Навигация
Передумови формування в учнів граматичних навичок читання і аудіювання на початковому етапі вивчення англійської мови
39530
знаков
0
таблиц
0
изображений
1.1 Передумови формування в учнів граматичних навичок читання і аудіювання на початковому етапі вивчення англійської мови
Відповідно до програм для середніх загальноосвітніх шкіл з іноземної мови навчання іноземної мови в середній загальноосвітній школі має забезпечити реалізацію практичних, освітніх, розвиваючих цілей. Практична мета полягає в тому, щоб навчити учнів спілкуватися іноземною мовою в усній і письмовій формах.
Навчання різних видів мовленнєвої діяльності повинно проводитись на основі сформованих мовних навичок: фонетичних, лексичних, граматичних та орфографічних. Але це не означає, що протягом тривалого часу формуються мовні навички, а лише потім – відповідні вміння. Оскільки уроки іноземної мови є комплексними, то на кожному з них формуються або вдосконалюються мовні навички, а на їх основі розвиваються мовленнєві вміння.
Програма передбачає, що вивчення окремих граматичних явищ можна переносити в інший клас залежно від того, яким підручником користуються учні. Рівень сформованості навичок, зокрема і граматичних, перевіряється за допомогою перекладу з рідної мови на іноземну і навпаки. Програма визначає обсяг знань і вмінь учнів на кінець кожного року навчання з кожного розділу мови. Так випускники початкової школи повинні засвоїти граматичні форми часів Present Indefinite, Present Continuous, Past Indefinite, Past Continuous, Future Indefinite, Present Perfect. Знати і вміти будувати стверджувальні, заперечні речення, загальні питання і питання, які починаються із питальних слів. Крім того учні повинні знати і застосовувати на практиці правила вживання означеного і неозначеного артиклів, а також знати випадки, коли іменники вживаються без артиклів. Утворювати множину іменників, знати особливі випадки множини іменників. Вміти формувати і використовувати присвійний відмінок іменників однини і множини. Учні повинні засвоїти правило про положення прикметників між артиклем і іменником, вміти утворювати ступені порівняння односкладових і багатоскладових прикметників. Знати кількісні і порядкові числівники, спосіб утворення порядкових числівників та їх застосування. На третьому році навчання учням пояснюються особливості модальних дієслів на прикладі слів can, may, must, вчимо учнів використовувати їх у мовленні.
Звичайно, весь матеріал поділено на блоки, частини і подається поступово та нерозривно з лексичним, орфографічним матеріалом.
Неможливо відірвати граматику від мовлення, а без граматики неможливо оволодіти будь-якою формою мови, так як граматика поряд із словниковим і звуковим складом являє собою матеріальну основу мовлення. Для граматики належить організаторська функція. В корі головного мозку діє система стереотипів, яка диктує правила організації слів у зв’язне мовлення. Система стереотипів визначає існування інтуїтивної граматики, яку носить в собі кожна людина рідною мовою і яка формується сама по собі в процесі мовленнєвої практики дитини. В кожній мові набір граматичних типів речень і типів зв’язку між словами не такий вже великий. Дитина, яка починає розмовляти постійно чує одні й ті ж граматичні структури. Вона часто, хоча й безсистемно, повторює однакові типи фраз. В результаті в мозку дитини фіксуються узагальнені схеми граматичних структур речень, які потім переходять в еталон, зразок для побудови будь-яких фраз. У дитини, таким чином, складається система фразових стереотипів (термін Жинкіна) – внутрішніх психічних сполучних схем речень. При вивчені іноземної мови також необхідно запустити механізм стереотипів на основі відібраного граматичного мінімуму, тобто створити інтуїтивну граматику, яка б сприяла організації мовлення на іноземній мові. Для цього при вивченні граматики іноземної мови особлива увага повинна бути приділена теорії і її оптимальному поєднанню з мовленнєвою практикою, а також принципу свідомого сприйняття. Роль цього принципу при оволодінні граматичним матеріалом особливо велика. Це визначається узагальнюючими властивостями граматики, закономірності якої охоплюють цілі ряди слів, що полегшує оволодіння мовою. Пам’ять людини краще зберігає узагальнені явища, тому найкраще запам’ятовуються правила, що охоплюють більше слів, а це ще й збільшує словниковий запас учнів. Програма і діючі підручники визначають структури, якими потрібно оволодіти на різних етапах навчання, а забезпечити їх повторюване використання учнями в мовленні повинен вчитель. Від того, наскільки методично грамотно він буде вирішувати цю задачу, залежить, чи навчаться школярі граматично правильно оформляти своє мовлення.
1.2 Теоретичні основи формування в учнів рецептивних граматичних навичок
Мета навчання граматичного матеріалу іноземної мови, що вивчається, це оволодіння граматичними навичками мовлення: репродуктивними, тобто граматичними навичками говоріння і письма, та рецептивними – граматичними навичками аудіювання та читання.
Сформованість рецептивної граматичної навички одна з передумов функціонування вміння розуміти думки інших людей в усній і письмовій формах. Першою операцією у формуванні рецептивної граматичної навички є сприймання звукового або графічного образу граматичної структури. Якщо рецептивна навичка сформована, сприйняття супроводжується розпізнаванням граматичних форм і співвіднесенням їх з певним значенням.
Кожна мовленнєва одиниця має свою структуру яка відбиває певні зв’язки між її компонентами. Розрізняють 5 рівнів мовленнєвих одиниць:
1. рівень словоформи (слово в його граматичній формі);
2. рівень вільного словосполучення;
3. рівень фрази (речення);
4. рівень понадфразової єдності (відрізок мовлення з трьох – чотирьох речень);
5. рівень цілого тексту.
Для навчання граматичного матеріалу вагомими є рівні 1 – 4, тому що на рівні тексту навички мають уже функціонувати, а не формуватися. На початковому ступені навчання весь граматичний матеріал засвоюється активно. Це так званий активний граматичний мінімум.
Рецептивний граматичний мінімум – це граматичні явища, які учні повинні розуміти на слух і при читанні. Рецептивна граматична навичка – це автоматизована дія по впізнаванню і розумінню морфологічних форм і синтаксичних конструкцій в письмовому та усному тексті. Для ознайомлення з формою, значенням і використанням граматичного явища використовується зв’язний текст, поданий для сприйняття на слух чи для читання. Текст – типове середовище для даного граматичного явища і водночас зразок майбутнього висловлювання учнів.
Кожна мовленнєва одиниця має свою структуру яка відбиває певні зв’язки між її компонентами. Розрізняють 5 рівнів мовленнєвих одиниць:
6. рівень словоформи (слово в його граматичній формі);
7. рівень вільного словосполучення;
8. рівень фрази (речення);
9. рівень понадфразової єдності (відрізок мовлення з трьох – чотирьох речень);
10.рівень цілого тексту.
Для навчання граматичного матеріалу вагомими є рівні 1 – 4, тому що на рівні тексту навички мають уже функціонувати, а не формуватися. На початковому ступені навчання весь граматичний матеріал засвоюється активно. Це так званий активний граматичний мінімум.
Рецептивний граматичний мінімум – це граматичні явища, які учні повинні розуміти на слух і при читанні. Рецептивна граматична навичка – це автоматизована дія по впізнаванню і розумінню морфологічних форм і синтаксичних конструкцій в письмовому та усному тексті. Для ознайомлення з формою, значенням і використанням граматичного явища використовується зв’язний текст, поданий для сприйняття на слух чи для читання. Текст – типове середовище для даного граматичного явища і водночас зразок майбутнього висловлювання учнів.
Кожна структура (або мовленнєвий зразок) складається з певного числа компонентів, розташованих у послідовності відповідно до норм даної мови. Учень, будуючи речення за аналогією, користується, як правило, не ізольованими словами, а словосполученнями, синтагмами, що входять до даної структури. Отже, щоб побудувати нове речення за аналогією до відомого мовленнєвого зразка, учень повинен заздалегідь знати всі слова в готовій формі, але він не обирає саму форму слів (відміняє іменники, дієслова і т. п.). Але важко передбачити, що учні знають форми всіх слів. Тому, починаючи із самостійного вибору словоформ, учень не може користуватися лише аналогією, йому необхідні правила, які вказують на межі можливого використання аналогії. Таким чином, правила й робота за аналогією не виключають, а розумно доповнюють одне одного. Роль правил та аналогії у навчанні та співвідношення між ними залежать від етапу навчання. На початковому етапі перевага віддається вправам, в основі яких лежать дії за аналогією; на подальших етапах, по мірі накопичення мовного матеріалу (лексики, граматики, структур), по мірі оволодіння навичками та вміннями, по мірі накопичення певних знань все більшу роль починають грати правила.
При формуванні граматичної навички необхідно дотримуватися наступної послідовності методичних дій:
1. Аналіз нового граматичного явища з точки зору визначення пов'язаних з ним труднощів у формоутворенні, засвоєння значення та функцій.
2. Визначення форми організації ознайомлення з новим граматичним матеріалом (індуктивно, дедуктивно).
3. Підбір опорних граматичних явищ, які можуть бути використані в якості підказки в оволодінні новим матеріалом. Підбирати опорний матеріал слід з урахуванням типологічних труднощів граматичного явища (тобто враховуючи його співпадіння, часткове співпадіння або відсутність в рідній мові учнів), мовленнєвого досвіду учнів, характеру граматичного явища в плані його наочної презентації.
4. Вибір найбільш адекватного методичного підходу до вивчення граматичного матеріалу для конкретного складу учнів.
В даний час широко використовуються структурно-функціональний, функціональний та комунікативний підходи в навчанні граматики. Провідними повинні бути комунікативний та функціональний при нині діючих цільових установках навчання іноземним мовам. Однак вони повинні постійно доповнюватися структурно-функціональним та системним підходами.
5. Підбір ілюстративних прикладів, найбільш повно відбиваючих інваріантне значення та вирізняючі ознаки даного граматичного явища, та їх групування для пояснення форми, значення та використання.
6. Складання коментарів, пояснень, формулювань правил, описів – для матеріалу, пояснюваного дедуктивно; питань, що потребують відповіді учнів, остаточних формулювань – для матеріалу, пояснюваного індуктивно або проблемним шляхом; вибір термінології.
7. Вибір методичних прийомів та вправ для засвоєння граматичного явища.
8. Визначення форм, об'єктів контролю та вибір контролюючих вправ. Форми контролю граматичних навичок можуть бути усними та письмовими. Об'єктами контролю повинні бути навички та вміння учнів практично користуватися мовою як засобом спілкування.
Розділ 2. Методи та прийоми формування рецептивних граматичних навичок
Похожие работы
... – С.86-90. Делікатний К.Г. Оцінка знань як органічна частина процесу навчання // Радянська школа. – 1989. – №5.– С.44-50. Колобова Е.В. Использование зачётной системы для контроля и оценки знаний учащихся // Математика в школе. –1991. –№3. –С.25-27. Лисенко Л.В. Модульне навчання і рейтингова система оцінювання знань учнів // Початкова школа. –1995. –№3. –С.27-29. ...
... і для розвитку пізнавального інтересу 7-10-річних учнів, оскільки в процесі пошуку учні мають можливість виявити активність мислення, ініціативу, утвердити себе. Для розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів у навчальному процесі необхідно забезпечити правильне співвідношення репродуктивної і продуктивної діяльності, уміле включення емоціогенного матеріалу, постійне стимулювання в учнів ...
0 комментариев