1.2      Категорії

Уявлення людини про свої права з плином часу змінюються. Права людини визначають її становище у суспільстві та державі, а також її можливості щодо реалізації власних інтересів і потреб у різних галузях життя.

Наше життя надзвичайно багатоманітне. Досить часто ми навіть не замислюємося над структурою суспільства, у якому живемо; не думаємо, у яких сферах проходить наше життя. А тим часом кожний з нас має безліч прав і обов'язків (про них мова піде пізніше). Права людини об'єднують у групи за сферами її життєдіяльності: особисті (громадянські), політичні, соціальні, економічні та культурні.

Особисті (громадянські) права людини з'явилися найраніше. Рівноправність усіх людей за повної відсутності привілеїв одних за рахунок інших (відсутність дискримінації) права, котрі людство сформулювало так: «Усі люди різні - усі люди рівні». Кожна людина дуже вразлива як фізично, так і духовно. Втручання в її життя порушує комплекс прав, які часто називають «правом на цілісність». До них належать: право на життя; заборона рабства та катувань; свобода місця проживання та пересування; захист честі, гідності та власності; свобода сімейного життя; свобода думки, совісті, віросповідання. Є також комплекс прав, які умовно визначають як «право на незалежний судовий процес». Без них не було б у державі правосуддя, тобто суду, який захищає права людини, суспільства та держави.

 До політичних прав належать: свобода зборів і асоціацій; право брати участь у роботі уряду, право обирати та бути обраним, а також ще ціла низка прав. Успішна реалізація цих прав залежить від того, наскільки активно народ бере участь в управлінні своєю державою.

Соціальні та економічні права часто розглядають разом, тому що їх перелік та реалізація залежать від рівня розвитку суспільства та економіки країни. До цих прав насамперед належать: право на достатній рівень життя; право на відпочинок і дозвілля; право на охорону здоров'я. Реалізація цих прав неможлива без комплексу трудових прав: права на працю, рівноцінну плату за рівноцінну працю, заборони примусової праці.

Культурні права нерозривно пов'язані з іншими категоріями прав людини. До культурних прав належать: право на освіту; право на участь у культурному житті; право користуватися досягненнями науково-технічного прогресу, свобода творчості, наукових досліджень та захист авторського права. Як бачимо, категорії прав людини охоплюють усі сфери її життя. Усі п'ять категорій прав людини часто називають «каталогом прав людини».

1.3      Україна й права людини

Еволюція уявлень про права людини на території кожної країни в минулому відбувалася у руслі уявлень про права людини у цивілізованих державах. Якщо говорити про права людини у недалекому радянському минулому, то цей період був складним і суперечливим. З одного боку, у конституціях Радянської України 1919, 1929, 1937 та 1978 років закріплений широкий перелік прав людини, а з другого – багато з прав лише проголошувались (декларувались), а не гарантувались (забезпечувались). В умовах радянської влади інакше і бути не могло, тому що людина, її честь, гідність, права і свободи були вторинними щодо інтересів тоталітарної держави. Права й свободи надавались людині державою, тобто ніби дарувались. За цих умов не було й мови про природний та невід'ємний характер прав людини, котрими наділена кожна людина лише тому, що вона — людина.

У другій половині 80-х рр. уже минулого століття в СРСР розпочалися процеси демократизації усіх сфер суспільного життя. 16 липня 1990 р. була прийнята Декларація про державний суверенітет України. 24 серпня 1992 р. був прийнятий Акт проголошення незалежності України. Україна стала суверенною, незалежною, демократичною, правовою державою. 28 червня 1996 р. Верховна Рада України прийняла Основний Закон країни - Конституцію. Це було здійснено парламентом нашої країни від імені українського народу — громадян усіх національностей.

Наша країна велика. Вона простягається від Чернігівського полісся до Кримського узбережжя з півночі на південь та від Карпат до просторів Луганщини та Донбасу. Народ України -велика і дружна родина. Єдиний законодавчий орган нашої держави - Верховна Рада.

Реалізація важливих державних і суспільних завдань передбачає виконання обов'язків кожним членом суспільства. Ми вже розглядали еволюцію уявлень про права людини і категорії прав людини. Однак є права, які ми називаємо фундаментальними, або основними. Основними правами називаються ті права, що закріплені в Основному Законі України - Конституції. Правам, свободам та обов'язкам людини і громадянина в Україні присвячений один з найважливіших розділів Конституції України.

Людина, яка живе у суспільстві й державі, займає певне становище як особистість і громадянин. її становище (статус) визначається правами та обов'язками. Конституційне становище людини і громадянина визначається сукупністю її конституційних прав та обов'язків. Конституційні права розподіляються на права людини і права громадянина. Обсяг, перелік та механізм забезпечення (гарантій) багато в чому залежать від держави. Водночас права і свободи громадянина залежать від норм (правил) поведінки, закріплених державою та усім народом через представницький орган влади, яким у нашій країні є Верховна Рада.

 Серед прав громадянина України особливо важливе місце займає право на громадянство. Наша Конституція закріплює єдине громадянство, що робить взаємозв'язок держави і громадянина більш міцним, а відносини між ними — більш природними. Відносини між людиною та громадянином ґрунтуються на певних правилах, які ще називають конституційними принципами. Провідне місце серед них займає положення про те, що людина - найвища соціальна цінність, а права і свободи людини та їх гарантії (забезпечення) визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Конституція України закріплює також рівноправність громадян і ще цілу низку основоположних принципів, які стосуються не лише прав, а й обов'язків людини і громадянина.

Обов'язки людини можна визначити як вимоги, які висуває до неї суспільство для того, щоб не порушувались права інших людей і нормально розвивалося саме суспільство. Громадяни нашої країни не тільки мають рівні права, вони рівні перед законом, а це вже накладає на них певні обов'язки перед державою. Вимоги держави до людини і громадянина закріплені у правових нормах, тобто правилах поведінки, що встановлені або санкціоновані (дозволені) державою; вони є обов'язковими і забезпечуються силою державного примусу - конституційними положеннями: відповідальність держави за свою діяльність; обов'язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини. Разом з тим у Конституції закріплено положення про те, що кожний громадянин зобов'язаний неухильно додержуватися законів України і не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей. Таким чином, і ми, і держава маємо обов'язки.

Основні обов'язки людини і громадянина, закріплені в Конституції України, називають конституційними обов'язками. Це насамперед такі:

-  захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності держави;

 - проходження військової служби відповідно до закону;

- шанування державних символів: Прапора, Герба, Гімну;

- не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані їм збитки;

-  сплачувати податки, збори та обов'язкові платежі, встановлені законом;

-  неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Цікаво, що у Київській Русі договір, що укладався між людьми, мав назву ряд, а людина, яка неухильно виконувала свої обов'язки, - порядною людиною. Виявляється, наша держава висуває до нас не так уже мало обов'язків, додержання яких робить нас порядними людьми і громадянами, гідними жити у такій країні, як наша рідна Україна.

 Спроба забезпечити світовий порядок, заснований на безпеці людини та поважанні її життя, честі й гідності, була зроблена у 1919 р. після закінчення Першої світової війни. З цією метою була створена міжнародна організація - Ліга Націй, яка стала прообразом майбутньої Організації Об'єднаних Націй. Однак прихід до влади в ряді країн Європи тоталітарних режимів призвів до того, що у 1939 р. розпочалася Друга світова війна. Під час війни, яка тривала шість років, світ побачив такі страшні насильства над людиною та людством у цілому, яких до цього воно не знало.

Ще у 1942 р. двадцять шість урядів країн антигітлерівської коаліції підписали Декларацію Об'єднаних Націй. Пізніше цей документ був підписаний ще представниками 21 країни. У вересні 1944 р. США, Велика Британія, СРСР і Китай запропонували створити нову світову організацію. 24 жовтня 1945 р. набув чинності статут новоствореної міжнародної організації, яка дістала назву Організація Об'єднаних Націй - ООН. З моменту її створення піклування про додержання прав людини стало частиною міжнародного права.

До складу ООН входить багато органів, які відіграють вагому роль у галузі прав людини. Одним з таких є Генеральна Асамблея ООН, яка прийняла 10 грудня 1948 р. Загальну декларацію прав людини, що стала точкою відліку у законодавчих зусиллях міжнародного співтовариства щодо створення міжнародних стандартів у сфері прав людини. Рада Безпеки - ще один центральний орган ООН. її першочергове завдання -підтримка міжнародного миру і безпеки, які тісно пов'язані з правами людини. Комісія з прав людини, створена у 1946 р., є головним органом ООН, котрий займається правами людини, її роль в установленні міжнародних стандартів у цій сфері дуже важлива. Вона не лише здійснює нагляд за додержанням прав людини у світі, а й розробляє та приймає багато міжнародних конвенцій з прав людини.

 В ООН створена система основних та допоміжних органів, які тією чи іншою мірою контролюють додержання прав людини у світі.

Після закінчення Другої світової війни було укладено більше 40 міжнародних конвенцій з прав людини. Серед них є один, якому належить особливе місце: Загальна декларація прав людини, прийнята 10 грудня 1948 р. Генеральною Асамблеєю ООН. Цей документ часто називають Біблією прав людини, Міжнародним каталогом прав людини, Міжнародним стандартом прав людини. Декларація - своєрідний компас, що вказує усім країнам правильний курс у морі проблем, пов'язаних з правами людини.

За п'ятдесят років існування Загальна декларація набула великої моральної ваги у світі. Вона стала основою для усієї наступної міжнародної та конституційної нормотворчості в галузі прав людини. Її дотримання стало правилом, яке ніде офіційно не закріплене, але повинно виконуватися під загрозою санкцій з боку світового співтовариства.

Будь-яке право, яке має одна особа, передбачає наявність обов'язків у іншої або інших осіб. Права людини забезпечують нормальне існування та розвиток людини у цивілізованому суспільстві та передбачають наявність обов'язків, передусім єдиного представника суспільства - держави. Ці обов'язки різноманітні: іноді держава повинна створити спеціальний механізм реалізації права (наприклад, права на освіту), іноді вона зобов'язана не втручатися сама і забезпечити невтручання інших у реалізацію людиною свого права (наприклад, права на особисте життя). Від того, наскільки успішна діяльність держави у цьому плані, залежить і визнання її цивілізованою та демократичною.

 Однак під словосполученням «права людини», як правило, розуміють порівняно невеликий набір прав і свобод, при цьому масове або грубе порушення хоч одного з них тягне негайну відмову світового співтовариства визнати цю державу демократичною та цивілізованою, а іноді й інші наслідки економічного чи політичного характеру. Це - так звані фундаментальні права і свободи, без додержання яких неможливе нормальне існування та розвиток людини в сучасному суспільстві. Іноді їх ще називають конституційними правами, тому що саме вони закріплені в конституціях сучасних держав, як найважливіші та пріоритетні, ті права, на основі яких визначається становище людини в суспільстві. Саме стосовно цих прав і свобод встановлюються міжнародні стандарти прав людини, саме їх додержання перевіряється міжнародними організаціями.

Наша держава розташована в Європі. Європа — не просто континент, на якому існують держави різні за устроєм, мовою, культурою, традиціями. 5 травня 1949 р. була створена Рада Європи, до якої сьогодні входять більше 40 країн континенту. Наша країна вступила до Ради Європи в 1995 р. Рада Європи має чимало ознак, більшою мірою властивих державам:

1.Прапор - яскраво-синє прямокутне полотнище, на якому зображено 12 золотих зірок (12 - символ удосконалення й тому кількість зірок на прапорі не змінюється);

2.Гімн Європи - музичне аранжування до «Оди радості» з дев'ятої симфонії Бетховена;

3.День Європи - 5 травня;

4.Державні мови - англійська й французька;

5.Бюджет Ради Європи - близько двох мільярдів французьких франків;

6.Штаб-квартира Ради Європи розташована у Страсбурзі, який називають столицею Європи.

Уже понад п'ятдесят років Рада Європи працює над створенням єдиної Європи, заснованої на принципах свободи, демократії, дотриманні прав людини та верховенстві закону. Діяльність, що її проводить Рада Європи, торкається всіх аспектів нашого життя, а програма охоплює широке коло питань, що є життєво важливими для суспільства.

Серед пріоритетних (головних) напрямів можна виокремити:

1. Права людини: розширення гарантій, включених до Європейської Конвенції з прав людини, удосконалення правосуддя та законодавства.

2. Засоби масової інформації: захист свободи слова та інформації й розширення сфери їх застосування.

 3. Соціальні та економічні питання: визначення провідних напрямів, що мають на меті збереження соціальної справедливості у Європі та захист тих членів суспільства, котрі потребують цього більше за інших.

4. Освіта: передання демократичних цінностей та підготовка молодих людей до життя у багатомовній та полікультурній Європі.

5. Культурна спадщина: сприяння усвідомленню приналежності до європейської культури та удосконалення політики з охорони спадщини континенту.

6. Спорт: сприяння політиці «спорт для всіх» та всебічний розвиток фізичної культури.

7. Молодь: залучення молоді до європейської співдружності через Європейський центр молоді та Європейський фонд молоді.

Таким чином, Рада Європи займається зміцненням політичної, правової, соціальної та культурної співпраці, а також захистом загальнолюдських цінностей у Європі.

770 мільйонів європейців представлені у Раді Європи через національні уряди, парламенти своїх країн та органи місцевого й регіонального самоврядування, які мають представників у Комітеті Міністрів Ради Європи, у Парламентській Асамблеї Ради Європи та в Конгресі місцевої та регіональної влади Європи. Ці органи здійснюють консультації та розробляють рекомендації щодо життєво важливих питань для всіх країн - членів Ради Європи.

З 1 січня 2002 р. у ряді європейських країн, що входять до Європейського Союзу, увійшла в обіг єдина валюта - євро. І, можливо, незабаром громадяни європейських країн матимуть паспорт громадянина Європи.

Поглянувши на Феміду — богиню правосуддя у давньогрецькій міфології, - побачимо, що очі в неї зав'язані, в одній руці вона тримає терези, а в другій — меч. Так стародавні греки уявляли неупередженість (зав'язані очі), об'єктивність і зваженість рішень (терези) та покарання тих, хто порушує права (меч).

Правосуддя в нашій країні здійснюється на основі Конституції України та чинних законів. Воно є демократичним, об'єктивним і справедливим засобом вирішення різноманітних справ, що пов'язані з правами і свободами людини і громадянина.

Кожній людині в нашій країні гарантується право на оскарження в суді рішень або дій органів влади чи посадових осіб. Кожна людина має право на правову допомогу, яка у передбачених законом випадках надається безоплатно. Для забезпечення права на захист діє адвокатура - недержавне правозахисне об'єднання, покликане відстоювати і захищати права кожного. Основні закони визначає принцип, згідно з яким ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні накази або розпорядження, ніхто не може бути двічі притягненим до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Презумпція (припущення) невинуватості - один із конституційних принципів правосуддя, згідно з яким особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено.

Законодавство України передбачає не тільки судовий захист прав, а й самозахист, тобто захист прав від порушень та посягань будь-якими засобами, які не заборонені законом. Кожна людина має право шукати захист у судових, правоохоронних органах. Крім того, людина має право на відшкодування збитків, яких їй завдали в результаті порушення її прав і матеріальних інтересів.

Законодавством нашої країни гарантоване право громадян на звернення до міжнародних судових органів з приводу захисту своїх прав, що були порушені, якщо вже використані всі можливості правового захисту в нашій країні.

Отже, у нашій країні створена досить ефективна система захисту прав людини правосуддям.

Права людини захищають не лише державні, а й неурядові правозахисні організації. Вони здійснюють різні дії, спрямовані на захист прав людини, наприклад:

-  контролюють державні органи та збирають відомості про порушення прав людини;

-  готують звіти щодо порушень прав людини і доводять їх до відома засобів масової інформації, широких кіл громадськості, державних органів та міжнародних організацій;

-  організовують різні масові заходи з метою привернути увагу громадськості до фактів порушення прав людини;

-  беруть участь у міжнародних конференціях та нарадах з прав людини;

-  здійснюють навчання з прав людини на різних рівнях системи освіти.

Цій же справі підпорядкована й діяльність правозахисних організацій, кількість яких збільшується. У світі однією з найвідоміших правозахисних організацій вважають Міжнародну Амністію. У нашій країні функціонує Українська Асоціація Міжнародної Амністії. Пріоритетним напрямом її діяльності є скасування смертної кари в усьому світі. У Карному Кодексі України смертну кару замінено на довічне ув'язнення. У прийнятті цієї правової норми певну роль відіграли правозахисники. Українські правозахисники разом зі своїми колегами з інших країн ведуть боротьбу за: скасування катувань та інших жорстоких форм поводження з ув'язненими; за припинення страт без вироку суду; проти зникнення людей з вини владних структур; проти позбавлення волі не за карне діяння, а за образу думки (на жаль, такі факти ще мають місце у деяких країнах світу).

Міжнародне Товариство Прав Людини - міжнародна правозахисна організація - також має своє відділення у нашій країні. Одним з важливих напрямів діяльності цієї організації є проведення щорічних конкурсів творів-есе з прав людини, в яких беруть активну участь школярі і студенти не лише України, а й Росії, Білорусі та Молдови, тобто, всі, хто має бажання висловити власну думку щодо прав людини.

Охорона навколишнього середовища в Україні є мета діяльності екологічної правозахисної організації «Зелений світ». її учасники не лише фіксують факти порушення, а й прибирають сміття, озеленюють населені пункти - активно захищають довкілля.

Отже, у нашій країні створено систему захисту прав людини як на рівні держави, так і на рівні громадянського суспільства. Хоча діючий правозахисний механізм потребує вдосконалення.

Людина з моменту народження має права природного характеру і лише тому, що вона високоорганізована частина живої природи, наділена розумом і совістю. Ми не можемо говорити про те, що рослинний і тваринний світ володіє будь-якими правами і тим більше обов'язками перед людиною й суспільством. Однак важко собі уявити природу, яка оточує людину, у нормальному стані, якщо людина не буде додержуватись певних правил, обов'язків.

Упродовж тисячоліть вироблялися й правила (норми) взаємовідносин між людьми. їх називають нормами моралі. Вони слугують основою для правових норм. Норми моралі та норми права доповнюють одна одну.

На певному етапі розвитку суспільства з'явилася необхідність створити систему органів, в яких обранці народу вирішували б питання в інтересах усього народу.

З появою держави з'являються і норми права — система загальнообов'язкових правил поведінки в державі. Вони дістають закріплення у нормативно-правових актах, а їх виконання забезпечується державою. З цього моменту виникає ситуація, за якої, з одного боку, існують права людини, а з іншого - у держави теж є право, правила якого є обов'язковими для людей. Права людини і право тісно взаємопов'язані, але не тотожні. Суб'єктивні права - це права людини як міра можливої поведінки та реалізації потреб, якими людина наділена як індивід. Право держави - це об'єктивне право, тобто система загальнообов'язкових правил поведінки, що дозволені або встановлені державою й такі, що існують об'єктивно у державі незалежно від конкретної людини і громадянина.

На перший погляд, суб'єктивне право людини і об'єктивне право держави - поняття, що мало взаємодіють одне з одним. Але це не так. Наприклад, поняття правопорядку. Його можна розглядати як порядок у суспільстві та державі, що врегульований нормами права. Можна сказати, що правопорядок - порядок у суспільстві, встановлений на основі додержання прав людини. У демократичній і цивілізованій державі правопорядок - порядок у суспільстві та державі, що врегульований на основі рівноваги правових норм та прав людини.

Світ і людська цивілізація розвиваються. Сучасні засоби комунікації, нові інформаційні технології зближують країни, і водночас зростає взаємозалежність прав різних людей. Так, у 80-і рр. XX ст. з'явилося поняття колективних прав народів. До них належать: право на безпечну для людини екологію, право на світ без війн, право на невтручання в життя народів шляхом зовнішньої збройної агресії.

В Європі питаннями безпеки та співпраці на континенті займається Організація з безпеки та співпраці у Європі - ОБСЄ, а також ряд інших організацій Європейського співтовариства.

Таким чином, ми переконуємось у тому, що права людини взаємопов'язані з різноманітними нормами, яких необхідно дотримуватися для реалізації своїх прав, а це породжує обов'язки.

Обов'язок і відповідальність - поняття багатогранні. З морального погляду, обов'язок - це прийняття людиною моральних норм як її боргу перед суспільством. Таке розуміння обов'язку накладає на людину певну відповідальність, під якою ми розуміємо її готовність приймати рішення, здійснювати дії та нести за них відповідальність на основі своїх обов'язків.

Однак є обов'язки і відповідальність не тільки морального плану, а ще й юридичного, правового та ін. Юридичні обов'язки — це закріплені у правових нормах вимоги держави до поведінки людини на території держави. Невиконання обов'язків, які закріплені у правових нормах, як правило, тягне за собою юридичну відповідальність - передбачений нормами права обов'язок особи, що порушила правові норми.

Порушуючи правила користування благами природи, ми порушуємо не тільки закони природи, а й закони суспільства й держави. Порушуючи права інших членів нашої сім'ї, ми не виконуємо своїх обов'язків і це осуджується не лише нормами моралі, а й нормами права. Злочини - особливо тяжкі види правопорушень, і за їх скоєння ми відповідаємо перед своєю совістю і законом водночас.

Таким чином, права людини, суспільства та правові норми держави не тільки взаємопов'язані між собою, а й породжують взаємні обов'язки, що, у свою чергу, породжує взаємну відповідальність. Людина є частиною складної системи «природа — суспільство - держава - світ». Елементи цієї системи не лише взаємодіють, а й вступають у протиріччя один з одним. На прикладі конфлікту прав ми це розглянемо у наступному параграфі.


Информация о работе «Методика ознайомлення молодших школярів з правами та обов'язками громадянина України на уроках "Я і Україна. Громадянська освіта"»
Раздел: Педагогика
Количество знаков с пробелами: 100577
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 2

Похожие работы

Скачать
271327
20
8

... творчих робіт, музеї чи куточки історії школи (села, селища, міста) як результат проведеної роботи з патріотичного виховання. Найефективнішими засобами, що стимулюють процес формування патріотичних почуттів у молодших школярів в умовах позаурочної роботи, виявилися: бесіди про родину (маму, тата, бабусю, дідуся та інших родичів); народні та сюжетно-рольові ігри („Ласкаві слова рідним”, „Як пі ...

Скачать
119873
1
1

... іювання; за часткової допомоги вчителя; абсолютно самостійно). На основі виділених нами критеріїв здійснено констатуючий експериментальний зріз, на підставі якого визначено рівні патріотичної вихованості молодших школярів засобами трудового навчання: низький середній і високий. Низький рівень відображає слабку емоційність, яка характеризується байдужістю учнів до об’єктів народного мистецтва, ...

Скачать
130677
0
0

... широкі можливості закладено в таких навчальних предметах: «Громадянська освіта», «Я і Україна», «Читання», «Математика», «Основи здоров’я». Надзвичайно широкі можливості щодо здійснення правового виховання молодших школярів є у позаурочній роботі. У позакласній роботі вчитель має можливість використовувати найрізноманітніші форми і методи правового виховання. У залежності від мети та обставин ...

Скачать
134765
3
1

... є достатньо ефективною. Вона не розв’язує повністю проблеми мотивації діяльності, спрямованої на охоронне та відтворювальне практичне ставлення до природного середовища. Формування мотивів природоохоронної діяльності молодших школярів можливе за умови якісного оновлення методологічного та методичного забезпечення процесу екологічної освіти молодших школярів. Одним із показників сформованості мотив ...

0 комментариев


Наверх