Балів дитина отримує в тому випадку, якщо вона визначила правильно всі види текстів

12 балів дитина отримує в тому випадку, якщо вона визначила правильно всі види текстів.

В 9 балів – якщо два види тексту.

6 балів – якщо один вид тексту.

Висновки про рівень формування мовленнєвих вмінь та навичок дитини молодшого шкільного віку робиться на основі аналізу й узагальнення даних, що отримані в результаті дослідження.

Результати проведеного оцінювання

Кількість балів	12	9	6
Кількість учнів	15	10	5

Отже, можна зробити висновок, що діти, які приймали участь у дослідницьких педагогічних експериментах загалом мають високий та середній рівень розвитку мовленнєвих якостей. Формуванню мовленнєвих вмінь та навичок сприяє різноманітні прийоми та методи роботи вчителя з дітьми.

Висновки

Різні типи структур монологічного мовлення діти засвоюють і в процесі оволодіння синтаксичними категоріями: порядком слів, однорідністю і неоднорідністю змістових частин (у протиставленні опису розповіді), деякими сполучниками із значенням чергування, виникнення і зіставлення для оформлення розповіді; причинно-наслідковими формантами в міркуванні; типологічною тональністю, що диференційовано притаманна кожному типові монологічного мовлення.

У розвитку мовленнєвих навичок дітей оформляти різні типи монологічного зв'язного мовлення велике значення має засвоєння і лексико-семантичних одиниць. Діти оволодівають різними семантичними групами дієслів із значенням послідовності, повторюваності, одноразовості, миттєвості дій, якщо вони чують від дорослих доречні мовні зразки різних монологічних типів мовлення, що структурно оформлені у вигляді певної системи мовних засобів для вираження їх структурно-диференційованого загальнопоняттєвого змісту надфразних комплексів.

У мовленні дітей, з котрими послідовно, доступно й наполегливо проводиться робота з їхнього логіколінгвального розвитку, простежуються навички актуального членування речень зв'язного мовлення. Висловлювання таких дітей уже дають змогу з'ясувати, який зміст має безпосередньо попередній контекст, і що нового вносить наступний.

Таким чином, у типологічних структурах достатньо розвиненого зв'язного мовлення окремих дітей використовуються ті ж лексичні, стилістичні, синтаксичні й граматичні категорії, що і в реченнях. Тільки в різних типах мовлення вони мають значення, коли співвідносяться з іншими реченнями, а не стосуються окремо взятого речення. У складі монологічних типів мовлення дітей вони набувають вторинного аспекту функціонування, що має істотне структурно-типологічне значення. Ось чому важливо вже в дошкільному закладі та в родині підходити до практичного формування монологічного мовлення дітей не як до навчання потоку говоріння взагалі, а з позиції оволодіння дітьми функціонально-усвідомленим звуковим потоком мовлення з увагою до типізованих різновидів, а також засвоєння ними предикативних, лексико-граматичних, синтаксичних категорій у їх текстуальному функціонуванні. Тобто потрібно застосувати функціонально-смисловий підхід до монологічних типів зв'язного мовлення.

Для формування навичок розповіді та опису використовують різні прийоми. До прийомів формування навичок розповіді належать: спільна розповідь, зразок розповіді, аналіз зразка розповіді, колективне складання розповіді, моделювання, оцінювання. Формування навичок опису включає такі методи: методи введення граматичних форм – сприйняття і осмислення значення змісту словосполучень і речень, методи активації описових синтаксичних конструкцій та збагачення усного мовлення дитини словосполученнями і реченнями, методи активізації побудови дитячих висловлювань.

Список використаної літератури

1.         Ананьев Б.Г. К теории внутренней речи в психологии // Психология чувственного познания. — М.: Изд-во АПН РСФСР, 1960. — 486 с.

2.         Бабич Н.Д. Лінгвопсихологічні основи навчання і вивчення мови. — Чернівці: Рута, 2000. — 174 с

3.         Баев Б.Ф. Питання генезису внутрішнього мовлення // Питання психології мислення і мови / Наук. зап. ін-ту психології. — К.: Рад.шк., 1959. -Т. ХНІ. — С.145—165.

4.         Баєв Б.Ф. Актуальні питання внутрішнього мовлення та його формування у дітей // Питання психології навчання і виховання. Наук..-досл. ін-т психології УРСР, Українське відділення Т-ва психологів при АПН РРФСР. — К.: Рад. шк., 1961. — С. 32—48.

5.         Баєв Б.Ф. Внутрішнє мовлення учнів та його роль у навчанні // Українська мова в школі. — 1969. — № 1. — С.14—29.

6.         Білодід I.К. Психологічні основи індивідуального мовлення // Філософські питання мовознавства. — К.: Наук, думка, 1972. — С. 91-111.

7.         Богуш А.М. Методика навчання дітей української мови. — К.: Вища шк., 1993. — 327 с

8.         Бородич А.М. Методика развития речи детей. — М.: Просвещение, 1981. - 255 с.

9.         Боть Л.П. Психолінгвістичний аспект дитячого мовлення // Актуальні проблеми менталінгвістики. — Черкаси: ЧДУ, 2001. — Ч. 2. — С.3-5.

10.      Варзацька Л.О. Навчати мови і мовлення на основі тексту: Посіб. для вчителів. — К.: Рад. шк., 1986. — 104 с.

11.      Вашуленко М. С. Державний освітній стандарт з української мови (початкова ланка) // Поч. школа. — 1997. — № 2. — С.2—6

12.      Вашуленко М.С. Перспективність і наступність у мовленнєвому розвитку дошкільників та учнів першого класу // Дитинство: наступність і перспективність у навчанні й вихованні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку / Укл. Д.С. Мазоха, О.О. Борисова, Н.В. Ігнатенко. — Переяслав-Хмельницький, 2000. — С. 138—140.

13.      Вашуленко М.С. Теорія і практика навчання української мови у 4-річній початковій школі. — К.: Освіта, 1992. — 216 с.

14.      Вашуленко М.С. Формування мовної особистості молодшого школяра в умовах переходу до 4-річного початкового навчання // Поч. школа. - 2001. - № 1. - С 11-15.

15.      Взаємозв’язане навчання мови і мовлення. Т. Рузинська. //Початкова школа. - №11, 2002.

16.      Навчання української мови в 2 класі. М. Вашуленко //Початкова школа. - №1, 2003.

17.      Розвиток діалогічного мовлення школярів на уроках української мови. С. Дубовик. // Початкова школа. - №7, 2002

18.      Усний переказ як засіб розвитку зв’язного мовлення. О.Лобчук. // Початкова школа. - №2, 2002

Додаток

Урок 24. Текст-розповідь і текст-опис

Мета. Дати учням первинне уявлення про текст-розповідь і текст-опис у їхньому зіставленні; формувати практичне уявлення про різні типи висловлювання залежно від поставленої мети; учити дітей складати найпростіші міркування; розвивати мовлення, вміння будувати зв'язні висловлювання; виховувати культуру мовлення.

Обладнання. Таблиця «Типи текстів».

Хід уроку

I. Організація класу до уроку.

II. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Каліграфічна хвилинка.

— Сьогоднішній урок розпочнемо з каліграфічного письма. Зверніть увагу на дошку. Пригадайте правильність написання великих літер, складів, з'єднань.

ЗаТР Иди сух біг

сухий єць им одягає

2. Словниковий диктант.

Затишно, новий, Оксанка, цікавий, приємно, щастя, Київ, столиця. (Перевірка диктанту.)

— Складіть і запишіть речення із словом Київ. (Київ — столиця України.)

III. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку.

— Нас чекає цікава робота. На уроці ми навчимося розрізняти тексти за типами.

IV. Осмислення нових знань.

— Послухайте, я прочитаю вам записані на дошці тексти. (Діти можуть читати тексти самостійно.)