Мета, значення та завдання аудиту фінансової звітності

3.1 Мета, значення та завдання аудиту фінансової звітності

Відповідно до закону України «Про аудиторську діяльність», аудит – це незалежна перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої обліково-звітної інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності звітності, обліку, їх повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам [5].

За характером виконуваної аудиторської роботи виділяють три типи аудиту:

-           операційний аудит;

-           аудит на дотримання нормативних вимог;

-           аудит фінансової звітності.

Аудит фінансової звітності проводиться, з тим щоб визначити, чи дотримано під час складання фінансової звітності в цілому спеціально встановлені критерії. Цими критеріями звичайно є загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку [21].

Проводячи аудит фінансової звітності, з самого початку припускають, що ця звітність буде використовуватись різними групами людей і для різних цілей.

Зокрема, користувачами фінансової звітності можуть бути:

-           кредитори або потенційні кредитори, які використовують фінансову звітність, щоб оцінити ризик, пов’язаний із кредитуванням даного підприємства;

-           фінансові аналітики або потенційні інвестори, які оцінюють доцільність інвестування у підприємство;

-           банки або спеціальні рейтингові агентства, яких цікавить фінансовий стан підприємства. Працівники даного підприємства, яких цікавить можливість збільшення заробітної плати і стабільність роботи;

-           урядові структури, які використовують фінансову звітність для законодавчих чи статистичних цілей.

Зрозуміло, що підхід, при якому один аудитор проводить аудит і готує загальний висновок, який може задовольнити усіх користувачів фінансової звітності, є значно ефективнішим за підхід, коли кожен користувач фінансової звітності здійснює аудит сам. Якщо ж користувачеві недостатньо загального аудиторського висновку, він завжди може отримати додаткові дані. Наприклад, загальний аудит фінансової звітності дає достатньо інформації для банку, до якого компанія звертається за кредитом, але корпорація, яка хоче злитися з цією компанією, може потребувати докладнішої інформації (наприклад, про вартість заміни основних засобів та ін.). У цьому разі корпорація може скористатися послугами своїх власних аудиторів, щоб отримати потрібну їй інформацію.

Методичною основою проведення аудиторської перевірки бухгалтерської звітності підприємства є загальний огляд наявності та правильності оформлення форм звітності, про що роблять відмітки в робочих документах аудиту.

Таблиця 3.1 Загальний огляд наявності та правильності оформлення форм звітності за 2008 рік ВАТ «Львівагромашпроект»

Достовірність звітності і своєчасність її подання відповідним органам перевіряється аудитором на підставі нормативних документів про бухгалтерські звіти і баланси:

1.         Закон України «Про бухгалтерську звітність».

2.         Порядок представлення фінансової звітності. Затверджений постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2000 р. №419.

3.         Роз’яснення Міністерства фінансів України від 09.03.2000 р. «Щодо реформування бухгалтерського обліку».

4.         Наказ Міністерства фінансів України від 24.02.20000 р. №37 «Питання складання звітності».

5.         Положення (стандарти) бухгалтерського обліку:

-           1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

-           2 «Баланс»;

-           3 «Звіт про фінансові результати»;

-           4 «Звіт про рух коштів»;

-           5 «Звіт про власний капітал»;

-           6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

При цьому аудитор перевіряє графіки подання звітності, пояснювальної записки і річного звіту, а також те, як на підприємстві виконуються зауваження податкових служб, пропозиції і рішення фінансових органів, банків щодо поточної і періодичної звітності, зокрема з’ясовує, чи внесені корективи до балансу, зроблені при затвердженні звіту за минулий рік. Установлюється реальність балансу, повнота і своєчасність проведення інвентаризації всіх товарно-матеріальних цінностей і розрахунків, дебіторської і кредиторської заборгованості, правильність відображення фінансових результатів. Перевіряючи звітність, аудитор визначає повноту і взаємозв’язок звітних форм поточної і річної бухгалтерської та статистичної звітності. Одночасно з’ясовує, як на підприємстві здійснюються аналіз і затвердження звітності структурних підрозділів, чи обговорюється поточна і річна звітність на виробничо-технічних нарадах, зборах засновників та акціонерів, наявність протоколів про затвердження звітності і розподіл прибутків, як виконуються рішення цих нарад, зборів.

Аудитор вивчає всі зауваження щодо поточної і річної звітності, які надходять на підприємство від місцевих фінансових органів, податкових служб, з’ясовує, що зроблено керівником підприємства для усунення недоліків і поліпшення фінансово-господарської діяльності.

Метою перевірки фінансової звітності незалежним аудитором є висловлення думки про рівень об’єктивності, за яким звітність характеризує фінансовий стан, результати діяльності, а також рух коштів відповідно до загальноприйнятих бухгалтерських принципів.

Аудитори збирають свідчення для того, щоб оцінити, чи об’єктивно складена фінансова звітність, а також для надання відповідного аудиторського висновку. Якщо зібрано досить свідчень, які дозволяють зробити висновок про те, що фінансова звітність навряд чи введе в оману користувача, то аудитор дає висновок про її об’єктивність і вважає за можливе зв’язати своє ім’я з цією фінансовою звітністю. Якщо ж факти, які мали місце до і після складання фінансової звітності свідчать про те, що насправді звітність була представлена необ’єктивною, то, швидше за все, доведеться доводити, що він провів аудит належним чином і зробив обґрунтований висновок.

Хоча аудитор – не гарант об’єктивності наданої фінансової звітності, на нього покладається значна відповідальність за повідомлення користувачів про те, чи вірно вона представлена. Якщо аудитор вважає, що звітність представлена необ’єктивною, або якщо він не може прийти до певного висновку, через брак зібраних аудиторських свідчень чи через інші перешкоди, то він зобов’язаний повідомити про це користувачів за допомогою свого аудиторського висновку.

Для будь-якого конкретного балансу існує мета аудиту. Конкретну мету аудиту можна розробляти, спираючись на твердження користувача, а також на загальну мету аудиту.

Тому мета, яку переслідує аудитор, формулюється відразу після одержання тверджень користувача і тісно зв’язана з ними. Тому найперший обов’язок аудитора, визначити чи правильні твердження користувача щодо фінансової звітності.

Зміст цілей аудиту полягає в тому, щоб зібрати потрібну кількість свідчень, а потім вирішити, які фактичні дані необхідно збирати в конкретних обставинах, при яких проводиться аудит. Цілі залишаються тими ж при різних перевірках, але фактичні дані будуть різними залежно від обставин.

Варто розрізняти головні і конкретні цілі аудиту для кожної статті балансу. Головні цілі аудиту стосуються кожного балансового рахунка. Конкретні цілі аудиту на кожному балансовому рахунку формулюються таким чином, щоб ці формулювання максимально відповідали особливостям конкретної задачі. Після того, як стають відомі головні цілі аудиту, їх можна використовувати при розробці конкретних цілей.

Головні цілі аудиту поділяються на дві категорії: рівень загальної прийнятності та інші. Мета визначення загальної прийнятності допомагає аудитору оцінити, чи є баланс прийнятним у світлі інформації про господарську діяльність користувача, якою володіє аудитор. Якщо аудитор вважає, що відповідно до цієї інформації баланс не є прийнятним, він може перенести свою увагу на одну чи кілька інших ланок аудиту.

Перевірка на рівень загальної прийнятності повинна допомагати аудитору з’ясувати, чи залишки по рахунках містять істотні помилки. Подібні перевірки допоможуть визначити, чи висока ймовірність досягнення інших цілей аудиту. Вони допомагають планувати дії, спрямовані на одержання конкретних фактичних даних.

Аудитор визначає, чи дійсно потрібно було включати до фінансової звітності суми, що там зафіксовані. Наприклад, порушенням у цьому випадку буде внесення якої-небудь суми реалізації в журнал реалізації та у головну книгу, якщо цієї реалізації насправді не було. Дана мета аудиту досягається при перевірці аудитором тверджень адміністрації про наявність і виникнення.

Велика частина активів балансу повинна не тільки існувати, але і належати власникам, щоб їх можна було включити у фінансову звітність так само і зобов’язання повинні до чого-небудь відноситися. З цією метою аудитор перевіряє твердження керівництва про права і зобов’язання.

Також необхідна арифметична перевірка окремих підсумків, включених у загальний баланс, у тому числі арифметичної правильності звітів і визначення обсягу чистої реалізації.

Аудитор перевіряє, чи на тих рахунках враховуються суми і чи правильно представлені ці рахунки у фінансовій звітності. Наприклад, активи необхідно відповідним чином розподілити на основні і оборотні, а суми, що підлягають одержанню від дочірніх компаній, службовців і директорів, потрібно відокремити від дебіторської заборгованості клієнтів. План рахунків клієнта – це найважливіший інструмент, використовуваний аудитором для визначення того, чи правильно клієнт робить рознесення по рахунках. Розмежування – господарські операції, близькі до дати балансу, варто враховувати за відповідний період, потрібно перевірити чи по періодах враховані господарські операції. Найчастіше неточності виникають при записі даних про господарські операції, що враховані ближче до кінця звітного періоду. Подібні перевірки варто вважати частинами перевірки рахунків, балансу чи зв’язаного з ними звіту про прибутки і збитки.

Арифметична точність – це перевірка, чи відповідають окремі статті балансу підсумкам в облікових регістрах і в головній книзі. Баланс складається зі статей, що визначені за підсумками в журналах обліку господарських операцій, підготовлених і вивірених користувачами. При арифметичній перевірці потрібно упевнитися в тому, що всі статті балансу відбиті точно, що підсумки вірні і вони відповідають даним головної книги. Наприклад, загальна сума дебіторської заборгованості повинна в підсумках дорівнювати її аналогічний сумі по рахунках дебіторів у журналі ордері і залишкам по відповідних рахунках в головній книзі.

Аудитору потрібно переконатися в тому, що всі статті балансу і зв’язана з ними інформація вірно відбиті у фінансовій звітності і правильно розкриті.

Визначивши головні цілі, можна розробити конкретні по кожному рахунку і по фінансовій звітності. Повинна бути визначена принаймні одна конкретна мета в рамках кожної головної мети, якщо аудитор не дійде висновку, що ця мета не є важливою чи суттєвою. У даних обставинах до однієї головної мети можуть відноситися кілька конкретних цілей.

Визначивши конкретні цілі аудиту для кожного з елементів фінансової звітності, можна розпочати процес збору фактичної інформації. Аудитор визначає, які свідчення необхідно в даному випадку зібрати. Аудит спирається на визначений набір методів його організації, що допомагають зібрати достатню кількість свідчень. Процес аудиту містить у собі чотири фази:

1.         Планування та розробка аудиторського підходу.

2.         Тестування контрольних моментів та перевірка господарських операцій.

3.         Перевірка статей балансу.

4.         Завершення аудиту та складання висновку.

В аудиті існують способи, за допомогою яких аудитор може збирати свідчення, щоб досягти цілей, що стоять перед ним. Вибір аудитором свого підходу визначається двома міркуваннями: необхідно зібрати достатню кількість свідчень, щоб аудитор міг узяти на себе професійну відповідальність, а крім того, вартість накопичених свідчень має бути мінімальною. Перша умова більш важлива, але і мінімізація вартості також необхідна, якщо аудиторська фірма хоче бути конкурентноздатною і приносити прибуток. Якщо не існує особливої необхідності, то перевірка вартості аудиторських свідчень не буде важкою. У цьому випадку аудитори будуть додавати одне свідчення до іншого, поки не переконаються, що не має ніяких істотних неточностей.

Коли, на думку аудитора, ризик контролю значний він може зменшити недовіру до точності інформації фінансової звітності, що безпосередньо відноситься саме до цих контрольних моментів, інакше перевіряти її прийдеться шляхом збору аудиторських свідчень. Але щоб обґрунтувати свою думку про те, що ризик контролю незначний, аудитор повинен перевірити ступінь ефективності контрольних моментів. При такій перевірці використовують процедури, які називають тестами контрольних моментів.

Такі тести мають на меті перевірку первинних документів, що підтверджують господарські операції. Крім того, значна частина аудиторських свідчень, що накопичуються – це документи, що мають відношення до господарських операцій.

Конкретні цілі, які зв’язані з підсумками в балансі і у звіті про фінансові результати, можуть бути досягнуті при зборі аудиторських свідчень різних типів. Прикладом можуть бути опитування службовців про дебіторську заборгованість, дослідження матеріалів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, вивчення товарних звітів, зв’язаних з рахунками до оплати. Ці перевірки необхідні в процесі аудиту, оскільки велика частина свідчень надходить із джерел, що не залежать від клієнта, і, отже, ці джерела можна вважати надійними.

Існує тісний зв'язок між загальною оцінкою положення, у якому знаходиться користувач, розумінням системи його внутрішньогосподарського контролю і оцінкою ризику контролю, а також перевіркою окремих статей балансу, що містяться у фінансовій звітності. Якщо аудитор упевнений, що фінансова звітність представлена об’єктивно, і якщо його упевненість ґрунтується на його розумінні системи внутрішнього контролю та оцінці ризику контролю, тестах контрольних моментів, то можна скоротити перевірку окремих статей балансу.

Після завершення усіх процедур необхідно об’єднати отриману інформацію, щоб прийти до загального висновку про те, чи досить об’єктивно складено фінансову звітність. Це суб’єктивний процес, що ґрунтується на здатності аудитора виносити правильні професійні судження. Кінцеве узагальнення – це остаточний висновок про готовність виконання роботи. Після цього аудитор повинен представити аудиторський висновок, який буде додано до фінансової звітності. Висновок повинен відповідати чітко сформульованим вимогам, на які впливають масштаб аудиту, і сутність того, що саме з’ясував аудитор.

Для впевненості у правильності складання бухгалтерського балансу (ф. №1), звіту про фінансові результати та їх використання (ф. №2) і звіту про фінансово-майновий стан підприємства (ф. №3) аудитору необхідно перевірити взаємну погодженість показників фінансової звітності. Досвід показує, що для такої перевірки аудитору необхідно скласти спеціальну таблицю взаємозв’язків показників, які відображені у звітних формах. Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників форм річної фінансової звітності підприємства відображено в таблиці 3.2 і додатку З.

Таблиця 3.2 Внутрішньоформові ув'язки форми №1 «Баланс» П(С)БО 2* тис.грн.

Після того як аудитор перевірив взаємну погодженість показників фінансової звітності підприємства за рік, який контролюється, і виявив певні розбіжності, він разом з головним бухгалтером підприємства встановлює їх причини. У разі потреби до звітності керівництвом підприємства вносяться необхідні корективи. Переконавшись у достовірності фінансової звітності, яка складена за даними бухгалтерського обліку, підтвердженого первинною документацією про господарську діяльність підприємства, аудитор має підстави підтвердити правильність її складання.

У відповідності до таблиці внутрішньоформових ув'язок ф. №1 (табл. 3.2) та методичних рекомендації з перевірки порівнянності показників форм річної фінансової звітності підприємства (додаток З) була проведена перевірка річного балансу ВАТ «Львівагромашпроект».

Перевірка виявила, що бухгалтерський баланс ВАТ «Львівагромашпроект» за формою і змістом відповідає даним бухгалтерського обліку, господарська діяльність відображена правильно згідно із законодавством України і чинними нормативними актами про бухгалтерський облік і звітність.

При проведенні аудиторської перевірки для зручності складають робочий документ – програму, в якій вказують мету аудиту, аудиторські процедури, документи, які при цьому використовуються, робляться примітки (додаток К).

Похожие работы

Організація та методика бухгалтерського обліку і аналізу основних засобів

Скачать

201781

44

1

... ї діяльності суб’єктом господарювання. Функціонування суб’єктів господарювання в умовах жорсткої конкуренції та економічної нестабільності актуальним ставить питання раціональності організації і методики обліку, аналізу та аудиту основних засобів. Для нормального функціонування підприємству необхідно, щоб постійно відбувалося відтворення його основного капіталу. Побудова ринкової економіки і нова ...

Облік та аудит

Скачать

213854

15

21

... "Глобал Аудит" (Харків), дилерської мережі на даний момент немає http://www.audit.kharkov.com Quasi + Бухгалтерія, 500, комплексна система автоматизації підприємства(введення бухгалтерського обліку та аудит, аналіз економічної ефективності). Побудована на базі технології Client/Server. Для збереження і обробки даних як SQL-сервер застосовуються InterBase SQL Server v. 5.1.1, версії для ...

Бухоблік та аудит в сучасних умовах господарювання на Черкаському МППЗТ

Скачать

149598

94

3

... загальний стан економіки на України, маємо сказати, що дане підприємство досить успішно, з помірними втратами, переходить на ринкові умови господарювання. 60 % вик. Темп плану їрост., Табл.1. ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ВИРОБНИЧО-ГОаіОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЧЕРКАСЬКОГО МПГВТ за 1997-1999 pp. Факт 1998р. За!999 Рік План Факі № Од. Факт «п ПОКАЗНИКИ вим. 1997р Вантажопе­ ...

Методика складання кошторису видатків бюджетних установ та аналіз його виконання

Скачать

207096

11

0

... залишаються в органі Державного казначейства. Підготовлені платіжні доручення надаються в уповноважений банк у вигляді електронних розрахункових документів в системі «клієнт-банк». 2. Методика складання та облік виконання кошторису видатків бюджетної установи (Іванківський територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян) 2.1 Організаційно- ...