Реалізація взаємозв'язків класного і позакласного читання;

3. Реалізація взаємозв'язків класного і позакласного читання;

4. Можливість планування самостійної роботи, як при роботі з художньою книжкою, так і з її текстом(ами).

Принцип актуальності підібраного матеріалу виходячи з врахування потреби розкриття теми учням, усвідомлення значення даного уроку – важлива проблема, яка постає перед вчителями. Скільки учнів у класі, стільки і бажань звернути більше уваги на той напрямок дитячого сприймання, який відповідає їхнім потребам. Важливо організувати урок позакласного читання так, щоб забезпечувався тісний контакт вчителя і учня, де останній посідав перше місце в навчально-виховному процесі. Також не слід забувати, що ці уроки повинні відповідати програмовим вимогам з позакласного читання, забезпечуючи взаємозв'язок навчально-виховного процесу і організації уроку вчителем. Матеріал, дібраний до уроку, може бути спрямований на величезну кількість напрямів художнього слова: казку, вірш, оповідання, легенди, приказки, загадки, трагічні і комічні твори. Але завжди вчитель повинен врахувати наслідки таких уроків, мету їх проведення, актуальність теми на даний момент проведення. Тобто, слід організувати урок позакласного читання, виходячи з потреб і бажань учнів, та врахування програмних і вікових особливостей процесу навчання.

Принцип тематичної спрямованості матеріалу дає можливість ширше реалізувати світоглядний потенціал навчання дітей вмінню працювати з художніми творами, сконцентровувати їх увагу на тематиці даного уроку. Цей принцип також відкриває широкі можливості творчого пошуку, де кожен з учнів зможе по-новому відкритися. Адже підібрані теми можуть бути різними: близькі і відомі учням твори; невідомі твори ті, що розширюють читацьке коло школяра, розвивають вміння бачити і відчувати красу навколишнього тощо. Актуальність цього принципу дозволяє неформально реалізувати умову зв'язку навчання з життям, уникати неприродності у відборі навчального матеріалу, стимулює до самостійного пошуку такого ж матеріалу самими дітьми.

Наприклад, готуючись до уроку на тему: "Твори всесвітньо відомого казкаря Г.К.Андерсена", учні отримали завдання: поновити у пам'яті біографічні відомості про автора прочитаних книг; організувати книжкову виставку; навчитись коротко переказувати книжки; добре орієнтуватися в колі книг казкаря, щоб вміти розпізнати казки за малюнками, опорним блоком слів, за початком твору; підготуватися до інсценізації окремих епізодів казки (робота в групах), постановка живих картинок. Тобто усі завдання складались так, щоб учень не зміг обмежитись прочитанням однієї книги, а хоча б декількох. В іншому випадку, робота учнів на уроці буде однобокою. Усі вище вказані види робіт вимагають від школярів великої самостійності вдома, підготовка повинна бути логічно продуманою і не бездумною, адже урок організовується для перевірки вміння самостійно працювати з новими і вже добре відомими творами.

До уроку були прочитані такі казки: "Гидке каченя", "Дикі лебеді", "Снігова Королева", "Дюймовочка", "Кресало", "Свинопас". Робота організовувалась послідовно, спочатку завдання отримали всі учні класу.

1. Які твори казкаря ви прочитали до уроку? З якими казками познайомились вперше?

2. Назвіть головних героїв казок Г.К.Андерсена. Хто з них вам найбільше подобається? Чому?

3. До яких казок ви звертались, щоб відповісти на запитання:

-  Хто допоміг Дюймовочці? Скільки братів було у Солдатика? Що заважало Солдату і Балерині одружитися?

-  У які квіти перетворились гидкі жаби? Чому мовчала принцеса?

-  Де зараз черевички Герди? У якій країні знаходиться розбите дзеркало? Чи існує на світі Снігова Королева?

4. Порівняй між собою Дюймовочку і Герду. Чи схожі вони? Що ти можеш розповісти про цих героїв.

5. Яку з казок ти хочеш розповісти всьому класу?

Також завдання отримали окремі учні на карточках, що дало можливість перевірити розуміння учнями казок і вміння працювати з текстом::

1. У яких казках тобі трапилась така героїня як Чаклунка? Напиши назви цих казок.

2.  Назви головних героїв прочитаної тобою казки. Чим вони тобі. сподобалися? Хто не сподобався?

3.  Ким були герої один для одного?

4.  Що хотів автор сказати цим твором?

5.  Чому цей твір є казкою?

Таким чином, усі учні класу, через завдання, поставлені до уроку, :змогли проявити свою творчість, а це говорить про розуміння даних завдань і бажання проявити себе з найкращої сторони.

Підготовка до уроку на тему: "Усна народна творчість" велась дещо в іншому напрямку: насамперед, учні повинні були самостійно розібратись, що належить до теми уроку. Звичайно, з деякими основними напрямками вони вже були знайомі з уроків класного читання: казки, прислів'я, але, що ще відноситься до народної творчості, не знали. Як потім сказали діти, вони і не уявляли, що усна народна творчість така різноманітна і багатогранна: прикмети, скоромовки, нескінченні пісеньки, загадки, легенди і т.д. Був проведений конкурс на кращий вірш, учні розповідали, давали відповіді на запитання і самі запитували:

1.  Хто є автором цього вірша?

2.  Чи знаєш ти історію вірша? Розкажи.

3.  Подумай, на що треба звернути увагу читаючи цей вірш? Чи є у ньому незрозумілі слова? Де ти міг чути ці слова? Хто говорить ці слова?

4. Чому цей вірш тобі подобається? Які рядки відображають головну думку вірша?

Попередньо учні отримали завдання: для голосного читання вибрати і підготувати такий твір, який особливо сподобався і пояснити причини вибору; намалювати словесні картинки улюблених героїв прочитаного твору; підготуватись до творчого переказу від імені героя казки; підібрати приказки до розповіді або діючої особи.

Як з'ясувалось, діти дуже полюбляють розгадувати загадки, при чому не просто розгадувати, а практично всю роботу організовувати так, щоб вона тісно перепліталась з ними. Даючи дітям завдання знайти загадки про тварин, а це було одне з-поміж інших завдань, не сподівались такого ставлення, деякі завдання взагалі не були виконані, проте загадок було достатньо, як по темі, так і поза нею. І що головне, робота велась не просто загадка-відгадка, а сам процес розгадування був захоплюючим. Адже, методика роботи з загадками передбачає, що навчати дітей відгадувати слід починати не з загадування, а виховання вміння сприймати предмети і явища. з різних боків, бачити світ у різноманітних зв'язках і залежностях, у кольорах, звуках, русі, зміні. Ці знання висловлюються влучним, образним словом. Під час спостережень учні знаходять слова, які б точно відбивали побачене. Наприклад, пропонували дітям склянку води, пісочний годинник, соломинку. Діти повинні були відгадати, до якої з казок Г.К.Андерсена це відноситься. Поки діти думали, зачитали їм загадку:

Один біжить, другий лежить, а третій кланяється.

(вода, пісок, очерет).

Або, загадуючи один одному загадки про тварин, демонстрували їм ілюстрації, на основі яких діти коментували свої відповіді.

Аналіз прочитаних оповідань доцільно вести так, щоб діти самі приходили до відповідних оцінок поведінки персонажів, висловлювали своє ставлення до описаних подій. Вчителю слід ширше застосовувати запитання, які змушуватимуть учнів думати, порівнювати, оцінювати, робити висновки хоча можливість застосовувати запитання, що спонукають учнів до репродуктивної відповіді не відкидається.

При роботі над казкою увагу учнів слід зосереджувати на розкриття особливості казки як жанру. Звичайно, від учнів не слід вимагати наукового її визначення. У початкових класах мова може йти про набуття загальних уявлень про казку та її відмінності від інших жанрів: умовність, наявність однотипних дій, особливості побудови цього виду народної творчості. Щодо опрацювання легенд вчителю слід звернутись до історичної сторони вивчення цього жанру. Адже важливо підвести учнів до сприймання легенд як подій, що дійсно відбувалися, але факти і достовірність яких дещо перебільшена. Легенди поглиблюють в учнів уявлення про минуле, що створило теперішнє і мають великий вплив на майбутнє. Вчитель підводить учнів до розуміння того, що легенда – це не тільки вимисел народу у минулому, але історичність викладених фактів, які за своєю суттю правдиві.

Мовлення – комунікативний засіб, що обслуговує людей у їхньому спілкуванні, надає можливості виражати емоції. Культура спілкування, культура почуттів виховується у процесі спілкування. Найбільш складною в системі уроку є організація природної ситуації, доброзичливості, комунікації. Але сама мова, народна творчість мають багаті почуттями і емоціями твори, що дозволяють організувати цікаву і корисну розмову. Це пісеньки-приспіви і нескінченні пісеньки. Саме завдяки їм школяр опановує почуття, вчиться вільно володіти мімікою, розуміти значення найпростіших жестів. Такі нескінченні пісеньки дають можливість учням самостійно виявити свої акторські здібності у маленькому театрі (класі): поза, міміка, мовлення, жести. Дитина самореалізується, що дуже важливо у молодшому шкільному віці.

1. Чи подобаються тобі нескінченні пісеньки? Чому? Розкажи улюблену пісеньку,

2. Хто головні герої нескінченних пісеньок?

3. Запам'ятай і продовж нескінченну, пісеньку:

Був собі баран та вівця

І мали стіжок сінця,

Але казка ця з кінця.

Був собі баран та вівця.

4. Чому цю пісеньку називають нескінченною? Доведи свою думку.

Жива картинка не лише методичний прийом, але і допомога дітям. Цільове призначення прийому гри - допомогти через міміку і жести відтворення персонажів казки, на чуттєвому рівні усвідомити твір. Це дасть учневі можливість розвинути емоційну грамотність, бачити й розрізняти рухи співрозмовника і правильно на них відгукуватись. Жива картинка своєрідний театр міміки і жестів. Тому під час постановки всі учасники (актори і глядачі) набувають камерного досвіду спілкування в театральній атмосфері, що збагачує їх комунікативні можливості.

Працюючи над віршами, не слід забувати, що об'єкт аналізу – поетичний твір. У нього особлива форма, що зумовлює використання специфічних прийомів роботи над ним. Їм притаманні образність, своєрідна синтаксична будова речень, лаконічність змальованих образів. Це змушує вчителя бути особливо пильним при аналізі віршів як літературного жанру. Також цікавим видом роботи на уроці позакласного читання, де проявляється підготовленість учня, є прийом роботи "впізнай мене". Найкраще користуватись цим видом роботи на початку уроку. Діти пригадують казки, готуються сприймати твори певного жанру.

1.  Сніг, троянди, санки, дзеркало, ворона, олень, королева (Казка "Снігова Королева").

2. Кропива, відьма, принцеса, лебеді, підземелля, німота (Казка "Дикі лебеді").

3. Матрац, принцеса, горошина, указ, король, королева (Казка "Принцеса на горошині").

Діти спроможні самостійно складати такі блоки слів, які характеризують казку і виконують цю роботу з задоволенням. Або можна доповнити цей вид діяльності: спочатку зачитати блоки слів, а потім запропонувати, за наперед заготовленими ілюстраціями, вибрати ті, які відносяться до тієї чи іншої казки. Проте одразу ж слід застерегти, що не потрібно спонукати учнів до багатослівних міркувань. Вони лише поєднують приготовлені малюнки зі словами.

Усі вищевказані види роботи становлять лише малу частку від того, що можна запропонувати учням на уроках позакласного читання, проте, і вони показують, де і коли дитина зможе проявити себе, як самостійна особистість. Проблема коли - особливо важлива. Оскільки роботу учні виконують самостійно, а діяльність і характер уроку проходить за тим сценарієм, який напише вчитель, то запропоновані види роботи можна використовувати на будь-якому етапі уроку, залежно від того, чого вчитель хоче досягнути на уроці і яка роль у цьому процесі належить учням.

Важливою є реалізація принципу взаємозв'язку класного і позакласного читання, адже ці уроки тісно переплітаються між собою. Тільки такий комплексний підхід дасть змогу розв'язати навчальні і виховні завдання. Самостійна робота учнів з художніми творами цікава тим, що має тісний зв'язок з розвитком зв'язного мовлення учнів. Вчитель початкових класів повинен знати, що живому спонтанному мовленню дітей на уроках позакласного читання повинно надаватись більше уваги і часу, ніж це робиться зараз у школі. При цьому слід враховувати мовлення дітей. Завдяки безпосередньому спілкуванню виражається набагато більше, ніж завченим текстом, який учень перекаже, відповідаючи питання уроку. При таких виразних ситуаціях виявляється весь конкретний зміст мовлення, який у значній мірі проявляється через такі моменти. (зміст сказаного, інтонація, відношення, стилістика та інше). Справжнє мовлення досягається власними висловлюваннями, міркуваннями, переживаннями, що розкривають внутрішній прихований світ дитини. Тому нерідко спостерігається, коли учень на уроці позакласного читання легко розповідає твори завчені на уроках класного читання, по-новому їх передаючи.

Перед кожним вчителем початкових класів серед найважливіших завдань постає завдання формування в учнів самостійності як риси особистості, яка може розвиватися у дітей тільки у процесі самостійної роботи. Вчителю-класоводу при відборі текстів потрібно усвідомити, що твори на уроках позакласного читання - це не знаряддя і навіть не дидактичний матеріал. Це навчальний матеріал, вивчаючи який, діти засвоюють нові, життєво необхідні їм знання про навколишній світ і своє місце у ньому.

Таким чином, лише продумана система навчання школярів вмінню правильно працювати з художніми творами, з врахуванням принципів відбору матеріалу для розвитку самостійності у процесі позакласного читання, дасть можливість систематичного впливу на розвиток думаючого, самостійного, начитаного учня. Діти повинні прагнути ближче знайомитися з новими книгами, проводити активну самостійну роботу з ними, що допоможе краще їм зрозуміти навколишній світ і змінити його.

Проводячи самостійну роботу не слід забувати і про диференціацію навчальної роботи. Перш за все диференціація проявляється в організації домашніх завдань: всьому класу (виконання обов'язкове для всіх), за бажанням (для сильніших учнів). Наприклад, до уроку про творчість Джанні Родарі можуть бути такі домашні завдання:

1) всьому класу - читати вірші і казки Д. Родарі, один з його віршованих творів вивчити напам'ять; по групах – підготувати інсценізацію по матеріалах казки "Пригоди Цибуліно";

2) за бажанням – намалювати портрети героїв казки "Пригоди Цибуліно"; у віршах Д. Родарі знайти рядки, які могли б бути заголовком до всієї творчості письменника, свою точку зору вміти доводити;

3) додаткові завдання - написати твір на тему: "Яким я уявляю собі Джанні Родарі".

ЗАВДАННЯ:

1. Запитання до біографії письменника:

-  В якій країні народився Джанні Родарі? Чи це справжнє його ім'я і прізвище?

-  Яку роль у творчості казкаря відіграли батьки?

-  Які факти з життя Д. Родарі допомогли ближче звернутись до дитячої літератури?

-  Про що б ви хотіли запитати Д. Родарі?

2. Запитання до творчості письменника:

- Яка основна тематика творчості Д. Родарі? До якого виду дитячої літератури вона відноситься? Чому?

- Які твори вам вдалось прочитати до уроку?

- Хто головні герої його творів? Чи сподобались вони вам?

Доведіть свою думку.

-  Які події з прочитаних творів вас особливо здивували? Чому?

-  Де відбувались події, описані у віршах?

-  Хто з героїв вам особливо запам'ятався? Чому їх характери такі різні?

-  Чому у творах автор не писав про людей, а описував об'єкти живої природи?

-  Які особливості творчості цього письменника ви змогли відмітити?

-  Можливо хтось знає, хто ілюстрував його твори на батьківщині, в Італії?

Диференціація навчальної роботи на уроках позакласного читання проявляється також у системі колективних завдань. Як правило така мікрогрупа – це декілька учнів: спільне оформлення класу, підготовка вікторин, літературних загадок і т.д. Необхідність диференційованих завдань присутня і на самому уроці позакласного читання, і при перевірці підготовки домашніх завдань. Запитання, складені вчителем по прочитаному вдома матеріалу, дають можливість виступити і сильнішим, і середнім, і слабшим учням. Таким чином, вчитель здійснюючи диференціацію навчальної діяльності учнів, прагне охопити роботою всіх дітей без винятку, що у рівній степені дасть можливість перевірити готовність школярів, як на самому уроці, так і при організації домашніх завдань.

Велику роль у розвитку індивідуальних інтересів дітей відіграють різноманітні способи, самостійної роботи у процесі позакласного читання організації домашніх завдань, що вимагають посильної активності і самостійності. Наприклад, підбір ілюстрованого матеріалу, тематичні домашні завдання, складання запитань самими учнями і т.д. У цьому випадку певну, роль можуть відіграти такі прийоми, як заохочення вчителя, рекомендації учням книг з . яскраво вираженими елементами зацікавленості. Крім цього слід враховувати психологічні особливості окремих дітей: учнів, схильних до фантазування, легше зацікавити до читання науково-пізнавальних книг, а з уповільненою реакцією – до читання казок.

Іноді індивідуальні інтереси доводиться розвивати не прямо, а опосередковано. Наприклад, учень любить малювати, а до читання відноситься байдуже, значить, потрібно заохочувати його до цієї роботи, доручаючи оформити класну виставку ілюстраціями. При чому спочатку попросити зобразити малюнок до відомої книги, похвалити, використати його роботу як наочність до уроку. Потім дати завдання: прочитати невеличку розповідь до теми найближчого уроку позакласного читання, зробити до нього яскраво оформлену ілюстрацією і скласти коротку розповідь до неї. Але вчитель повинен продумати так завдання, щоб учень сам дійшов висновку, що необхідно спочатку прочитати даний твір, а вже потім приступати до конкретної роботи. Таким чином, через пряму зацікавленість школяра до малювання, можна опосередкованим шляхом розвинути у нього інтерес до читання.

Отже, опора на особистий досвід учнів, як одна з дидактичних основ побудови навчального процесу у позакласному читанні, часто переходить у план розвитку індивідуальних читацьких інтересів школярів, і що у свою чергу базується на особистому і життєвому досвіді дитини.

Домашнє завдання у процесі позакласного читання, як це прийнято у педагогіці бувають індивідуальними, груповими і колективними. Різниця лише у тому, що у практиці проведення уроків позакласного читання ще існують завдання за бажанням, які забезпечують розкриття читацьких інтересів і схильностей. Окрім цього, як правило, присутні три види завдань, або по крайній мірі два з них. (див. диференціацію) Найважливіше для вчителя у підготовці позакласного читання налагодити виконання домашніх завдань. Найбільш відповідальна частина проведення цього уроку - перевірка домашнього завдання, яка передбачає не тільки контроль за самостійним читанням учнів, але й уточнення, поглиблення, розширення уявлень школярів за прочитаним матеріалом. Тому, за кількістю часу, відведеному на перевірку свідомого і осмисленого прочитання заданих додому творів, домашня робота стоїть на одному з перших місць. Безпосередньо саму перевірку треба організовувати так, щоб ініціатива і творча активність школярів не проявлялась стихійно, маючи на увазі не тільки розвиток читацьких інтересів, але і якості учня в цілому. Окрім цього, потрібно використовувати коло вмінь і навичок учнів, здобутих у навчально-виховному процесі на інших уроках.

Види перевірки домашніх завдань можуть бути різними, але обов'язково включати в себе елементи гри і спиратись на творчу активність учнів. Одним з поширених видів перевірки є система запитань, розрахованих на досягнення тієї чи іншої мети уроку. Обов'язковою умовою при цьому є те, що на поставлені запитання неможливо було б відповісти правильно при неуважному читанні твору. У запитаннях, поставлених вчителем, повинен зустрічатися проблемний елемент; розглядаючи творчість письменників рідного краю можливе використання таких запитань:

1.  Порівняй стиль написання віршів Н. Забілої і М. Підгірянки. Чиї вірші вам більше запам'яталися? Чому?

2.  Вірші яких поетів ви ще прочитали? До складу яких книжок вони увійшли? До яких з них ви зробили малюнок? (Малюнки переглядаються).

3.  Який малюнок вам сподобався? Як ви вважаєте, він точно відтворює зміст вірша? Чим треба доповнити малюнок? Як ви думаєте, хто є улюбленим поетом "художника"? У якій книзі можна прочитати цей вірш?

4.  Які слова вживає автор, щоб викликати в читача піднесений настрій (почуття жалю, скорботи, смутку, радості, переконаність, впевненість, хвилювання, роздуми...)?

5.  Вірші якого автора вам трапились вперше? Чи довідались ви щось про цього автора? Розкажіть.

Іноді на уроках позакласного читання вчитель пропонує учням самостійно продумати запитання для своїх товаришів. У цьому випадку враховується і запитання, і відповідь на нього. Цей прийом допомагає вчителю визначити уважність учнів при читанні твору, розуміння прочитаного і ступінь зацікавленості з боку школяра. Широко розповсюдженим видом перевірки домашнього завдання є різноманітні літературні ігри. Літературні ігри за своєю суттю не повинні копіювати зміст уроку, і за структурою нагадувати опитування учнів. Вони закріплюють прочитаний матеріал, розширюють інтереси школярів, творчі здібності. До таких літературних ігор можна віднести:

"Літературний двобій". Умови гри: перший учень задає запитання по матеріалу домашнього читання, другий швидко відповідає на нього і так само швидко задає питання іншому учневі. Гра проходить у швидкому темпі, до чого зобов'язує сама назва гри.

"Вгадай звідки?" – передбачає перевірку домашнього читання і одночасного тренування читацької пам'яті. Умови гри: вчитель (або учень) читає уривок з тексту, потрібно вгадати з якого твору цей уривок і хто його автор. Іноді замість читання уривка твору можна використовувати художні образи, при цьому зміст гри не зміниться, проте набуде дещо іншого характеру і називатиметься "Вгадай героя!".

"Письменник чи не письменник?" Умови гри: вчитель (або учень) називає прізвище, а відповідаючий, якщо він вважає, що це письменник, називає його твір. Ця гра розрахована не стільки на перевірку домашнього завдання, скільки на перевірку раніше вивченого матеріалу і розширення літературних уявлень школяра.

"Хто останній?" Передбачає називати твори автора. Хто з учнів. останнім назве твір цього автора, вважатиметься переможцем.

Гра "Хто ти?" носить навчаючий характер. Умови гри: один учень виходить за двері класу, інші придумують, ким з літературних героїв твору він буде. Герою твору придумують запитання, три, найбільш влучні, вчитель просить запам'ятати, щоб потім запитувати. Зайшовши, учень уважно слухає запитання, вгадує ім'я героя, назву твору і відповідає на прочитане.

"Слухай краще": один учень виходить, іншим учням дається рядок з вірша. Зайшовши, учень слухає зачитані рядки і відгадує, якого літературного героя вони описують.

Крім цього, до перевірки домашнього завдання можуть належати: шаради, конкурси читачів, ведення читацького щоденника, вирізки з періодичних видань, анкети про літературних героїв. Слід пам'ятати, що всі види перевірки, надзвичайно багатогранні. Якщо вчитель взяв за основу вище вказані літературні ігри, то повинна бути чітко сформована система їх використання і можливість поєднувати будь-які варіанти на свій погляд.

Знайомство вчителя з особистим читацьким досвідом учнів, обов'язкова умова успішної організації процесу позакласного читання. Це засіб правильного керівництва читанням, тому що, не знаючи інтересів учнів, вчителю важко використовувати виховний вплив книжок. Читацькі інтереси, як правило, вчитель вивчає, прислухаючись до усних висловлювань учнів, аналізуючи письмові відповіді, ознайомлюючись з бібліотечними формулярами, задаючи питання типу:

-  З ким із героїв прочитаних книг ти б хотів потоваришувати?

-  Про що б ти хотів прочитати? Чим ширші і різнопланові інтереси школярів, тим цікавіше і ефективніше проходитимуть уроки позакласного читання; усвідомлене бажання читати - основа успіхів цих уроків. Завдання вчителя не дати згаснути інтересу до читання і постійно створювати умови для полегшення учням шляху становлення їх як читачів. Для підтримання розвитку індивідуальних інтересів учнів, необхідно застосовувати продуману організацію форм змісту уроків, що дасть вчителю можливість полегшити розуміння внутрішнього світу кожного з членів класу. Саме тому, до уроків позакласного читання існують домашні завдання типу: вивчи напам'ять вірш, який тобі подобається більше за інші; у віршах Олени Пчілки знайди рядки, які можуть бути заголовком всієї творчості письменниці і т.д. Цій ж меті відповідають запитання: Які рядки у розповіді тобі особливо сподобалися? За кого ти хвилювався? Що тобі здалось веселим? Сумним?... Важливо, щоб до кінця уроку не залишилось жодного учня, який би промовчав усі сорок п'ять хвилин.

Проте, слід пам'ятати, що інтерес має свої вікові особливості і те, що хвилює першокласника, байдуже учневі четвертого класу; що у кожному класі є пасив і актив. Коли з останнім працювати легко, знання, уміння і навички вони засвоюють невимушено і надовго, то у пасиву інтерес на рівні початкового і бажання проявити себе не виникає. Як правило, таким учням не хочеться читати книги не тому, що їм не цікаво, а тому, що потрібно примусити себе, переступити розумові лінощі. Такі діти читають те, що рекомендує вчитель, не проявляючи при цьому поглибленої цікавості до прочитаного. У такій групі читацькі інтереси поки що не усвідомлюються.

Таким чином, можна з упевненістю сказати, що єдиної складеної системи застосування самостійної роботи у процесі позакласного читання не існує. Та й цього не може бути. Кожен клас повинен йти за окремо розробленою системою вчителем, де враховуються розумові, психологічні, вікові особливості учнів; де пам'ять, мислення, спостереження, розвиток зв'язного мовлення кожного учня відкриваються перед учителем з справжнього, боку; де програма навчально-виховного процесу буде розрахована на менший обсяг вивчення художніх творів, проте зможе донести раціональне зерно, приховане в них. Самостійна робота – це комплекс завдань, де надати перевагу якомусь з вище описаних видів робіт, означатиме однобокість розвитку світогляду молодшого школяра, що проявиться у старших класах середньої школи.

Розділ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ САМОСТІЙНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК НЕОБХІДНОГО ЕЛЕМЕНТУ САМООСВІТИ