Характеристика звука [с]: приголосний, м'який; встановлення способу позначення його умовним значком (фішкою)

11. Характеристика звука [с]: приголосний, м'який; встановлення способу позначення його умовним значком (фішкою).

12. Розпізнавання звука [с] серед інших у грі «Хто уважніший». Класовод пропонує звуки, серед яких є і [с]: [а],:[л], [н], Іс], [н], [м], [61. Учні вказують на його наявність, піднімаючи руки.

13. Утворення складів із заданих звуків: [], [о] — []; [] [у] — []; [], [і] - []; [], [а] - [].

14. Поперемінне вимовлення звуків [с] — [], установлення різниці (в артикуляції та звучанні) й подібності між ними (обидва звуки — приголосні); при можливості спостерігають за зміною значення слова залежно від зміни звука [с] на []: рис — рослина, рись — хижа тварина.

15. Закріплення умінь розрізняти ці звуки у грі «Впізнай звук». Учитель добирає слова з твердими і м'якими приголосними: соловей, сік, сокіл, сіно, сьомий, сорока, сам, сядь, сюди. У відповідь учні піднімають відповідні сигнальні картки (фішки).

16. Розгляд предметних малюнків і схем до них у Букварі (с. 38). Відшукування виучуваних звуків у схемах.

17. Самостійний добір слів зі звуками [с], [] в різних позиціях (на початку, в середині, в кінці).

18. Ознайомлення з буквою «ес», її алфавітною назвою.

19. Читання складів, слів, тексту.

20. Складання таблиці, де узагальнено результати знань учнів про способи позначення м'якості та твердості приголосних буквами. Спочатку учні називають букви, що позначають голосні звуки, які стоять після твердих приголосних (а, о, у, е, и), виставляють їх у заздалегідь підготовлену схему:

Букви після твердих приголосних: Букви після м’яких приголосних:

Далі називають букви на позначення голосних звуків, які стоять після м'яких приголосних [і]. Схема набуває такого вигляду:

и

е

у

о

а

 

і

 

 

Букви після твердих приголосних: Букви після м'яких приголосних:

Потім роблять висновки про те, що якщо після букви «ес» бачимо букви а, о, у, е, й, то приголосний звук твердий, а коли стоїть буква І, то приголосний м'який.

Особливого значення набуває звукова робота при вивченні букв я, ю, є, і, буквосполучень дж, дз. Перед тим, як ознайомити учнів з відповідною буквою (буквосполученням), розкриваємо звукове значення цих літер (буквосполучень). Матеріал Букваря на вивчення я, ю, є розміщений так, що на одній сторінці ознайомлюємо з буквою, яка слугує для позначення і сполучення звуків [йа], [йу], [йе], а на другій — для позначення звуків [а], [у], [е] та м'якості попереднього приголосного.

Розглянемо перший випадок, коли цими буквами позначають два звуки: [йа], [йу], [йе]. Для аналізу добираємо слово, де сполучення букв, що позначають ці звуки, стоять на початку і становлять склад (я-кір, Ю-ра, Є-ва). Пропонуємо далі послідовність роботи на уроці вивчення букви я.

1. Відгадування загадки «Коли потрібний — викидають, а не потрібний — підіймають» (якір); робота над усвідомленням лексичного значення цього слова.

2. Чітка вимова вчителем, учнями аналізованого слова якір, слухання його.

3. Поділ слова на склади, виділення першого складу: [йа].

4. Протяжна вимова першого складу: [йййааа]; спостереження за артикуляцією (спочатку середня частинка язика змикається з твердим піднебінням, губи зближуються (при вимові звука [й]), а потім спинка язика розмикається з піднебінням, рот широко розкривається (при вимові звука [а]).

5. Вимова почутих звуків, їх характеристика.

— Скільки звуків чуємо? Який чути голосний? (Звук [а]). Який — приголосний. (Звук [й]).

6. Зіставлення вимови звуків [а] — [йа] окремо та в словах (абрикос — яблуко [йаблуко]).

7. Зіставлення вимови звуків [й] — [йа] окремо та в слова: - (твій-твоя [твойа]).

8. Моделювання звукової будови слова якір фішками на набірному полотні (один учень — біля дошки, інші — на індивідуальних набірних полотнах).

9. Ознайомлення з буквою я, складання слова якір з літер розрізної азбуки.

10. Встановлення невідповідності між звуками та буквами. Під час ознайомлення учнів зі звуковим зніаченням букви я, коли вона стоїть після приголосного, послідовність роботи на уроці може бути такою:

1. Вимова аналізованого слова Галя.

2. Поділ слова Галя на склади.

3. Протяжна вимова другого складу з акцентуванням на голосний: [лааа]; виділення голосного звука (— Який голосний звук чуємо?).

4. Повторна вимова складу [ла] з акцентуванням уваги на м'який приголосний [ллла] (— Який приголосний звук чуємо у складі?).

5. Моделювання звукової будови слова Галя за допомогою фішок.

6. Спроба скласти це слово з букворозрізної азбуки. Учитель може викликати до дошки учня, який не знає букви я і запропонувати йому викласти слово з літер розрізної азбуки. Якщо школяр поставить у кінці букву а, всі читають (Гала) і переконуються, що викладено не те слово. У слові Галя приголосний звук у другому складі вимовляється м'яко. Тоді класовод повідомляє, що для позначення м'якості попереднього приголос- ного слугує буква я (показує букву), ознайомлює з графічним зображенням. Діти виставляють на набірному полотні замість букви а букву я, читають слово (Галя).

Букви після твердих приголосних: Букви після м’яких приголосних:

7. Узагальнення вивченого у вигляді правила: буква я показує, що попередній приголосний є м'яким; складання таблиці, розпочатої раніше, яка заповнюється з вивченням букв г, ь, я, ю, є:

	а		о		у		е		и
	я

Аналогічно проводимо роботу під час опанування букв ю, є.

Особливості - звукової роботи під час вивчення буквосполучень, дж, дз полягають у тому, щоб засвоїти злиту вимову цих звуків, послідовно вимовляти елементи цих африкат: [д] і [ж], [д] і [з], [д] і [з] (нерідко діти при вимові цих звуків припускаються помилок). Велику роль тут відіграє прийом імітації (наслідування), коли класовод показує зразок вимови, а вихованці наслідують його. Однак, як свідчить практика, при постановці звуків [дж], [дз], [дз] важливо пояснювати артикуляцію, що сприятиме успішному формуванню правильного їх вимовляння. Скажімо, доцільно зіставити пари дзвінких і глухих приголосних ([дж] —[ч], [дз] - [ц], [дз] - [ц]) за місцем і способом творення та за акустичними ознаками і таким чином навчити правильно вимовляти їх.

Покажемо, як це можна здійснити на уроці вивчення буквосполучення дж (с. 116 Букваря). Послідовність роботи може бути такою:

1. Вимова аналізованого слова джміль учителем, школярами, робота над усвідомленням лексичного значення цього слова.

2. Виділення першого звука [дж], його вимова, робота над постановкою звука [дж], зіставленням його з парним глухим [ч]. Учитель пропонує дітям поставити мовні органи в позицію для вимови звука [ч], потім— [дж]. Учні переконуються, що мовні органи при вимові цих звуків мають однаковий артикуляційний уклад. Отже, щоб правильно вимовити звук [дж], потрібно мовні органи укласти в позицію для вимовляння звука [ч] і подати голос.

3. Спостереження за звучанням та артикуляцією звука [дж] (широкий кінчик язика змикається з твердим піднебінням).

4. Характеристика звука [дж], позначення його умовним значком (фішкою).

5. Утворення складів зі звуком [дж]: [дж], [а] — [джа]; [дж], [о] —

[джо] і т. д., аналіз цих складів — вимова окремих звуків, що становлять даний склад: [джа] —це [дж] і [а] тощо.

6. Встановлення місця звука [дж] у словах: джерело, бджола, джем, саджає, джміль, саджанець, ходжу.

7. Моделювання звукової будови слова джміль.

8. Ознайомлення зі сполученням друкованих букв дж, складання слова джміль із букв розрізної азбуки.

9. Встановлення невідповідності між звуками і буквами.

Злитий звук [дз] має пару щодо м'якості — [дз], тож опрацьовують його так, як і будь-який звук, що має пару щодо м'якості, але з урахуванням етапу постановки цього звука: укладаємо мовні органи в позицію для вимови звука [ц] ([ц]), подаємо голос — утворюється звук [дз] ([дз]). [1;14].

Висновок

Потрібно зауважити, що звукова робота в період навчання грамоти має бути не самоціллю, а сприяти формуванню орфоепічних, фонетичних, орфографічних, умінь та навичок учнів. Успіх її залежатиме від таких умов: 1) науковість викладу навчального матеріалу; 2) взаємозв'язок аналізу та синтезу; 3) раціональний добір вправ і наочних посібників на уроці.

Слід замітити, що в Букварі (Н.Ф.Скрипченко, М.С.Вашуленка), який є найбільш науково обгрунтованим і доступним за структурою і змістом дітям, закладено багато тематичних малюнків, вправ і завдань для організації вчителем роботи з розвитку мовлення в період навчання грамоти.

Та все ж потрібно виділити комплекс вправ суто мовленнєвої спрямованості.

Удосконалення звуковимови.