Шкільні навчальні екскурсії

Вступ

Екскурсія, яка проводиться за програмою з природознавства, є одним із видів уроку. На уроці-екскурсії процес навчання реалізується не в умовах класного приміщення, а в природі під час безпосереднього спілкування учнів з об'єктами і явищами природи.

Уроки-екскурсії мають великий виховний вплив на дітей. Сприймання краси природи, до якого їх постійно спонукають, відчуття гармонії, її доцільності, на якій зосереджується їхня увага, сприяють розвитку естетичних почуттів, позитивних емоцій, доброти, дбайливого ставлення до всього живого, У відносно невимушених обставинах школярі вчаться спілкуватись між собою під час виконання спільних завдань, поводитися один із одним та з навколишнім світом.

Основним методом пізнання на уроці-екскурсії є спостереження за об'єктами і явищами природи та очевидними взаємозв'язками і залежностями між ними.

Головна мета нашої роботи – з`ясувати особливості використання та методику екскурсій в початковій школі.

Для досягнення визначеної мети перед нами постає певне коло завдань, а саме:

1)   розглянути сутність екскурсії;

2)   з`ясувати, які є види екскурсій;

3)   проаналізувати основні етапи проведення екскурсії

4)   провести аналіз програм та підручників щодо їх спрямованості на проведення екскурсій;

5)   проаналізувати досвід роботи провідних спеціалістів в даній області;

6)   провести анкетування серед вчителів Білошицькослобідської ЗОШ І – ІІ ст.

В ході виконання курсової роботи нами були використані такі наукові методи: аналіз та синтез, порівняння, анкетування, аналіз літератури та передового досвіду вчителів.

Розділ І. Екскурсія як організаційна форма навчання 1.1 Сутність екскурсії

Щодо природи шкільних навчальних екскурсій на різних етапах його впровадження й розвитку висловлювалися різні точки зору. Так, одні автори трактують екскурсію як метод навчання, інші — як метод і форму або як форму. На початковій стадії впровадження екскурсій в шкільне життя вони практикувались епізодично як продовження звичайних уроків за межами навчального приміщення. З розвитком методики екскурсійної роботи відокремлювалися в окремі методи такі прийоми її проведення, як пояснення екскурсовода, демонстрація, спостереження, фіксація вражень, вправи та ін. Екскурсія почала усвідомлюватись як метод і форма навчання. Вкладі час екскурсія набула статусу самостійної форми навчальних занять. Це відносно завершена структурна одиниця педагогічного процесу, яка характеризується своїми особливостями.

Розглядаючи екскурсію як дидактичну категорію, слід насамперед зазначити, що вона суттєво відрізняється від інших форм навчальних занять специфікою організації пізнавальної діяльності учнів. Під час екскурсій учні активно сприймають натуральні об'єкти дійсності — предмети, процеси, явища в їхньому природному середовищі, в звичайних режимах функціонування. Основний метод пізнання — цілеспрямоване спостереження під опосередкованим керівництвом учителя живої реальності, аналіз її сутності, яке доповнюють записи вражень, зарисовки, складання схем процесів. Все це потім систематизується, узагальнюється й колективно глибоко і всебічно обговорюється на інших заняттях у школі.

До особливостей екскурсій можна віднести й мінливість учнівського складу. Залежно від типу, змісту й об'єкта екскурсії кількість учнів у групі коливається від 10 до 40. Тривалість екскурсійних занять також нестала — від 35 до 90 хвилин. Іноді вона може продовжуватися кілька днів (у випадках виїзду учнів за межі постійного проживання) [2].

Що стосується особливостей екскурсій, пов'язаних з відношенням учнів до її об'єкта, то слід мати на увазі, що не всякий вихід за межі школи з метою навчання можна віднести до цієї категорії навчальних лінія її. Трудове навчання, наприклад, часто проводиться безпосередньо на виробництві, в цеху промислових і сільськогосподарських підприємств, проте заняття ;і цього предмета не можна назвати екскурсією, хоч воно проводиться не в школі. З другого боку, навчання може відбутися й без виходу учнів за межі шкільного приміщення (наприклад, екскурсія до природничого музею). Звідси зрозуміло, що місце проведення екскурсії само по собі ще не характеризує її сутності. Тут пріоритетне значення мають об'єкт пізнання, мета занять, методи її реалізації.

1.2 Види екскурсій

У курсі природознавства початкової школи проводяться такі види уроків-екскурсій:

Показані на схемі уроки-екскурсії мають свою макроструктуру, яка відображає логіку процесу навчання, що здійснюється в межах кожного виду.

Екскурсія, як видно зі стислої характеристики її сутності, являє собою багатопланове дидактичне утворення, тому її поділ на групи може здійснюватися за різними ознаками.

За зв'язком з навчальними програмами розрізняють екскурсії програмні (передбачені програмою) й непрограмні (виходять за межі програми), Нині в зв'язку з реформою школи дозволяється збільшення питомої ваги непрограмних екскурсій. Вони проводяться як позапланові заходи.

За змістом навчальні екскурсії діляться на три великі групи:

1. Природничо-географічні екскурсії (охоплюють природу й людину як частину природи), їх можна в свою чергу поділити на природничі І власне географічні. До групи природничих відносяться астрономічні, фізичні, метеорологічні, мінералогічні, ґрунтові, ботанічні, зоологічні та ін.

2. Гуманітарні (суспільствознавчі), екскурсії. Сюди відносять культурно-історичні, художні і художньо-історичні, літературні, економічні і економічно-побутові.

3. Виробничі екскурсії мають на меті вивчення промислових і різних сільськогосподарських підприємств, заводів, фабрик, колгоспів, радгоспів та інших об'єктів.

За обсягом навчальні екскурсії можна поділити на однотомні, багатотемні (споріднені теми з одного предмета) й комплексні, інтегральні (багатотемні з різних предметів). Однотемні й багатотемні іноді об'єднують в групу тематичних екскурсій [2].

Тематичні екскурсії — це такі, які проводяться по ходу вивчення однієї чи кількох взаємозв'язаних тем того чи іншого предмета, наприклад екскурсія з хімії на водоочисну станцію на тему «Значення води і розчинів у промисловості, сільському господарстві й побуті. Охорона водоймищ від забруднення. Очищення води на водоочисних станціях». Учитель хімії може кооперуватися з учителем фізики і екскурсію на цю тому може організувати і провести як комплексну. Тоді .з хімії учні одержать конкретні уявлення про практичне значення очищення води, про застосування при цьому речовин і процесів; з фізики вони закріплять знання про властивості рідин і газів, атмосферні маси, бідову й роботу окремих установок, машин і механізмів.

За методом проведення розрізняють дослідницькі, ілюстративні й комбіновані екскурсії.

Дослідницькі екскурсії проводяться в лабораторії, конструкторські бюро, на колгоспні й радгоспні поля. Останні в зв'язку з актуалізацією проблем охорони навколишнього середовища набули відносно широкого розповсюдження. Ілюстративні екскурсії організуються переважно з метою демонстрації практичного застосування законів науки на виробництві, наприклад екскурсії на холодильні підприємства.

Комбіновані екскурсії організовуються для досягнення кількох цілей — ілюстрації використання закономірностей науки на практиці, самостійного з'ясування учнями принципів конструкції машини й механізмів та ін.

За часом проведення відносно тем, які вивчаються на уроках, екскурсії ділять на вступні, супровідні й заключні.

Вступні екскурсії передують вивченню нового матеріалу. їх мета здебільшого обмежується потребою попередньо ознайомити учнів зі змістом нового предмета чи розділу курсу, великої теми. На таких екскурсіях учні знайомляться з опорними поняттями, одержують наочні уявлення, необхідні їм для свідомого засвоєння нового навчального матеріалу.

Супровідні екскурсії організовуються паралельно з вивченням теоретичного матеріалу й покликані забезпечити більш глибоке його розуміння учнями, доповнити їхні знання новими фактами, наочними уявленнями

Заключні екскурсії проводяться після вивчення розділу (теми) програми з метою узагальнення й систематизації теоретичних знань, удосконалення й закріплення умінь і навичок. На заключних екскурсіях розкриваються зв'язки вивченого на уроках матеріалу з реальними процесами і явищами.

Серед природничо-географічних екскурсій виділяють осінні, зимові, весняні, літні.

Для зручності практичного застосування екскурсій в сучасній дидактиці прийнято ділити їх одночасно за кількома ознаками. Найдоцільнішою можна вважати таку класифікацію екскурсій:

Попередня схема класифікації екскурсій тут збагачена як підвидом комплексних інтегральною екскурсією. Виділення інтегральних екскурсій в окреме екскурсійне заняття зумовлено природою його об'єкта. Це — завжди багатоплановий об'єкт, в основі функціонування якого лежать закономірності різних наук — математики, кібернетики, фізики, хімії, біології, політекономії, історії, географії та інших галузей людських знань. До таких багатопланових об'єктів відносяться передусім підприємства передової технології, обладнані сучасною технікою, підприємства хімічної і електротехнічної промисловості, в тому числі енергетичні, включаючи атомні електростанції. Для забезпечення результативності інтегральних екскурсій, як і інших занять такого типу, вчителі різних предметів кооперуються між собою й колективно опрацьовують методику й техніку їх організації і проведення.

1.3 Педагогічні можливості екскурсій

Інформація про педагогічні можливості екскурсій має не лише теоретичне, а й практичне значення, оскільки допоможе вчителеві правильно визначити їх місце в системі інших форм навчальних занять під час планування педагогічного процесу зі свого предмета.

Педагогічні можливості екскурсій, як і інших занять, визначається кінцевими результатами. Відомо, що кінцевий результат будь-якої дії завжди ширший від змісту тих цілей, на які вона була спрямована. У ньому, крім основного його компонента, що відповідає меті дії (прямий її продукт), завжди наявний додатковий (побічний), який склався сам собою без свідомого наміру виконавця. Так, прямим компонентом результату спостереження в процесі екскурсії за об'єктом пізнання є відповідні знання, а додатковим, побічним — розвиток умінь спостерігати, аналізувати процеси і явища в природних умовах, перебіг відповідних інтелектуальних емоцій, естетичне сприйнятій дійсності. Обговорюючи результати спостережень, одержаних під час екскурсії, учні не тільки поглиблюють і збагачують свої знання (прямий продукт), а й вчаться правильно коментувати побачене і почуте, розвивають уміння коректно відстоювати свої думки, комунікативну діяльність у цілому (побічний продукт). Окрім цього, кожна виконувана дія у формі основного і побічного продукту збагачує учнів інтелектуально, виховує й розвиває їх [2].

Визначаючи педагогічні можливості навчальних екскурсій, ми намагалися врахувати як основний, так і побічний продукт виконуваних учнями дій. Розглянемо ці можливості за основними групами завдань, які можна реалізувати на екскурсіях.

Виконувані в процесі екскурсійної роботи навчальні дії передусім сприяють інтенсифікації навчання, засвоєнню знань кожним учнем відповідно до його Індивідуальних можливостей, екскурсія дає змогу накопичувати життєві факти, збагачує чуттєвий — досвід учнів. За образним висловом Н. К. Крупської, екскурсія вчить учнів «читати не тільки друковані книжки, але також і книгу життя». На екскурсіях учні одержують знання про зв'язки науки і практики, науки й виробничої діяльності людини. Особливо багаті щодо цього виробничі екскурсії. На таких екскурсіях учні мають можливість побачити, як в умовах конкретного виробництва використовуються знання.

Навчальні екскурсії мають велике значення для виховання всебічно розвинених, активних громадян суспільства, здатних не тільки опанувати сучасну техніку, а й успішно розвивати її. В ході екскурсій учні знайомляться з діяльністю людей на різних ділянках виробництва, одержують уявлення про різні професії.

Велика роль екскурсій в екологічному вихованні учнів, формуванні бережного ставлення до природи, любові до неї, раціонального використання природних. ресурсів.

Екскурсії до музеїв, культурних закладів, по історичних місцях розвивають естетичні почуття учнів, сприяють формуванню рис, властивих патріотові, націоналістові.

У процесі екскурсійної роботи стимулюються такі важливі якості особистості, як почуття дружби і взаємовиручки, колективізму, взаємодопомоги.

Раніше відзначалось, що на екскурсіях основним джерелом знань є натуральні об'єкти природи, механізми, техніка, колгоспні й радгоспні поля, ліси, водоймища. Основну інформацію учень одержує через спостереження за цими об'єктами. Пояснення екскурсовода відіграє допоміжну роль. У цих умовах в учнів розвивається аналітико-синтетична діяльність. Вони вчаться ефективно виділяти суттєві сторони у спостережуваних об'єктах, розвивають уміння порівнювати різні явища — фізичні, хімічні, біологічні — і процеси об'єктивної реальності. В процесі екскурсії в учнів набувають дальшого розвитку і з'являються нові уміння фіксувати факти спостережень (у вигляді рисунка, фотографії, запису).

Для розвитку навчальних умінь, комунікативної діяльності велике значення має наступне обговорення результатів екскурсії, яке може здійснюватись на інших заняттях з теми.

Участь в екскурсійній роботі сприяє появі й розвитку пізнавальних інтересів, потреби в постійному підвищенні свого інтелектуального рівня, в безперервному навчанні, що дуже важливо з погляду розв'язання завдань, що стоять перед сучасною школою.

1.4 Етапи проведення екскурсії

Підготовка до екскурсії започатковується складанням перспективного тематичного плану й визначенням в ньому місця для цього виду занять. З урахуванням оточення (виробничого. культурного, економічного) учитель намічає об'єкт екскурсії. При цьому він виходить насамперед з того, щоб зміст екскурсії відповідав програмі і вимогам безпеки, був доступним для розуміння учнів. Обираючи об'єкт виробничої екскурсії, вчитель обов'язково має враховувати рівень технології й технічної оснащеності підприємства, його можливості для розв'язання. актуальних завдань школи (політехнізація змісту освіти, профорієнтація тощо). Об'єкт екскурсії попередньо вивчається вчителем.

Це допомагає йому правильно визначити обсяг і зміст інформації, яку треба довести до свідомості учнів під час екскурсії, опрацювати методику її організації і проведення.

Під час попереднього ознайомлення з об'єктом намічається маршрут екскурсії, виявляються джерела можливої небезпеки (залізничні переїзди, підйомні крани, небезпечні місця). Якщо екскурсія проводитиметься спеціалістом, заздалегідь обмежується обсяг і рівень пояснень, щоб запобігти перевантаженню свідомості учнів спеціальною термінологією, деталями, другорядним матеріалом [8].

На етапі підготовки деталізується мета і складається розширений план проведення екскурсії, В ньому відмічаються питання, з яких будуть організовані спостереження в процесі Проведення екскурсії, опрацьовуються проблемні завдання для учнів, відбираються основні й додаткові джерела інформації, готуються наочні посібники (схеми, таблиці, фотографії) й необхідне обладнання (вимірювальні інструменти, гербарні папки, олівці, блокноти, фотоапарат, компас і т. ін.). План екскурсії включає види роботи учнів, перелік об'єктів спостереження, способи й форми наступного опрацювання зібраного матеріалу, розрахунок часу. В плані зазначаються також форми організації навчальної діяльності учнів — будуть всі вони виконувати одну і ту саму роботу, об'єднаються в невеликі групи чи виконуватимуть індивідуальні завдання. При цьому враховуються вікові та індивідуальні можливості учнів, їхній попередній досвід екскурсійної роботи.

Перед екскурсією вчитель проводить бесіду з учнями, під час якої повідомляє їм дату, місце, мету, завдання й маршрут екскурсії, пояснює правила безпеки й поведінки на екскурсії, стисло характеризує екскурсійний об'єкт, радить, за чим і як треба буде спостерігати, як і що записувати, фотографувати, як рухатись за маршрутом. Завдання для учнів формулюються з розрахунку стимуляції їхньої активної діяльності під час спостережень. Слід чітко, відповідно до вікових та індивідуальних особливостей учнів розподілити обов'язки між ними. Якщо потрібно за планом поділити учнів на ланки, То необхідно призначити ланкових і довести завдання кожній ланці, виділити відповідальних за наочний посібник і обладнання, старших на маршруті. Учитель повідомляє учням запитання, відповіді на які вони мають одержати в ході екскурсії, й рекомендує їм спеціальну додаткову літературу. План екскурсії за етапами її проведення, вказівки щодо спостережень за об'єктами пізнання, та питання, які треба з'ясувати, учні записують у робочі зошити, залишаючи під кожним пунктом місце для фіксації вражень. Перед початком екскурсії необхідно також проінструктувати учнів щодо способу опрацювання здобутої на цих заняттях інформації, складання? письмових звітів, підведення підсумків.

Організація навчальної роботи учнів на місці проведення екскурсії започатковується вступною бесідою в якій дається стисла характеристика об'єкта пізнання. На природничо-географічних екскурсіях, наприклад, звертається увага учнів на особливості спостережуваних природних явищ, їх взаємозв'язок, зміни, що викликаються природними процесами і господарською діяльністю людини. Вступна бесіда на екскурсії до тваринницької ферми включає загальні відомості про колгосп (радгосп) і саму ферму, організацію Праці на ній (оренда, сімейний підряд), цифрові дані й відповідну історичну інформацію, яка збагачує уявлення учнів про розвиток даної галузі сільського господарства. Під час вступної бесіди на екскурсії до промислового виробництва учні одержують необхідну інформацію про сировину, з якої виготовляється продукція, технологічні стадії її переробки, фізичні й хімічні процеси, що відбуваються при цьому, про обладнання, апаратуру, машини й механізми, які полегшують працю людини або замінюють її фізичні функції. Акцентується увага екскурсантів на функціях робітників, психологічних вимогах до них у зв'язку з умовами праці на даному об'єкті. Нагадуються правила техніки безпеки.

На промисловому виробництві, щоб не відволікати уваги учнів, вступну бесіду краще проводити в музеї підприємства, технічному кабінеті, в клубі, навчальній аудиторії, попередньо обладнавши ці приміщення відповідними Ілюстраціями, схемами, моделями та іншими наочними посібниками. На виробничих екскурсіях сільськогосподарського профілю вступна бесіда проводиться безпосередньо біля екскурсійного об'єкта, а на природничо-географічних екскурсіях — з такого місця, звідки зручно оглядати навколишню місцевість [2].

На виробничих екскурсіях доцільно спочатку оглянути діючий об'єкт в цілому, а потім проаналізувати окремі його складові. Під час демонстрації агрегату, бажано звернути увагу учнів на прийоми його праці, підготовку робочого місця, пояснити сутність запроваджених ним раціоналізаторських пропозицій. Ще краще заздалегідь домовитися з одним із передових робітників, щоб дім розповів учням про свою роботу, підкресливши важливість знань, одержаних ними в школі для оволодіння даною професією.

Бесіду по ходу екскурсії слід вести з таким розрахунком, щоб звернути увагу учнів на основне, водночас не докучаючи довгими поясненнями, що втомлює учнів. Рекомендується розкривати перед учнями міжпредметні зв`язки.

Керівництво навчальною роботою учнів на екскурсіях, як правило, здійснює спеціаліст даного об'єкта. Щоб забезпечити єдність вимог щодо характеру, змісту й порядку подання інформації про спостережувані об'єкти, учитель заздалегідь повинен домовитись з екскурсоводом, що й за чим демонструвати і як пояснювати учням демонстровані предмети, процеси і явища.

В кінці екскурсії, незалежно від того, на яких об'єкта вона проводилась, учитель має перевірити роботу учнів, чи все виконано за планом, чи зроблені записи, зарисовки, виміри, чи відібрано потрібні експонати. Потім проводиться заключна бесіда, на якій учитель відповідає на запитання учнів, з'ясовує їхні враження від екскурсії і ставить завдання щодо оформлення її матеріалів (у вигляді реферату, альбому, стенда і т. ін.).

Матеріали екскурсії доцільно використовувати на інших заняттях з предмета. Вони можуть лягти в основу учнівської конференції яка проводиться в кінці вивчення теми чи розділу курсу.

Використання матеріалів екскурсії в процесі наступної роботи в школі значно підвищує її ефективність, сприяє повнішій реалізації педагогічних можливостей екскурсії як навчального заняття.

Розробка методики організації і проведення уроку-екскурсії з природознавства здійснюється на основі загальних дидактичних закономірностей, але з урахуванням особливостей уроку-екскурсії взагалі і конкретно кожного її виду.

Ефективність уроку-екскурсії насамперед залежить від підготовки його вчителем. Ця робота здійснюється у такій послідовності:

1. Визначення теми уроку-екскурсії за програмою з природознавства.

2. Визначення виду уроку-екскурсії.

3. Складання логічно-понятійної схеми власне предметного змісту уроку-екскурсії за підручником з природознавства.

4. Конкретизація змісту відповідно до тих об'єктів, які є на місці екскурсії. (Учитель попередньо добре вивчає маршрут і місце уроку-екскурсії).

5. Визначення освітньої, розвиваючої і виховної цілей конкретного уроку.

6. Розробка методики проведення уроку-екскурсії.

7. Підготовка школярів до нього.

8. Підбір необхідного обладнання.

Поточний урок-екскурсія

У курсі природознавства поточний урок-екскурсія є однотомним. За дидактичною суттю цей урок комбінований і має таку структуру:

І. Організація класу.

II. Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок.

III. Постановка мети і завдань уроку. Загальна мотивація.

IV. Засвоєння нових знань, умінь і навичок,

V. Систематизація і узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок.

VI. Застосування засвоєних знань, умінь і навичок.

VII. Домашнє завдання.

VIII. Підсумок уроку.

Освітньою метою поточного уроку-екскурсії є формування в учнів уявлень чи понять про об'єкти і явища природи, їх взаємозв'язки і залежності, які передбачені змістом теми, а також засвоєння школярами тих власне предметних, розумових умінь та умінь раціональної навчальної діяльності, які об'єктивно можна і необхідно сформувати у конкретній темі.

Специфіка поточного однотомного уроку-екскурсії зумовлена тим, що засвоєння кожного елементу знань починається з безпосереднього сприймання реальних об'єктів природи на місці його проведення. Предмети і явища конкретизують мікроструктуру уроку.

Розглянемо методику такого уроку за темою «Орієнтування за місцевими ознаками. Компас» (4(3) клас).

Логічна схема власне предметного змісту теми.

1. Орієнтування за місцевими ознаками (уявлення).

Зміст:

— за кольором кори на деревах;

— за кроною дерев;

— за мохом та лишайниками;

— за розміщенням мурашника. (Уміння орієнтуватися за місцевими ознаками).