Розвиток мовлення. Усне складання розповіді про наше село

6.         Розвиток мовлення. Усне складання розповіді про наше село.

 ( Моє селище називається Старий Салтів. Йому виповнилося 302 роки. В селищі протікає річка Сіверський Дінець. По ліву сторону річки – сосновий ліс, а по праву –листяний. Центральна вулиця селища – вулиця Перемоги. На ній розміщена наша школа. Я дуже люблю своє селище, бо я маленька (маленький ) салтів’янка.

ІІІ. Закріплення і узагальнення знань .

1.Робота з перфокартами багаторазового використання.

Завдання І. Знайдіть помилку.

А Б В

Ж.р. с.р. с.р.

Калина вінок колоссся

Завдання 2. Знайдіть іменник сер. роду

Учениця життя тато

Завдання 3. Знайдіть ім. жін. роду

Життя калина край

(Перевірка, вірна відповідь).

-           У кого доріжка пряма, підійдіть до мене.

Ви виконали все вірно, тому можете поповнити колосок зернятками.

ІV. Підсумок уроку.

Погляньте на плоди своєї праці. Колосок виріс на ваших очах. Але ви розумієте, що справжні колоски так швидко не ростуть. Для цього потрібна довга, важка і копітка праця хліборобів, бо трудяться вони над вирощуванням хліба протягом цілого року. Недарма в народі кажуть „Хлібові ціни немає”. Спасибі, Вам, любі діти, за роботу, шануйте хліб, бережіть його !

-           Що найбільше запам’яталося вам на уроці?

-           Що сподобалося ?

 

ІІ. Домашнє завдання.

Вправа 396, відгадати загадки, записати іменники відгадки і визначити їх рід, доречі, подібну роботу ми з вами сьогодні виконували.

Додаток № 2

Читання

Тема уроку: Обряди і звичаї. Жниварські пісні „Говорила нивка”, „Там у полі Криниченька”, „Жали женчики жали “, „Наша господиня не жала”, „Ой вижали житечко в добрий час”, „Ходить гарбуз по городу”.

Мета уроку : Розширювати знання школярів про народні звичаї та обряди, пов’язані зі жнивами; формувати вміння зіставляти зміст прочитаного та малюнки, продовжувати формувати вміння читати текст в особах, передавати найтонший відтінки дій, розвивати навички виразного читання, пам”ять ,увагу, допитливість.

Виховувати інтерес до народної творчості.

Обладнання: чарівна паличка, ілюстрації до творів, таблиця з потішкою, складова таблиця №2, малюнок серпа, колоски пшениці, жита, ячменю, вівса.

Хід уроку

1.Вправи з розвитку й контролю дихання, дикції, голосу.

Учитель вивішує таблицю з потішкою. Школярі вчаться читати цілу фразу на одному видиху. Секундний видих – пауза – вдих. Літерою (У) вказано, де потрібно робити зупинку й набирати повітря.

Калачі

Я печу, печу, печу Запікайтесь калачі

Дітям всім по калачу, З натопленій печі

Зверху маком потрушу, Буду Васю, буду Нату

В піч гарячу посаджу  Калачами частувати.

2.Робота зі складовою таблицею № 2. Учитель показує зразок читання складів із буквою „н”:

на-ан, ня –ян, ну-ун, ню – юн, не – ен, нє – єн, ні –ін; на, ня, ну, ню, не, нє, ні; ан, ян, ун, юн, ен, єн, ін, їн.

Аналогічно читають склади з буквою „л”.

Учитель керує темпом читання ( нормально, швидше, швидко, повільно, повільніше, швидше).

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Бесіда – розповідь про обряди зажинок, обжинок.

З давніх давен за розповідями старших людей, 21 липня, на Прокопа, починали зажинки, або свята першого снопа. Вийшовши в поле на зажинки, господиня розстеляла скатертину або рушник із хлібом – сіллю та свічкою. На узбіччі вона зупинялася, тричі кланялася ниві, промовляючи : „Дай, Боже, легко почати, а ще легше дожати”. Косити починав найповноважніший у селі чоловік у так звані „легкі” дні – вівторок, п’ятницю. Перший сніп ставили в хаті на почесному місці під образами – на покуті. Обмолочувався він окремо. Зерна з цього снопа святили в церкві. Соломою першого снопа годували корів, щоб не хворіли. Про зажинки є прислів’я і приказки:

На Прокопа приготуй плечі для снопа.

Квітує жито – почалося літо, а прихилився

Колос вусатий - починай його жати.

Коли закінчувалися жнива, то святкували обжинки. Женці збиралися гуртом, в’язали останній сніп, прикрашали його калиною, квітами, стрічками. Дівчину чи жінку, яка відзначилася під час жнив, обирали царівною, їй на голову одягали пишний вінок із колосся й квітів і йшли селом. На полі залишали перев’яз ану червоною стрічкою жменю нескошеного колосся, поряд – скибку хліба із сіллю і водою. Цю своєрідну композицію називали „спасовою бородою” й вважали її притулком для польового духу. Коли йшли селом, то співали обрядову пісню :

Котився віночок із поля,

З поля на дорогу,

А з дороги на стодолу,

Зі стодоли на комору,

Із комори – до світлиці

На пухкій палиці.

ІІІ. Читання обрядових пісень.

1. „Говорила нивка”. Текст читає вчитель.

-           Поясніть значення слова женчик ( жнець, той, хто жне серпом).

 (Учитель показує малюнок серпа).

-           Як ви розумієте слово загін?

(Це смуга, ділянка поля, яку жне одна людина).