Урок застосування набутих знань на практиці

2.4. Урок застосування набутих знань на практиці

Уроки застосування набутих знань на практиці називають ще уроками закріплення та формування вмінь і навичок учнів. Переважно це практичні роботи з курсу географії. Їх не можна перетворювати у самостійні або контрольні роботи, які відносяться до уроків корекції та контролю. Вчителю необхідно знати, що практична робота є засобом формування вмінь і навичок учнів у технології виконання завдань з картами атласів, контурними картами, статистичними матеріалами, довідниками.

Добування знань, формування практичних вмінь та навичок тісно взаємопов’язані. Тому деякі види практичних робіт виконуються на комбінованих уроках або уроках вивчення нового матеріалу протягом 5-15 хвилин. Вони входять складовою частиною до цих уроків. Наприклад, нанесення на контурну карту географічних об’єктів, обчислення поясного та місцевого часу, читання та аналіз кліматичних діаграм тощо.

Деякі практичні роботи є узагальненням одержаних знань на практиці, використанням цих знань у практичній діяльності. Скажімо, визначення географічних координат окремих географічних об’єктів, порівняльна характеристика об’єктів і територій тощо.

Такі практичні роботи виконуються на окремих уроках протягом 45 хвилин. Практична робота включає такі структурні елементи, як повторення теоретичних знань, на яких ґрунтується завдання, пояснення алгоритму виконання і безпосереднє виконання роботи. Наприкінці уроку вчитель збирає зошити або контурні карти, в яких виконувалися завдання, і перевіряє їх в позаурочний час. На наступному уроці він аналізує результати виконання роботи і повідомляє оцінки. Одним з важливих недоліків такої схеми проведення практичної роботи є неможливість повного засвоєння учнями алгоритмів її виконання. Для повного засвоєння алгоритмів практичної роботи учням потрібно, як і при вивченні нового матеріалу, семи-восьмикратне їх повторення на різних рівнях. Якщо алгоритми практичних робіт за програмами шкільного курсу географії не повторюються при вивченні інших тем, бажано виділити для практичної роботи два уроки. Це можливо за умови викладання навчального матеріалу великими смисловими блоками. Виконання практичної роботи будується за принципом “Роби, як я, роби з нами, роби краще за нас”. Хід виконання такої роботи можна поділити на чотири етапи:

І етап. Уся практична робота за розробленими попередньо алгоритмами виконується вчителем на дошці. Вчитель роз’яснює порядок виконання завдань, а учні занотовують його у своїх робочих зошитах і задають питання для повторення незрозумілих чи важких дій. Наприкінці пояснення вчитель звертається до класу із запитанням, чи всі все зрозуміли. Уразі необхідності ще раз повторює хід виконання роботи. Завдання вибирається аналогічне тому, що буде на інших етапах.

ІІ етап. Весь клас не зможе після першого пояснення засвоїти технологію виконання практичної роботи, але в колективі завжди знайдеться група учнів, які швидко зрозуміють суть завдання. Розраховуючи на це, вчитель дає завдання всім учням класу з пропозицією не тільки виконати його, але й пояснити хід виконання. Це буде додаткове повторення алгоритму роботи для всіх учнів. Ті, хто правильно виконав роботу та зміг пояснити порядок її виконання, отримують оцінку.

ІІІ етап. На перших двох етапах вчитель домагається, аби якомога більша кількість учнів зрозуміла технологію виконання роботи, а потім переходить до групових завдань. Бажано, щоб кожне завдання було диференційоване відповідно до складу групи. Виконуючи завдання, учні допомагають один одному повністю зрозуміти та засвоїти необхідні уміння та навички. Відбувається багаторазове повторення алгоритму виконання практичної роботи.

ІV етап. Переважно на другому уроці кожна група захищає свою роботу біля дошки або карти перед усім класом. Всі інші записують виконання та хід роботи у зошити. Поки пройде захист всіх груп, кожен учень кілька разів повторить всю технологію виконання практичної роботи. Це допомагає остаточно закріпити уміння та навички, виявити характерні помилки, вчить аналізувати свою роботу та роботи товаришів. Головним результатом є те, що сформовані вміння та навички після багаторазового повторення стають стійкими і довго не забуваються учнями. Виграє і вчитель. Немає потреби перевіряти всі роботи учнів, аналізуючи їх на наступному уроці. Все це роблять самі учні. Вчитель протягом третього та четвертого етапів виконує роль консультанта й арбітра. Оцінюються всі виконавці практичної роботи або деякі з них за вибором вчителя.

2.5. Урок корекції та контролю

Уроки корекції та контролю включають уроки перевірки та обліку знань, узагальнення знань, заліки, самостійні та контрольні роботи тощо. Спільною рисою всіх цих уроків є те, що вони проводяться, як правило, наприкінці вивчення великої теми або розділу. Автори недарма поставили на перше місце термін “корекція”, а “контроль” на друге. Спочатку – уроки корекції, потім – контролю. Розглянемо деякі рекомендації до проведення уроків корекції знань.

Урок перевірки та обліку знань проводиться, якщо вчитель вважає, що не всі учні класу засвоїли навчальний матеріал з відповідної теми. Його основними структурними елементами є:

-     постановка завдань уроку;

-     пояснення порядку перевірки та обліку знань;

-     вимоги до відповідей та норми оцінювання;

-     проведення перевірки та обліку знань (основна частина уроку);

-     підведення підсумків та оцінювання знань учнів;

-     домашні завдання відповідно до результатів уроку.

У деяких підручниках та практично у всіх робочих зошитах з географії наприкінці кожної теми є розділи “Питання до підсумкових занять”, “Перевір себе”. Вчитель може користуватися ними при підготовці цього уроку, перед цим попередивши учнів, або самому скласти запитання чи тести для перевірки знань. Опитування можна проводити по-різному, але бажано ставити запитання у порядку логіки попереднього вивчення навчального матеріалу. Якщо на якесь запитання учні не можуть відповісти, вчитель сам дає детальну відповідь, пояснюючи основні поняття або процеси. Таким чином він виправляє свої ж помилки, які допустив на етапі вивчення нового матеріалу. Це сигнал, що цьому питанню було приділено мало уваги. Запитання можна сформулювати у вигляді вікторини, тестів, ребусів, кросвордів тощо.

Готуючись до цього уроку, вчитель повинен врахувати можливості класного колективу. Отже, він виявляє рівень засвоєння необхідних знань конкретними учнями і всім класом. Обговорення основних положень, понять, термінів, об’єктів теми, що вивчається, буде додатковим повторенням для тих учнів, які цього потребують. Саме те, що такий урок передує уроку контролю, є додатковим чинником, який змусить учнів бути особливо уважними та запам’ятовувати правильні відповіді.

Уроки узагальнення знань також відносять до групи уроків корекції. Їх проводять, коли виникає потреба у систематизації знань з окремих розділів або курсу шкільної географії, у формуванні наукового світогляду тощо. Головними завданнями цих уроків є:

-     оволодіння умінням на основі фактичного та статистичного матеріалу виявляти загальні закономірності взаємозв’язків у природі та суспільстві;

-     виявлення шляхів використання отриманих знань у практичній діяльності;

-     перевірка якості засвоєння попередньо вивченого матеріалу.

Для проведення таких уроків бажано використовувати велику кількість додаткової літератури, наочних посібників, у тому числі карт, схем таблиць, картин, як виготовлених друкарським способом, так і саморобних, а також кінофільмів, відеофільмів, діафільмів тощо. Методи та методичні прийоми проведення цих уроків різноманітні. Їх використання цілком залежить від досвіду і творчих можливостей вчителя.

Уроки-заліки проводяться наприкінці вивчення теми чи розділу. Перед цим вчитель повинен визначити загальний рівень засвоєння навчального матеріалу класним колективом та окремими учнями на уроках корекції знань, умінь та навичок. Ці уроки відносяться до уроків контролю. Не всі учні обов’язково підлягають контролю. Залік може автоматично зараховуватися деяким учням за їх активні виступи та правильні відповіді на уроках корекції або за наявності не менше трьох оцінок достатнього та високого рівня, які учень одержав протягом вивчення теми або розділу. Ці учні не “випадають” зі схеми уроку. Навпаки, за відповідної психологічної підготовки класного колективу вони стають помічниками вчителя під час проведення заліку.

Залікова оцінка є тематичною. Не слід враховувати попередні оцінки. Залікова оцінка висвітлює результат навчання. Коли вчитель враховуватиме більш низькі оцінки, попередньо отримані учнем, то, як правило, це виглядатиме, як помста. Якщо учні знають, що залікова оцінка є тематичною, вони з більшим бажанням та відповідальністю будуть готуватися до заліку. Може бути велика кількість учнів, для яких усна відповідь досить складна, навіть за умови знання навчального матеріалу. Це їхні психологічні особливості, що повинні враховуватися вчителем. Для таких учнів можна провести залік у письмовій формі за індивідуальними картками-завданнями. Після кількох вдалих письмових відповідей такі учні адаптуються, наступні заліки вже не викликатимуть у них психологічного дискомфорту. Можна потім проводити з ними усні заліки.

Самостійні та контрольні роботи теж належать до уроків контролю знань, умінь та навичок учнів. Як правило, самостійна робота пропонується учням для поточної перевірки у процесі вивчення великої за кількістю годин теми. Вона відрізняється від практичної тим, що при її виконанні учні не звертаються за допомогою до вчителя, а працюють самостійно, спираючись на вже відпрацьовані алгоритми. Вчитель контролює правильність виконання роботи і виставляє оцінку. Ці роботи узагальнюють вміння та навички і закріплюють їх. При цьому користуються завданнями, що є у підручниках та робочих зошитах. За їх відсутності вчитель самостійно розробляє завдання для контрольної роботи. Вони можуть бути груповими або індивідуальними відповідно до здібностей окремих учнів або груп.

Контрольні роботи пропонуються всьому класному колективу або окремим учням при поточному чи підсумковому письмовому оцінюванні учнів вчителем, адміністрацією школи, органами управління освітою. Під час складання завдань (запитань, тестів, задач) треба враховувати орієнтовний термін їх виконання учнями. Він має бути не більше 30-40 хвилин.

В И С Н О В К И

Тема “Гідросфера” вивчається в 6 класі середньої школи. Учні 6 класу належать до молодшого підліткового віку, головними особливостями якого є те, що школа і навчання займають провідне місце в житті підлітків. Для підлітків урок – це 45 хвилин не тільки навчальної діяльності, але й ситуація спілкування з однокласниками і вчителями. Тільки дуже цікаве пояснення матеріалу і майстерність вчителя в організації роботи на уроці можуть заставити молодшого підлітка забути про товаришів і зосередитись на викладеному вчителем матеріалі.

Правильно змодельований урок дає можливість активізувати мислення учнів, залучати учнів до плідної бесіди, мотивувати навчання, показувати різні точки зору, допомагає ставити свої запитання та формувати власну думку.

Важливе завдання уроку – виховання в учнів бережливого ставлення до природи, її багатств. Вирішення цього завдання складається із таких взаємопов’язаних етапів:

1)   формування з класу в клас поняття про охорону природи;

2)   ознайомлення учнів з науковими основами виникнення і розвитку природних компонентів та їх закономірних взаємозв’язків;

3)   вивчення, на конкретних прикладах, раціональних шляхів використання в господарстві компонентів природи;

4)   набування учнями в процесі програмних екскурсій і позакласних краєзнавчих занять у природі практичних умінь і навичок виконання різноманітних завдань з охорони природи.

Основою активізації навчання й забезпечення підвищення наукового рівня в початковому курсі загальної географії є вивчення географічних об’єктів, явищ не тільки на рівні фактів, а на рівні проникнення в їх суть. Першою умовою активізації діяльності учнів, зокрема під час вивчення теми “гідросфера”, є постанова перед ними пізнавальних завдань, які можуть бути представлені у вигляді проблемних ситуацій. Другим важливим шляхом створення проблемних ситуацій є зв’язок матеріалу, що вивчається, з життям. Проблемні питання спонукають учнів мислити активно, цілеспрямовано.

Великого значення для активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках географії набуває навчання роботи з атласом, картою. Навчити учнів крок за кроком, урок за уроком читати карту. Якщо матеріал простий і доступний учням, то можна використати самостійну роботу з наступною бесідою. Це може бути практична робота під час нанесення номенклатури Світового океану. Самостійна робота сприяє самоконтролю, умінню працювати з картою.

Під час підготовки та проведення уроків розширення та поглиблення знань учні вчаться творчо мислити, швидко шукати правильну відповідь. Вчаться уважно слухати, розуміти своїх товаришів, готуватись до уроку заздалегідь.

Різноманітні форми проведення навчальних занять дають можливість виявити здібності кожного учня, викликати непідробну цікавість до предмета, розвинути ідею співробітництва вчителя та учня, стати активним учасником навчального процесу, засвоїти матеріал безпосередньо на уроці.

Головною метою перевірки і контролю знань є підбиття підсумків навчальної праці учнів і виявлення відповідності досягнутого ними результату програмним вимогам курсу. Перевірка і контроль знань дозволяє виділити ступінь готовності учнів до вивчення й засвоєння наступних тем курсу. За результатами перевірки знань учитель об’єктивно може оцінити свою методику навчання. Контроль і перевірка засвоєння учнями знань повинна виховувати у школярів звичку до систематичного виконання домашніх завдань, розвивати самоконтроль, працелюбність.

Перевіряючи знання, учитель має звернути особливу увагу на логіку відповіді, точність вимови термінів і понять. Від учителя вимагається вміння навчити учнів логічно, повно й послідовно будувати свою відповідь, доводити свою точку зору, переказувати зміст підручника своїми словами. Учителеві постійно треба пам’ятати, що мовлення учнів під час відповіді залежить від того, наскільки свідомо вони оволоділи змістом понять даного матеріалу і прийомами його застосування. На кожному уроці, перевіряючи знання будь-яким способом, необхідно стежити, щоб учні не зазубрювали матеріал, а розуміли, про що вони розповідають. Особливо гостро стоїть ця проблема при перевірці визначень географічних понять і термінів. Більшість учнів намагається вивчити визначення механічно, напам’ять. Не розуміючи його змісту в цілому або окремих слів. Постійний контроль учителя за відповідями учнів привчає їх не до зазубрювання, а до розуміння викладеного ними матеріалу.

Такі уроки викликають активність учнів, розвивають творчі здібності і дають можливості перевірити знання учнів у формі змагання між групами.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1.   Байназаров А.А., Байназарова О.О. Загальна географія. 6 клас: Посібник для вчителя. – Харків: Веста: Видавництво “Ранок”, 2002.

2.   Даринский А.В. Методика преподавания географии. – М.: Просвещение.1966.

3.   Календарне планування. Географія. 5-10кл./ Укл. Шевчук О.М. – Київ: КІМО, РУТА, 2002.

4.   Кобернік С.Г. Методика викладання географії в школі: навчально-методичний посібник. – К.:Стафед – 2. 2000.

5.   Фіцула М.М. Педагогіка. Посібник. – К.: Академія, 2000.

Д О Д А Т К И

Додаток А.

Тема:

Гідросфера. Світовий кругообіг води

Урок вивчення нового матеріалу

Тема. Гідросфера. Світовий кругообіг води

Мета. Сформувати в учнів первинні знання про гідросферу, її склад, світовий кругообіг води в природі; сприяти розвитку уміння пояснювати взаємозв’язок оболонок Землі на прикладі світового кругообігу води; розвивати вміння учнів підбирати аргументи до відповіді, користуючись підручником, атласом.

Обладнання: карта півкуль, схема кругообігу води в природі, атласи, підручники.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Структура уроку:

І. Організаційний момент 1 хв.

ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь учнів 8 хв.

ІІІ. Мотивація навчальної і пізнавальної

діяльності учнів 2 хв.

ІУ. Вивчення нового матеріалу 25 хв.

У. Закріплення нових знань і умінь учнів 6 хв.

УІ. Підсумок уроку 2 хв.

УІІ. Домашнє завдання 1 хв.

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь учнів.

Бесіда за запитаннями.

1.   Яке значення має вода в житті людини? У житті планети?

2.   У яких агрегатних станах може знаходитись вода на Землі?

3.   Які властивості має вода?

ІІІ. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності учнів

Розповідь учителя.

Вивчення водної оболонки Землі можна почати словами академіка Ігнатія Васильовича Петрянова-Соколова:

“Хіба вода – це тільки та безбарвна рідина, що налита в склянку?

Океан, що вкриває майже всю нашу планету… хмари, хмаринки, тумани, що несуть вологу всьому живому на земній поверхні, - адже це також вода.

Безкраї крижані пустелі полярних областей, сніговий покрив, що застеляють майже половину планети, - і це вода.

Гірські хребти складені гігантськими товщами сотень різних гірських порід, і геологи знають, що більшість з них створена найбільшим будівником природи – водою.

На місці, де підносилися найвищі гори, розстилаються безкраї рівнини, їх створює великий перетворювач – вода.

Прояви життя дуже різноманітні. Воно всюди на нашій планеті. Але життя є тільки там де є вода”.

ІУ. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь учителя з елементами бесіди.

Водна оболонка Землі називається гідросферою.

Завдання.

Розгляньте карту півкуль і визначте , що входить до складу гідросфери. Доповніть свою відповідь, вивчивши мал. 48 підручника (ст. 97)

ГІДРОСФЕРА

світовий океан води в атмосфері води суходолу

океани водяна пара поверхневі підземні

річки озера болота

 моря  хмари льодовики підземні води

багаторічна мерзлота

затоки протоки опади  штучні водойми

(канали, водосховища, ставки)

Запитання.

У якій частині гідросфери зосереджено найбільше води?

Розповідь учителя.

Понад 96, 5 % усієї води на Землі складає солона вода Світового океану, частина, що залишилася, в основному представлена водами суходолу. В атмосфері міститься водяна пара, крапельки води і кристалики льоду.

Завдання.

Доповніть схему і визначте, яка вода (солона чи прісна) і в якому агрегатному стані знаходиться в кожній з цих частин.

Схема1.

Світовий океан – солона; в рідкому і твердому станах.

Схема 2. Вода в атмосфері – прісна; в рідкому, твердому і газоподібному станах.

Схема 3. Води суходолу – солоні і прісні, в рідкому і твердому станах.

Учитель.

Завдяки тому, що вода легко переходить з одного стану в інший і постійно переміщується, всі частини гідросфери взаємопов’язані і на Землі відбувається Світовий кругообіг води.

Завдання.

Прочитайте та випишіть у зошит визначення світового кругообігу води.

Дайте усну відповідь:

Чому відбувається кругообіг води?

Виділіть основні складові кругообігу води.

Розповідь учителя з використанням схеми Світового кругообігу води.

З поверхні Землі, що нагрівається сонячними променями, відбувається випаровування води. Більша частина вологи випаровується зі Світового океану, що займає 2/3 поверхні нашої планети. Ця волога в атмосфері перетворюється на крапельки води і кристали льоду, утворюючи хмари. Опади з хмар випадають частково над океаном, частково над суходолом. Опади, що випали над суходолом, можуть знову випаровуватися, можуть потрапити до річок, можуть просочитися вглиб землі, поповнюючи запаси підземних вод. Підземні води живлять річки, а річки виносять воду в Світовий океан. таким чином, вода, що випарувалася з Океану і опинилася на суходолу, знову через деякий час потрапила до Океану. Так замикається кругообіг води в природі. Найшвидше повертаються до океану води, що випали над ним у вигляді опадів, трохи повільніше – вода, що потрапила до річок. Набагато довше затримується на суходолі вода, законсервована в льодовиках (від 10 до 120 років, в Антарктиді і Гренландії – до 250 тис. років), і підземна вода глибоких водоносних горизонтів. Вчені вважають, що приблизно протягом 3 тис. років уся вода в Світовому океані здійснює повний кругообіг.

Отже, на поставлені раніше запитання можна відповісти таким чином. Кругообіг води в природі відбувається завдяки енергії Сонця: вода нагрівається і з рідкого або твердого стану переходить в газоподібний. Випаровуючись, вода потрапляє в атмосферу, там під впливом низької температури знову переходить в рідкий або твердий стан, і, завдяки силі тяжіння Землі, випадає на суходіл або в Світовий океан у вигляді опадів- дощу, снігу, граду.

Тому світовий кругообіг води в природі представлений таким чином: ОКЕАН-АТМОСФЕРА – ОКЕАН; ОКЕАН – АТМОСФЕРА – СУХОДІЛ – ОКЕАН.

У. Закріплення нових знань і умінь учнів.

Бесіда за запитаннями.

1.   Що відбувається з водою, що випала у вигляді опадів на суходіл?

2.   Якими шляхами вода з суходолу повертається в Океан?

3.   Які явища кругообігу води можна спостерігати у нашій місцевості?

4.   Що таке світовий кругообіг води?

5.   Яке значення має світовий кругообіг води?

Доповнення вчителя

Значення кругообігу води в природі таке:

А) перенесення вологи на суходіл і у зворотньому напрямі – із суходолу в океан;

Б) перенесення тепла;

В) обмін речовинами.

6.   З якими географічними оболонками взаємодіє гідросфера в процесі кругообігу води?

УІ. Підсумок уроку

Заключне слово вчителя:

-     гідросфера – водна оболонка Землі;

-     гідросфера Землі складається зі Світового океану, вод суходолу і вод атмосфери;

-     вода в природі знаходиться в трьох агрегатних станах: рідкому, твердому і газоподібному;

-     завдяки переходу з одного стану в інший відбувається світовий

кругообіг води;

-     вода – розчинник, тому вона може бути прісною і солоною.

УІІ. Домашнє завдання.

Підручник, текст на ст. 96-97, § 16.

Намалювати в зошит схеми малого і великого кола кругообігу води.

Додаток Б

У ЦАРСТВІ ЧЕРЕПАХИ ТОРТИЛЛИ

Урок-казка за темою “Болото”

(Урок розширення та поглиблення знань)

Тема: Болота. “У царстві черепахи Тортилли”

Мета: навчальна – ознайомити учнів з природою утворення боліт та їх

географією, визначити роль боліт;

Розвиваюча – розвивати аналітичне мислення, навички роботи з картою;

Виховна – виховувати почуття прекрасного через казку та розвивати

екологічну свідомість учнів.

Обладнання: фізична карта України, фото та карти боліт, таблиці, музика із кінофільму “Пригоди Буратіно”.

Тип уроку: формування нових знань

Форма уроку: нестандартний, урок-казка.

Структура уроку:

І. Організаційний момент 2 хв.

ІІ. Оголошення теми і мети 1 хв.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу 32 хв.

ІУ. Закріплення нових знань і умінь учнів 7 хв.

У. Підбиття підсумків уроку 2 хв.

УІ. Домашнє завдання 1 хв.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми і мети.

Дорогі діти!

Сьогодні ми з вами вивчимо ще одну частинку Світового океану, це – болото.

Що ви відчуваєте, коли чуєте слово “болото”?(брудна вода, чорт, у болоті можна загрузнути).

Так. Слово болото викликає у нас не зовсім позитивні емоції. Недарма народна мудрість увіковічила слово “болото” в цілому ряді афоризмів, приказок, прислів’їв.

Наші лінгвісти напередодні добре попрацювали й вибрали ряд прислів’їв і приказок.

(учні зачитують прислів’я і приказки)