2.2 Пріоритетні напрямки співробітництва політики США з країнами регіону

Найбільш зацікавленою у всіх сферах розвитку країн регіону Близького Сходу були, є і залишатимуться – Сполучені Штати Америки. Історія налічує багато різних пріоритетних проектів щодо співпраці з країнами близькосхідного регіону, а саме широковідома стратегія США "Просування демократії" на Близькому Сході, ототожнення Стратегії Національної безпеки США, оприлюдненої 20 вересня 2002 року Дж. Бушом, із встановленням стабільності у країнах Близького Сходу, глобальний проект під назвою "Ініціатива Великого Близького Сходу" 2004 року, план "Дорожня карта", спроби створення близькосхідного спільного ринку, виникнення концепції "Нового Близького Сходу" та багато ін. [20; c. 71-74]. Але найвідомішою і пріоритетною на сьогодні стала ініціатива Білого дому, яку було підтримано, хоча і з значними зауваженнями, країнами "вісімки", Євросоюзом, реформаторськими колами арабських країн і покладені в основу спільного міжнародного проекту "Ініціативи Ширшого Близького Сходу і Північної Африки" [35].

Виступаючи 6 листопада 2003 року у Вашингтоні з нагоди 20-ї річниці Національного фонду за демократію, тодішній президент США Дж.Буш заявив, що встановлення демократії на Близькому Сході буде основним пріоритетом зовнішньої політики США на найближчі десятиліття, а поява вільного Іраку в самому серці Близького Сходу стане переломним моментом у процесі глобальних демократичних перетворень [39].

Проте в нинішню епоху глобалізації тероризму як явища та активізації асиметричних викликів і загроз міжнародній безпеці, близькосхідна концепція США отримала ширший контекст.

Об’єктом першорядної уваги обрано масштабний регіон – від Марокко до Пакистану, який і отримав назву "Ширший Близький Схід". В нинішньому стані визначений регіон надзвичайно важливий з геополітичної та економічної точок зору (оскільки тут знаходяться найбільші запаси енергоресурсів) і стає дедалі більш нестабільним через його неспроможність ефективно адаптуватися до вимог сучасного світу [46].

Відтак кінцевою метою запропонованого США проекту "Ширший Близький Схід" є створення умов для демократичного та соціального відставання держав регіону в контексті боротьби з причинами нестабільності, екстремізму та тероризму. Ініціатива передбачає стимулювання політичних, економічних, соціальних та оборонних реформ шляхом надання фінансової допомоги, підтримання процесу створення демократичних інституцій, громадянського суспільства, верховенства права та ринкових засад розвитку економіки країн, що входять у географію Близького Сходу [39].

Взагалі за ідейною спрямованістю ініціативу "Ширший Близький Схід" часто порівнюють з "планом Маршала", а також з Гельсінським пактом 1975 року. Тобто успішне використання моделі "гельсінського процесу" у демократизації Східного блоку на чолі з СРСР протягом 70-80 років минулого століття дозволяє сподіватись на той самий ефект і у реалізації нових стратегічних планів щодо широкомасштабної трансформації Близькосхідного регіону.

Одним із найдієвіших інструментів, які використовувались США у забезпеченні трансформації та модернізації Близького і Середнього Сходу, стала Американська Близькосхідна Партнерська Ініціатива (Middle East Partnership Initiative, MEPI). Створена 2002 р. за підтримки конгресу США, ця довгострокова програма передбачала зосередити ресурси, досвід та рішучість Сполучених Штатів для підтримки реформ на Близькому Сході. Ця ініціатива уявлялась як міст між США та Близьким Сходом, між урядами та народами США та Близькосхідного регіону. Ця програма передбачає тісне співробітництво з урядами арабських країн, академічними інститутами, приватним сектором і неурядовими організаціями [9].

В економічній сфері Партнерська Ініціатива була спрямована на підтримку економічного розвитку, підвищення рівня зайнятості населення, розвиток приватного сектору, малого і середнього підприємництва, залучення прямих іноземних і внутрішніх інвесторів, боротьби з корупцією та тіньовою економікою [31].

Доповненням Близькосхідної Партнерської Ініціативи стала проголошена Дж. Бушем 9 травня 2003 року під час його виступу в Університеті Південної Кароліни ідею щодо створення впродовж наступних десяти років Близькосхідної зони вільної торгівлі (Middle East Free Trade Area, MEFTA) [35].

Центральне місце у здійсненні американської стратегії на Близькому і Середньому Сході відводиться Іраку. Суть політики США в Іраку полягає у тому, що цю арабську країну обрано як показовий полігон у реалізації же згадуваної вище стратегії "просування демократії" на Схід. Обрання саме Іраку обумовлюється цілим комплексом причин: стратегічне розташування Іраку в центрі Арабського світу, наявність значних запасів енергоресурсів, особлива роль цієї країни у політичній історії арабського народу [49].

Основними концептуальними засадами стратегії США в Іраку є: Ірак – ключова точка опору у реалізації нинішнього курсу "просування демократії" на Близькому Сході; Ірак є головним фронтом боротьби з міжнародним тероризмом; Результати американської політики в Іраку мають значний безпосередній вплив на рівень самих США; Демократичний Ірак – приклад для всього Близькосхідного регіону у здійсненні широкомасштабних перетворень.

Майже п’ятирічний термін реалізації "здійснення демократизації Близького Сходу" по-американськи дозволяє проаналізувати сильні та слабкі сторони стратегії США на Близькому Сході, причини значних прорахунків та помилок, допущених адміністрацією Дж. Буша під час реалізації її головних цілей.

Недоліки: існують невідповідності між гучними обіцянками президента США та їх виконанням у реальній політиці, а також між моральними принципами, які проголошує американська влада та моральними вадами самої влади. Одним із чинників антиамериканських настроїв на Близькому Сході є манера, спосіб, у який Вашингтон намагається поставити питання свободи на порядок денний. Невідповідність та подвійні стандарти щодо використання гасла свободи у політиці США.

Досягнення: активна політика США у цьому напрямі сприяла тому, що питання демократизації та трансформації регіону посіли сьогодні провідне місце; у багатьох країнах регіону відбулись значні зрушення у напряму здійснення перших кроків на шляху до політичних реформ, модернізації суспільств.

Отже, як ми бачимо, пріоритетними напрямками у політиці США щодо країн Близького Сходу є тісна співпраця, яка охоплює політичну, економічну та культурну сфери. Вся діяльність в межах даних сфер породжують різного року стратегічні плани дії, концепції, пріоритетні напрямки,ініціативи стосовно укорінення своєї позиції в Близькосхідному регіоні.


Розділ 3. Близькосхідний регіон у системі національних інтересів Російської Федерації


Информация о работе «Політика великих держав на Близькому Сході»
Раздел: Политология
Количество знаков с пробелами: 85935
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
280355
2
1

... . Деякі американські фірми купують устаткування для АЕС навіть в Японії! США не побудували жодного реактора за останні десять років. [48] РОЗДІЛ ІІ ГОЛОВНІ ФАКТОРИ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ США 2.1. Геополітичні плани США На початку ХХ століття коли США почали перетворюватися в одну з ведучих держав світу, ідеологи американського гегемонізму заявили про зазіхання США на панування у всьому ...

Скачать
119623
0
0

... союзнику, що той повинен шукати шляхи до компромісу і не сподіватися на беззастережну підтримку США. Восени 2001 року держсекретар Колін Пауелл виступив з промовою з питань зовнішньої політики США, в якій детально зупинився на ситуації на Близькому Сході. Держсекретар чітко і недвозначно оголосив про те, що США підтримують схему двох держав і Ізраїль повинен погодитися на необхідність існування ...

Скачать
117182
2
0

... ібним поясненням сили фундаменталізму є те, що його сприймали як реакцію на потужний позов лібералізму, з яким мусульманський світ зіткнувся вперше.»[51]. Безумовний вплив на зростання ісламського фундаменталізму на Близькому Сході в кінці 70-х початку 80-х років мав демонстраційний ефект іранської революції 1978–1979 років. Цьому сприяли також певні апокаліптичні настрої та очікування, що ...

Скачать
205513
0
0

... миру Центральну Раду спонукали не пронімецькі симпатії її лідерів, а об'єктивна внутрішня і зовнішньополітична ситуація, що склалася на той час. Це була відчайдушна спроба врятувати українську державність. В умовах внутрішнього безладдя й слабкості, а також фактичної війни з Радянською Росією, що в тій ситуації означала неминучу поразку української влади, Київ був заклопотаний насамперед ходами ...

0 комментариев


Наверх