Роль та значення рухливих ігор у розвитку фізичних здібностей дошкільника з інтелектуальними порушеннями

 

Роль та значення рухливих ігор у розвитку фізичних здібностей дошкільника з інтелектуальними порушеннями

 

Зміст Вступ

1. Загальна характеристика психофізичного розвитку дітей дошкільного віку з порушенням когнітивної функції

1.1 Характеристика загального фізичного стану дітей з недорозвитком пізнавальної сфери

1.2 Вплив рухливих ігор та їх підбір, методика проведення з дітьми старшого дошкільного віку з інтелектуальними порушеннями в умовах спеціального дитячого навчального закладу

1.3 Значення використання музикотерапії та психогімнастики під час проведення рухливих ігор та індивідуальної роботи з дітьми із психофізичними порушеннями

2. Корекційно-виховна спрямованість занять фізичного виховання в групах компенсуючого типу для дітей з інтелектуальними порушеннями

2.1 Аналіз практики роботи вчителя-дефектолога по подоланню порушень фізичного розвитку у дітей старшого дошкільного віку з розумовою відсталістю

2.2 Педагогічні рекомендації корекційним педагогам щодо використання елементів музикотерапії та психогімнастики під час проведення рухливих ігор

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

   
Вступ На даний час в системі спеціальної корекційної освіти велика увага приділяється корекції опорно-рухової сфери дитини з особливостями психофізичного розвитку. Оскільки характерними ознаками вроджених або рано набутих форм стійкого органічного порушення пізнавальної діяльності, як відомо є порушення руху.

Проведення рухливих ігор в спеціальних дошкільних закладах для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку є однією з важливих складових загальної системи корекційно-виховної роботи.

Велику увагу вивченню цього питання приділяли такі відомі вчені: В. Вайзман, М. Бернштейн, О. Лурія, М. Кольцова, П. Анохін.

Діти з інтелектуальними порушеннями мають цілий ряд вторинних відхилень розвитку, до їх числа відносимо фізичні, що найчастіше проявляються в зниженні рухового режиму і обмеженому спілкуванні з іншими дітьми, що негативно впливає на загальний морфо-функціональний розвиток дитини.

Метою проведення рухливих ігор в спеціальних дитячих дошкільних установах для дітей з інтелектуальними порушеннями є створення засобами фізичного виховання умов для формування необхідних вікових стато-локомотивних функцій, корекції наявних специфічних рухових порушень, сприяння підвищенню якості основних рухів, що в комплексі повинно сприяти нормалізації комунікативних функцій дітей, практики предметно-практичних дій, освоєнню мікро – та макропростору, розвитку мови та мислення.

Метою даного дослідження є теоретичне вивчення рухової активності дітей дошкільного віку з порушенням інтелектуального розвитку (п‘яти – семи років), в умовах спеціального дошкільного навчального закладу.

Предметом дослідження є характеристика та розкриття значення використання рухливих ігор, а також елементів музико терапії і психогімнастики в поєднанні з рухливою грою.

Об‘єкт дослідження – психолого-педагогічні основи формування рухової активності у дітей дошкільного віку з інтелектуальними порушеннями.

Завдання дослідження:

-    З‘ясувати розробленість проблеми корекції рухової сфери дітей з інтелектуальними порушеннями у науково-методичній літературі.

-    Проаналізувати сформованість рухової сфери дітей старшого дошкільного віку з особливостями психофізичного розвитку.

-    Обґрунтувати використання запропонованих технологій музико терапії та психогімнастики та їх впливу на формування рухової активності дітей.

Експериментальною базою дослідження були: навчально-реабілітаційний центр «Мрія», школа дитячий садок «Центр реабілітації», дитячий навчальний заклад «Барвінок»

1. Загальна характеристика психофізичного розвитку дітей дошкільного віку з порушенням когнітивної функції

 

1.1 Характеристика загального фізичного стану дітей з недорозвитком пізнавальної сфери

Фізичний стан дітей з порушенням психофізичного розвитку:

На початкових стадіях формування довільних рухів, програмування рухового акту здійснюється головним чином вищими кірковими рівнями. В подальшому оволодіння будь-яким руховим актом компоненти його програмування передаються від нижчих відділів центральної нервової системи на вищі.

Ці механізми формування кірково-підкіркових взаємозв‘язків і служать фізіологічною основою автоматизації рухових навичок при контролі і керівництві в управлінні рухами із сторони кіркового рівня. Важлива роль належить екстрапірамідній системі, при ураженні якої процес автоматизації рухів проходить повільно і потребує спеціального впливу.

У дошкільників з порушенням інтелектуального розвитку виражений недорозвиток рухової сфери виявляється в порушеннях статистичних і локомоторних функцій, координації, точності і темпі довільних рухів. Такі діти пізно починають тримати голову, сидіти, стояти, рухи в них сповільнені, нечітко виражені, вони погано бігають, не вміють стрибати. При тяжкій розумовій відсталості моторний недорозвиток відмічається у 90–100% дітей.

У цих дітей різко виражені порушення координації рухів. Дітям молодшого дошкільного віку важко прийняти і утримувати потрібну позу більше 1–2 секунд; у старшому дошкільному віці – до 7 секунд, при цьому у них спостерігається загальна напруженість, синкінезії в мімічній мускулатурі. Діти з інтелектуальними порушеннями відчувають великі труднощі в переключенні рухів, швидкій зміні поз і дій.

При переважанні процесів гальмування над процесами збудження рухи стають бідними, однотипними, сповільненими, в‘ялими нечіткими. У випадку переважання процесу збудження над процесом гальмування, навпаки спостерігається підвищена рухливість, хаотичного характеру, дітям важко виконувати послідовні, координовані рухи.

Наприклад:

1. Діти з синдромом Дауна – захворювання зумовлене хромосомною патологією, коли замість 46 в клітині людини формується 47 хромосом. Новонароджені з цим діагнозом зустрічаються з частотою 1:600–900. Половина їх народжується з вродженими вадами серця, нирок, сечостатевої системи. У багатьох з цих дітей спостерігаються зниження слуху і зору. Частота туговухості у дітей значно більша (зустрічається у 60–80% випадків), ніж у дітей з іншими формами інтелектуальних порушень.

Приблизно 50% дітей з синдромом Дауна мають близькозорість і у 20% спостерігається далекозорість. Також часто у них спостерігаються такі порушення зорового аналізатора як астигматизм і косоокість.

У дітей з синдромом Дауна в більший мірі, ніж у інших дітей з інтелектуальними порушеннями спостерігається недорозвиток моторної функції. Їм характерні недоліки рухів, ходи, підвищена гнучкість суглобів. Спостерігається велика затримка у розвитку основних статичних функцій (утримування голови, сидіння, прямо стояння, статистичної координації), причому відмічається, що чим функції складніші, тим значно пізніші терміни оволодіння ними.