | 97,8 | 152,4 |
| Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн | 13768 | 13554 | 20666 | -214 | 7112 | 98,4 | 152,5 |
| Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн | 10784 | 11170 | 17046 | 386 | 5876 | 103,6 | 152,6 |
| Адміністративні витрати, тис. грн | 996 | 778 | 1322 | -218 | 544 | 78,1 | 169,9 |
| Витрати на збут, тис. грн | 1428 | 982 | 1667 | -446 | 685 | 68,8 | 169,8 |
| Чистий прибуток, тис. грн | 11,0 | 12,0 | 10,0 | 1,0 | -2,0 | 112,1 | 83,3 |
| Рентабельність (прибутковість) виробничих витрат | 27,67 | 21,34 | 21,24 | -6,33 | -0,11 | 77,1 | 99,5 |
| Рентабельність продаж | 0,08 | 0,09 | 0,05 | 0,01 | -0,04 | 113,9 | 54,7 |
| Рентабельність активів | 0,40 | 0,65 | 0,32 | 0,25 | -0,33 | 163,0 | 49,1 |
| Коефіцієнт окупності виробничих витрат, дол. од | 1,28 | 1,21 | 1,21 | -0,06 | 0,00 | 95,0 | 99,9 |
| Адміністративні витрати на 1 грн. собівартості РП, | 0,09 | 0,07 | 0,08 | -0,02 | 0,01 | 75,4 | 111,3 |
| Коефіцієнт окупності активів, дол. од. | 1,48 | 1,37 | 1,53 | -0,11 | 0,16 | 92,6 | 111,6 |
| Середньорічна вартість ОВФ, тис. грн | 1986,8 | 2539 | 2710,0 | 552,20 | 171,00 | 127,8 | 106,7 |
| Спрямовано на оплату праці, тис. грн | 385,0 | 475,0 | 744,0 | 89,70 | 269,00 | 123,3 | 156,6 |
| Фондовіддача | 0,003 | 0,002 | 0,001 | 0,00 | 0,00 | 56,7 | 55,3 |
| Чисельність працюючих, чол. | 26 | 28 | 28 | 2,00 | 0,00 | 107,7 | 100,0 |
| Продуктивність праці, тис. грн/чол. | 640,1 | 581,3 | 885,8 | -58,76 | 304,50 | 90,8 | 152,4 |
| Середньомісячна зарплата 1 працюючого, грн. | 1234,94 | 1413,69 | 2214,29 | 178,75 | 800,60 | 114,5 | 156,6 |
Примітка. Дані для розрахунку коефіцієнтів і алгоритм розрахунку дивись у додатках А,Б,В.
Як свідчать дані таблиці 2.3, ТОВ «Ареал» на протязі 2006-2008 років нарощувало загальний обсяг виробничої діяльності. Доход від реалізації товарів у 2006 році склав 16642 тис.грн, у 2007 році трохи скоротився до рівня 16277 тис. грн, або на 2,2%, але у 2008 році його зростання, по відношенню до 2007 року, склало 52,4%.
При цьому витрати ТОВ «Ареал» упродовж цього періоду теж зростали: з 10784 тис. грн у 2006 році до 17046 тис. грн у 2008 році, тобто зросли на 58,1%.
Графічна інтерпретація динаміки загального обсягу доходу від реалізації продукції та витрат ТОВ «Ареал» за 2006 - 2008 роки наведена на рисунку 2.1.
Рис. 2.1 Динаміка загального обсягу доходу від реалізації
продукції та витрат ТОВ «Ареал» за 2006 - 2008 рр., млн. грн.
Показник співвідношення між динамікою доходу від реалізації продукції та динамікою витрат визначає характер економічного зростання і є одним з показників ділової активності підприємства, який в даному разі визначає, що характер економічного зростання у 2006-2008 роках був екстенсивний. У періоді 2006-2007 роки випереджаючими темпами росли витрати на реалізацію товарів, а у 2007-2008 роках, темпи зростання доходу від реалізації товарів і витрат практично зрівнялися, що не є позитивним в діяльності ТОВ «Ареал». Це підтверджує коефіцієнт окупності виробничих витрат, який скоротився з 1,28 у 2006 році до значення 1,21 у 2008 році, тобто на 5,5%.
На рисунку 2.2 наведена динаміка співвідношення доходу від реалізації товарів та витрат ТОВ «Ареал» у 2006 - 2008 роках.
Рис. 2.2 Динаміка співвідношення доходу від реалізації товарів
та витрат ТОВ «Ареал» у 2006 - 2008 рр., %
Аналіз основних показників дохідності ТОВ «Ареал» (таблиця 2.3) вказують на те, що за період, що аналізується, спостерігалося тенденція коливання основного показника діяльності підприємства - чистого прибутку, що характеризує його робу як не стабільну: у 2006 році чистий прибуток склав 11,0 тис. грн., у 2007 році прибуток зріс до рівня 12,0 тис. грн., або на 9,1%, а у 2009 році чистий прибуток скоротився, по відношенню до 2007 року, на 16,7% і скал на кінець року 10,0 тис. грн. (рис. 2.3).
Рис. 2.3 Чистий прибуток ТОВ «Ареал» за 2006-2008 рр., тис. грн
За рахунок прибутку ТОВ «Ареал» зобов’язане погашати свої зобов'язання перед банками, бюджетом, своїми працівниками, страховими компаніями та іншими підприємствами-постачальниками, але таке скорочення одержаного прибутку у 2008 році спричинило появи заборгованості підприємства перед бюджетом (11,0 тис. грн), перед працівниками з оплати праці (55,0 тис. грн) та внескам по страхуванню (28,0 тис. грн), при чому по двом останнім показникам, по відношенню до 2007 року, ця заборгованість відповідно зросла на 75,0% і 57,0%.
Для підтримки фінансової стійкості підприємства важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і його рівня щодо вкладеного капіталу, або витрат підприємства, тобто рентабельності. Показники рентабельності – це відносні показники, які оцінюють результативність і економічну доцільність функціонування підприємства. У широкому сенсі поняття «рентабельність» означає прибутковість. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції покривають витрати виробництва (звернення) і, крім того, утворюють суму прибутку, достатню для нормального його функціонування.
Показники рентабельності ТОВ «Ареал» (табл.. 2.3) свідчать про те, що упродовж 2006-2008 роки підприємство працювало з високим рівнем рентабельності виробничих витрат (27,67% у 2006 році та 21,24% у 2008 році). Але при цьому, рентабельність продажу (чиста рентабельність) ТОВ «Ареал» не є високою. Так, у 2006 році вона складала лише 0,08 %, тобто після вирахування з отриманого доходу всіх витрат залишалося 0,8 коп. прибутку від кожної гривні продажу, у 2007 залишалося вже 0,9 коп., а у 2008 році тільки 0,5 коп.
Рентабельність активів, що характеризує, наскільки ефективно ТОВ «Ареал» використовує свої активи для отримання прибутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства, у 2006 році становить 0,40%, тобто кожна гривня активів принесла підприємству прибуток 0,4 копійки, у 2007 році кожна гривня активів принесла підприємству прибуток в розмірі 0,65 коп., а у 2008 році лише 0,32 коп. Зростання прибутку з кожної гривни активів у 2007 році, по відношенню до 2006 року, склало 0,25 коп. (62,5%). У 2008 році прибуток з кожної гривни активів, по відношенню до 2007 року, скоротився на 0,33 коп. (майже у 2 рази). Така тенденція коливання показників рентабельності підприємства свідчить про не стабільну роботу ТОВ «Ареал» у досліджуваному періоді, про що свідчить також і коефіцієнт окупності активів (1,48, 1,37 та 1,53 у 2008 році).
На рисунку 2.4 наведена динаміка зміни коефіцієнтів рентабельності ТОВ «Ареал» за 2006- 2008 роки.
Середньорічна вартість основних виробничих фондів (ОВФ) ТОВ «Ареал» за період 2006-2008 роки притерпіла зміни - вартість ОВФ мала стабільну тенденцію до зростання. Якщо у 2006 році середньорічна вартість ОВФ складала 1986,8 тис. грн, то вже у 2008 році її вартість була 2710,0 тис. грн, тобто зросла на 723,2 тис. грн (36,4%).
Треба зазначити, що фондовіддача, що показує, наскільки ефективно підприємство використовує основні фонди, у цей же період мала дуже мізерні значення (0,003 у 2006 році та 0,001 2008 році).
Рис. 2.4 Динаміка зміни коефіцієнтів рентабельності ТОВ «Ареал»
за 2006-2008 рр., %
Трудові показники діяльності ТОВ «Ареал» упродовж досліджуваного періоду стабільні і мають позитивну тенденцію до зростання:
- продуктивність праці одного працюючого зросла з 640,1 тис.грн у 2006 році до 885,8тис. грн у 2008 році, або на 38,4%, при цьому за цей же період чисельність працюючих практично не зросла;
- на оплату праці працівникам підприємства було спрямовано у 2006 році 385,0 тис. грн, а у 2008 році ця сума склала вже 744,0 тис. грн, тобто зростання склало 359,0 тис. грн, або 193,3%. Це сприяло підвищенню середньомісячної зарплати 1 працюючого з 1234,94 грн у 2006 році до 2214,29 грн у 2008 році. Зростання склало 979,35 грн, або 73,5%.
Фінансові ресурси ТОВ «Ареал» практично на 50% складаються з власних коштів (таблиця 2.4). На кінець 2008 року їх вартість склала 9260,0 тис.грн. Треба відмітити, що на протязі 2006-2008 років спостерігається стійка тенденція до зростання власних коштів підприємства: у 2006 році їх вартість складала 3108,9 тис.грн, у 2007 році - 6150,0 тис. грн, тобто на кінець 2008 року, по відношенню до 2006 року, власні кошти виросли у 3 рази. Доля власних коштів підприємства у структурі капіталу у 2006-2008 роках складає найбільшу питому вагу: у 2006 році це було лише 33,5 %, в тому числі статутний капітал склав 33,0%, у 2008 році їх доля в загальних фінансових ресурсах підприємства зросла до 68,7%, а відсоток статутного капіталу зріс до 68,2%, тобто власний капітал ТОВ «Ареал» на протязі досліджуваного періоду поповнювався за рахунок статутного капіталу.
Динаміка зміни складових власного капіталу ТОВ «Ареал» за період 2006-2008 роки наведена на рисунку 2.5.
Рис. 2.5 Динаміка складових власного капіталу ТОВ «Ареал»
за період 2006-2008 рр., тис. грн
Таблиця 2.4
Аналіз структури джерел коштів ТОВ «Ареал»
| Показники | 2006 рік | 2007 рік | 2008 рік | Відхилення, (+,-) | ||||||
| абсолютне | відносне, % | |||||||||
| тис. грн. | % | тис. грн. | % | тис. грн. | % | 2007р. до 2006р. | 2008р. до 2007р. | 2007р. до 2006р. | 2008р. до 2007р. | |
| I. Власний капітал | ||||||||||
| Статутний капітал | 3070,6 | 33,0 | 6100,0 | 61,7 | 9200,0 | 68,2 | 3029,4 | 3100,0 | 198,7 | 150,8 |
| Резервний капітал | 21,9 | 0,2 | 22,0 | 0,2 | 22,0 | 0,2 | 0,1 | 0,0 | 100,5 | 100,0 |
| Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) | 16,4 | 0,2 | 28,0 | 0,3 | 38,0 | 0,3 | 11,6 | 10,0 | 170,7 | 135,7 |
| Усього власного капіталу | 3108,9 | 33,5 | 6150,0 | 62,2 | 9260,0 | 68,7 | 3041,1 | 3110,0 | 197,8 | 150,6 |
| II. Залучені кошти | ||||||||||
| Довгострокові зобов`язання | 3030,0 | 32,6 | 0,0 | 0,0 | 0,0 | 0,0 | -3030,0 | 0,0 | 0,0 | 0,0 |
| Короткострокові кредити банків | 729,7 | 7,9 | 3189,0 | 32,3 | 0,0 | 0,0 | 2459,3 | -3189,0 | 437,0 | 0,0 |
| Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги | 2396,4 | 25,8 | 444,0 | 4,5 | 4085,0 | 30,3 | -1952,4 | 3641,0 | 18,5 | 920,0 |
| Поточні зобов`язання за розрахунками: | 7,6 | 0,1 | 63,0 | 0,6 | 94,0 | 0,7 | 55,4 | 31,0 | 828,9 | 149,2 |
| з бюджетом | 7,6 | 0,1 | 12,0 | 0,1 | 11,0 | 0,1 | 4,4 | -1,0 | 0,0 | 91,7 |
| зі страхування | 0,0 | 0,0 | 16,0 | 0,2 | 28,0 | 0,2 | 16,0 | 12,0 | 0,0 | 175,0 |
| з оплати праці | 0,0 | 0,0 | 35,0 | 0,4 | 55,0 | 0,4 | 35,0 | 20,0 | 0,0 | 157,1 |
| Інші поточні зобов`язання | 18,6 | 0,2 | 36,0 | 0,4 | 48,0 | 0,3 | 17,4 | 12,0 | 193,5 | 133,3 |
| Усього залучені кошти | 6182,3 | 66,5 | 3732,0 | 37,8 | 4227,0 | 31,3 | -2450,3 | 495,0 | 60,4 | 113,3 |
| Баланс | 9291,2 | 100,0 | 9882,0 | 100,0 | 13487,0 | 100,0 | 590,8 | 3605,0 | 106,4 | 136,5 |
Залучені кошти ТОВ «Ареал» у 2006-2008 роках, навпаки, мали тенденцію стабільного скорочення: у 2007 році вони скоротилися, у порівнянні з 2006 роком, в 1,7 рази і склали 3732,0 тис. грн, на кінець 2008 року, по відношенню до 2006 року, вони зменшилися в 1,5 рази, або на 1955,3 тис. грн і склали 4227,0 тис. грн.
Відповідно змінювалась структура залучених коштів, але при цьому, упродовж трьох років, вони мали значну питому вагу в структурі капіталу підприємства (66,5% - 31,3%).
Найбільшу питому вагу в залучених коштах 2006 року складали довгострокові зобов`язання (32,6%), в останні два роки довгострокові зобов’язання у складі залучених коштів на було.
Кредиторська заборгованість ТОВ «Ареал» перед постачальниками за товари, роботи, послуги на кінець 2008 року, у порівнянні з 2006 роком, зросла у 1,7 рази і склала 4085,0 тис грн.
У 2008 році, у порівнянні з 2006 роком, збільшились поточні зобов`язання за розрахунками у 12,4 рази з 7,6 тис. грн до 94,0 тис.грн. Цьому сприяло зростання заборгованості по розрахунках з бюджетом на 44,7%, заборгованості по оплаті праці працівникам підприємства та страхуванню, якої у 2006 році не було (на кінець 2008 року вона склала 83,0 тис. грн).
Залучення позикових коштів в оборот ТОВ «Ареал» — нормальне явище. Це сприяє тимчасовому поліпшенню фінансового стану за умови, що засоби не заморожуються на тривалий час в обороті і своєчасно повертаються. На кінець 2008 року довгострокові зобов’язання підприємством були погашені, що свідчить про виважену фінансову політику на підприємстві.
Отже, розумні розміри позичкового капіталу здатні поліпшити фінансовий стан ТОВ «Ареал», а надмірні - погіршити його.
Оцінка змін, які відбулися в структурі капіталу ТОВ «Ареал» за 2006-2008 роки, може бути різною з позиції інвесторів і з позиції самого підприємства. Для банків і інших інвесторів ситуація надійніша, якщо частка власного капіталу у клієнта більше 50% (в ТОВ «Ареал»в останні 2 роки вона складає понад 60%). Це виключає фінансовий ризик. Але, як видно з даних таблиці 2.4, ТОВ «Ареал» зацікавлене в залученні позикових засобів (короткострокових кредитів банків).
Графік динаміки зміни власного і залученого капіталу ТОВ «Ареал» за 2006-2008 роки наведен на рисунку 2.6.
Рис. 2.6 Динаміка зміни власного і залученого капіталу
ТОВ «Ареал» у 2006 - 2008 рр., тис. грн
Констатуючи вище викладене, можна стверджувати, що зміна структури капіталу ТОВ «Ареал» з 2006 року по 2008 рік відбулася, в основному, завдяки зростанню власного капіталу. Це слід відзначити як позитивний момент фінансової стійкості товариства.
Графічна інтерпретація структури власного капіталу ТОВ «Ареал» за 2006 і 2008 роки наведена на рисунках 2.7 і 2.8.
Рис. 2.7 Структура капіталу Рис. 2.8 Структура капіталу
ТОВ «Ареал» у 2006 році ТОВ «Ареал» у 2008 році
Проведений аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ареал» за 2006-2008 роки свідчить, що підприємство працювало стабільно, нарощувало об’єми реалізації товарів і повністю забезпечувало свою діяльність наявними фінансовими ресурсами (капіталом), отриманими від її реалізації. Їх розмір і стан розміщення в активи, що характеризується бухгалтерським балансом підприємства, показує стабільний процес нарощування валюти балансу, а позитивна динаміка зростання фінансових ресурсів, якими володіє ТОВ «Ареал» на звітну дату, характеризує стійкий фінансовий потенціал підприємства.
РОЗДІЛ 3. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЕКТ ТОВ «АРЕАЛ» ЯК НАПРЯМОК РОЗВИТКУ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ. УПРАВЛІННЯ РЕАЛЬНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ ПІДПРИЄМСТВА
3.1 Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту ТОВ «Ареал»
Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку). [1] Той, хто має капітал і вкладає його у ту чи іншу комерційну справу, називається інвестором, а процес вкладення капіталу — інвестуванням (строковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як банки, так і фізичні особи.
Термін «інвестиції» походить від латинського слова «invest», що означає «вкладати». У ширшому трактуванні інвестиції виражають вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. При цьому приріст капіталу повинен бути достатнім, щоб компенсувати інвесторові відмову від використання власних коштів на споживання в поточному періоді, винагородити його за ризик і відшкодувати втрати від інфляції в майбутньому періоді [33].
У комерційній практиці прийнято розрізняти наступні типи інвестицій [33]:
- інвестиції у фізичні активи;
- інвестиції в грошові активи;
- інвестиції в нематеріальні активи.
Інвестиції в активи підприємства відбиваються на лівій стороні бухгалтерського балансу, а джерела їх фінансування – на правій (у пасиві балансу).
Всі різновиди інвестицій в реальні активи можна звести до наступних основних груп [7]:
1. Інвестиції в підвищення ефективності. Їх метою є перш за все створення умов для зниження витрат за рахунок заміни устаткування, навчання персоналу або переміщення виробничих потужностей в регіони з вигіднішими умовами виробництва.
2. Інвестиції в розширення виробництва. Завданням такого інвестування є розширення можливостей випуску товарів для ринків, що раніше сформувалися, в рамках вже наявних виробництв.
3. Інвестиції в нові виробництва. Такі інвестиції забезпечують створення абсолютно нових підприємств, які випускатимуть товари, що раніше не виготовлялися (або надавати нові типи послуг).
Причиною, що примушує вводити такого роду класифікацію інвестицій, є рівень ризику, з якими вони зв'язані. Залежність між типом інвестицій і рівнем ризику визначається ступенем небезпеки не вгадати можливу реакцію ринку на зміни результатів роботи підприємства після завершення інвестицій. Очевидно, що організація нового виробництва з метою випуску незнайомого ринку продукту зв'язана з більшим ступенем невизначеності, чим підвищення ефективності виробництва вже прийнятого ринком товару.
У виробничих інвестиціях стикаються із значною невизначеністю вживаних даних – як віддачі від капіталовкладень, так і розмірів і термінів самих інвестицій. Фактично в таких розрахунках в більшості випадків використовуються очікувані значення, отримані в ході техніко-економічного аналізу для деяких більш менш правдоподібних варіантів реалізації проекту. Відмічена неоднозначність початкових даних і результатів, отриманих на їх основі, перш за все, пов'язана з довгостроковістю здійснення інвестиційного проекту і множинністю впливаючих на кінцевий результат чинників. Більш того, сама дія цих чинників змінюється в часі.
Розширення виробничих потужностей підприємства зв'язане, як правило, з інвестиціями в нове устаткування, додаткові виробничі приміщення, а також з нематеріальними інвестиціями, пов'язаними з підготовкою персоналу. Все це вимагає ретельного узгодження розмірів і термінів вкладення засобів, що інвестуються, величини і термінів отримання очікуваних результатів. Лише на основі усестороннього аналізу цих даних, пов'язаних в програму, може бути ухвалене рішення про проведення того або іншого господарського заходу.
Інвестувати саме в реальні активи вирішило керівництво ТОВ «Ареал», бо у стратегічному плані розвитку підприємства на 2009 рік передбачено розширення ринку збуту медикаментів та ветпрепаратів за рахунок розповсюдження їх на сільськогосподарські підприємства Західного регіону України, який на сьогоднішній день не входить до переліку покупців ТОВ «Ареал». Це дозволить не тільки значно збільшити об’єми оптової торгівлі ветпрепаратами, медикаментами, та відповідним інструментарієм, а також розширити їх сортимент.
Планується, що для забезпечення сільськогосподарських підприємств Західного регіону України медикаментами та ветпрепаратами обсяг реалізації ТОВ «Ареал» треба збільшити на 25-30%. Це забезпечить додаткові фінансові надходження, які керівництво передбачає направити на підвищення заробітної плати своїм працівникам й подальший розвиток ТОВ «Ареал».
Проведений у другому розділі дипломної роботи аналіз техніко-економічних показників ТОВ «Ареал» показав, що у підприємства не має проблем з виконанням замовлень на постачання медикаментів та ветпрепаратів згідно з договорами поставок, тобто підприємство своєчасно виконує свої договірні зобов’язання перед замовниками.
Зростання загального обсягу виробничої діяльності ТОВ «Ареал» у досліджуваному періоді (2006-2008 рр.) склало 49,0%, а чистий доход (виручка) від реалізації товарів зросла на 50,1%.
Але, при такому перевиконанні натуральних показників, у 2008 році рентабельність продаж склала лише 0,05%, рентабельність активів - 0,32%, а коефіцієнт окупності активів - 1,53, чистого прибутку ТОВ «Ареал» отримало лише 10,0 тис. грн.
Такі показники свідчать про існуючі у ТОВ «Ареал» серйозні проблеми у питанні витрат при здійсненні своєї діяльності, що підтверджує коефіцієнт окупності виробничих витрат підприємства: 1,28 – у 2006 році, 1,21 – у 2008 році.
Головна причина - неспроможність наявного транспорту виконати все більш зростаючий об'єм замовлень. Недостатність виробничих, технічно оновлених, основних автотранспортних засобів на підприємстві – це сьогодні головний стримуючий фактор розширення об’ємів та номенклатури товарів.
Показники майнового стану ТОВ «Ареал» цей висновок підтверджують: на підприємстві застарілі основні засоби і вони щорічно продовжують старіти - коефіцієнт зносу ОЗ у 2008 році склав 0,49 проти 0,46 у 2007 році, відповідно коефіцієнт придатності ОЗ з 0,54 у 2007 році знизився до значення 0,51 у 2008 році, тобто наявні основні засоби не в змозі забезпечити виконання запланованих об’ємів торгівлі.
Отже, сформульовані в стратегічному плані мета ТОВ «Ареал» та базові і граничні значення показників, що характеризують інвестиційний проект, фактично виконують роль критеріїв ефективності в процесі відбору проекту. Таким чином, перш ніж приступати до формування переліку критеріїв ефективності, необхідно розробити докладний і реальний стратегічний план діяльності ТОВ «Ареал».
Процес розробки і реалізації інвестиційного проекту зазвичай включає наступні стадії: [26]
1) Передінвестиційна стадія, в процесі якої здійснюється інвестиційне проектування і ухвалюється рішення про доцільність реалізації проекту.
2) Інвестиційна стадія, на якій здійснюються власне капіталовкладення в об'єкти інвестування.
3) Експлуатаційна стадія, яка починається з моменту отримання перших результатів від вкладеного капіталу і завершується в кінці інвестиційного періоду.
Мета оцінки інвестиційного проекту ТОВ «Ареал» полягає в представленні інформації правлінню підприємства, що ухвалює рішення, у вигляді, що дозволяє йому зробити висновок доцільності або недоцільності інвестування проекту. Для цього служить комерційна оцінка.
Фінансово-економічна оцінка інвестиційних проектів займає центральне місце в процесі обґрунтування і вибору можливих варіантів вкладення засобів в операції з реальними активами. При всіх інших сприятливих характеристиках проекту він ніколи не буде прийнятий до реалізації, якщо не забезпечить [14]:
- відшкодування вкладених засобів за рахунок доходів від реалізації;
- отримання прибутку, що забезпечує рентабельність інвестицій не нижче за бажаний для підприємства рівень;
- окупності інвестицій в межах терміну, прийнятного для підприємства.
Визначення реальності досягнення саме таких результатів інвестиційних операцій і є ключовим завданням оцінки фінансово-економічних параметрів будь-якого проекту вкладення коштів в реальні активи.
Вирішення проблеми забезпеченості проекту фінансовими ресурсами в процесі його здійснення має виняткове значення. Як показує досвід, одна з основних причин виникнення труднощів полягає в недооцінці потреби в коштах для формування оборотного капіталу.
В процесі свого здійснення інвестиційний проект ТОВ «Ареал» повинен забезпечувати досягнення дві головні мети: отримання прийнятного прибутку на вкладений капітал і підтримку стійкого фінансового стану підприємства.
Аналіз досягнення цієї мети може бути виконаний за допомогою коефіцієнтів фінансової оцінки, які можуть бути розбиті на дві основні категорії: коефіцієнти оцінки використання інвестицій та оцінки фінансового стану підприємства.
Перша група фінансових коефіцієнтів — показники використання інвестованого капіталу (інвестицій), звані іноді коефіцієнтами трансформації. Коефіцієнти показують, скільки разів протягом року підприємство повернуло собі вартість вкладеного капіталу. Високе значення свідчить про ефективність використання капіталу і підвищення за рахунок цього показника ліквідності.
Показники першої групи відображають успішність виробничої і маркетингової політики.
Друга група коефіцієнтів — показники фінансового положення підприємства, яке оцінюється за допомогою коефіцієнтів ліквідності.
Ліквідність (поточна платоспроможність) - це здатність підприємства виконувати короткострокові зобов'язання за рахунок поточних активів.
Вищеназвані коефіцієнти наведені в таблицях 3.1. и 3.2.
Таблиця 3.1
Показники використання інвестованого капіталу ТОВ «Ареал» у 2008 році
| Показники | Значення | |
| 2008 рік | рекомендовані | |
| Коефіцієнт фінансової стійкості | 0,456 | >0,5 |
| Коефіцієнт концентрації власного капіталу (автономії) | 0,686 | >0,5 |
| Коефіцієнт оборотності власного капіталу | 2,232 | |
| Тривалість обороту власного капіталу | 164 | |
Примітка. Дані для розрахунку коефіцієнтів і алгоритм розрахунку дивись у додатках А,Б,В.
З таблиці 3.1 видно, що коефіцієнт фінансової стійкості та коефіцієнт концентрації власного капіталу (автономії) знаходяться в межах рекомендованих значень. Це означає незалежність функціонування ТОВ «Ареал» від позикових коштів, що воно має можливість виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів.
Згідно з Методикою № 81 і Методикою № 22 підприємство вважається фінансове стійким за умови, що частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів підприємства становить не менше 50 %.
Коефіцієнт оборотності власного капіталу ТОВ «Ареал» високий і його значення свідчить, що у 2008 році власний капітал підприємства у процесі реалізації товару обернувся 2,2 рази.
Для оцінки платоспроможності ТОВ «Ареал» використаємо три відносні показники ліквідності, що розрізняються набором ліквідних засобів, що розглядаються як покриття короткострокових зобов'язань (таблиця 3.2).
Таблиця 3.2
Показники фінансового положення ТОВ «Ареал» у 2007 році
| Показники | Значення | |
| 2008 рік | рекомендовані | |
| Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) | 2,138 | >1 |
| Коефіцієнт абсолютній ліквідності | 0,041 | 0,2 < Л1 < 0,25 |
| Коефіцієнт термінової ліквідності | 1,217 | >=1 |
Примітка. Дані для розрахунку коефіцієнтів і алгоритм розрахунку дивись у додатках А,Б,В.
Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) характеризує очікувану платоспроможність ТОВ «Ареал». Цей коефіцієнт показує платіжні можливості підприємства, що оцінюються за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами і сприятливої реалізації товару, але і продажу у разі потреби інших елементів матеріальних оборотних коштів. Значення коефіцієнта покриття у 2008 році 2,138 свідчить, що підприємство має ліквідний баланс, що поточні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, що підприємство має можливість погашати свої поточні зобов'язання і підприємство може розглядатись як таке, що успішно функціонує.
У розробленому в Україні Положенні № 323 наведено орієнтовне (теоретичне значення) значення коефіцієнта покриття, яке має бути не меншим 2,0—2,5 [47].
Коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться поза межами рекомендованого значення. Це значить, що тільки 4,1% поточних (короткострокових) зобов'язань ТОВ «Ареал» може бути погашена негайно.
Коефіцієнт швидкої ліквідності (іноді його називають коефіцієнтом "лакмусового папірця"), що відображає платіжні можливості ТОВ «Ареал» на перспективу при умові своєчасного проведення розрахунків з дебіторами, у 2008 році мав значення більше рекомендованого, що є позитивним для підприємства.
На підставі даних таблиць 3.1 і 3.2 можна зробити висновок, що ліквідність активів ТОВ «Ареал» відповідає банківським критеріям і підприємство в змозі в строк погасити свої зобов'язання перед банком.
Оцінюючи доцільність взяття кредиту для поповнення своїх активів, керівництво ТОВ «Ареал» з одного боку, орієнтується на середній рівень, що склався (прибутки ), а з іншого боку, вартістю капіталу для позичальника є величина процентної ставки, яку треба буде заплатити за можливість використання фінансових ресурсів протягом певного періоду часу. Насправді єдиної норми відсотка або прибутку не існує. Навпаки, має місце безліч різних процентних ставок: по короткострокових і довгострокових позиках, облігаціях і т.д. Інвестори вибирають найбільш вигідну форму вкладення грошових коштів з декількох альтернативних варіантів.
При виборі інвестиційного проекту підприємства неможливо звести всю безліч чинників і поєднання різних інтересів потенційних учасників проекту до одного лише економічного аспекту інвестиційного проекту.
В умовах розвиненого ринку критерієм ефективності інвестиційного проекту є рівень прибутку, отриманого на вкладений капітал. В даний час існує велика кількість учасників ринку капіталів, що в рівній мірі володіють можливістю продавати або купувати фінансові ресурси. При цьому окремі позичальники, позикодавці не можуть впливати на середній рівень процентної ставки. При цьому під прибутковістю, рентабельністю або прибутковістю слід розуміти не просто приріст капіталу, а такий темп збільшення останнього, який, по-перше, повністю компенсує загальну (інфляційну) зміну купівельній спроможності грошей протягом даного періоду часу, по-друге, забезпечить мінімальний гарантований рівень прибутковості і, по-третє, покриє ризик інвестора, пов'язаний із здійсненням проекту.
Таким чином, можна зробити висновок: проект ТОВ «Ареал» буде привабливим для потенційних інвесторів, якщо його реальна норма прибутковості перевищуватиме таку, що для будь-якого іншого способу вкладення капіталу.
Отже, сенс оцінки будь-якого інвестиційного проекту полягає в з'ясуванні відповіді на питання: чи виправдають майбутні вигоди сьогоднішні витрати?
3.2 Вибір форми фінансування інвестиційного проекту ТОВ «Ареал»
На успіх проекту дуже великий вплив робить раціональний вибір форми фінансування, тому при розробці схеми фінансування необхідно розглянути всі альтернативні варіанти і визначити економічну ефективність кожного з них, з тим щоб забезпечити максимальну віддачу від вкладень.
Фінансування проекту повинне забезпечити рішення двох основних задач:
- забезпечення такої динаміки інвестицій, яка дозволила б виконувати проект відповідно до тимчасових і фінансових обмежень;
- зниження витрат фінансових коштів і ризику проекту за рахунок відповідної структури інвестицій і максимальних податкових пільг.
Фінансування проекту включає чотири етапи: [15]
- попереднє вивчення життєздатності проекту;
- розробка плану реалізації проекту;
- організація фінансування;
- контроль за виконанням плану і умов фінансування.
На першому етапі до представлення проекту інвесторам проводиться попередній аналіз життєздатності проекту. Робиться це для того, щоб визначити чи коштує проект подальших витрат часу і засобів і чи буде потік готівки досить для покриття всіх витрат і отримання середнього прибутку.
Етап планування реалізації проекту охоплює процес від моменту попереднього вивчення його життєздатності до організації фінансування. На цьому етапі проводиться оцінка всіх показників і ризиків за проектом з аналізом можливих шляхів розвитку економічною, політичною і інших ситуацій; прогнозується вплив на життєздатність проекту таких чинників, як: процентні ставки за кредитами, темпи зростання інфляції, валютні ризики і т.д.
Після завершення перших двох етапів розробляються пропозиції по організації схеми фінансування проекту. На цьому етапі необхідно розглянути всі альтернативні варіанти фінансування і підрахувати економічний ефект по кожному з них, з тим щоб вибрати таку схему залучення фінансових ресурсів, яка забезпечувала б максимальну віддачу від вкладень.
Після організації фінансування за проектом на фазі його реалізації здійснюється контроль за виконанням плану і умов фінансування.
Як було зазначено вище, керівництво ТОВ «Ареал» вирішило інвестувати кошти саме в реальні активи, бо у стратегічному плані розвитку підприємства на 2009-2012 роки передбачено розширення ринку збуту медикаментів та ветпрепаратів на 25-30% за рахунок розповсюдження їх на сільськогосподарські підприємства Західного регіону України, який на сьогоднішній день не входить до переліку покупців ТОВ «Ареал».
Для реалізації стратегічного плану розвитку підприємства, а саме транспортування медикаментів та ветпрепаратів в Західні регіони України, потрібно розширити автотранспортний парк ТОВ «Ареал» за рахунок придбання двох вантажних автомобілів типу MERCEDES 2541 Actros із закритим кузовом, тобто запровадити на підприємстві інвестиційний проект по оновленню виробничих фондів
Існує багато форм фінансування інвестиційних проектів, але, розглянемо лише три форми фінансування: власні фінансові кошти, лізингове фінансування і позикові фінансові кошти. Джерелами фінансування відповідно розглядаються: прибуток ТОВ «Ареал», фінансовий лізинг і банківський кредит. Розрахункова вартість інвестиційного проекту складає 550 тис. грн.
За підсумками роботи ТОВ «Ареал» за 2008 рік отримало 10,0 тис. грн. чистого прибутку.
Виходячи з вартості інвестиційного проекту, ТОВ «Ареал» не може фінансувати його за власні кошти, тобто за рахунок прибутку. Але проведена фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту ТОВ «Ареал» (підпункті 3.1 дипломної роботи) показав, що ліквідність активів ТОВ «Ареал» відповідає банківським критеріям і підприємство в змозі в строк погасити свої зобов'язання перед банком.
Тому і пропонується, або взяти два вантажних автомобіля типу MERCEDES 2541 Actros із закритим кузовом в лізинг, або купувати їх за позикові кошти. При цьому виникає питання кредит або лізинг?, яке переростає в проблему і яку в інвестиційному проекту потрібно вирішити принципово. Для оцінки обох фінансових альтернатив використовується метод дисконтування потоку реальних грошей. Первинний платіж, поточні лізингові і інші додаткові виплати за лізинговою угодою є тоді частиною відтоку реальних грошей, замінюючою всі первинні інвестиційні витрати, розраховані для варіанту закупівлі. Оскільки термін лізингових угод зазвичай значно коротше, ніж технічний і економічний термін життя активів, необхідно враховувати залишкову вартість (притока реальних грошей) активів, що орендуються, при порівнянні лізингу з позиковим фінансуванням.
Якщо інвестор має вибір між позиковим і лізинговим фінансуванням, він порівнюватиме обидва ряди дисконтованих потоків реальних грошей, щоб визначити, яка альтернатива принесе більший дохід (ВНД,ЧДД), пам’ятаючи, про те, що потрібно враховувати аспект ліквідності і ризики.
3.3 Лізингова угода ТОВ «Ареал»
Врегулювання законодавства та розвиток лізингових компаній сприяли появі на фінансовому ринку продукту, який може змістити позиції звичного банківського кредиту.
В пошуках фінансових ресурсів для розвитку бізнесу більшість українських підприємств надають перевагу банківському кредиту. Проте, як відмічають експерти, підприємства з прогресивним менеджментом постійно шукають нові засоби вирішення старих завдань.
Одним із таких альтернативних інструментів, до використання якого останнім часом експерти відмічають зростання попиту, є лізинг.
Через різницю відсоткових ставок між банками та лізинговими компаніями існує упередження щодо занадто великої вартості лізингу порівняно із кредитом. Оскільки клієнти схильні безпосередньо порівнювати місячні платежі по одному та іншому інструменту. Проте, подібний підхід є некоректним через те, що при кредитуванні банк пропонує одиничну послугу – надає кредит (засоби для купівлі), а інші обов'язкові платежі та турбота про придбаний об'єкт лягають на плечі позичальника. В той час як лізингова послуга – продукт комплексний. Порівняння можливе лише при умові, якщо до вартості банківського продукту додати всі включені платежі, пов'язані з об'єктом лізингу (страхування за весь період, оформлення застави, проценти за обслуговування, комісію за відкриття рахунку, перерахування грошей постачальнику і т.д.) [37].
Але треба зазначити також, що, різниця між кредитом і лізингом ще полягає в тому, що при лізингу підприємство не стає власником автомобіля відразу після підписання договору. Тільки виплативши всі лізингові платежі, лізингоотримувач (підприємство) стає володарем права власності на автомобіль або права обміну його на новий з доплатою. До цього машиною володіє лізингова компанія, а клієнт тільки "катається".
В якості лізингодавця, для здійснення інвестиційного проекту, пропонується залучити ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль".
ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" входить до австрійської банківської групи "Райффайзен" з 150 літньою історією і європейськими традиціями, перевіреними роками. Діяльність компанії направлена на надання високоякісних послуг і встановлення довгострокового взаємовигідного партнерства [47].
ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» - універсальна лізингова компанія, що надає українським підприємствам послуги з передачі у фінансовий лізинг виробничого технологічного устаткування, техніки і автотранспорту. Початок діяльності - серпень 2006. Акціонери: 60% - Райффайзен Банк Аваль, 40% - Raiffeisen Leasing International [47].
Клієнтами ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» є юридичні особи і приватні підприємці, що мають стабільне фінансове положення і постійне джерело доходів. Клієнти компанії можуть отримати у фінансовий лізинг різне устаткування і техніку, що класифікуються як основні фонди. Пріоритетними напрямами розвитку лізингу є: устаткування, техніка, транспорт.
Для оформлення лізингової угоди, згідно з розглянутими вище етапами оформлення договірних відносин, між ТОВ «Ареал» і ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» по процедурі треба оформити цілий ряд документів на фінансовий лізинг двох вантажних автомобілів типу MERCEDES 2541 Actros із закритим кузовом.
Для ухвалення рішення про фінансування, зокрема при ухваленні рішення про лізинг, з боку ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» передбачається проведення цілого ряду заходів.
Похожие работы
... відтворення. Так, зародкові та попередні проекти належать до передінвестиційних досліджень і не потребують глибоких обґрунтувань, інші потребують всебічних техніко-економічних обґрунтувань. 2. Аналіз управління інвестиційною діяльністю підприємства 2.1 Аналіз управління фінансовими інвестиція підприємства Фінансові інвестиції передбачають одержання прибутків від вкладення капіталу в і ...
... ії студентів, аспірантів і молодих вчених “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління”, 9–12 квітня 2003 р., м. Київ. – С. 324–326. (0,16 д.а.) АНОТАЦІЯ Кухта П.В. Управління інвестиційною діяльністю підприємств України. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за ...
... йснення якого-небудь торговельного процесу. Але при цьому незалежно від мети інноваційної діяльності метою управління повинна бути досягнута ефективність. Вважаємо, що управління інноваційною діяльністю торговельного підприємства повинне виконувати такі функції: 1) аналіз зовнішнього середовища й прогнозування його подальшого розвитку, визначення інноваційного макро- і мікроклімату; 2) аналіз ...
... ічного прогресу, використовуючи екстенсивні та жорсткі командні методи, вивести державу із стану соціально-економічного колапсу на межі ХХІ сторіччя неможливо. Запропонована концепція управління інноваційною діяльністю в Полтавській області не претендує на всеохопленість, але напрями, які вона містить, здаються найбільш актуальними при сьогоднішньому стані економіки та науки. 2. Концепція управл ...
0 комментариев