Родина Аріеві (Ariidae)

2. Родина Аріеві (Ariidae)

Представники родини аріевих (Ariidae) - одні з небагатьох сомів, що покинули прісні води. Це великі або середньої величини риби; спинний плавець у них короткий і високий, жировий маленький. У прибережних водах тропічних морів Арієві - об'єкти невеликого промислу. Плавці в аріевих сомів озброєні гострими зазубреними шипами. Укол цих шипів надзвичайно хворобливий, ранка потім опухає й запалюється. Тому жителі Гвіани, піймавши на гачок аріевих сомів, насамперед обламують у них ці колючки. Як і більшості інших сомів, аріевим властива турбота про потомство. Багато хто відкладає ікру в ямки. Самці галеіхта (Galeichthys felis) виношують ікру, що розвивається, у ротовій порожнині. Деякі види із цієї родини вдруге повернулися в прісні води й низов'я рік Австралії й Мадагаскару. Деякі Арієві (Galeichthys felis, Bagre marinus) можуть видавати досить голосні звуки. Звуковий апарат у цьому випадку - замикаючий механізм колючок спинного й грудного плавців, особливим чином улаштований. Посилені резонансом стінок плавального міхура, ці звуки нагадують різкий скрип (частота коливань 2-4 тисячі в секунду). Припускають, що звуки ці служать орієнтиром при утворенні зграй у нічний час. Прісноводний вид, що Живе в Центральній Америці, Potamirus izabalensis, що також виношує ікру в роті, видає звуки, схожі на крекіт і бурчання.

3. Родина Аспредові (Aspredinidae)

Тільки в Південній Америці, головним чином у західній частині басейну Амазонки, живуть своєрідні аспредові соми. У них редукуються кості зябрової кришки, голова й груди дуже широкі, задній відділ, навпаки, сильно витягнутий. Анальний плавець довгий, спинний з дуже довгим переднім променем, жировий плавець укорочений, рот нижній. У загальному по зовнішньому вигляду ці соми нагадують пуголовків. Деякі види досягають 30-40 см. довжини й іноді вживаються в їжу. Аспредові соми живуть у прибережних водах великих рік, але можуть виходити й в осолонені передгирлові простори. В акваріумах іноді утримують двокольорового аспредового сома (Bunocephalus bicolor).

3.1 Аспредо (Aspredo filamentosus)

Більшості сомів властива турбота про потомство, але аспредо побиває всі рекорди дітолюбства. Ікра спочатку відкладається самкою на дно й запліднюється самцем. Після цього самка лягає на ікру і як би намазує її на черево: клейкі ікринки міцно прилипають до губчатої шкіри, а потім вростають у неї. Кожна ікринка з'єднується з тілом матері гнучкою стеблинкою, яка містить кровоносні судини. По цих судинах ембріон, що розвивається, одержує від матері живильні речовини; іншими словами, аспредо не тільки захищає ікру від ворогів, але й підгодовує її. Після того як молодь покине лицьові оболонки, стеблинки ікринок і губчатий шар шкіри розсмоктуються до наступного нересту.

4. Родина Багаріеві (Sisoridae)

До групи родин, схожих на косаток, варто віднести й гірських багаріевмх сомів (родина Sisoridae). Дванадцять родів цієї великої родини населяють ріки Південної й Південно-Східної Азії. Від косаток вони відрізняються слабкою колючкою в спинному плавці (у деяких видів вона може навіть бути відсутньою). Вусики гірських сомів звичайно трикутної форми, із широкою основою, черево й нижня частина голови потовщені, тому що ці соми притискаються до дна, борючись зі швидким плином. У деяких видів на грудях розвивається присосок з поздовжніх складок шкіри. Жировий плавець дуже довгий, але невисокий. Чудові деякі риси їхньої внутрішньої будови: плавальний міхур розділений на два поздовжніх мішки й іноді укладений у кісткову капсулу. Багаріеві можуть досягати більших розмірів: так, один індійський багарій (Ваgarius bagarius) з гірських рік Індії й Сіаму досягає 2 м у довжину.

4.1 Сомик вірменський (Glyptothorax armeniacus)

У верхів'ях Араксу і Євфрату зустрічається цей представник родини гірських сомів. Сомики цього роду широко поширені від Малої Азії до Індокитаю й Індо-Малайського архіпелагу й острова Хайнань. У вірменського сомика є грудний присосок, колючки грудних плавців з ясно помітними зубцями, жировий плавець короткий. Тіло сіре, з темними поперечними смугами на плавцях. Про спосіб життя цього маленького (до 12 см) сомика майже нічого не відомо.

4.2 Сомик туркестанський (Glyptosternum reticulatum)

Єдиний представник гірських сомів у межах колишнього СРСР. Цей маленький, до 25 см у довжину, сомик (самці, що охороняють ікру, крупніші самок) населяє верхні течії Амудар'ї, Сирдар'ї, Інду й Тарима. Близькі види описані з рік Індії, Бірми й Південного Китаю до Юньнаня й Тонкинскої затоки. У туркестанського сомика немає присоски; шкіра гола, коричнева, на тілі й плавцях дрібні темні плями. Рило дуже широке, так що голова виглядає підрубленою, рот нижній. Звичайно туркестанський сомик тримається під каменями, у руслі ріки на дуже швидкій течії й харчується личинками поденщин, ручайників і іншими водними безхребетними. Самка відкладає ікру влітку; ікринки туркестанського сомика в порівнянні з ним самим великі, до 3 мм у діаметрі. Промислового значення цей вид не має.